14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30539/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Кам'янського від 06 березня 2025 року (суддя Кузнєцова А.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії (скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення),-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 14/7253 від 22 жовтня 2024 року видану начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 25500 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 11.11.2024 позивач дізнався, що відносно нього 22.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 була винесена постанова №14/7253 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. За вказане правопорушення на позивача накладено штраф в розмірі 25 500 гривень. Вказану постанову позивач отримав 11.11.2024 через мессенджер «Вайбер» із не відомого номеру телефону і, не погодившись з нею, 15.11.2024, звернувся до суду, тому просив поновити йому строк для оскарження постанови, вважаючи, що пропустив його з поважних причин. З постановою позивач не погодився і вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що 21.10.2024 близько 18.45 години працівники першого ІНФОРМАЦІЯ_2 хотіли вручити позивачу повістку про виклик до відділу за адресою: АДРЕСА_1 , на 14.00 годину 22.10.2024 з метою звірки облікових даних. Однак він проігнорував цей виклик, але не відмовлявся від отримання повістки, а навіть не знав про її існування. До того ж, позивач вважає, що повістка, яку намагалися вручити працівники першого ІНФОРМАЦІЯ_2 не містила номеру та посилань на дату, коли вона вручена. Акт про відмову від підпису був складений без його участі. Таким чином, позивач вважає, що не знав про виклик на військову службу на 22.10.2024, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на акт про відмову позивача від отримання повістки і про доведення до відома позивача про час, дату та місце виклику за бойовою повісткою, тобто вказана постанова, на погляд позивача, не приймалась з урахуванням вказаного акту і не є складовою цього адміністративного матеріалу, а тому підлягає скасуванню, як протиправна (а. с. 1-7).
Рішенням Заводського районного суду міста Кам'янського від 06 березня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що наявні в матеріалах справи докази, складені відповідачем, не є належними, достатніми і допустимими доказами на підтвердження вказаної обставини. Отже, інші документи відповідачем не складались, відео зйомка під час вручення 21.10.2024 позивачу повістки на 22.10.2024 не проводилась. Також відсутні належні, достатні та допустимі докази, про те, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про необхідність явки до першого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 22.10.2024. Як вже було зазначено, що вказана постанова не містить посилання на акт першого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.10.2024 р. Про відмову позивача від отримання повістки, тобто вказана постанова не приймалась з урахування вказаного акту і не є складовою цього адміністративного матеріалу. Крім того, вказана постанова не містить посилання на номер повістки, яку працівники першого ІНФОРМАЦІЯ_2 21.10.2024 р. намагалися вручити позивачу. Тобто, у спірній постанові взагалі не має посилань, що ОСОБА_1 було відомо і доведено до відома, що йому потрібно з'явитися до першого ІНФОРМАЦІЯ_2 22.10.2024 о 14:00 з метою звірки облікових даних.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.10.2024 на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2024, яке було надіслано до Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за вихідним № 09/2693/3 щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 , який допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, працівниками поліції Покровського РУП ГУНП в Донецькій області близько о 18 год 00 хв. був доставлений військовозобов'язаний ОСОБА_1 відносно якого було складено протокол № 585 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Зважаючи на те, що у позивача при собі були не всі документи для уточнення своїх персональних даних, в цей же день о 18 год. 45 хв. на його ім'я була виписана повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 з метою звірки облікових даних на 14 год. 00 хв. 22.10.2024.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання даної повістки, за фактом чого згідно пункту 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 було складено відповідний акт відмови від отримання повістки, який було підписано двома військовослужбовцями та оголошено громадянину ОСОБА_1 .
На підставі вимог вищевказаних положень Порядку акт відмови від отримання повістки було подано керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки було зареєстровано в канцелярії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.10.2024 за вхідним № 8269.
На підставі акту відмови від отримання повістки та самої повістки від отримання якої військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 21.10.2024 № 588, під час складання якого останньому було доведено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв 22.10.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військовозобов'язаний ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився від підписання протоколу та отримання його другого примірнику. О 14.00 годині 22.10.2024 було здійснено розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення без участі військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який належним чином був сповіщений про дату розгляду справи, взявши до уваги обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено відповідну постанову про накладання на позивача штрафу у сумі 25500 гривень. Копія даної постанови № 14/7253 була направлена засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», рекомендованим відправленням, але лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з посиланням на те, що в с. Муравка Покровського району, за місцем реєстрації ОСОБА_1 доставка поштової кореспонденції не здійснюється через ведення бойових дій в безпосередній близькості від даного населеного пункту. В зв'язку з цим, з метою належного повідомлення про винесення постанови, її фотозображення засобами телефонного зв'язку (застосунком Viber) з пояснювальним текстом була направлена позивачу. Враховуючи, що з моменту винесення постанови протягом 10 днів до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надійшло жодних підтверджуючих документів щодо оскарження винесеної постанови про адміністративне правопорушення, 08.11.2024 за вих. № 14/7559 була направлена заява про відкриття виконавчого провадження до Державної виконавчої служби (а.с 37-40).
Позивач, вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту,
- за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який Визначає:
- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
- процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
- організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що 21.10.2024 близько 18.45 години йому «намагалися» вручити повістку про виклик до першого ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою звірки облікових даних, однак він проігнорував цей виклик. Тобто, підтвердив той факт, що йому було відомо про виклик до підрозділу з певною метою, що підтверджується копією повістки (а.с. 51-52).
Також, матеріалами справи підтверджено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання даної повістки, за фактом чого згідно пункту 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 було складено відповідний акт відмови від отримання повістки, який було підписано двома військовослужбовцями та оголошено громадянину ОСОБА_1 .
Таким чином, в діях представників першого ІНФОРМАЦІЯ_2 послідовність, яка передбачена законом, а дії позивача, спрямовані на ухилення від отримання повістки, що підтверджується актом про відмову від підпису (а.с. 53).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 фактично визнає факт порушення ним законодавства, але з метою уникнення адміністративної відповідальності намагається поставити під сумнів законність постанови, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 .
Будь-яких доказів поважності причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою саме 22.10.2024 , позивачем надано не було та такі відсутні в матеріалах даної адміністративної справи.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 3 частини 9 статті 22 Закону № 3543-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори (далі - Порядок № 673), згідно з яким поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:
- смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;
- хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;
- здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття;
- потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;
- складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Крім того, відповідно до абз. 22 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Отже, у разі наявності у позивача поважних причин, він повинен був своєчасно (протягом трьох днів) повідомити ТЦК про неможливість з'явитися, чого останнім зроблено не було.
Також, позивач в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів після усунення поважних причин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він в порушення норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, визначені в повістці.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Кам'янського від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров