Справа № 452/810/26
Провадження № 2-а/452/26/2026
"13" квітня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
представника позивача адвоката Назаркевича С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (в порядку адміністративного судочинства),
Представник позивача адвокат Назаркевич С.М. 09.03.2026 року звернувся до суду із позовною заявою до Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2026 року у м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області відносно позивача було складено постанову серії ЕНА № 6730279, якою зафіксовано, що водій керував транспортним засобом Ford Fiesta державний номерний знак НОМЕР_1 , що нібито має несправності зовнішніх світлових приладів, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація забороняється з посиланням на п. 31.4.3 ПДР та ч. 1 ст. 121 КУпАП. Позивач вважає таку постанову незаконною, оскільки фактичною обставиною, що стала підставою для складення постанови є наявність незначної тріщини на лобовому склі транспортного засобу, при цьому як вбачається з фотографії така тріщина є незначною за розміром та розміщена у верхньому куті вітрового скла, поза зоною активної роботи склоочисників та поза зоною огляду водія, що жодним чином не впливало на оглядовість та безпеку дорожнього руху. Між фактичним правопорушенням (наявністю тріщини) та статтями, зазначеними в постанові існує очевидна невідповідність, оскільки в постанові зазначено про несправності освітлення, а не зі станом скла. При цьому жодних несправностей зовнішніх світлових приладів у транспортного засобу не було. Пошкодження лобового скла не є технічною несправністю, з якою заборонена експлуатація транспортного засобу відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв'язку з чим просить скасувати постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити (а.с.1-6).
Ухвалою судді від 16 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, для сплати судового
збору (а.с.21-22).
23 березня 2026 року представником позивача подана до суду заява про усунення недоліків позовної заяви (а.с.24-25).
Ухвалою судді від 24 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні; відповідачу запропоновано в строк подати до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 29).
02 квітня 2026 року від Головного управління Національної поліції у Львівській області (яке не є учасником справи) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що управління позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки ОСОБА_1 постановою серії ЕНА № 6730279 від 26.02.2026 року притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом Ford Fiesta державний номерний знак НОМЕР_1 з тріщиною на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, що є порушенням норм встановлених правил експлуатації за ДСТУ 3649:2010 та не допускається, чим порушив п. 31.4.7 ПДР України «Інші елементи конструкції», а саме встановлення на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість. Копію постанови водій отримав на місці зупинки та штраф оплатив у повному обсязі. Жодних протиправних дій з боку поліцейських при перевірці не виявлено (а.с. 36-39).
До відзиву надано диск з відеозаписом події (а.с.40).
06 квітня 2026 року представником позивача адвокатом Назаркевичем С.М. надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що заперечення ГУНП у Львівській області є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог (а.с.42-45).
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача адвокат Назаркевич С.М. в судовому засіданні просив розгляд справи здійснювати без участі позивача.
Представник позивача адвокат Назаркевич С.М. в судовому засіданні (08.04.2026 року) позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, навів доводи аналогічні, зазначеним в позовній заяві. Вважав, що саме Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області є належним відповідачем у даній справі, заяв, клопотань про заміну відповідача, залучення іншого відповідача не заявляв.
Представник відповідача Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.
Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області є структурним територіальним відокремленим підрозділом ГУНП у Львівській області та не має статусу окремої юридичної особи.
Втім, судом враховано, що відповідно до пунктів 7, 9 ч. 1 статті 4, ч. 4 ст. 46 КАСУ Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області як суб'єкт владних повноважень має право бути відповідачем у справі.
Суд вислухавши пояснення представника, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що інспектором ВРПП Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області капітаном поліції Сигеричем А.О. 26 лютого 2026 року винесено постанову серії ЕНА № 6730279 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.28).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 26 лютого 2026 року о 16:32 год. у м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області, вул. Спортивна, 28, керував транспортним засобом Ford Fiesta державний номерний знак НОМЕР_1 , з тріщиною на вітровому склі, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР, а саме керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил, експлуатація його заборонена, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП (а.с.28).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6730279 від 26 лютого 2026 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України»
(п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Також у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 р., заява № 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Адміністративним правопорушенням згідно ч.1 ст. 121 КУпАП визнається керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Як вбачається, диспозиція частини 1 статті 121 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до відповідних правил експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами, далі - Правила)
Згідно п. 31.1 Правил технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, при яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання».
Так, згідно п. 31.4.3 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності зовнішніх світлових приладів:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Згідно п. 31.4.7 Правил забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності інших елементів конструкції:
а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;
б) не працює звуковий сигнал;
в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість;
г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;
ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;
д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;
е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;
є) відсутні:
медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;
знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;
на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два);
проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м;
працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі;
ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;
з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;
и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;
і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;
ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Стороною позивача не заперечується та обставина, що на лобовому склі транспортного засобу, яким керував позивач у день складення оскаржуваної постанови справді є тріщина.
Втім, як встановлено судом посилання на такі технічні несправності як наявність тріщини на лобовому склі ані п.п. 31.4.3 (про порушення якого зазначено поліцейським в постанові, що оскаржується), ані п.п. 31.4.7 (про порушення якого зазначає ГУНП у Львівській області у відзові) не містяться.
Отже, у розумінні Правил тріщина на склі не віднесена до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація автомобіля забороняється.
Поряд з цим розділом 6 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Втім, постанова серії ЕНА № 6730279 не містить даних про те, що тріщина на вітровому склі транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , розташована в зоні роботи склоочисників, як і не містить посилання на ДСТУ 3649:2010.
Таким чином, суд вважає, що наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля, з якою експлуатація автомобіля забороняється.
Крім того, суд погоджується з представником позивача з приводу того, що між фактичним правопорушенням (наявністю тріщини на лобовому склі) та п. 31.4.3 Правил, зазначеним в постанові існує очевидна невідповідність, оскільки в постанові зазначено про несправності освітлення, при цьому жодних несправностей зовнішніх світлових приладів у транспортного засобу встановлено не було і про такі не зазначено.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Також суд зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно правовій позиції ВС, викладеній у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Наданий ГУНП у Львівській області відеозапис (майже 10 хв.) містить події, які відбувалися при складанні постанови, при цьому поліцейським навіть не зафіксовано виявлений дефект лобового скла, про який ним зазначено в протоколі. Жодних замірів розміру тріщини уповноваженими особами не проводилося. На відео відсутні будь-які дії, спрямовані на встановлення довжини, ширини чи точного місця розташування тріщини відносно зони роботи склоочисників, а також не зафіксовано використання будь-яких вимірювальних приладів або інших засобів контролю для такого.
Інших належних та допустимих доказів по справі відповідачем суду не надано.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі ТЗ, яким керував позивач, не забороняють його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6730279 26.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 665,60 грн. (а.с.27).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Представник позивача адвокат Назаркевич І.В. при зверненні до суду та в судовому засіданні не просив відшкодувати йому понесені судові витрати.
Отже, враховуючи такий принцип адміністративного судочинства як диспозитивність, понесені судові витрати позивачем при ухваленні рішення не відшкодовуються.
Більш того, суд зазначає, що обраний стороною позивача відповідач - Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346).
Велика Палата Верховного Суду приймаючи 29.05.2019 року додаткову постанову у справі № 826/9960/15 виходила з того, що судові витрати підлягають відшкодуванню суб'єктом владних повноважень, який є розпорядником коштів.
Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6730279 від 26.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 340,00 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, адреса: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Степана Бандери, 4.
Повний текст рішення виготовлений 13 квітня 2026 року.
Суддя