14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 402/1371/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року (суддя Бондаренко А.А.) у справі №402/1371/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнанти протиправною та скасувати постанову № 202 від 25.09.2025 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КупАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Підставами позову визначено те, що спірну постанову винесено без дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення та за відсутності доказів вчинення ним вказаного правопорушення. Крім цього, зазначав, що не був належним чином повідомлений про виклик, йому не була вручена копія протоколу про адміністративні правопорушення, не були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, у постанові не зазначені докази вчинення правопорушення, а також справу розглянуто у його відсутність.
Рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з неприбуттям останнього за викликом (направлення повістки) до ТЦК та СП.
Стосовно наведених в позові аргументів щодо процедурних порушень, суд першої інстанції вказав на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався в присутності позивача, якому було роз'яснено як його права так і повідомлено про час та місце справи про адміністративне прапорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга фактично обгрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач наполягає на тому, що не був обізнаний про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не отримував повістку, а отже його необгрунтовано притягнуто до адміністративної
відповідальності за порушення законодавства про мобілізацію.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19.09.2025 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне, в якому зазначено, що 19 вересня 2025 року співробітниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 за порушення законодавства у сфері військового обліку був доставлений ОСОБА_1 . Під час уточнення військово - облікових даних, згідно даних ЄДРПВР «Оберіг» було встановлено, що ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через «Укрпошту» за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 повістку №3914426 про виклик о 09 год. 00 хвилин 07.07.2025 року до другого віділу ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. 07.07.2025 року о 09.00 годині військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином оповіщеним, не прибув на виклик до другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , у встановлений 3-денний термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки, чим порушив вимоги п.21, п.24, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ч.1, ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Протокол складався в присутності військовозобов'язаного ОСОБА_1 , до якого були доведені зміст ст.63 Конституції України, права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також було повідомлено про час та місце розгляду справи, а саме о 10.00 годині 25.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Протокол підписаний ОСОБА_1 .
Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 25.09.2025 №202 ОСОБА_1 визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,0грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до положень абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Згідно п.21 цього Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, неявка військовобов'язаного за викликом ТЦК та СП створює склад правопорушення, відповідальність за яке, в особливий період, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки всупереч приписам ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21, 34 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, позивач не з'явився за викликом до територіального центру комплектування у строк та місце, зазначене в повістці, про причини неявки не повідомив.
Колегія суддів встановила, що відповідачем через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через «Укрпошту» позивачу повістку №3914426 про виклик о 09 год. 00 хвилин 07.07.2025 року до другого віділу ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних.
Повістка направлена за адресою: АДРЕСА_1 .
Із Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/013929773 від 23.09.2025 року вбачається, що місцем реєстрації місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Отже, повістку позивачу направлено за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У спірному випадку, на рекомендованому листі працівником поштового відділення проставлено позначку “адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчена підписом з проставленням відбитка поштового штампу, а рекомендований лист повернено та отримано відповідачем.
Отже, відповідно до положень пп.2 п.41 Порядку №560 відповідач мав належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За таких обставин, враховуючи те, що у визначений у повістці час позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач обгрунтовано кваліфікував такі дії позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена відповідальність ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, аргументи позивача, з якими останній пов'язував незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року у справі №402/1371/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 14.04.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров