02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5335/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Кіровоградське рудоуправління» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 ( суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/5335/24 за позовом Акціонерного товариства “Кіровоградське рудоуправління» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-
Акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" звернулося до суду з вимогами визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №6351/0406 від 09.05.2024 року про накладення штрафу у розмірі 452578,38 грн. за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №22202/6/99-00-06-03-02-06 від 18.07.2024 року.
Позивач не погоджується із застосуванням штрафу та зазначає, що він має бути звільнений від фінансової відповідальності на підставі пп. 112.8.9 п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України, а саме внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), які пов'язані з військовою агресією РФ проти України та запровадженням воєнного стану з 24.02.2022 року, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
Кіровоградський окружний адміністративний суд від 20 січня 2026 року дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення вимог.
З апеляційною скаргою звернувся позивач з підстав викладених в обгрунтування позову.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Колегією суддів з'ясовано, що Акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" є платником плати за землю, а саме орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які розташовані на території Катеринівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.
АТ "Кіровоградське рудоуправління" подало до ГУ ДПС у Кіровоградській області податкові декларації з плати за землю за 2022 рік та за 2023 рік, у яких самостійно обчислило суму плати за землю (орендної плати) з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
У квітні 2024 року посадовою особою ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку АТ "Кіровоградське рудоуправління" щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, про що складено акт №3655/11-28-04-06/4/0019189 від 09.04.2024 року. Перевіркою встановлено, що АТ "Кіровоградське рудоуправління" несвоєчасно сплатило угоджену суму грошового зобов'язання з орендної плати у період з 30.08.2022 року по 30.01.2024 року, чим порушило вимоги п.287.3 ст.287 ПК України.
Позивач 26.04.2024 року подав заперечення на акт перевірки, у яких посилався на відсутність своєї вини у несвоєчасній сплаті орендної плати, яка зумовлена зменшенням обсягу виробництва і продажу продукції через зупинення господарської діяльності підприємств - покупців продукції, які розташовані на території Донецької області, зокрема у зоні бойових дій. До заперечень надав звіти про фінансові результати на 2022, 2023 роки, перелік підприємств, які припинили купівлю продукції, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
Комісія з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України розглянула матеріали перевірки і не встановила обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення, пом'якшують або звільняють від відповідальності, про що надіслала позивачу відповідь №4612/6/11-28-04-06-05 від 07.05.2024 року.
На підставі акту перевірки та з урахуванням висновку комісії з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло щодо АТ "Кіровоградське рудоуправління" податкові повідомлення-рішення форми "Ш":
- №6351/0406 від 09.05.2024 року, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за затримку на 143 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 4525783,68 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що склало 452 578,38 грн.
- №6352/0406 від 09.05.2024 року, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 992045,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу, що склало 49 602,29 грн.
Не погодившись з цими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач 22.05.2024 року подав на них скарги до ДПС України.
Рішенням ДПС України №22202/6/99-00-06-03-02-06 від 18.07.2024 року податкове повідомлення-рішення №6351/0406 від 09.05.2024 року залишене без змін, а скаргу АТ "Кіровоградське рудоуправління" - без задоволення.
Врахувавши не надання доказів подання будь-яких заяв та документів щодо неможливості виконання своїх податкових обов'язків до ГУ ДПС, тобто не доведення обставини неможливості виконання податкового обов'язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку №225, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач, не є сертифікатом Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування до позивача підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України в розрізі звільнення його від фінансової відповідальності з підстав наявності форс-мажорних обставин та, відповідно, про обґрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України та правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.05.2024 №6351/0406.
Крім того, оскільки рішення про результати розгляду скарги від 18.07.2024 №22202/6/99-00-06-03-02-06 прийнято ДПС у порядку, в межах встановленого ПК України строку та по суті заявлених вимог, суд першої інстанції вважав, що таке рішення є правомірним та підстави для його скасування відсутні.
З цього питання судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 29.01.2019 у справі №826/10853/17, згідно з якою рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Спірним в цій справі є питання наявності підстав для застосування до позивача штрафу за порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин.
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За положеннями пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спір у даній справі виник щодо наявності правових підстав для застосування до позивача санкції, встановленої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.
З 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.
За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, цієї нормою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
За позицією апелянта він не може бути притягнутий до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПКУ, обставини непереборної сили (форс-мажор) є прямою підставою для звільнення від фінансової відповідальності за податкові правопорушення.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтверджує, що військова агресія РФ є форс-мажором.
Проте лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання, має доводити наявність саме в нього форс-мажорних обставин.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.
Лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форсмажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні.
Водночас, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що підприємство не доводить їх існування. Навпаки, підприємство, не зважаючи на обставини, пов'язані із військовою агресією та воєнним станом, мало можливість виконувати свої податкові зобов'язання.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Боржник, який допустив невиконання чи неналежне виконання зобов'язання має право доводити, що це відбулося внаслідок дії непереборної сили.
Згідно з п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, платники звільняються від відповідальності, якщо вони не мали можливості своєчасно виконати зобов'язання через воєнні дії (за умови подальшого виконання протягом певного терміну після відновлення такої можливості).
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Крім того, Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено положеннями наступного змісту: «У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.».
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлені статтею 112 ПК України, відповідно до пункту 112.1 якої особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За положеннями пункту 112.8 статі 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (підпункт 112.8.9).
Верховним Судом у постановах від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22, від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22, від 29 червня 2023 року у справі №922/999/22, від 28 серпня 2023 року у справі №910/6234/22, від 16 вересня 2024 року у справі №520/6236/23 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для позивача у питанні звільнення від відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Крім того, позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання свого податкового обов'язку в порядку підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Крім того, позивачем оскаржується рішення ДПС про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення.
Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення про результати розгляду скарги платника позивача є рішенням, прийнятим за результатами процедури адміністративного оскарження, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки платника податків, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі №826/10853/17.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд звертає увагу, що розгляд справи відбувся 02.04.2026, проте, у зв'язку з перебуванням судді Олефіренко Н.А. та Дурасової Ю.В. в період з 06.04.2026 по 10.04.2026 на навчанні, повний текст судового рішення складено у перший робочий день - 13.04.2026 та невідкладно направлено до ЄДРСР.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Кіровоградське рудоуправління» залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 в адміністративній справі №340/5335/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 квітня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова