13 квітня 2026 р. Справа № 520/30723/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., повний текст складено 27.01.26 по справі № 520/30723/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, після чергового оновлення позивачем інформації в додатку «Резерв+» з'явився напис «Порушення правил військового обліку», який також зазначається в електронному військово-обліковому документі позивача. За результатами розгляду адвокатського запиту, направленого в інтересах позивача, відповідач повідомив, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 не складався, постанова про адміністративне правопорушення не виносилась. У подальшому адвокатом в інтересах позивача направлено на адресу відповідача заява про виключення даних про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також ЄДРПВР), за результатом розгляду якої відповідач повідомив, що видалити запис у ЄДРПВР про «порушення» не надається технічної можливості, оскільки за визначенням системою порушенням має бути прийнято та внесено до автоматизованої інформаційної телекомунікаційної системи відповідне рішення. Водночас, позивач вважає, що в розумінні КУпАП він не був особою, яка притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем відносно позивача за статтями 210, 210-1 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався, як і не виносилася постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому такий запис не міг бути внесений до ЄДРПВР органом ведення Реєстру, яким є відповідач. Також стверджує, що позивача не було належним чином повідомлено про наявність повістки №2535482 від 19.02.2025, оскільки останній не отримував жодних смс- чи письмових сповіщень від пошти про надходження на адресу його місця реєстрації/проживання будь-яких відправлень від відповідача. Зазначає, що відповідач доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону або у будь-який інший спосіб про надходження рекомендованого листа у відповідь на адвокатський запит не надав, вказане, на думку позивача, свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути у відповідну дату до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважає, що вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що судом першої інстанції не було надано оцінки аргументам позивача, які викладені у позовній заяві та в цілому рішення побудоване виключно на аргументах відповідача, які було викладено у відзиві на позовну заяву, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з п. 20-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Тобто, до реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку. Вказує, що з відповіді відповідача №3908/ВВОБ від 24.10.2025 на адвокатський запит встановлено, що відповідачем відносно позивача за статтями 210, 210-1 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався, як і не виносилася постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. За таких обставин, в розумінні КУпАП, позивач не був особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, а тому такий запис не міг бути внесений до ЄДРПВР. Стверджує, що з відповіді №3908/ВВОБ від 24.10.2025 на адвокатський запит вбачається, що позивач не з'явився за викликом до відповідача. Однак, позивача не було належним чином повідомлено про наявність повістки №2535482 від 19.02.2025, оскільки останній не отримував жодних повідомлень чи письмових сповіщень від пошти про надходження на адресу його місця реєстрації/проживання будь-яких відправлень від відповідача. Звертає увагу, що позивач не має абонентської поштової скриньки, за номером телефону про наявність повістки ТЦК ніхто позивача не повідомляв та в жоден інший спосіб про свій виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач обізнаний не був. Наголошує, що відповідач доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону або у будь-який інший спосіб про надходження рекомендованого листа суду першої інстанції не надав, тому позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути у відповідну дату до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зауважує, що автоматичне формування відмітки у електронному військово-обліковому документі позивача у графі «Порушення правил військового обліку», без внесення відповідних відомостей посадовою особою відповідача, чинним законодавством не передбачено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та письмові пояснення щодо обґрунтованості належності доказів, в яких просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У письмових поясненнях відповідач зазначає про неможливість підготовки у визначений судом строк обґрунтованого та вмотивованого відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу, з доказами, що обґрунтовують доводи заперечення, а тому, для повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне долучити до справи у якості доказів матеріали, які мають значення для справи, у зв'язку з чим звертається до суду з відповідним клопотанням з додаванням відповідних документів.
Дослідивши надані відповідачем пояснення, колегія суддів встановила, що їхній зміст фактично є обґрунтуванням заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати позицію іншого учасника справи та представлені ним докази у належній формі та у встановлений час (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №ЗПП/320/102/23).
З урахуванням положень статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), право учасника справи на подання заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги може бути реалізовано лише у спосіб подання відзиву на апеляційну скаргу протягом строків, визначених судом з урахуванням частини 3 статті 300 КАС України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
При цьому, у випадку неможливості подання відзиву на апеляційну скаргу протягом строків, встановлених в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, учасник справи має право заявити обґрунтоване клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, в порядку, передбаченому статтею 122 КАС України.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не передбачає можливість подання учасником справи письмових пояснень замість відзиву на апеляційну скаргу у випадку, якщо такий учасник справи не зміг своєчасно реалізувати своє право на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем викладено заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги не у спосіб, передбачений КАС України, та поза межами строку, передбаченого частиною 3 статті 300 КАС України, без клопотання про його поновлення, колегія суддів дійшла висновку, що подані відповідачем письмові пояснення не підлягають врахуванню.
Щодо клопотання відповідача про долучення доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частина 3 цієї норми передбачає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
У постановах від 24 червня 2020 року (справа №520/3948/19), від 19 листопада 2019 року (справа №826/12675/15) Верховний Суд висновував, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник, як особа, що їх подає).
Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Верховний Суд в постанові від 26.03.2026 у справі №300/371/25 вказав на те, що суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні.
Відповідачем не обґрунтовано необхідність подання доказів, про долучення яких він просить, та неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, до того ж, відповідні докази у переважній більшості були подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції, та наявні в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується витягом із застосунку «Резерв +», сформованим 12.10.2025.
За викладеними у позові твердженнями, при перегляді військово-облікового документу через застосунок «Резерв+», позивачу стало відомо про наявність у Реєстрі запису щодо порушення ним правил військового обліку та відображення інформації про перебування у розшуку.
17.10.2025 представником позивача направлено до відповідача адвокатський запит з метою отримання інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку.
24.10.2025 відповідачем надано відповідь №3908/ВВОБ на адвокатський запит, в якій зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив абз.8 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 не складався, постанова про адміністративне правопорушення не виносилась. Звернуто увагу, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів є автоматизованою інформаційною телекомунікаційною системою і не потребує втручання допущених працівників до адміністрування бази даних АІТС «Оберіг» щодо внесення запису «порушник правил військового обліку». Повідомлено, що автоматизована інформаційна телекомунікаційна система «Оберіг» працює з інформаційним порталом Національної поліції України автоматизованим обміном інформації між реєстрами.
03.11.2025 представником позивача направлено до відповідача заяву про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
11.11.2025 представником позивача направлено до відповідача адвокатський запит з метою отримання інформації стосовно розгляду заяви від 03.11.2025 та виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
17.11.2025 відповідачем надано відповідь №4257/ВВОБ на адвокатський запит, в якій зазначено, що 10.11.2025 за вихідним №4165/ВВОБ, ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто адвокатський запит від 03.11.2025 стосовно громадянина ОСОБА_1 та відповідь надіслано на вказану електрону адресу та продубльовано засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта». Вказано, що видалити запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення не надається технічної можливості, оскільки за визначеним системою порушенням має бути прийнято та внесено до автоматизованої інформаційної телекомунікаційної системи відповідне рішення.
Вважаючи, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку, позивач ініціював цей спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах дії ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинені в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Приписами ч.7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частинами 1, 3, 5 ст.33 Закону №2232-XII визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.35 Закону №2232-XII на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XIІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, що міститься у ст.1 Закону №3543-XIІ, оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону №3543-XIІ громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XIІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з п.2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.п. 14, 15 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
За умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»:
взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку і відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, відповідним підрозділом розвідувального органу.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додаток 2 Порядку №1487 містить Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - Правила; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
На виконання абз.2 пп.1 та пп.2 п.1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі по тексту - Закон №1951-VІІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.5 Закону №1951-VІІІ органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Згідно зі ст.14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Колегія суддів враховує, що вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».
Судом установлено, що у застосунку «Резерв+» містяться відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. У графі «причина розшуку» зазначено про неприбуття позивача за повісткою до ТЦК та СП. Дата початку розшуку - 11.03.2025.
Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 №3908/ВВОБ вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З моменту виявлення позивачем даних про порушення ним військового обліку, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, уточнення облікових даних не здійснив, доказів, що спростовують указані обставини, до суду не подав.
З наведених вище норм Положення №154 і Порядку №1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, не вносять до них відомості та не виключають їх.
Норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
У свою чергу, за правилами ст.262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Колегія суддів вважає, що у зв'язку з неприбуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці №2535482, були наявні підстави для направлення відповідного звернення до територіальних органів Національної поліції для доставлення позивача до ТЦК та СП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, причини неприбуття військовозобов'язаного за викликом ТЦК та СП та наявність складу адміністративного правопорушення з'ясовуються саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення компетентним органом.
Доставлення військовозобов'язаного до органу ТЦК та СП у силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, та в другу чергу - складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтями 210, 210-1 КУпАП.
Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв'язку з неприбуттям позивача за повісткою до ТЦК, відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, розшук і доставлення військовозобов'язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку, що виразилось у неприбутті до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці №2535482, автоматичне внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку та перебування в розшуку є обґрунтованим.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем, та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо відсутності факту притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв +» примітки «порушення правил військового обліку» та перебування у зв'язку з цим у розшуку ТЦК та СП не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтями 210, 210-1 КУпАП, та навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/30723/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло