ЄУН: 336/1473/26
Провадження №: 3/336/1026/2026
14 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , який займає посаду водія електрика, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участі ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2 ,
за ст. 124 КУпАП,
встановила:
05.02.2026 о 10.00 годині, в м. Запоріжжі по вул. Чарівній 150, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_2 на чорному фоні, виїжджаючи з парковки не надав дорогу автомобілю Ford 150, номерний знак НОМЕР_3 , під керування водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок чого відбулось зіткнення, транспортні засоби пошкоджено, завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.2 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив суду, що він здійснював виїзд з другорядної дороги зі стоянки, неодноразово пересвідчився у безпечному маневрі, увімкнувши поворот ліворуч, почав виїжджати на головну дорогу. В цей момент сигнал світлофору на перехресті був червоного кольору. Починаючи виїжджати на головну дорогу, на праву полосу, він відчув удар у праве колесо, у праве крило, у праву частину автомобіля. Додав, що водій автомобілю Ford 150 їхав з перевищеною швидкістю руху. Також пояснив, що якби водій автомобілю Ford 150 діяв відповідно ПДР, а саме зупинився перед червоним сигналом світлофора, як це зробили інші ТЗ, то зіткнення не відбулось би.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не порушував ПДР, рухався по правій крайній стороні дороги, перетинав перехрестя вже на зелений сигнал світлофора. Заперечив факт виїзду та об'їзду стоячих автомобілів з права перед перехрестям по зеленій зоні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суддя встановила наступне.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП учасник дорожнього руху притягується до адміністративної відповідальності серед іншого, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
При цьому, доведенню підлягають обставини керування особою транспортним засобом, порушення ПДР, вчинення ДТП, та наявність пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.
З цього слідує, що диспозиції вказаної норми являється бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів правил, положень, інструкцій.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулюються та визначаються положеннями Закону України «Про дорожній рух» (ст. 1 Закону).
Одночасно, статтею 2 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього, зокрема, ПДР України, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця,призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 05.02.2026 о 17.10 год., керуючи транспортним засобом Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_2 на чорному фоні, в м. Запоріжжі по вул. Чарівна 159, був водієм, тобто учасником дорожнього руху, а тому на нього, в частині прав та обов'язків, поширюється дія Закону України «Про дорожній рух» та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Так, відповідно до п. 10.2 Правил дорожнього руху виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому правильно кваліфіковані дії та зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п. 10.2 ПДР України та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП;
- схемою місця ДТП, з якої судом встановлено, що водій транспортного засобу Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виїжджаючи на головну дорогу не надав дорогу автомобілю Ford 150, під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого відбулось зіткнення;
- письмовим поясненнями водіїв;
- фото таблицею пошкодження транспортних засобів з яких підтверджується описані в схемі ДТП та протоколі пошкодження автомобілів;
- відеозаписом подій, відповідно до якого судом встановлено, що водій автомобілю Ford 150, під керуванням ОСОБА_2 , рухався на зелений сигнал світлофору.
Щодо посилання ОСОБА_2 на той факт. що водій автомобілю Ford 150 ОСОБА_2 рухався з перевищеною швидкістю, то суд відкидає вказане, оскільки вказане жодним чином не підтверджено допустимими доказами. Окрім того, суд зазначає, що в межах розгляду даної справи, відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП, предметом дослідження є саме оцінка правомірності дій водія ОСОБА_2 , відносно якого складений протокол про адміністративне правопорушення. Оцінка правомірності дій інших осіб судом в межах цієї справи не надається, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_2 та саме в межах обставин, у ньому викладених, здійснюється розгляд справи, а з'ясування інших питань виходить за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень статей 7, 254, 280 КУпАП.
Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що відповідно до відеозапису встановлено, що водій автомобілю Ford 150 ОСОБА_2 не зупинившись перед перехрестям, в той час як інші автомобілі зупинились на червоний сигнал світлофора, а здійснив об'їзд вказаних ТЗ по зеленій зоні.
За вказаних обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, приходжу до висновку, що у даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР України та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням наслідків у вигляді ДТП.
Згідно зі змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, котрі виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване адміністративне правопорушення було вчинене особою, що притягується до адміністративної відповідальності, і вина її доведена поза розумним сумнівом на підставі наявних належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, той факт, що останій раніше не притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а також те, що тяжких наслідків не настало, відсутність відомостей, що негативно характеризують особу, вважаю за можливе призначити адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу, який необхідно визначити в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі 23, 33, 34, 124, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на неї стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави (Стягувач: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).
Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Н.С. Звєздова
Строк пред'явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.
Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.
Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.