16 березня 2026 року м.Дніпросправа № 280/5235/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 280/5235/24 (суддя Кисіль Р.В., справа розглядалася в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №280/5235/24, яке набрало законної сили 11.06.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено частково: визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 15.02.2023 №084050013950; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.12.2021 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/5235/24 задоволено, судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №280/5235/24 із доказами вжиття пенсійним органом активних дій щодо виконання зазначеного судового рішення (за наявності).
15.12.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення. Відповідач повідомив, що ним вжито всіх можливих дій на виконання рішення суду у справі №280/5235/24, оскаржене позивачем рішення скасоване, пенсію призначено до виплати з 23.12.2021 року.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції ухвалою від 23.12.2025 року прийшов до висновку про наявність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту.
З ухвалою суду першої інстанції від 23 грудня 2025 року не погодився позивач, ним через представника була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, представник позивача просить скасувати оскаржену ним ухвалу та постановити нову, якою відмовити у прийнятті звіту про виконання судового рішення, зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області (куди передана пенсійна справа позивача після призначення пенсії) подати звіт про виконання рішення суду подати новий звіт протягом 10 днів та постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України.
В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що відповідачем не виконується рішення суду у повному обсязі протягом тривалого часу ще й штучно створюються перешкоди для отримання сум пенсії з рахунку у банку, який ним визначено самостійно. Наполягає, що держава не може довільно відмовитись від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами та Конституцією.
Звертає увагу суду, що відповідач не має права перекладати відповідальність за виконання рішення по справі на третіх осіб, які не були учасниками справи. Саме тому, твердження відповідача, що нібито виплата пенсії буде здійснюватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області є необґрунтованим та не може прийматись судом. З наданого відповідачем рішення №084050013950 від 24.06.2025, вбачається, що ним здійснено призначення пенсії позивача за період з 23.12.2021 по теперішній час не у відповідності із вимогами Закону 1058: 1) пенсію позивача з 23.12.2021 року по теперішній час розраховано без врахування осучаснення та індексації пенсії; 2) до стажу позивача відповідачем не враховано періоду навчання з 01.09.1970 року по 29.06.1974 року та період служби в армії з 03.05.2025 року по 10.07.1977 рік, а отже розрахунок пенсії здійснено виходячи не з усього наявного у позивача страхового стажу відповідно до його трудової книжки. Такі дії відповідача є наслідком того, що розмір доплати пенсії позивача за період з 23.12.2021 по теперішній час розраховано в значно меншому розмірі.
Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.ст.311, 312 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, приймаючи звіт відповідача, виходив з того, що пенсійним органом виконано судове рішення в частині скасування спірного рішення, яке оскаржував позивач, а також позивачу було призначено пенсію за віком з 23.12.2021року. При цьому, суб'єктом владних повноважень наведено обґрунтовані обставини, які вжито ним для виконання судового рішення.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Згідно частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №280/5235/24 позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Так, судом:
- визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 15.02.2023 №084050013950;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.12.2021 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.
На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.12.2021, про що свідчить рішення №08405013950 від 24.06.2025 та розрахунок стажу.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, тому після призначення пенсії її виплата має здійснюватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з листом від 19.06.2025 №0800-0303-9/61205 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про опрацювання ним рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №280/5235/24 та з проханням подальшого відпрацювання пенсійної справи позивача щодо виплати пенсії.
Дослідивши поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що пенсійним органом (відповідачем у справі) виконано судове рішення в частині призначення пенсії.
Проте, виплата пенсії повинна здійснюватися Пенсійним органом, на обліку якого перебуває позивач, при цьому ГУ ПФУ в Одеській області не було стороною у даній справі.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що боржником - відповідачем у справі внаслідок встановлення судом заходів судового контролю вжито всі можливі дії по його виконанню.
Також колегія суддів звертає увагу позивача, що питання розрахунку стажу, розміру пенсії та доплат до пенсії не були предметом спору у даній справі, а тому суд не може перевіряти такі дії УПФУ на стадії судового контролю за виконанням рішення суду, яке стосувалося призначення пенсії позивачу та періоду, з якого така пенсія має бути призначена. У разі незгоди з такими діями Пенсійного органу позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно, колегія суддів не вбачає і підстав для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України, про що просив позивач в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 280/5235/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак