02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5319/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 ( суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/5319/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування розміру його щомісячної пенсії, починаючи з 01.03.2024 і постійно, в розмірі 21653,15 грн;
зобов'язати відповідача перерахувати, з 01.03.2024 та постійно, розмір його щомісячної пенсії інваліда 2-ої групи ЧАЕС та виплатити йому суму недоплаченої пенсії по день фактичного виконання відповідачем рішення суду за його позовом яка становить, орієнтовно, 1230000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно з 01.03.2024 не перераховано розмір пенсії позивача у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб з інвалідністю у 2024 році.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати пенсії позивача з 01.03.2024 у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, розрахованих згідно положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок основної пенсії позивача з 01.03.2024 в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, розрахованих згідно положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №340/5319/24 - без змін.
До суду надійшла заява позивача про виправлення описки у судовому рішенні, в якій зазначено, що суд помилково, не вказав що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повинно нараховувати та сплачувати йому, щомісячно, додатково до основної пенсії, ще й додаткову пенсію в розмірі 0,75 % від мінімальної пенсії.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволені заяви про виправлення описки відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про виправлення описки задовольнити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами заяви позивача про виправлення описки.
У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Приписами частини першої статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Отже, приписи вказаної процесуальної норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
Описками в розумінні статті 253 КАС України визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.
Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 вказано, що суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.
Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Отже, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) та у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 800/520/16 (провадження № 11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16, ухвала Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 820/10744/15.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, що допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.
Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішенням законної сили.
Тож, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві про виправлення описки зазначив, що суд помилково, не вказав що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повинно нараховувати та сплачувати йому, щомісячно, додатково до основної пенсії, ще й додаткову пенсію в розмірі 0,75 % від мінімальної пенсії.
Колегія суддів зазначає, що позивач фактично просить здійснити не виправлення описки у рішенні суду, а замінити його в частині зобов'язального характеру, тобто змінити рішення по суті вирішення спору.
З урахуванням викладеного доводи заявника про допущення судом в рішенні описки, є безпідставними, внаслідок чого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви представника позивача.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення описки.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 6 статті 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд звертає увагу, що розгляд справи відбувся 02.04.2026, проте, у зв'язку з перебуванням судді Олефіренко Н.А. та Дурасової Ю.В. в період з 06.04.2026 по 10.04.2026 на навчанні, повний текст судового рішення складено у перший робочий день - 13.04.2026 та невідкладно направлено до ЄДРСР.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 в адміністративній справі №340/5319/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 квітня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова