14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9113/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №16/в від 30 серпня 2024 року, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ;
зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при дорожно - транспортній пригоді під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через агресію рф. З метою отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат нею було подано відповідний пакет документів до відповідачів, проте на вказане звернення отримала відмову відповідно до Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975. Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачкою на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні, зазначив, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а відтак, відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте, згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол № 1706 від 08.09.2023 травма, що послужила причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо -транспортна пригода на дорогах загального користування) і причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Отже, враховуючи наведені обставини, слід дійти висновку, що остаточно та достеменно було встановлювало остаточна причина смерті ОСОБА_2 травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо - транспортна пригода на дорогах загального користування). Відповідно до вироку по справі № 177/940/23 (провадження 1-кп/177/6/25) від 14 квітня 2025 р. Криворізького районного суду Дніпропетровської області винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3 , який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , офіцером, 27.02.2023 о 08:30 год, в світлий час доби, при ясній погоді, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Посіле ВАМ 1500» днз НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині автодороги Н-11 сполученням м. Миколаїв - м. Кривий Ріг, у Криворізькому районі Дніпропетровської області, перебував у стані наркотичного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, згідно якого водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та в порушення п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїзжати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, маючи реальну можливість завчасно виявити автомобіль, що рухався у зустрічному йому напрямку, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в районі автодороги з географічними коордитнатами 47°53' 33.7»М 33°13' 52.0»Е, виїхав на полосу зустрічного руху, по якій у зустрічному йому напрямку рухався технічно справний автомобіль марки ВАЗ 21043 днз НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 (військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 ), в якому на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_2 військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ) та на задньому пасажирськомусидінні перебував ОСОБА_5 (військовослужбовець в/ч X та допустив лобове зіткнення на полосі зустрічного руху з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого водій транспортного засобу ВАЗ 21043 НОМЕР_3 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_2 загинули на місці від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень, а пасажир транспортного засобу ВАЗ 21043 днз НОМЕР_3 ОСОБА_5 був госпіталізований до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради з тілесними ушкодженнями різного ступеня тяжкості, де помер від отриманих тілесних ушкоджень о 22:40 год 03.03.2023. Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, висновки, здійснені у наказі Міністерством оборони України є передчасними. Слід вказати, що в матеріалах справи, також відсутні будь-які докази, службовим розслідуванням не встановлено факту саме вживання ОСОБА_2 27.02.2023 алкогольних напоїв. Відповідачем такі докази суду не надані. Отже, враховуючи наведене, слід здійснити висновки про те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та відповідно вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Тобто, матеріалами справи не підтверджується факт, що перебування сина позивача у стані алкогольного сп'яніння, а отже і смерть сина була спричинена тим, що він перебував у стані такого сп'яніння.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивачкою до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якому заперечила проти його доводів.
У додаткових поясненнях, скаржницею зазначено, що зміст статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважаємо, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім'ї. Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель. Винні дії у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 , перебували у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_2 помер внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги є протиправною.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно наданої військовою частиною НОМЕР_4 довідки від 28.03.2023 № 1349 сержант ОСОБА_2 в період з 12.03.2022 по 29.09.2022, з 21.10.2022 по 19.11.2022, з 07.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонскій та Донецькій областях.
Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол № 1706 від 08.09.2023 травма, що послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 - Травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо - транспортна пригода на дорогах загального користування) і причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
30 серпня 2024 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975. Надана відмова вмотивована вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення на момент смерті, а саме виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги за загибеллю сина, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 1-3 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
За змістом підп.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст.16-3 вищезазначеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з ч.1 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть; у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (п.11 Порядку №975).
Згідно з п.12 Порядку №975, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Відповідно до п.20 Порядку №975, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, […] (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів (пункти 22, 23 Порядку №975).
Згідно з п.29 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Проаналізувавши зміст ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім'ї.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року № 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року № 813/2071/17, від 15 червня 2022 року № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року № 640/6477/19, від 26 січня 2023 року № 825/1503/17, від 10 травня 2023 року №640/5320/19 та від 09 вересня 2025 року № 240/5502/24.
Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель.
Так, відповідно до вироку по справі № 177/940/23 (провадження 1-кп/177/6/25) від 14 квітня 2025 р. Криворізького районного суду Дніпропетровської області винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_3 , який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , офіцером, 27.02.2023 о 08:30 год, в світлий час доби, при ясній погоді, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Посіле ВАМ 1500» днз НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині автодороги Н-11 сполученням м. Миколаїв - м. Кривий Ріг, у Криворізькому районі Дніпропетровської області, перебував у стані наркотичного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, згідно якого водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та в порушення п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїзжати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, маючи реальну можливість завчасно виявити автомобіль, що рухався у зустрічному йому напрямку, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в районі автодороги з географічними коордитнатами 47°53' 33.7»М 33°13' 52.0»Е, виїхав на полосу зустрічного руху, по якій у зустрічному йому напрямку рухався технічно справний автомобіль марки ВАЗ 21043 днз НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 (військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 ), в якому на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_2 військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ) та на задньому пасажирськомусидінні перебував ОСОБА_5 (військовослужбовець в/ч X та допустив лобове зіткнення на полосі зустрічного руху з вказаним транспортним засобом, внаслідок чого водій транспортного засобу ВАЗ 21043 НОМЕР_3 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_2 загинули на місці від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень, а пасажир транспортного засобу ВАЗ 21043 днз НОМЕР_3 ОСОБА_5 був госпіталізований до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради з тілесними ушкодженнями різного ступеня тяжкості, де помер від отриманих тілесних ушкоджень о 22:40 год 03.03.2023.
Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол № 1706 від 08.09.2023 травма, що послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 - Травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо - транспортна пригода на дорогах загального користування) і причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
За таких обставин, ОСОБА_2 помер внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а не в результаті вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги з цих підстав є протиправною.
Враховуючи викладене, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаного з проходженням військової служби, та не пов'язана із вчиненням ним дій у стані сп'яніння чи вчиненням адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає, що відмовляючи у призначенні та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги, відповідач діяв протиправно.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в пункті 17 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №16/в від 30 серпня 2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що вимога позивачки про «прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ» є передчасною, оскільки не є порушеним правом, так як зазначене питання, зокрема - розмір одноразової грошової допомоги, не вирішувалося суб'єктом владних повноважень, а тому не підлягає задоволенню.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 09.09.2025 у справі №240/5502/24.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
Як наслідок, у задоволенні позовної вимоги про «прийнятя рішення про призначення одноразової грошової допомоги» слід відмовити.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №16/в від 30 серпня 2024 року, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1211,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко