14 квітня 2026 року справа 160/28442/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату додаткової винагороди
ОСОБА_1 01.10.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн за період з 04.04.2022 по 25.08.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн за період з 04.04.2022 по 25.08.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що підставою для нарахування і виплати передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання. При цьому, позивачем не надано суду доказів, які б надавали право на нарахування та виплату додаткової грошової винагороди.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що обставини щодо не виконання позивачем своїх посадових обов'язків за спірний період за займаною посадою та не прийняття участі у стримуванні збройної агресії ворога у районах проведення бойових дій залишились непідтвердженими відповідачем. Не вжито заходів щодо витребування таких доказів і судом першої інстанції, що свідчить про неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до помилкових висновків про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що позивач у спірний період здійснював заходи з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань тому має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу за призовом пі час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №84 від 04.04.2022 гранатоментника 1-го відділення 9-го стрілецького взводу 5 стрілецького батальйону содтата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у службове відрядження до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків) з 04 квітня 2022 року для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача ЗС України №1320т від 26.03.2022, розпорядження командувача Національної гвардії України №612т від 27.03.2022, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/2/1-1044т від 03.04.2022, посвідчення про відрядження №394.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №209 від 03.08.2022 року вважати позивача таким, що прибув із службового відрядження із Національної академії НГУ (м. Харків), 03 серпня 2022 року. Підстава: наказ командира частини по с/ч №84 від 04.04.2022 року, посвідчення про відрядження №394.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №213 від 07.08.2022 позивача вважати таким, що вибув у службове відрядження до м. Харків для здійснення заходів із захисту Батьківщини та відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 07 липня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження НЦТУ НГУ №6/2/1-16331 від 29.04.2022 року, посвідчення про відрядження № 1903.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №235 від 25.08.2022 вважати позивача таким, що прибув із службового відрядження із м. Харків, 25 серпня 2022 року. Підстава: наказ командира частини по с/ч №212 від 07.08.2022, посвідчення про відрядження №1903.
Відповідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1446 від 16.12.2025 року позивач в період з 01.09.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022; з 14.12.2022 по 31.12.2022: з 01.02.2023 по 28.02.2023; з 01.03.2023 по 27.03.2023; з 26.05.2023 по 31.05.2023; з 01.07.2023 по 31.07.2023; з 01.08.2023 по 15.08.2023; з 18.08.2023 по 31.08.2023; з 01.09.2023 по 27.09.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, ОУВ “Харків», ОТУ “Соледар», ОТУ “Лиман».
Згідно із наявною в матеріалах справи особистою карткою на грошове забезпечення позивачу в межах періоду з 04.04.2022 по 25.08.2022 була нарахована та виплачена додаткова винагорода, зокрема за квітень 2022 року у травні 2022 року у розмірі 30000 грн., за квітень 2022 року, у травні 2022 року у розмірі 63000 грн., за травень 2022 року у травні 2022 року у розмірі 30000 грн., за червень 2022 року у липні 2022 року у розмірі 30000 грн., за липень 2022 року у серпні 2022 року у розмірі 30000 грн., за червень 2022 року у серпні 2022 року у розмірі 4666,67 грн., за серпень 2022 року у вересні 2022 року у розмірі 30000 грн., за серпень 2022 року у вересні 2022 року у розмірі 6774.19 грн.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови №168 командувач Національної гвардії України Наказом №89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Національну гвардію» передбачено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.
Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.
Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.
Порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, відповідно до постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначається Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом командувача Національної гвардії України №89 від 29.03.2022 (далі - Інструкція №89).
Відповідно до пункту 2 Інструкції №89 на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 3 Інструкції №89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.
Відповідно до пункту 4 Інструкції №89 підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця.
Підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім'я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України №89 від 29.03.2022 (далі - Порядок №89).
Відповідно до пункту 1 Порядку №89 під терміном «безпосередня участь військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових Дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об'єктах, рубежах, районах та позиціях.
Відповідно до пункту 2 Порядку №89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3 Порядку №89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин.
Крім того, відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України №27/11/3-6154 від 20.05.2022, військовослужбовці мають право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн із розрахунку на місяць, за дні, коли об'єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Отже, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є документально підтверджений факт здійснення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов'язків або коли об'єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Колегія суддів бере до уваги, що позивачем на підтвердження безпосередньої участі в бойових діях у спірний період не надано відповідних наказів про направлення його для безпосередньої участі в бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, рапортів, доручень, бойових журналів або інших відповідних документів.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2025 року по справі № 520/12906/23 звернув увагу на необхідність з'ясування, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду та чим це підтверджується.
На виконання ухвали суду першої інстанції відповідачем надано довідку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1446 від 16.12.2025, в якій вказано про те, що позивач дійсно в період з 01.09.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022; з 14.12.2022 по 31.12.2022: з 01.02.2023 по 28.02.2023; з 01.03.2023 по 27.03.2023; з 26.05.2023 по 31.05.2023; з 01.07.2023 по 31.07.2023; з 01.08.2023 по 15.08.2023; з 18.08.2023 по 31.08.2023; з 01.09.2023 по 27.09.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Харків.
Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що 04.04.2022 позивач вибув для виконання службово-бойових завдань до м. Харків, та виконував бойові (спеціальні) завдання в районі Харкова, прийнявши під охорону та оборону блокпости (на кожному із яких несли службу певна кількість військовослужбовців). В спірний період весь особовий склад військової частини НОМЕР_1 , який вибув у службове відрядження до м. Харків - виконував несення служби шляхом здійснення перепускного режиму на прийнятих блок-постах (фільтраційні заходи). За вказаний період несення служби жодним і військовослужбовців частини, утому числі позивачем, не здійснювалось відбиття збройних нападів (вогневого ураження) на об'єктах, що охоронялись, та не здійснювалось звільнення таких об'єктів від захоплення, а також не здійснювались інших заходів та не виконувалось інших завдань окрім фільтраційних заходів.
Військовою частино зазначено, що виконання позивачем службових завдань в спірний період: не підпадає під визначення безпосередньої участі військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів; факт здійснення позивачем у спірний період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів - документально не підтверджено жодним із документів, визначених Порядком №89; жодних документів про підтвердження безпосередньої участі позивача, за спірний період у бойових діях або заходах (відповідно Порядку №89) - від командування, інших посадових осіб військових формувань України - до відповідача не надходило; відсутні документи чи інша підтверджена інформація щодо виконання особовим складом частини, у тому числі позивачем за спірний період бойових завдань з відбиття збройних нападів (вогневого ураження) на об'єктах (блок-постах), що охоронялись та/або звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення); відсутні документи чи інша підтверджена інформація, що в спірний період об'єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
З наведеного вбачається, що ненадання відповідачем документів на підтвердження права позивача на виплату додаткової грошової винагороди, пов'язане з відсутністю факту здійснення позивачем безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ним цих службових обов'язків. Отже ненадання таких документів не свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, сам факт вибуття позивача в службове відрядження для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, факт виконання позивачем завдань на підставі бойових розпоряджень не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000грн., яка передбачена Постановою №168, оскільки “вибуття у відрядження», “виконання бойових розпоряджень» та “участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» не є тотожними поняттями.
Крім того, виконання інших завдань не може вважатися “безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою КМУ №168.
Судом було надано оцінку тому, що сам по собі факт отримання військовою частиною бойових розпоряджень не свідчить про порушення прав позивача на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 в розмірі 100000 грн, оскільки право на отримання такої допомоги виникає саме за умови безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач у спірний період здійснював заходи з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань не підтверджено жодними доказами, тому не приймаються апеляційним судом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, враховуючи те, що судом в межах спірних правовідносин з'ясовано, що за наданими позивачем документами, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, позивач не приймав безпосередню участь у бойових діях та не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, з'ясування судом того які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу не впливає на вирішення спірних відносин, оскільки підставою для виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 є безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, а не виконання будь-яких військових обов'язків під час несення служби.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 14.04.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова