Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3521/25
Провадження №: 2/332/213/26
03 квітня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої - судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання - Карліної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Будвської Н.В., звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд визнати відповідача ОСОБА_2 батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актових записів про народження дітей, а також стягнути із ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей, у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів від дня пред'явлення цього позову й до досягнення старшою дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2014 по 2019 рік вона з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з відповідачем перебували у відносинах, що притаманні подружжю, вони вели спільне господарство, формували спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, взаємоповагою, виявляли подружні відносини перед друзями та знайомими, мали спільне місце проживання.
За час спільного проживання з ОСОБА_2 у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте батько дітей записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
До 2023 року ОСОБА_2 , незважаючи на укладений у 2021 році новий шлюб, визнаючи своє батьківство щодо спільних із ОСОБА_1 дітей, піклувався про них, матеріально забезпечував, всебічно сприяв їх фізичному та моральному розвитку, забирав на вихідні до себе, проводив з ними час.
Проте, починаючи з 2023 року відповідач повністю припинив спілкування з дітьми та перестав надавати допомогу на утримання дітей, тому позивачка вимушена звернутися до суду за захистом прав своїх неповнолітніх дітей.
На підставі ухвали суду від 05.09.2025, з метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 22.01.2026 позивачка та її представник просили задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 12.11.2025 через канцелярію суду надав заяву про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 . У судових засіданнях приймати участь не буде, слухання справи просив проводити без його участі.
У зв'язку з неявкою 03.04.2026 у судове засідання сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними-установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтями 125, 126 та 128 СК України.
Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду, згідно до частини 2 статті 125 СК України.
За змістом статті 126 СК України заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У статті 128 СК України насамперед йдеться про «визнання», а не «встановлення» батьківства, адже визнання правовідношення як спосіб захисту ґрунтується на встановленні певних обставин.
Як вбачається зі статті 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 760.
Згідно з копією свідоцтва про народження вбачається, що матір'ю дитини є ОСОБА_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_7 (а.с.10).
З Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України №00055312288 від 12.12.2025, убачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_3 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.54).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , про що Шевченківським районним у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зроблено відповідний актовий запис № 113.
Згідно з копією свідоцтва про народження вбачається, що матір'ю дитини є ОСОБА_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_7 (а.с.11).
З Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України № 00055312800 від 12.12.2025, убачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_4 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.53).
Європейським судом з прав людини констатовано, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Його доказова цінність суттєво переважає будь-який доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства (KALACHEVA v/ RUSSIA, No3451/05, ЄСПЛ від 07.05.2009 року).
Відповідно до ст.116 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Згідно копії висновку про біологічне батьківство № MGU2462 від 27.08.2025, встановлено, що донор зразка маркованого « ОСОБА_2 » є біологічним батьком донора зразка маркованого « ОСОБА_3 », ймовірне батьківство становить 99,99999997% (а.с.29).
Відповідно до копії висновку про біологічне батьківство № MGU2462 від 27.08.2025, встановлено, що донор зразка маркованого « ОСОБА_2 » є біологічним батьком донора зразка маркованого « ОСОБА_4 », ймовірне батьківство становить 99,99999995% (а.с.30).
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У судовому засіданні 22.01.2026 малолітній ОСОБА_3 пояснив, що його батька звуть ОСОБА_8 , коли він був маленький, тато жив разом із ними, вони разом гуляли, тато забирав його із дитячого садочка, а зараз батько проживає в іншому місці, не спілкуються, він сумує за татом.
У наданих на огляд фотографіях ОСОБА_9 упізнав членів своєї родини, а також свого батька, вказавши на ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 22.01.2026 малолітня ОСОБА_4 пояснила, що її батька зовуть ОСОБА_10 , раніше вони жили разом, тато забирав її із дитячого садочка, це було дуже давно, а зараз вони не спілкуються.
У наданих на огляд фотографіях ОСОБА_11 упізнала членів своєї родини, а також свого батька, вказавши на ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 22.01.2026, свідок ОСОБА_12 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 це колишній чоловік її доньки, вони проживали разом протягом 6 років без реєстрації шлюбу, за цей час у них народилося двоє дітей. ОСОБА_2 був військовим АТО. Наразі він із дітьми не спілкується, востаннє свідок бачила його у серпні коли він приїжджав на генетичну експертизу. ОСОБА_2 коштів на утримання дітей не надає.
У наданих на огляд фотографіях свідок ОСОБА_12 вказала на ОСОБА_2 вказавши, що це батько ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Фотографії зроблені на день народження ОСОБА_6 , коли їй виповнилося 4 роки.
Таким чином, суд вважає надані фотографії, на яких зображені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншими членами родини є належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до статті 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 постановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Справи про визнання батьківства щодо дитини суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Зібраними в ході судового розгляду доказами, на думку суду, позовні вимоги позивачки про визнання батьківства найшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п. 9 постанови Пленуму).
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, тому суд не бере до уваги вимогу відповідача про стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача є обґрунтованими та законними.
При визначені розміру утримання суд враховує матеріальне становище, стан здоров'я сторін, їх дітей (доказів інвалідізації, обмеження працездатності чи перебування когось на лікарському обліку суду надано не було), а тому, з урахуванням фактичних обставин справи, принципу розумності і справедливості, вважає за необхідне позов задовольнити, враховуючи при цьому рівний обов'язок батьків щодо їх участі у утриманні дітей, стягнувши аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу відповідача.
На думку суду вказаний розмір буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, не погіршить їх матеріального становища і визначений розмір стягнення аліментів призведе до дотримання прав дітей та відповідатиме фінансовим можливостям відповідача.
Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік (ч.1 та ч.2 ст. 79 СК України).
Враховуючи встановлені судом обставини та на підставі досліджених доказів, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та стягнути з нього аліменти на користь позивача на утримання дитей.
Керуючись ст.ст.110-112 СК України, ст.ст. 180-182, 184 СК України, ст. 1-5, 12,13, 76-82, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису №760 від 09.07.2015 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , складений Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, а саме: виключити з актового запису відомості про батька « ОСОБА_7 , Громадянин України», вказати в графі батько « ОСОБА_2 , громадянин України».
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актового запису №113 від 25.01.2017 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , складений Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а саме: виключити з актового запису відомості про батька « ОСОБА_7 , Громадянин України», вказати в графі батько « ОСОБА_2 , громадянин України».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.07.2025 і до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 13.04.2026.
Суддя Ю.І. Ретинська