Постанова від 13.04.2026 по справі 520/12559/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 р. Справа № 520/12559/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/12559/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК у формі Довідки № 295/25 від 18.04.2025 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», що складена Уповноваженою особою НАЗК - заступником керівника другого відділу Управління проведення повних перевірок Ілясовим Сергієм Андрійовичем, в частині висновків, встановлених та викладених в пунктах 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» вказаної Довідки № 295/25 від 18.04.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК у формі Довідки № 296/25 від 18.04.2025 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», що складена Уповноваженою особою НАЗК - заступником керівника другого відділу Управління проведення повних перевірок Ілясовим Сергієм Андрійовичем, в частині висновків, встановлених та викладених в пунктах 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» вказаної Довідки № 296/25 від 18.04.2025.

Також просив стягнути з НАЗК на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується з висновками повної перевірки декларацій за 2022 та 2023 роки, викладеними в п. 4.1, п. 4.2 Довідок № 295/25 та № 296/25 щодо недостовірності відомостей та неточності оцінки задекларованих активів, вважає їх необґрунтованими та такими, що зроблені без з'ясування фактичних обставин справи, з викривленням отриманої інформації та неврахуванням пояснень позивача, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Вказує, що позиція відповідача щодо нібито подання позивачем недостовірних відомостей у щорічній декларації в частині не зазначення транспортного засобу Porsche Cayenne, 2013 р.в., який належав йому на праві користування у 2022-2023 роках та Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., який перебував у користуванні (володінні) члена сім'ї (дружини) під час перебування за кордоном у 2022 році, автомобіля Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., який належав йому на праві користування у 2023 році суперечить не лише положенням чинного законодавства, а й роз'ясненням самого відповідача. Зауважив, що користувався автомобілем Porsche Cayenne, 2013 р.в. виключно епізодично, протягом коротких періодів часу (у сумі - значно менше 183 днів) і не володів ним станом на 31 грудня звітного року. Щодо автомобіля Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., то власником є ОСОБА_2 , який являється батьком позивача та на даний час проживає за кордоном. Перетин дружиною на вказаному автомобілі державного кордону зовсім не підтверджує факту постійного користування ним. Щодо автомобіля Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., то його власником є ОСОБА_3 . Позивач не користувався даним автомобілем на постійній основі, а перетинав державний кордон на ньому з 22 по 24 травня 2023 року у рамках робочого візиту до міста Брно (Чеська Республіка). А отже, відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1700-VII), обов'язку щодо декларування таких об'єктів у позивача не виникало.

Також позивач зазначив, що висновок НАЗК про те, що він не міг накопичити задекларовану суму у 930157,00 грн у 2022 році та суму у 3732140 грн у 2023 році є необґрунтованим припущенням, що суперечить презумпції доброчесності та принципу індивідуальної оцінки матеріального становища декларанта. Фактично посадовими особами зроблений суб'єктивний висновок щодо наявності в деклараціях недостовірних відомостей, необґрунтованості задекларованих активів, неправомірного заниження вартості транспортних засобів, не відображення об'єкта, який, на їх думку, перебував у користуванні декларанта. Враховуючи викладене, просив задовольнити позов та скасувати оскаржувані довідки.

Представник відповідача подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевірка декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік та за 2023 рік, поданих позивачем, проводилась НАЗК на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку «Проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 29.01.2021 № 26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780 (далі - Порядок № 26/21). Зауважив, що відповідний захід фінансового контролю полягає виключно у перевірці, на підставі необхідного обсягу інформації, задекларованих суб'єктом декларування відомостей, а не у збиранні доказів з метою підтвердження факту вчинення такою особою правопорушення. У межах спірних правовідносин відповідачем було проаналізовано значний обсяг інформації, якої в свою чергу було достатньо для перевірки задекларованих ОСОБА_1 відомостей, достовірність і точність яких позивач на етапі проведення відповідного заходу фінансового контролю підтвердити не зміг. Відповідачем надано детальну оцінку письмовим поясненням ОСОБА_1 та документам (їх копіям), що були долучені ним до відповідних пояснень, частину з яких враховано під час формування відповідних висновків. При цьому доводи суб'єкта декларування, що не спростовували встановлених НАЗК обставин, не могли бути враховані в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю, про що було безпосередньо зазначено у самих Довідках № 295/25 та № 296/25. Враховуючи викладене, вважає, що довідки в оскаржуваній частині складені відповідачем у відповідності та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якому посилався на необґрунтованість висновків НАЗК, викривлення інформації, зазначив, що відзив ґрунтується на припущеннях, не містить в собі джерел, на яких базуються сформовані у них ключові висновки.

Представник відповідача подав до суду першої інстанції заперечення на відповідь на відзив, підтримавши свою правову позицію, викладену у відзиві, та додатково надав пояснення по кожному правопорушенню, які були встановлені в ході перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 295/25 від 18.04.2025 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд».

Визнано протиправними та скасовано п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 296/25 від 18.04.2025 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем 26.12.2025 подано апеляційну скаргу (зареєстровано в Другому апеляційному адміністративному суді 29.12.2025), в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в оскаржуваній частині, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що ОСОБА_1 при поданні декларацій за 2022 та 2023 роки вказано недостовірні та неточні відомості, чим не дотримано вимог пп. 1, 2, 3, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII. Недостовірні відомості, зазначені позивачем у декларації за 2022 рік, відрізняються від достовірних на загальну суму 4 079 314,43 грн, відтак у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Недостовірні відомості, зазначені позивачем у декларації за 2023 рік, відрізняються від достовірних на загальну суму 8 877 324,71 грн, відтак у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Так, НАЗК, крім іншого, встановлено неточність відомостей, вказаних у розділі 6 “Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій позивача за 2022 та 2023 роки, оскільки ОСОБА_1 не зазначив відомостей про транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., який знаходився у користуванні (володінні) члена його сім'ї (дружини) під час перебування за кордоном, власником якого є ОСОБА_2 (батько позивача).

Так, під час проведення повних перевірок поданих позивачем за 2022 та 2023 роки декларацій НАЗК встановлено, що у період з 21.04.2023 по 24.12.2023 року (тобто більше половини днів протягом 2023 року) член сім'ї (дружина) позивача та відповідно легковий автомобіль Mercedes-Benz GL500 перебували за межами державного кордону. Користування членом сім'ї (дружиною) позивача вищезазначеним транспортним засобом підтверджується також систематичним здійсненням останньою протягом 2022-2023 років витрат для придбання пального на автозаправних станціях, розташованих за кордоном, на загальну суму понад 170 000,00 грн, оплату послуг щодо паркування, а також здійсненням оплати послуг в автосалоні (ReMo Ihr Service mit P, Bad Saeckinge) на загальну суму 60 167,41 грн. Транспортні засоби, які належать члену сім'ї (дружині) позивача та ОСОБА_1 не перетинали державного кордону або ж перетинали на незначний проміжок часу. Згідно наданих Моторним (транспортним) страховим бюро відомостей встановлено, що 20.04.2023 членом сім'ї (дружиною) позивача укладено договір міжнародного страхування за номером полісу 90738088 щодо легкового автомобіля Mercedes-Benz GL500, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (лист Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.12.2024 № 10-01/53471).

Викладене в сукупності, на думку відповідача, об'єктивно свідчить про користування членом сім'ї (дружиною) позивача вказаним транспортним засобом під час перебування за межами державного кордону. Оскільки вищезазначений автомобіль перебував у користуванні члена сім'ї (дружини) позивача не менше половини днів протягом 2022 та 2023 років, то відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону № 1700-VII відомості про такий об'єкт декларування підлягали зазначенню в поданих ОСОБА_1 деклараціях за 2022 та 2023 роки.

На запит НАЗК ОСОБА_1 надано письмові пояснення, які були враховані НАЗК, проте вони не спростовували факт відображення ним у деклараціях за 2022 та 2023 роки відомостей, які не відповідають дійсності.

Додатково апелянт зазначив, що встановлені НАЗК у пп. 3.2 п. 3 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 295/25 та п.п. 3.3 п. 3 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 296/25 обставини кваліфікувались, як неточні відомості, а тому відповідно не впливали на висновок за результатами проведення повних перевірок, згідно якого у діях позивача встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 366-2 КК України.

Разом з тим, послідовно описані НАЗК у своїх процесуальних документах обставини були проігноровані судом першої інстанції в ході розгляду даної справи.

Крім того, під час перевірок було встановлено недостовірні відомості, вказані у розділах 12 «Грошові активи» поданих позивачем за 2022 та 2023 роки декларацій.

Так, під час проведення повних перевірок декларацій позивача НАЗК встановлено, що ОСОБА_1 зазначив у щорічних деклараціях за 2022 та 2023 роки відомості, які не відповідають дійсності, про розмір свого активу - готівкових коштів, наявних у нього станом на 31.12.2022 та 31.12.2023, вказавши 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США, що відповідно до офіційного обмінного курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 еквівалентно 6 663 457,00 грн (1 дол. США = 36,5686 грн).

З метою перевірки достовірності задекларованих відомостей в частині грошових активів НАЗК звернулося до позивача із запитом від 31.12.2024 № 42-01/100188-24 про надання документів і пояснень, які підтверджують джерела походження зазначених у розділах 12 «Грошові активи» декларацій за 2022 та 2023 роки відомостей про наявні у ОСОБА_1 готівкові кошти у розмірах 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США.

У відповідь на вказаний запит позивач пояснив, що джерелом походження відображених ним у розділах 12 «Грошові активи» декларацій за 2022 та 2023 роки готівкових коштів є кошти, які він отримав працюючи в приватній сфері до подання першої декларації за 2017 рік, зазначивши при цьому, що йому важко відповісти, як саме і де саме були отриманні останні, оскільки минуло багато часу. Водночас, у своїх поясненнях ОСОБА_1 не вказав розмір коштів, які нібито ним було особисто отримано під час роботи в приватній сфері, а також не надав жодних підтвердних документів щодо джерела їх походження.

При цьому, перевіркою встановлено, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2017 рік позивач відобразив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2017 грошові активи - готівкові кошти у загальному розмірі 2 074 368,00 грн, з яких: 250 000,00 грн та 65 000,00 дол. США, що станом на 31.12.2017 еквівалентно 1824 368,00 грн (1 дол. США = 28,0672 грн), і перевіркою встановлено, що позивач мав можливість здійснити відповідні заощадження, про що безпосередньо зазначено у пп. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 295/25 та пп. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 296/25.

У 2018 році, порівняно з 2017 роком, у позивача не змінився розмір наявних у нього станом на кінець звітного періоду грошових активів, і перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 мав можливість накопичити готівкові кошти у розмірі 250 000 грн та 65 000 дол. США, відомості про які відображено у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2018 рік, про що безпосередньо зазначено Національним агентством у п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 295/25 та п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 296/25.

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2019 рік позивач зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2019 готівкові кошти у загальному розмірі 1 320 879,00 грн, з яких: 255 000,00 грн та 45 000,00 дол. США, що станом на 31.12.2019 еквівалентно 1 065 879,00 грн (1 дол. США = 23,6862 грн). Водночас, перевіркою встановлено, що позивач протягом 2019 року здійснив витрати на загальну суму 1 299 000,00 грн, що перевищує розмір отриманих ним доходів та використаних грошових коштів, що зазначені у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2018 рік, на суму 463 611,00 грн, що станом на 31.12.2019 еквівалентно 19 573,00 дол. США (1 дол. США = 23,6862 грн), отже, розмір грошового активу, який ОСОБА_1 мав змогу накопичити станом на 31.12.2019, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійснених видатків, не може перевищувати 255 000,00 грн та 25 427,00 дол. США (45 000,00 - 19 573,00).

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2020 рік позивач зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2020 готівкові кошти у загальному розмірі 5 507 741,00 грн, з яких: 355 600,00 грн та 182 218,00 дол. США, що станом на 31.12.2020 еквівалентно 5 152 141,00 грн (1 дол. США = 28,2746 грн). Водночас, перевіркою встановлено, що розмір грошового активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити станом на 31.12.2020, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел, не може перевищувати 355 600,00 грн (255 000,00 грн (залишки 2019 року) + 100 600,00 грн (доходи) та 162 645,00 дол. США (25 427,00 дол. США (залишки 2019 року) + 137 218,00 дол. США (доходи від продажу нерухомості у 2020 році)).

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2021 рік ОСОБА_1 зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2021 готівкові кошти у загальному розмірі 5 540 579,00 грн, з яких: 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США, що станом на 31.12.2021 еквівалентно 4 970 579,00 грн (1 дол. США = 27,2782 грн). Водночас, перевіркою встановлено, що розмір грошового активу, який позивач мав змогу накопичити станом на 31.12.2021, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійснених видатків, не може перевищувати 355 600,00 грн та 162 645,00 дол. США. Враховуючи викладене вище, протягом 2021 року ОСОБА_1 не мав змоги заощадити зазначені у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2021 рік готівкові кошти у загальному розмірі 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США.

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2022 рік позивач зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2022 готівкові кошти у загальному розмірі 7 233 457,00 грн, з яких: 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США, що станом на 31.12.2022 еквівалентно 6 663 457,00 грн (1 дол. США = 36,5686 грн). Водночас, перевіркою встановлено, що розмір грошового активу, який позивач мав змогу накопичити станом на 31.12.2022, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійснених видатків, не може перевищувати 355 600,00 грн та 162 645,00 дол. США. Отже, різниця між розміром задекларованих у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2022 рік готівкових коштів та розміром можливих заощаджень становить 930 157,00 грн: 570 000,00 грн - 355 600,00 грн = 214 400,00 грн + (182 218,00 дол. США - 162 645,00 дол. США = 19 573,00 дол. США), що станом на 31.12.2022 еквівалентно 715 757,00 грн: 1 дол. США = 36,5686 гривні. З врахуванням зазначеного, суб'єкт декларування у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2022 рік відобразив відомості, які не відповідають дійсності на суму 930 157,00 гривень (п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 295/25).

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік ОСОБА_1 зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2023 готівкові кошти у загальному розмірі 7 491 077,00 грн, з яких: 570 000,00 грн та 182 218,00 дол. США, що станом на 31.12.2023 еквівалентно 6 921 077,00 грн (1 дол. США = 37,9824 грн). Водночас, перевіркою встановлено, що позивач у 2023 році не мав змоги заощадити готівкові кошти, оскільки розмір активу, який ОСОБА_1 мав змогу накопичити станом на 31.12.2023, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійсненого видатку, не може перевищувати 355 600,00 грн та 92 615,00 дол. США (162 645,00 дол. США - 70 030,00 дол. США). Отже, різниця між розміром задекларованих у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік готівкових коштів та розміром можливих заощаджень становить 3 732 140,00 грн: 570 000,00 грн - 355 600,00 грн = 214 400,00 грн + (162 645 дол. США - 70 030 дол. США= 92 615 дол. США), що станом на 31.12.2023 еквівалентно 3 517 740 грн (1 дол. США = 37,9824 грн). Отже, суб'єкт декларування у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 3 732 140,00 грн (пп. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 296/25). Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, позивач не мав об'єктивної можливості здійснити заощадження відповідних грошових активів станом на 31.12.2023.

На переконання апелянта, НАЗК навело детальні розрахунки доходів та витрат суб'єкта декларування у співвідношенні до вже наявних у нього грошових активів, що беззаперечно підтверджується сформованими у оскаржуваних Довідках висновками.

Вважає, що на етапі проведення повної перевірки декларації саме на суб'єкта декларування покладено обов'язок підтвердити ті відомості, які він зазначає у своїй декларації, що позивачем у свою чергу зроблено не було.

Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, без належного правового обґрунтування, безпідставно відхилив доводи НАЗК, наведені у клопотанні про закриття провадження у справі, щодо відсутності підстав для оскарження в порядку адміністративного судочинства складених відповідачем Довідок № 295/25 та № 296/25 від 18.04.2025 та постановив ухвалу про відмову у закритті провадження від 16.06.2025. Вважає, що незгода суб'єкта декларування із виявленими в ході проведення повних перевірок та відображеними у Довідках № 295/25 та № 296/25 від 18.04.2025 обставинами, за якими у діях останнього встановлено ознаки кримінального правопорушення, підлягає вирішенню в рамках кримінального процесуального законодавства, так як захист прав декларанта, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, вимагає від адміністративного суду, до якого надійде такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції.

Вважає, що частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції не надав належної правової оцінці доводам НАЗК стосовно відсутності в межах даного спору порушеного права позивача. Відхиляючи доводи відповідача, суд зазначив про те, що спірні Довідки містять в собі владний припис, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Разом з тим, питання на кшталт можливості оскарження складених НАЗК Довідок, як акту індивідуальної дії, не поставало. В даному випадку НАЗК наголошувало на тому, що безпосередньо сама Довідка не порушує прав позивача, оскільки Довідка та інші документи, що складені НАЗК на її підставі, це лише документи, що фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Вказане, на думку апелянта, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем 31.12.2025 подано апеляційну скаргу (зареєстровано в Другому апеляційному адміністративному суді 02.01.2026), в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява не містить в собі жодних обґрунтувань щодо протиправності всіх сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25 висновків, які оскаржуються в її прохальній частині, адже протиправність навіть окремих пунктів «Описової частини» призводить до протиправності узагальнюючих пунктів 4.1, 4.2 розділу «ІV. Висновки» Довідок № 295/25 та № 296/25.

Позивач звернув увагу, що встановлена у п. 4.1. розділу «ІV. Висновки» Довідки № 295/25 загальна сума недостовірного декларування (4 079 314,43 грн) є очевидно помилковою, адже математично вірна загальна сума за встановленими порушеннями (п.п. 2.1 - 2.3 п. 2, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1) складає 2 729 913,43 грн. Тобто, висновки Довідки № 295/25 про зазначення позивачем недостовірних даних на загальну суму 4 079 314,43 грн не відповідають дійсним обставинам.

Вважає, що у разі визнання протиправними окремих пунктів «Описової частини» Довідки та встановлення, що загальна сума недостовірного декларування складає менше 1 514 000,00 грн, висновок Довідки № 295/25 (п. 4.1.) про те, що у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, є протиправним. У разі визнання протиправними окремих пунктів «Описової частини» та встановлення, що загальна сума недостовірного декларування складає менше 1 514 000,00 грн, висновок Довідки № 296/25 (п. 4.1.) про те, що у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, також є протиправним.

Щодо висновків відповідача про зазначення позивачем у декларації відомостей, які не відповідають дійсності, на суму 1 349 400, 00 грн, а саме: не зазначення відомостей про транспортний засіб - автомобіль Porsche Cayenne, 2013 р.в., вказує, що даний автомобіль не є об'єктом декларування та не повинен бути зазначений позивачем у деклараціях за 2022 та за 2023 звітні роки з огляду на те, що вказаний транспортний засіб не перебував у володінні або користуванні позивача станом на останній день звітних періодів, а саме: 31.12.2022 та 31.12.2023; не перебував у володінні або користуванні позивача протягом не менше половини днів протягом звітних періодів; наведені відповідачем докази ні кожен окремо, ні у своїй сукупності не доводять, що позивач володів або користувався вказаним транспортним засобом на останній день звітних періодів (31.12.2022 та 31.12.2023) або протягом 183 дні 2022 року та 183 дні 2023 року.

Також зазначив, що відповідач обґрунтовує вартість автомобіля Porsche Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що становить суму відомостей, які не відповідають дійсності у розмірі 1 349 400,00 грн, інформацією від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (лист директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.01.2025 № 1388/24125-3-24/54). Тим самим, інформація від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (відомості, що містяться у листі директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.01.2025 р. № 1388/24125-3-24/54) про вартість вказаного транспортного засобу у розмірі 1 349 400,00 грн як доказ, наданий відповідачем, є недопустимим з огляду на порушення порядку його отримання.

Щодо висновків відповідача про зазначення позивачем у декларації відомостей, які не відповідають дійсності, на суму 2 560 930,00 грн, а саме - не зазначення відомостей про транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_3 , зазначив, що даний автомобіль не є об'єктом декларування та не повинен бути зазначений позивачем в декларації за 2023 звітний рік з огляду на те, що вказаний транспортний засіб не перебував у володінні або користуванні позивача станом на останній день звітного періоду, не перебував у володінні або користуванні позивача протягом не менше половини днів протягом звітного періоду, а саме: 183 дні 2023 року; наведені відповідачем докази ні кожен окремо, ні в своїй сукупності не доводять, що позивач володів або користувався вказаним транспортним засобом на останній день звітного періоду (31.12.2023) або протягом 183 дні 2023 року; тим паче, наведені відповідачем докази ні кожен окремо, ні в своїй сукупності не доводять, що позивач фактично придбав вказаний транспортний засіб.

Щодо висновків, викладених у розділі 3.2 «Описової частини» Довідок № 295/25 та № 296/25 (неточності оцінки задекларованих активів позивачем, а саме відомості про транспортні засоби: 1) автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , дата набуття права 20.09.2022 р., вартістю на дату набуття 49 000 грн та 2) мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , дата набуття права 30.04.2021, вартістю на дату набуття 20 000 грн), позивач зазначив, що доводи відповідача в цій частині не відповідають дійсності і є лише припущеннями відповідача, обґрунтованими недопустимим доказом - інформацією від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо вартості вказаних транспортних засобів.

З урахуванням викладеного, на думку позивача, оскаржуване рішення суду в частині, в якій судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову, є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення в оскаржуваній позивачем частині без змін; задовольнити апеляційну скаргу НАЗК, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/12559/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/12559/25 в частині задоволених позовних вимог - без змін.

02.03.2026 НАЗК подало до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові письмові пояснення (документ сформовано в системі «Електронний суд» 27.02.2026), в яких звернуло увагу суду апеляційної інстанції на те, що 19.02.2026 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 160/30949/24, в якій сформував релевантну до спірних правовідносин правову позицію щодо неможливості оскарження складеної НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки (її окремі положення) у випадку встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи. З посиланням на вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, вважає, що чітко та безальтернативно вбачається, що складена НАЗК за результатами проведення повної перевірки Довідка не підлягає безумовно судовому оскарженню за правилами адміністративного судочинства, позаяк спорам відповідної категорії притаманні певні особливості, за наявності яких вони не відносяться до справ адміністративної юрисдикції. З огляду на зазначене, опираючись на правову позицію Верховного Суду, а також на норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), НАЗК вважає, що спірні Довідки не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду. Просить суд врахувати наведені аргументи та вирішити питання щодо закриття провадження у справі.

09.03.2026 позивач подав до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові письмові пояснення (документ сформовано в системі «Електронний суд» 06.03.2026), в яких висловив свою позицію щодо незгоди з аргументами, викладеними відповідачем в додаткових письмових поясненнях. Зазначив, судом першої інстанції вже була надана відповідь на наведені відповідачем у клопотанні про закриття провадження у справі № 520/12559/25 аргументи. Суд першої інстанції належним чином обґрунтував відмову у задоволенні вказаного клопотання, розглянувши всі ключові та важливі доводи (аргументи) відповідача, про що свідчить зміст ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 520/12559/25. Зауважує, що посилання відповідача на викладені у вказаних ним постановах Верховного Суду правові позиції в контексті необхідності закриття провадження у даній справі є хибним, адже ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 520/12559/25 в цій частині не суперечать наведеним позиціям, а наявні у даній справі обставини не відповідають тим, що розглядались Верховним Судом у справах № 520/25012/21 та № 160/30949/24. Покликається на те, що судом першої інстанції в ухвалі від 16.06.2025 у справі №520/12559/25 зазначено, що факт внесення відомостей до ЄРДР сам по собі не означає, що вже «вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності» в розумінні позиції Верховного Суду. Відповідно, спірні Довідки про результати повної перевірки можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки на момент звернення з позовом особа не перебуває у процесуальному статусі підозрюваного, не розпочато стадію притягнення до кримінальної відповідальності у розумінні кримінально-процесуального законодавства. Отже, на думку позивача, відсутність відомостей стосовно вирішення питання про притягнення суб'єкта декларування до кримінальної відповідальності свідчить про необґрунтованість заявлених доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Також посилається на те, що Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу, колегія суддів Верховного Суду у наведеній відповідачем постанові по справі № 520/25012/21 безпосередньо вказує, що «спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Тому, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням. Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк. Щодо постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, то у ній судом було розглянуто обставини, за яких вже було відомо про завершене досудове розслідування, а тому, на думку позивача, Верховний Суд виходив з абсолютно інших обставин, відмінних від обставин у справі № 520/12559/25, а тому такий висновок не є застосовним до спірних правовідносин.

Також вважає, що фактично, оскарження владного (обов'язкового) припису, який міститься в оскаржуваних Довідках, в іншому порядку та/або за правилами іншого судочинства є неможливим, оскільки подібне оскарження не входить до регламентованого ст. 303 КПК України вичерпного переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Звертає увагу, що по сьогоднішній день позивач не набув статусу підозрюваного, тобто не є учасником кримінального провадження, відомості про яке внесено 03.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000606 за попередньою кваліфікацією ч. 2 ст. 366-2 КК України. Саме закриття провадження у справі на підставі викладених відповідачем доводів призведе до неможливості оскарження акта індивідуальної дії та порушення права на суд, передбаченого у ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Покликається на те, що оскарження та скасування рішень НАЗК у формі Довідок №№ 295/25, 296/25 від 18.04.2025 в адміністративному суді може забезпечити ефективний захист прав позивача, як суб'єкта декларування, адже фактично вирішить долю владного (обов'язкового) припису, тобто виниклого додаткового обов'язку, що порушує права позивача. Просить врахувати дані пояснення під час розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 13.12.2024 уповноваженою особою НАЗК - заступником керівника другого відділу Управління проведення повних перевірок Ілясовим Сергієм Андрійовичем проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, поданої Суховєєм О. С., директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 31.01.2024.

Указана перевірка проводилась НАЗК на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21.

18 квітня 2025 року за результатами проведення вищезазначеної перевірки НАЗК склало Довідку № 295/25, відповідно до п. 4.1 розділу IV «Висновки» якої, за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2022 рік, унікальний ідентифікатор документа - aa956433-68d5-4f15-9d0e-4298e05c5c8e, поданої Суховєєм Олександром Сергійовичем, директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що вказано у п.п. 2.1-2.3 п. 2, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1-5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточні відомості, про що вказано у п. 1, п.п. 2.4 - 2.8 п. 2, п.п. 3.2, 3.3 п, 3, п.п. 4.1, 4.2 п. 4, п.п. 5.4 - 5.6 п. 5, п.п. 6.1, 6.2 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 3, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII, а також вказав відомості, які не вдалось перевірити, про що зазначено у п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 4 079 314,43 грн (п.п. 2.1 - 2.3 п. 2, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Відповідно до п. 4.2 розділу IV «Висновки» Довідки № 295/25 встановлено неточність оцінки задекларованих активів, відомості про які зазначено у розділі 3.2 цієї Довідки.

Крім того, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 13.12.2024 уповноваженою особою НАЗК - заступником керівника другого відділу Управління проведення повних перевірок Ілясовим Сергієм Андрійовичем проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої Суховєєм Олександром Сергійовичем, директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 07.03.2024.

Зазначена перевірка проводилась НАЗК на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21.

18 квітня 2025 року за результатами проведення вищезазначеної перевірки НАЗК склало Довідку № 296/25, відповідно до п. 4.1 розділу IV «Висновки» якої, за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 858d10a9-1ce5-43f9-91af-86155065cd87, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що вказано у п.п. 2.1-2.3 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3, п.п. 4.1, 4.2 п. 4, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточні відомості, про що вказано у п. 1, п.п. 2.4 - 2.8 п. 2, п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.4 - 5.6 п. 5, п.п. 6.1, 6.2 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 3, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 8 877 324,71 грн (п.п. 2.1 - 2.3 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3, п.п. 4.1, 4.2, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Відповідно до п.4.2 розділу IV «Висновки» Довідки № 296/25 встановлено неточність оцінки задекларованих активів, відомості про які зазначено у розділі 3.2 цієї Довідки.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями НАЗК у формі Довідок № 295/25 від 18.04.2025 та № 296/25 від 18.04.2025 в частині висновків, встановлених та викладених у пунктах 4.1, 4.2. розділу «ІV. Висновки» Довідки № 295/25 від 18.04.2025 та у пунктах 4.1, 4.2 розділу «ІV. Висновки» Довідки № 296/25 від 18.04.2025, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що транспортний засіб Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , не підлягає обов'язковому декларуванню як об'єкт, що не перебував у користуванні члена сім'ї суб'єкта декларування (дружини), відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII, у зв'язку з чим, висновки НАЗК, викладені в п.п. 3.2 п. 3 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 295/25 та п.п. 3.3. п. 3 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 296/25 є безпідставними та підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції вказав про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII під час заповнення декларацій за 2022 та 2023 роки, зазначивши, що доводи НАЗК про неможливість здійснення позивачем накопичення грошових активів є припущеннями, які не враховують фактичну юридичну ситуацію, оскільки до 2017 року позивач не був суб'єктом декларування у період, за який йдеться про накопичення, трудова книжка не охоплює всі джерела доходу та не підтверджує отриманий дохід, а лише тільки запис про працевлаштування, обов'язок документально підтверджувати походження коштів законом не передбачено для періоду до набуття статусу декларанта. Крім того, судом встановлено, що відповідачем рахувались понесені позивачем витрати з урахуванням вартості об'єктів нерухомості за самостійно оціненою НАЗК приблизною ринковою ціною, а не за ціною, зазначеною у деклараціях ОСОБА_1 . Також суд визнав необґрунтованими посилання відповідача на неможливість здійснення накопичень дружиною позивача, оскільки обов'язок документально підтверджувати походження коштів законом не передбачено для періоду до набуття статусу декларанта. Суд вказав, що не досліджує питання джерел погодження коштів члена сім'ї суб'єкта декларування, оскільки вказане повноваження є компетенцією відповідача, який обмежився лише зазначенням того, що у нього є сумніви, що не відповідає принципові правової визначеності та законності.

Суд першої інстанції також вважав за необхідне вказати, що всі сумніви мають тлумачитися на користь особи та з тим, що немає іншого джерела інформації з якого суб'єкт декларування міг встановити наявність/відсутність у особи з якою він спільно проживає грошових коштів, окрім інформації, яку надає безпосередньо саме цей член сім'ї.

З огляну на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки НАЗК, викладені в п.п. 5.1, п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 295/25 та п.п. 5.1, п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 «Описової частини» Довідки № 296/25 підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 фактично був у користуванні позивача протягом 2022-2023 років, що є підставою для декларування. Отже, висновок щодо недостовірності задекларованих позивачем відомостей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій за 2022 та 2023 роки в цій частині зроблений відповідачем на основі комплексного аналізу пов'язаної між собою інформації, що в подальшому було відображено в оскаржуваних Довідках № 295/25 та № 296/25.

Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав формалізоване право користування транспортним засобом Mercedes-Benz GL63 AMG ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_8 , який належить на праві користування ОСОБА_1 , а отже відмова від декларування цього авто є порушенням вимог ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII, що і було відображено в оскаржуваній довідці № 296/25.

Поряд із цим, суд першої інстанції зауважив, що за результатами проведення повної перевірки поданих позивачем щорічних декларацій за 2022-2023 роки відповідач дійшов висновку, що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості у розділах 3 «Об'єкти нерухомості», 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 12 «Грошові активи» декларації; неточні відомості у розділах 2 «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування», 3 «Об'єкти нерухомості», 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», 12 «Грошові активи», 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких суб'єкт декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки де зберігаються кошти, інше майно».

Водночас, звертаючись до суду із позовною заявою про скасування вищевказаних довідок, позивачем наведено обґрунтування протиправності частини сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25 висновків, а саме лише щодо відомостей, які зазначені у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» та у розділі 12 «Грошові активи» у деклараціях за 2022 та за 2023 роки. Щодо інших відомостей, які встановлені НАЗК, позивач взагалі не дає обґрунтувань у позовній заяві, тобто позовна заява не містить в собі жодних обґрунтувань щодо протиправності всіх сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25 висновків, які оскаржуються в її прохальній частині.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції звернув увагу, що інші виявлені у спірних довідках порушення не були спростовані позивачем ані належними та допустимими доказами, ані матеріалами справи. Відсутність обґрунтованих заперечень з боку позивача, згідно з висновками суду першої інстанції, свідчить про об'єктивну наявність зазначених порушень у поданих ним документах.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб'єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує суб'єкту владних повноважень на необхідність діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку.

Конструкція "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом № 1700-VII.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 7-1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII передбачено, що до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.

Згідно із положеннями ст. 1 указаного Закону суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VIII у декларації зазначаються відомості, крім іншого, про:

3) цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Примітка. Декларування цінного рухомого майна, зазначеного у цьому пункті (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог цього Закону, здійснюється з обов'язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов'язковим…

8) наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону № 1700-VIII відображення доходів і видатків суб'єктів декларування здійснюється у грошовій одиниці України.

Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, передбачених частиною першою цієї статті, зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої грошової оцінки.

Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

За змістом ст. 51-1 Закону № 1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 51-3 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб'єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб'єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Суб'єкт декларування має право ознайомитися з усіма матеріалами повної перевірки щодо себе за результатами її проведення. Копії матеріалів повної перевірки надаються Національним агентством на письмовий запит суб'єкта декларування протягом семи робочих днів з дня його отримання.

Повна перевірка декларації проводиться в частині об'єктів декларування, не охоплених повною перевіркою декларацій відповідного суб'єкта декларування за попередні періоди, крім випадків, коли Національне агентство отримало нову інформацію про об'єкт, який перевірявся, або коли наявні нові джерела інформації, що не були відомі чи не були доступні Національному агентству під час проведення попередньої повної перевірки.

Процедура проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначена Порядком № 26/21.

Порядок проведення повної перевірки регламентується розділом V Порядку № 26/21.

Згідно п. 1 розд. V Порядку № 26/21 повна перевірка проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, зокрема, якщо:

1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктом декларування, який займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

2) у декларації, поданій іншим суб'єктом декларування, виявлено невідповідності (ризики) за результатами логічного та арифметичного контролю, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

3) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

У разі наявності однієї з підстав, зазначеної у пункті 1 цього розділу, відібрані Національним агентством декларації для проведення повної перевірки автоматизовано розподіляються уповноваженим особам.

Якщо повна перевірка стосується декларації суб'єкта декларування, щодо інших декларацій якого у цей час проводиться повна перевірка, то нова перевірка розподіляється уповноваженій особі, яка проводить перевірку інших декларацій такого суб'єкта декларування (п. 2 розд. V Порядку № 26/21).

Національне агентство під час проведення повної перевірки проводить перевірку відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в пункті 1 розділу III цього Порядку.

Щодо декларації, стосовно якої сформовано довідку про результати проведення автоматизованої перевірки декларації, відібраної для проведення повної перевірки відповідно до підпункту 3 пункту 1 цього розділу, проводиться повна перевірка відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в пункті 1 розділу III цього Порядку. Проведення такої перевірки не вважається повторною перевіркою (п. 4 розд. V Порядку № 26/21).

Повна перевірка передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об'єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку (п. 4 розд. V Порядку № 26/21).

Під час повної перевірки Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, що надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об'єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:

отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб'єктом декларування та/або членами його сім'ї, іншими особами;

зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб'єкта декларування, спеціальної перевірки;

зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб'єктів звернення;

отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (п. 5 розд. V Порядку № 26/21).

У разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у підпунктах 1-3, 5, 6 пункту 5 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів (п. 6 розд. V Порядку № 26/21).

У разі неможливості одержання у межах строку проведення повної перевірки відомостей, необхідних для її проведення, Національне агентство проводить повну перевірку відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається у довідці про результати проведення повної перевірки декларації.

Відомості, зазначені у декларації, які не були перевірені з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, не вважаються такими, що були перевірені (п. 7 розд. V Порядку № 26/21).

З метою проведення повної перевірки уповноважена особа має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Під час проведення повної перевірки уповноважена особа має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки, у тому числі для з'ясування дотримання суб'єктом декларування вимог статей 23, 25 Закону, а також перевірки на точність оцінки задекларованих активів, незаконного збагачення чи необґрунтованості активів (п. 8 розд. V Порядку № 26/21).

Інформацію, що містить банківську таємницю та необхідна для повної перевірки, уповноважена особа отримує в порядку, визначеному законодавством (п. 9 розд. V Порядку № 26/21).

Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки. Такий запит направляється за підписом Голови Національного агентства чи заступника Голови Національного агентства.

З метою проведення повної перевірки уповноважена особа має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав (п. 10 розд. V Порядку № 26/21).

Достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки (п. 12 розд. V Порядку № 26/21).

При встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство аналізує та порівнює відомості щодо вартості задекларованих активів з ринковою вартістю (ціною) таких або аналогічних активів на дату їх набуття.

У разі неможливості самостійного встановлення ринкової вартості (ціни) задекларованих активів на дату їх набуття за наявності обґрунтованих сумнівів щодо точності задекларованих активів, у тому числі з урахуванням отриманої інформації, Національне агентство відповідно до законодавства може залучати спеціалістів та експертів.

Перевірка на точність оцінки здійснюється щодо задекларованих активів:

що належать суб'єкту декларування на праві власності або іншим юридичним чи фізичним особам, якщо Національне агентство встановило ознаки того, що набуття цих активів відбулось за дорученням суб'єкта декларування або суб'єкт декларування може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження;

набутих під час поширення на суб'єктів, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, вимог та обмежень, передбачених статтями 23, 45 Закону (п. 13 розд. V Порядку № 26/21).

Перевірка на наявність конфлікту інтересів полягає у встановленні на підставі даних, що зазначені або повинні бути зазначені в декларації, дотримання суб'єктом декларування обмежень щодо одержання подарунків, обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбачених статтями 23, 25 Закону.

У разі виявлення під час повної перевірки реального чи потенційного конфлікту інтересів суб'єкта декларування уповноважена особа інформує про це структурний підрозділ апарату Національного агентства, що здійснює функції контролю за дотриманням законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (п. 14 розд. V Порядку № 26/21).

Ознаки незаконного збагачення або необґрунтованості активів під час повної перевірки встановлюються шляхом визначення вартості активів, що набуті суб'єктом декларування або за його дорученням іншими особами, та порівняння її з інформацією про отримані таким суб'єктом декларування та членами його сім'ї законні доходи відповідно до декларацій такого суб'єкта декларування та інших відомостей, отриманих під час повної перевірки.

При цьому враховується вартість активів, набутих після набрання чинності Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», а також визначення термінів, що наведені в Кримінальному кодексі України та Цивільному процесуальному кодексі України.

Встановлення ознак незаконного збагачення або необґрунтованості активів здійснюється щодо декларацій, поданих особами, які зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону (п. 15 розд. V Порядку № 26/21).

У разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб'єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов'язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв'язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

У разі ненадання суб'єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей (п. 16 розд. V Порядку № 26/21).

Згідно з п. 1 розд. VI Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - довідка) у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з наступного робочого дня після закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Строк складення довідки зупиняється у разі тимчасової непрацездатності, відрядження уповноваженої особи, яка провела повну перевірку, але не більше ніж на 14 днів. У разі відсутності уповноваженої особи більше цього строку, а також у випадках, визначених підпунктом 5 пункту 18 розділу V цього Порядку (крім відпустки уповноваженої особи), довідку складає безпосередній керівник уповноваженої особи не пізніше ніж на 10 робочий день з дня, наступного за днем завершення строку, на який він зупинявся, або за днем настання випадку, визначеного підпунктом 5 пункту 18 розділу V цього Порядку (крім відпустки уповноваженої особи), та погоджує керівник самостійного структурного підрозділу у порядку, визначеному цим розділом.

Довідка містить таку інформацію:

підстави для проведення повної перевірки;

дату початку та завершення строку повної перевірки;

відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився);

джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки;

перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді;

виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання);

висновок за результатами проведення повної перевірки.

У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вимог Закону № 1700-VII ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд», за встановленою формою були подані щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 та 2023 роки.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 13.12.2024, уповноваженою особою НАЗК - заступником керівника другого відділу Управління проведення повних перевірок Ілясовим Сергієм Андрійовичем проведено повні перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічних за 2022 рік та за 2023 рік, поданих ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 31.01.2024 та 07.03.2024 відповідно.

Повні перевірки проведені НАЗК на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закон № 1700-VII та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21.

У ході проведення перевірки, 31.12.2024 листом вих. № 42-01/100188-24, керуючись ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 13 Закону № 1700-VII, з метою з'ясування достовірності відомостей, зазначених у деклараціях за 2022 та 2023 роки, точності оцінки задекларованих активів, наявності ознак конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, НАЗК запропонувало ОСОБА_1 надати пояснення та зобов'язало надати копії підтвердних документів (за наявності) щодо підстав незазначення у декларації таких відомостей, зокрема:

7) у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій про транспортні засоби - автомобілі Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 та Porsche Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 …;

8) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2022 рік про дохід, отриманий членом сім'ї (дружиною) від зайняття підприємницькою діяльністю, у розмірі 1 283 342,97 грн, при цьому не зазначено відомостей про жоден дохід члена сім'ї (дружини);

9) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2023 рік про дохід, отриманий декларантом у вигляді заробітної плати від ВСП «Житлово-комунальний фаховий коледж Харківського Національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова» (код ЄДРПОУ 03363134), у розмірі 3 105,90 грн; про дохід, отриманий членом сім'ї (дружиною) від відчуження транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Passat, 2017 р.в. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , вартістю 800 000,00 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2023, при цьому відповідно до наявної у Національного агентства інформації, на дату укладення зазначеного договору, член сім'ї (дружина) перебувала за кордоном;

11) у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у декларанта та члена сім'ї (дружини) коштів, розміщених станом на кінець звітного періоду на банківських рахунках.

Крім того, запропоновано надати пояснення та зобов'язано надати підтвердні документи або їх завірені копії щодо встановлених розбіжностей у розділах 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» щодо вартості транспортних засобів, які зазначені позивачем у декларації: автомобіль Volkswagen Passat, 2017 р.в., мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., причіп COCHET РМ11, 2021 р.в.

Також зобов'язано надати підтвердні документи або їх завірені копії щодо джерел походження грошових коштів для придбання в 2022 році зазначених транспортних засобі на загальну суму понад 1 030 000,00 грн, оскільки за наявною в НАЗК інформацією розмір отриманих позивачем в 2022 році доходів становить 936 317,00 грн (не враховуючи утримання (відрахування) податків та зборів, понесених витрат у вигляді прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, загальножиттєвих витрат, витрат для подорожей за кордон тощо), що не є достатнім та перевищує розмір доходів, отриманих із законних джерел.

Також запропоновано надати пояснення та зобов'язано надати підтвердні документи або їх завірені копії, які підтверджують достовірність таких даних, зокрема:

2) щодо задекларованих у розділі 12 «Грошові активи» декларацій відомостей про наявні у позивача станом на кінець звітних періодів готівкові кошти, у розмірах 570 000,00 грн та 182 218,00 дол.США, запропоновано пояснити та зобов'язано надати копії підтвердних документів (за наявності), які підтверджують джерела походження вказаних коштів, оскільки за наявною у НАЗК інформацією розмір отриманих позивачем доходів не є достатнім та перевищує розмір доходів, отриманих із законних джерел. Вказано, що відомості про наявність у позивача грошових активів зазначено і в попередніх деклараціях, починаючи з декларації 2017 року, у розмірі 250 000,00 грн та 65 000,00 дол.США, проте, відповідно до відомостей, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків розмір отриманих позивачем доходів з 1998 року по 2017 рік становить 1 193 406,00 грн (не враховуючи утримання (відрахування) податків та зборів, понесених витрат у вигляді прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, загальножиттєвих витрат, витрат для подорожей за кордон тощо);

3) щодо задекларованих у розділі 12 «Грошові активи» декларацій відомостей про наявні у члена сім'ї (дружини) станом на кінець звітних періодів готівкові кошти, у розмірі 1 063 807,00 грн (станом на 31.12.2023 - 1 863 807,00 грн), 40 000,00 до.США та кошти, позичені третій особі - 30 000,00 євро, запропоновано пояснити та зобов'язано надати копії підтвердних документів (за наявності), які підтверджують джерела походження вказаних коштів. Вказано, що відомості про наявність у члена сім'ї (дружини) грошових активів зазначео і в попередніх деклараціях, починаючи з декларації за 2017 рік, у розмірі 120 000,00 грн, 15 000,00 до.США та кошти, позивачені третій особі - 30 000,00 євро, проте, відповідно до відомостей, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків розмір отриманих членом сім'ї (дружиною) доходів з 1998 року по 2017 рік становить 32 538,00 грн (не враховуючи утримання (відрахування) податків та зборів, понесених витрат у вигляді прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, загальножиттєвих витрат, витрат для подорожей за кордон тощо). До того ж членом сім'ї (дружиною) у 2014 році придбано транспортний засіб - автомобіль Hyundai Santa Fe.

13.01.2025 позивачем подано до НАЗК пояснення з питань повної перевірки декларацій за 2022 та 2023 роки, разом із копіями підтверджуючих документів: розпорядження міського голови від 04.01.2024 № 4/3к; запрошення Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради; договору дарування під 17.11.2014 НАЕ № 830305; довідки ВСП «ЖКФК ХНУМГ ім. О.М. Бекетова»; договору купівлі-продажу від 03.03.2023 № 019904; договору купівлі-продажу від 30.04.2021 № 5950/21/002518; договору дарування квартири від 10.11.2021 року № НРН 902312; договору купівлі продажу гаражу від 29.01.2021.

За змістом вказаних пояснень позивач повідомив, крім іншого, таке:

7) Щодо відсутності у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій відомостей про транспортні засоби - автомобілі Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 та Porsche Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 позивач пояснив, що данні про вказані автомобілі не були зазначені у декларації так як позивач ними не користувався на постійній основі, а лише кілька разів, що складає менше 180 днів на рік відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1700-VII. Користувався за потребою та у випадку несправності його власного автомобіля. Власником автомобіля Mercedes-Benz CL63 АМG, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_3 . Це знайомий товариш позивача, на той період часу і наразі він мав проблеми зі здоров'ям, є інвалідом 2 групи, не користувався даним автомобілем, тому інколи давав його позивачу в користування. Перетинав державний кордон на ньому з 22 по 24 травня 2023 року у рамках робочого візиту до міста Брно (Чеська Республіка). На підтвердження нерегулярності користування, позивач має інформацію про отримання ним штрафів за порушення ПДР України, так 01.04.2023, 18.05.23, 04.06.23, 05.06.23, 04.07.23, 29.07.23 мали місце порушення. Аналізуючи вказане на думку позивача можна зробити висновок, що він зовсім не користувався автомобілем в січні, лютому, березні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2023 року.

Власником автомобіля Porsche Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_5 , яка являється матір'ю дружини позивача. За які кошти і коли саме остання купила автомобіль позивачу не відомо. Переїхавши за кордон, вона залишила свій автомобіль в Україні, тому позивач інколи ним користувався. На цьому автомобілі 15.10.2022-28.10.2022, 30.12.2022- 08.01.2023, 17.06.2022-29.06.2022, 06.01.2024-17.01.2024 їздив за кордон з робочим візитом. Аналогічно нарахування позивачу штрафних санкції за порушення ПДР України 16.06.22, 14.07.22, 29.07.22, 29.10.22, 27.12.22, 09.01.23, 27.02.23, 26.12.23, на його думку, вказує на відсутність постійного користування ним транспортним засобом, а лише у певні дні місяців звітного року.

8) Щодо відсутності у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей за 2022 рік про дохід, отриманий членом сім'ї (дружиною) від зайняття підприємницькою діяльністю, у розмірі 1 283 342,97 грн, повідомив, що для внесення відомостей до декларацій збирав документи в наступному за звітним роком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки мав збирати документи і збирав для подачі декларації коли було відновлено декларування, а саме у жовтні 2023 року. Дружина позивача з дітьми були біженцями, проживали в Німеччині, періодично приїздили до України, проте повноцінно жити у м. Харкові, який кожного дня зазнавав і зазнає обстрілів не можливо було. Дружина займалася бізнесом дистанційно, на власний розсуд. І як позивач вже дізнався отримувала доходи. Про ці доходи, про точні суми вона позивачу не повідомляла. Припустив, що можливо, він не вказав, або не вірно вказав доходи в декларації, пославшись на відсутність змоги отримати точні данні про конкретні джерела і розмір доходів дружини, оскільки з причин військових дій рф вона змушена була жити в іншій країні, виховуючи при цьому 2 малолітніх дітей, і позивач не приділяв значення її доходу. Зазначив, що вважає, що вона неумисно не надала йому інформацію, так як не могла оцінити такої необхідності і важливості;

9) Щодо відсутності у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей за 2023 рік про дохід, отриманий у вигляді заробітної плати від ВСП «Житлово- комунальний фаховий коледж Харківського Національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова» (код ЄДРПОУ 03363134), у розмірі 3 105,90 грн, пояснив, що дійсно, з 2023 по 2024 працював викладачем для головування в Екзаменаційній комісії освітньо-професійної програми «Зелене будівництво та садово-паркове господарство» у Відокремленому структурному підрозділі «Житлово-комунальний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова». Враховуючи, що метою цієї діяльності було насамперед долучитися до науково-практичного життя коледжу, позивач не мав на меті отримання будь-якого доходу, працював на добровільних та альтруїстичних засадах, і навіть не знав, що така діяльність оплачується, тому і не вказав у декларації суму отриманого доходу. Вказав, що є очевидним, що він не мав наміру приховувати так порівняно незначну суму нарахованих доходів;

11) Щодо встановлених розбіжностей у розділі 6 «Цінне рухоме майно транспортні засоби» декларації за 2022 рік зазначено відомості про транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Passat, 2017 р.в., який належить члену сім'ї (дружині) на праві власності з 09.07.2020, вартістю на дату набуття права 279 500,00 грн, проте відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засіб, вартість вказаного автомобіля на дату набуття членом сім'ї (дружиною) у власність становить 498 940,00 грн, повідомив, що не може назвати будь-яких деталей, так як не брав участі в цьому процесі.

Щодо встановлених розбіжностей в розділі 6 «Цінне рухоме майно транспортні засоби» декларацій зазначено відомості про транспортний засіб - мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , вартістю на дату набуття права 20 000,00 грн, при цьому мінімальна ринкова вартість подібних транспортних засобів становить понад 300 000,00 грн, повідомив, що ціна у вказаному правочині є договірною, відповідно до якої сторони дійшли згоди при укладені договору як щодо оплати та і щодо виконання зобов'язання. Ціна була обумовлена технічним станом транспортного засобу, обстановкою в державі, а саме військовими діями рф, та обставина життя сторін. Транспортний засіб мав численні несправності та не працював, що обумовлює ціну нижчу ринкової. Ремонтними роботами займався самостійно, так як має відповідну освіту, слюсар з ремонту автомобіля. Точних видатків на ремонт пригадати не може. Всі деталі і роботи такого класу виконувались за готівку. Сума ремонту, який відбувався з травня 2021 по грудень 2022 року і не перевищувала 90 тисяч гривень.

Щодо встановлених розбіжностей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій зазначено відомості про транспортний засіб - автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , вартістю на дату набуття права 49 000,00 грн, при цьому мінімальна ринкова вартість подібних транспортних засобів становить понад 1 000 000,00 грн, пояснив, що зазначена НАЗК вартість подібних транспортних засобів у сумі 1000000,00 грн. є необґрунтованою та повністю не відповідає обставинам життя позивача та військових реалій сьогодення нашої країни. Вказав, що купівля цього транспортного засобу була не запланованою покупкою, а скоріше вимушеними обставинами, які склалися через військові дії окупаційних військ рф. Через знайомих, які покинули свій дім, майно та виїхали до іншої країни, позивач дізнався, що ними покинутий автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в. у смт Старий Салтів, Харківської області, і запропонували купити за ціну нижчу ринкової. Тому позивач погодився, та придбав вживаний автомобіль за 49000,00 грн. Транспортний засіб мав численні пошкодження корпусу, розбите лобове скло, пошкоджену резину на трьох колесах, внаслідок щоденних обстрілів. Просив врахувати, що автомобіль 2008 р.в., 12 років у користуванні, більше 160 000 км пробігу, що свідчить про необхідність капітального ремонту в найближчому майбутньому.

Щодо встановлених розбіжностей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій зазначено відомості про транспортний засіб - причіп СОСНЕТ PM11, 2021 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , вартістю на дату набуття права 5 000,00 грн, при цьому мінімальна ринкова вартість подібних транспортних засобів становить понад 30 000,00 грн, пояснив, що вказана НАЗК вартість подібних транспортних засобів у сумі 30 000,00 грн. є необґрунтованою та повністю не відповідає обставинам його купівлі. З посиланням на обставини повномасштабного вторгнення військ рф, зазначив, що натрапив на людей, які розпродували все своє майна. Люди в поспіху виїжджали до іншої країни та знаючи про наявність у позивача мотоцикла, запропонували йому купити по нижчій ціні причіп СОСНЕТ PM11, 2021 р.в.

Щодо джерел походження грошових коштів для придбання в 2022 році зазначених транспортних засобів на загальну суму понад 1 030 000,00 грн, при отриманні розмір в 2022 році доходів у сумі 936 317,00 грн, вказав, що сума понад 1 030 000,00 грн це виключно доводи і припущення. Зазначив, що вартість купованого автомобіля Toyota Land Cruiser та причіпу СОСНЕТ PM11, 2021 р.в. складає 54000,00 грн, що не перевищує отримані позивачем доходи за звітний період та наявні в нього заощадження.

Листом № 42-01/6909-25 від 27.01.2025 НАЗК повторно направило позивачу запит про надання інформації та документального підтвердження, щодо незазначення таких відомостей:

1) у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації про транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який перебував у користуванні (володінні) члена сім'ї (дружини) під час перебування за кордоном. За наявною у НАЗК інформацією член сім'ї (дружина) на вказаному транспортному засобі перетинала державний кордонУкраїни 13.03.2022 (виїзд водієм разом з дітьми), 05.04.2023 (в'їзд водієм), 21.04.2023 (виїзд водієм), 24.12.2023 (в'їзд водієм разом з дітьми і матір'ю позивача), 06.01.2024 (виїзд водієм разом з дітьми і матір'ю позивача). Тобто більше половини днів 2022 та 2023 років та станом на 31.12.2022 член сі'ї (дружина), а також вказаний транспортний засіб перебували за межами державного кордону України. Водночас, під час перевірки встановлено систематичне здійснення членом сім'ї (дружиною) протягом 2022 та 2023 років витрат для придбання пального на автозаправних станціях, розташованих за кордоном, на загальну суму понад170 000,00 грн, оплату послуг щодо паркування, а також здійснення оплати послуг в автосалоні на загальну суму 60 167,41 грн. Разом з тим будь-які інші транспортні засоби, що належать позивачу та/або члену сім'ї (дружині), або не перетинали кордон взагалі, або перетинали на незначний проміжок часу. Вказані обставини свідчать про користування членом сім'ї (дружиною) вказаним транспортним засобом, перебуваючи за кордоном, та обізнаність позивача про таке користування;

2) у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у позивача коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 32 345,48 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 40 169,68 грн;

3) у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у члена сім'ї (дружини) коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 2 041,50 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 23 310,99 грн;

4) у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у ОСОБА_1 коштів, розміщених на банківських рахунках ПАТ «АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280), станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 76 810,95 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 50 379,13 грн;

5) у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у члена сім'ї (дружини) коштів, розміщених на банківських рахунках АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829), станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 27 657,73 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 12,45 грн.

04 лютого 2025 року позивачем надано до НАЗК пояснення з питань, визначених у запиті від 27.01.2025, в яких повідомлено, що дані про автомобіль Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., не були зазначені у декларації так як позивач не є його власником та не користувався ним. Перетин на ньому його дружиною державного кордону зовсім не підтверджує факту постійного користування ним. За інформацію, яку позивачу надала дружина, вона перетинала державний кордон лише для в'їзду на територію України та виїзду з неї. Про будь-які факти оплати витрат для придбання пального на автозаправних станціях та оплату послуг щодо паркування позивачу не відомо. Власником автомобіля Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., є батько позивача, ОСОБА_2 , який на даний час також перебуває за кордоном. Саме він є власником та користувачем зазначеного транспортного засобу.

Щодо підстав незазначення у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «ПриватБанк», станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 32 345,48 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 40 169,68 грн, а також розміщених на банківських рахунках ПАТ «АБ «Укргазбанк», станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 76 810,95 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 50 379,13 грн, позивач пояснив, що Законом № 1700-VII, а саме п. 8 ч. 1 ст. 46, передбачено, що не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. З тих міркувань, що сума залишків грошових коштів на банківських рахунках не перевищує 50 прожиткових мінімумів, позивач не вносив ці відомості до декларації як наявні в нього грошові активи, оскільки він і так вказав їх у складі загального щорічного доходу (який отримувався у безготівковому вигляді). Вказана сума грошових активів не є суттєвою, позивач не мав наміру приховати таку інформацію від громадськості чи контролюючих органів.

Щодо підстав незазначення у розділі 12 «Грошові активи» декларації про наявність у члена сім'ї (дружини) коштів, розміщених на банківських рахунках АТ КБ «ПриватБанк» станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 2 041,50 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 23 310,99 грн, а також розміщених на банківських рахунках АТ «Перший Український Міжнародний Банк» станом на кінець 31.12.2022 у розмірі 27 657,73 грн та станом на 31.12.2023 у розмірі 12,45 грн, позивач пояснив, що подавав декларацію на підставі тих відомостей, які йому надала дружина. Просив врахувати той факт, що з березня 2022 року вона з дітьми проживає як біженка в Німеччині, вони спілкуються по телефону, позивач не має доступу на власні очі переконатися у інформації, яку вона йому надавала, але не мав сумнівів у не достовірності наданих відомостей. Припустив, що будучи не обізнаною у антикорупційному законодавстві або діючи з тих міркувань, що сума залишків грошових коштів на її банківських рахунках була незначною і не перевищувала 50 прожиткових мінімумів, дружина не надала тих відомостей про які зазначено.

Крім того, Національним агентством з питань запобігання корупції направлялись запити дружині позивача, ОСОБА_7 , та власнику автомобіля Porsche Cayenne, 2013 р.в., ОСОБА_8

18.04.2025 за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації позивача за 2022 рік НАЗК складено Довідку № 295/25, в якій викладено встановленні в ході її проведення обставини.

Так, відповідно до п. 4.1, п. 4.2 розділу IV. «Висновки» Довідки, за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2022 рік, унікальний ідентифікатор документа - aa956433-68d5-4f15-9d0e-4298e05c5c8e, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що вказано у п.п. 2.1-2.3 п. 2, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1-5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточні відомості, про що вказано у п. 1, п.п. 2.4 - 2.8 п. 2, п.п. 3.2, 3.3 п, 3, п.п. 4.1, 4.2 п. 4, п.п. 5.4 - 5.6 п. 5, п.п. 6.1, 6.2 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 3, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII, а також вказано відомості, які не вдалось перевірити, про що зазначено у п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки.

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

Встановлено неточність оцінки задекларованих активів, відомості про які зазначено у розділі 3.2 цієї Довідки.

Також, 18.04.2025 за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації позивача за 2023 рік Національне агентство з питань запобігання корупції склало Довідку № 296/25, в якій виклало встановленні в ході її проведення обставини.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 розділу IV. «Висновки» Довідки за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 858d10a9-1ce5-43f9-91af-86155065cd87, поданої ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд» встановлено, що суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості, про що вказано у п.п. 2.1-2.3 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3, п.п. 4.1, 4.2 п. 4, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточні відомості, про що вказано у п. 1, п.п. 2.4 - 2.8 п. 2, п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.4 - 5.6 п. 5, п.п. 6.1, 6.2 п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 3, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 8 877 324,71 грн (п.п. 2.1 - 2.3 п. 2, п.п. 3.1, 3.2 п. 3, п.п. 4.1, 4.2, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб'єкт декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

Встановлено неточність оцінки задекларованих активів, відомості про які зазначено у розділі 3.2 цієї Довідки.

Щодо висновку відповідача про незазначення позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації відомостей про транспортний засіб - автомобіль Porshe Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_12 , який належить йому на праві користування, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_13 (теща суб'єкта декларування), в результаті чого суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1349400 грн (п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25), судом встановлено такі обставини.

В обґрунтування позову в цій частині ОСОБА_1 зазначив, що вказаний транспортний засіб належить його тещі, яка, виїхавши за кордон, залишила його в Україні, тому він ним інколи користувався. У періоди 15.10.2022-28.10.2022, 30.12.2022-08.01.2023, 17.06.2022-29.06.2022, 06.01.2024-17.01.2024 їздив за кордон з робочим візитом, крім того, отримував нарахування штрафних санкції за порушення ПДР України 16.06.2022, 14.07.2022, 29.07.2022, 29.10.2022, 27.12.2022, 09.01.2023, 27.02.2023, 26.12.2023. Зауважив, що користувався зазначеним автомобілем виключно епізодично, протягом коротких періодів часу (у сумі - значно менше 183 днів) і не володів ним станом на 31 грудня звітного року, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1700-VII, обов'язку щодо декларування такого об'єкта в нього не виникало.

На запит НАЗК позивачем надано письмові пояснення від 13.01.2025, в яких він також зазначив, що транспортний засіб належить його тещі, яка виїхавши за кордон, залишила його в Україні, тому він ним інколи користувався, а також здійснював короткотривалі виїзди за кордон, що свідчить про відсутність постійного права користування.

Такі пояснення суб'єкта декларування відповідачем не були враховані, з огляду на наступне.

За інформацією Моторного (транспортного) страхового бюро України, суб'єкт декларування укладав договір внутрішнього страхування щодо вказаного автомобіля: 27.09.2021, 23.12.2021, 26.09.2022, 15.10.2022.

Також відповідно до відомостей, наданих Департаментом інформаційно-аналітичної роботи Національної поліції України та СДРТЗ, суб'єкт декларування починаючи з 2021 року протягом звітного періоду та в наступних вчиняв адміністративні правопорушення під час керування вказаним транспортним засобом.

До того ж в подальшому, відповідно до відомостей ЄДРТЗ, ОСОБА_5 визначила суб'єкта декларування належним користувачем вказаного транспортного засобу із 17.04.2023 по 01.01.2025.

Крім того, відповідно до відомостей системи «Аркан» суб'єкт декларування здійснював неодноразовий перетин державного кордону на вказаному транспортному засобі: 17.06.2022, 29.06.2022, 28.10.2022, 30.12.2022, 08.01.2023, 06.01.2024, 17.01.2024, 27.04.2024, 15.05.2024.

Також відповідно до інформації, наданої Харківською обласною військовою адміністрацією, суб'єкту декларування, узгоджено перетин державного кордону до 31.12.2022 на підставі листа благодійної платформи «PEACE4UA.ORG» від 26.08.2022 № 26/08/22, у якому зазначається про перетин кордону суб'єктом декларування вказаним вище транспортним засобом. До пакету документів додано лист СКП «Харківзеленбуд» від 25.08.2022 № 582/0/57-22, адресований Благодійній платформі «PEACE4UA.ORG», щодо допомоги у вирішенні питання завезення запасних частин на спеціалізовану техніку з Республіки Польща водієм - суб'єктом декларування, та зазначено, що виїзд відбудеться на власному автомобілі Porsche Cayenne.

Крім цього, суб'єкту декларування узгоджено перетин державного кордону відповідно до наказу начальника Харківської обласної військової адміністрації від 23.12.2022 № 213 до 22.06.2023.

Разом із тим відповідно до інформації, наданої Полтавською обласною військовою адміністрацією, згідно з розпорядженням начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 02.06.2022 № 93 «Про виїзд за межі території України в умовах правового режиму воєнного стану», враховуючи лист благодійної платформи «PEACE4UA.ORG» від 30.05.2022 № 31/05/22, прийнято рішення про виїзд за межі України суб'єкта декларування для перевезення гуманітарного вантажу на вказаному транспортному засобі.

Слідчим управління ГУНП в Полтавській області, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, надано копію листа благодійної платформи «PEACE4UA.ORG» від 30.05.2022 № 31/05/22, в якому зазначається, що виїзд суб'єкта декларування за кордон здійснюватиметься на власному вказаному вище транспортному засобі.

Відповідач зазначив, що зазначені вище факти свідчать про користування суб'єктом декларування вказаним транспортним засобом протягом звітного періоду.

Відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість вказаного транспортного засобу становить 1349400 грн.

За висновком відповідача суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1349400 грн. (п.п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25, п.п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25).

Надаючи оцінку висновкам НАЗК, викладеним в п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в ході здійснення відповідного заходу фінансового контролю НАЗК звернулося із запитом до Моторного (транспортного) страхового бюро України від 16.12.2024 № 42-01/96427-24, зокрема, стосовно укладення ОСОБА_1 у 2022 та 2023 роках внутрішніх або міжнародних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.12.2024 № 10-01/53471 (додаток до відповіді на запит НАЗК від 16.12.2024 № 42-01/96427-24), ОСОБА_1 уклав договори внутрішнього страхування легкового автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_12 від 23.12.2021 поліс ЕР 207404519 на 2022 рік, від 26.09.2022 поліс ЕР 211241082 на 2023 рік.

Крім того, із вищевказаного листа вбачається, що ОСОБА_1 уклав договір внутрішнього страхування легкового автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , поряд із тим з іншим д.н.з. НОМЕР_14 від 27.09.2021 на 2022 рік поліс ЕР 20080165.

Також, 15.10.2022 ОСОБА_1 уклав договір міжнародного страхування автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_12 за номером полісу 18053471.

Згідно відомостей системи “Аркан» ОСОБА_1 здійснював неодноразовий перетин державного кордону на вищезазначеному транспортному засобі, а саме: 17.06.2022, 29.06.2022, 28.10.2022, 30.12.2022, 08.01.2023, 06.01.2024, 17.01.2024, 27.04.2024, 15.05.2024.

Відповідно до інформації, наданої Харківською обласною військовою адміністрацією листом від 15.01.2025 № 01-45/374, ОСОБА_1 узгоджено перетин державного кордону до 31.12.2022 на підставі листа благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 26.08.2022 № 26/08/22, у якому зазначалося про перетин державного кордону позивачем саме автомобілем Porsche Cayenne.

Додатком до листа благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 26.08.2022 № 26/08/22 був лист СКП “Харківзеленбуд» від 25.08.2022 № 582/0/57-22 щодо допомоги у вирішенні питання завезення запасних частин на спеціалізовану техніку з Республіки Польща водієм ОСОБА_1 , у якому зазначалося, що перетин ним державного кордону відбудеться на власному автомобілі Porsche Cayenne.

Також, у листі від 15.01.2025 № 01-45/374 зазначено, що Харківською обласною військовою адміністрацією на підставі листа благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 21.12.2022 № 21/12/22 було узгоджено позивачу перетин державного кордону до 22.06.2023 саме автомобілем Porsche Cayenne.

Додатком до листа благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 21.12.2022 № 21/12/22 був лист СКП “Харківзеленбуд» від 21.12.2022 № 743/0/57-22 щодо допомоги у вирішенні питання завезення запасних частин на спеціалізовану техніку з Республіки Польща водієм ОСОБА_1 , у якому зазначалося, що перетин ним державного кордону відбудеться на власному автомобілі Porsche Cayenne.

Відповідно до листа Полтавської обласної військової адміністрації від 16.01.2025 № 218/1/01-29, скерованого на адресу НАЗК, було повідомлено, що згідно з розпорядженням начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 02.06.2022 № 93 “Про виїзд за межі території України в умовах правового режиму воєнного стану», враховуючи лист благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 30.05.2022 № 31/05/22, прийнято рішення про виїзд за межі України ОСОБА_1 для перевезення гуманітарного вантажу саме на автомобілі Porsche Cayenne.

Крім того, у рамках проведення повних перевірок декларацій позивача, Слідчим управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, надано копію листа благодійної платформи “PEACE4UA.ORG» від 30.05.2022 № 31/05/22, в якому зазначалося, що виїзд ОСОБА_1 за межі державного кордону у період з 20.06.2022 по 01.07.2022 здійснюватиметься на власному транспортному засобі - автомобілі Porsche Cayenne.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_5 визначила ОСОБА_1 належним користувачем автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 із 17.04.2023 по 01.01.2025.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII, у декларації зазначаються відомості про: 3) цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

Частина 2 статті 46 Закону № 1700-VII (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що відомості, зазначені у частині першій цієї статті, подаються незалежно від того, знаходиться об'єкт декларування на території України чи за її межами. [..] Дані про об'єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначаються в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб'єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються також відомості про об'єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Відомості, передбачені цією частиною, зазначаються у декларації незалежно від наявності обставин, визначених абзацом третім частини другої цієї статті.

Отже, дані про об'єкт декларування (зокрема транспортні засоби), що перебував у володінні або користуванні суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначаються в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (31 грудня для щорічної декларації) за умови що право володіння або користування виникло у суб'єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду, або сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (не менше 183 днів для щорічної декларації).

При цьому, щодо об'єктів декларування (зокрема транспортних засобів), які є власністю третьої особи, вказані умови не мають значення та не враховуються, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

За змістом спірних Довідок №295/25 та №296/25 відповідачем зазначено, що встановлені НАЗК факти свідчать про користування суб'єктом декларування автомобілем Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 протягом звітного періоду, у зв'язку з чим, відповідача дійшов висновку про зазначення суб'єктом декларування відомостей, які не відповідають дійсності, на суму 1 349 400,00 грн.

Отже, у спірних Довідках відповідач не конкретизував, за якою саме ознакою, передбаченою статтею 46 Закону № 1700-VII, він дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку задекларувати вказане рухоме мано (транспортний засіб): - перебування у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб'єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду); - перебування у володінні або користуванні протягом не менше половини днів протягом звітного періоду; - суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта, що належить на праві власності третій особі, або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що позивач епізодично протягом 2022 року користувався автомобілем Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що ним не заперечується.

Щодо 2022 року, колегія суддів зазначає, що дійсно, 17.06.2022, 29.06.2022, 15.10.2022, 28.10.2022, 30.12.2022 на вказаному автомобілі позивач перетинав державний кордон України, також отримував нарахування штрафних санкцій за порушення ПДР (16.06.2022, 14.07.2022, 29.07.2022, 27.12.2022), укладав договори внутрішнього та міжнародного страхування автомобіля, які діяли протягом 2022 року.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що документально доведена сукупна кількість днів користування позивачем вказаним автомобілем становить менше половини днів протягом звітного періоду за 2022 рік.

Укладення позивачем договору страхування на один рік є виконанням останнім свого обов'язку як особи, яка правомірно епізодично експлуатує транспортний засіб, за приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (далі - Закон № 3720-IX), що безумовно не свідчить про те, що застрахований транспортний засіб використовується щодення протягом всього періоду дії договору особою, яка такий договір уклала.

Накладення на позивача штрафних санкцій за порушення ПДР 16.06.2022, 14.07.2022, 29.07.2022, 27.12.2022 свідчить про користування позивачем транспортним засобом Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 саме 16.06.2022, 14.07.2022, 29.07.2022, 27.12.2022, однак не свідчить про постійне використання транспортного засобу протягом 2022 року.

Доказів визначення позивача належним користувачем зазначеного автомобіля у 2022 році, в установленому законом порядку власником транспортного засобу, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сукупність зібраної відповідачем інформації, підтвердженої наданими письмовими доказами, не доводить безумовно факт перебування транспортного засобу - автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 у користуванні позивача сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду 2022 рік (не менше 183 днів для щорічної декларації).

Також колегія суддів вважає не доведеним факт перебування вказаного автомобіля в користуванні ОСОБА_1 станом на останній день звітного періоду (31 грудня для щорічної декларації за 2022 рік), оскільки відомості про перетин державного кордону позивачем на автомобілі Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 : 30.12.2022 - «виїзд» та 08.01.2023 - «в'їзд», свідчать про те, що такий використовувався позивачем саме 30.12.2022 та 08.12.2023, однак не доводять безумовно факт використання позивачем вказаного транспортного засобу станом саме на 31.12.2022.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач або член його сім'ї у 2022 році отримував чи мав право на отримання доходу від автомобіля Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , або міг прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили, що позивач користувався автомобілем Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 станом на 31.12.2022, або протягом не менше половини днів 2022 року, або те, що позивач або член його сім'ї отримував чи мав право на отримання доходу від такого автомобіля, або міг прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, а тому у 2022 році не виникло умов, з якими стаття 46 Закону № 1700-VII пов'язує обов'язок задекларувати таке майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в п.п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25, щодо незазначення позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2022 рік відомостей про транспортний засіб - автомобіль Porshe Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_12 , який належить йому на праві користування, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_13 (теща суб'єкта декларування), в результаті чого суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1349400 грн, є безпідставними.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про користування суб'єктом декларування транспортним засобом - автомобілем Porshe Cayenne протягом 2022 року, оскільки такі спростовуються вищевикладеним.

Водночас, що стосується звітного періоду 2023 року, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом 2023 року користувався автомобілем Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , протягом більше половини днів 2023 року та станом на 31.12.2023, а тому мав обов'язок задекларувати його у щорічній Декларації за 2023 рік.

Так, на вказаному автомобілі декларант 08.01.2023 перетнув державний кордон України як водій, отримував нарахування штрафних санкцій за порушення ПДР 09.01.2023, 27.02.2023, 26.12.2023.

До того ж, відповідно до відомостей ЄДРТЗ, ОСОБА_5 (власник транспортного засобу) з 17.04.2023 по 01.01.2025 визнала суб'єкта декларування - ОСОБА_1 належним користувачем транспортного засобу - автомобіля Porshe Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 14.11.2018, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до Роз'яснення НАЗК щодо заповнення розділу «VIII. Транспортні засоби» Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в редакції станом на дату подання позивачем щорічної декларації за 2023 рік (електронний ресурс: https://wiki.nazk.gov.ua/archive/category/deklaruvannya/viii-transportni-zasoby/12.01.2024/#post4376) (публікація від 13.11.2023), відомості про транспортні засоби відображаються в декларації незалежно від: […] фактичного користування транспортним засобом у звітному періоді, якщо відомості про декларанта / члена його сім'ї як належного користувача внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів […].

Отже, формалізоване визнання суб'єкта декларування - ОСОБА_1 належним користувачем транспортного засобу - автомобіля Porshe Cayenne, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_12 , починаючи з 17.04.2023 та станом на 31.12.2023, є достатньою підставою для висновку про перебування вказаного автомобіля в користуванні позивача на законних підставах станом на останній день звітного періоду (31.12.2023) та сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду 2023 року, та зумовлює у позивача обов'язок декларування вказаного майна у звітному періоді.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про користування зазначеним автомобілем виключно епізодично, протягом коротких періодів часу (у сумі - значно менше 183 днів) і не володіння ним станом на 31 грудня звітного року, оскільки у даному випадку позивач, починаючи з 17.04.2023 та станом на 31.12.2023, тобто більше ніж 8 місяців та станом на останній день звітного року був офіційно визначений належним користувачем даного транспортного засобу, а тому мав обов'язок його задекларувати.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок відповідача щодо недостовірності задекларованих позивачем відомостей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларацій за 2023 рік, в частині не відображення відомостей про транспортний засіб Porsche Cayenne, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві користування позивачу, був зроблений відповідачем на основі комплексного аналізу пов'язаної між собою інформації, що в подальшому було правомірно відображено у п. 3.1 п. 3 розд. 3.1 Довідки №296/25.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду не спростовують.

Щодо висновку відповідача про незазначення позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації відомостей про транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який перебував у користуванні (володінні) члена сім'ї (дружини) під час перебування за кордоном, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_15 (п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п. 3.3 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25), судом встановлено наступні обставини.

Обґрунтовуючи позов в цій частині позивач зазначив, що власником та користувачем автомобіля Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в. є ОСОБА_2 , який являється батьком позивача та на даний час проживає за кордоном. На думку позивача, перетин дружиною на вказаному автомобілі державного кордону не підтверджує факт постійного користування ним, а висновки відповідача ґрунтуються на припущенні.

Судом встановлено, що на запит Національного агентства Суховєєм О.С. надано письмові пояснення від 04.02.2025, в яких, зокрема, повідомлено, що відомості про вищевказаний автомобіль не були ним зазначені у деклараціях за 2022 та 2023 роки, оскільки він не являється його власником та не користувався ним. Зауважив, що власником і користувачем даного транспортного засобу є його батько ОСОБА_2 , який на даний час перебуває за кордоном. Також позивач вказав, що, на його думку, перетин членом сім'ї (дружиною) на даному транспортному засобі державного кордону не підтверджує факт постійного користування автомобілем.

Відповідач пояснення суб'єкта декларування врахував, проте зазначив, що вони не спростовують зазначення відомостей, які не відповідають дійсності.

Так, у п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25 відповідач зазначив, що за наявною у Національного агентства інформацією член сім'ї (дружина) на вказаному транспортному засобі перетинала державний кордон України: 13.03.2022 (виїзд водієм разом із дітьми), 05.04.2023 (в'їзд водієм).

Тобто більше ніж половину днів протягом 2022 року та станом на 31.12.2022 член сім'ї (дружина), а також вказаний транспортний засіб перебували за межами державного кордону України.

Також під час перевірки встановлено систематичне здійснення членом сім'ї (дружиною) протягом 2022-2023 років витрат для придбання пального на автозаправних станціях, розташованих за кордоном, на загальну суму понад 170 000,00 грн, оплату послуг щодо паркування, а також здійснення послуг в автосалоні (ReMo lhr Service mit P, Bad Saeckinge) на загальну суму 60 167,41 грн.

Разом з тим транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Passat, 2017 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_16 , який належить члену сім'ї (дружині) та будь-які інші транспортні засоби, що належать суб'єкту декларування, у т.ч. Porsche Cayenne, 2013 р.в., не перетинали кордону взагалі або перетинали на незначний проміжок часу.

Відповідач зазначив, що вказані обставини свідчать про користування членом сім'ї (дружиною) транспортним засобом під час перебування за кордоном.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності.

У п. 3.3 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25 відповідач зазначив, що за наявною у Національного агенства інформацією член сім'ї (дружина) на вказаному транспортному засобі перетинала державний кордон України: 05.04.2023 (в'їзд водієм), 21.04.2023 (виїзд водієм), 24.12.2023 (в'їзд водієм разом із дітьми) та 06.01.2024 (виїзд водієм разом із дітьми і матір'ю) позивача. Тобто більше ніж половину днів протягом 2023 року член сім'ї (дружина), а також вказаний транспортний засіб перебували за межами державного кордону України.

Разом з тим транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Passat, 2017р.в. ідентифікаційний номер НОМЕР_16 , який належить члену сім'ї (дружині) та був відчужений 03.03.2023, а також будь-які інші транспортні засоби, що належать суб'єкту декларування, у т.ч. Porsche Cayenne, 2013 р.в., Mercedes-Benz СL63 AMG, 2008 р.в., не перетинали кордону взагалі або перетинали на незначний проміжок часу.

Відповідач зазначив, що вказані обставини свідчать про користування членом сім'ї (дружиною) транспортним засобом під час перебування за кордом.

Також, за інформацією Моторного (транспортного) страхового бюро України, член сім'ї (дружина) 20.04.2023 уклав договір внутрішнього страхування щодо вказаного автомобіля.

Надаючи оцінку висновкам НАЗК, викладеним в п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п. 3.3 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в рамках проведення повних перевірок декларацій позивача Національне агентство звернулося із запитом до Моторного (транспортного) страхового бюро України із запит від 16.12.2024 № 42-01/96427-24, зокрема стосовно укладених ОСОБА_9 (членом сім'ї (дружиною) позивача) у 2022 та 2023 роках внутрішніх або міжнародних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно наданих відомостей встановлено, що 20.04.2023 членом сім'ї ОСОБА_9 (дружиною) позивача укладено договір міжнародного страхування за номером полісу 90738088 щодо легкового автомобіля Mercedes-Benz GL500, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (лист Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.12.2024 № 10-01/53471 із додатком до відповіді на запит НАЗК від 16.12.2024 № 42-01/96427-24).

За наявною у Національного агентства інформацією член сім'ї (дружина) на транспортному засобі - автомобілі Mercedes-Benz GL500, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 перетинала державний кордон України: 13.03.2022 (виїзд водієм разом із дітьми), 05.04.2023 (в'їзд водієм), 21.04.2023 (виїзд водієм), 24.12.2023 (в'їзд водієм разом із дітьми) та 06.01.2024 (виїзд водієм разом із дітьми і Вашою матір'ю).

Зазначене в сукупності, на думку відповідача, свідчить про те, що член сім'ї позивача (дружина), а також вказаний транспортний засіб більше ніж половину днів протягом 2022 року та станом на 31.12.2022, а також більше ніж половину днів протягом 2023 року перебували за межами державного кордону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність таких тверджень відповідача, оскільки саме факт перетину кордону дружиною позивача на транспортному засобі марки Mercedes-Benz GL500 та наявність договору міжнародного страхування не є беззаперечними доказами тривалого або постійного користування транспортним засобом, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № № 1700-VII, є необхідною умовою для обов'язкового декларування об'єкта.

Суд зазначає, що на будь-яка особу, яка правомірно експлуатує транспортний засіб, поширюються вимоги Закону № 3720-IX. Так, відповідно до ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", чинним на території такої іноземної держави, забороняється. Міжнародний договір страхування набирає чинності з 0 годин дати початку строку його дії, визначеної таким договором, але не раніше початку доби, наступної після внесення запису про такий договір до Єдиної централізованої бази даних, та припиняється о 24 годині дати, визначеної таким договором як дата припинення строку дії договору (ч. 3 ст. 11 Закону 3720-IX).

Отже, договір міжнародного страхування укладається для забезпечення права виїзду з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". При цьому, укладення такого договору безумовно не свідчить про систематичне та постійне використання транспортного засобу протягом всього періоду дії договору.

Слід також зазначити, що перетин кордону членом сім'ї позивача (дружини) на транспортному засобі марки Mercedes-Benz GL500 13.03.2022 (виїзд водієм разом із дітьми), 05.04.2023 (в'їзд водієм), 21.04.2023 (виїзд водієм), 24.12.2023 (в'їзд водієм разом із дітьми) та 06.01.2024 (виїзд водієм разом із дітьми і матір'ю), підтверджує лише факт користування останньою вказаним автомобілем у ці конкретні дні, саме 13.03.2022, 05.04.2023, 21.04.2023, 24.12.2023.

Проте, вказане безумовно не свідчить про те, що станом на 31.12.2022 та станом на 31.12.2023 транспортний засіб Mercedes-Benz GL500 перебував у користуванні члена сім'ї ОСОБА_1 (дружини) та, що такий перебував в користуванні дружини позивача сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду 2022, 2023 роки (не менше 183 днів для щорічної декларації).

Інші докази фактичного щоденного користування дружиною позивача вказаним транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.

До того ж суд звертає увагу, що власником транспортного засобу Mercedes-Benz GL500 є батько позивача, який також проживає за кордоном, водночас, відповідач оцінку вказаним обставинам не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача, як на докази постійного користування, здійснення дружиною позивача у звітному періоді витрат для придбання пального на автозаправних станціях, розташованих за кордоном, на загальну суму понад 170 000,00 грн, оплату послуг щодо паркування, оскільки факт оплати пального чи паркування не є автоматичним доказом користування конкретним транспортним засобом, так як у виписках з банку, на які посилається Національне агентство не зазначено марку, модель чи VIN авто, заправка та/або паркування якого здійснювалось, оплата не здійснювалась із корпоративної картки чи рахунку, прямо пов'язаного з авто, не вказано локацію чи час, які б співвідносились із фактом керування саме конкретним транспортним засобом.

Отже, вказані обставини не можуть бути визнані судом як беззаперечний доказ використання дружиною позивача у 2022 та 2023 роках за кордоном саме транспортного засобу Mercedes-Benz GL500.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що аргументи відповідача в цій частині є такими, що не підтверджують користування дружиною позивача транспортним засобом - Mercedes-Benz GL500, 2010 р.в., ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 станом на 31.12.2022 та станом на 31.12.2023, перебування такого в користуванні сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду 2022, 2023 роки (не менше 183 днів для щорічної декларації), або інших умов, з наявністю яких стаття 46 Закону № 1700-VII пов'язує обов'язок декларування транспортного засобу, у зв'язку із чим, висновки, викладені Національним агентством у п.п. 3.2 п. 3 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 295/25 та п.п. 3.3 п. 3 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 296/25, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині висновків суду не спростовують.

Щодо висновку відповідача про незазначення позивачем у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації відомостей про транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_8 , який належить йому на праві користування, власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_17 , в результаті чого суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 2560930 грн (п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25), судом встановлено наступні обставини.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що автомобілем Mercedes-Benz CL63 AMG, 2008 р.в., власником якого є ОСОБА_3 , він не користувався на постійній основі, а перетинав державний кордон на ньому з 22 по 24 травня 2023 року у рамках робочого візиту до міста Брно (Чеська Республіка).

На запит Національного агентства позивачем надано письмові пояснення від 13.01.2025, в яких суб'єкт декларування підтвердив, що відповідним автомобілем користується за потребою та у випадку несправності його власного транспортного засобу, однак таке користування складає менше 180 днів на рік, а тому і відомості про нього не були відображені у деклараціях за 2022 та 2023 роки. ОСОБА_1 пояснив, що вказаний транспортний засіб належить його товаришу ОСОБА_3 , у якого встановлена ІІ група інвалідності та який на той період часу і наразі має проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим останній не користувався цим автомобілем, а інколи давав позивачу в користування. Також позивач підтвердив перетин державного кордону на зазначеному автомобілі.

Пояснення суб'єкта декларування не були враховані відповідачем з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей ЄДРТЗ, ОСОБА_3 придбав транспортний засіб 30.03.2023, а через 8 днів - 07.04.2023 змінив д.н.з. на НОМЕР_8 , комбінація цифр яких подібна до комбінації транспортного засобу Porsche Cayenne, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_18 , який перебуває в користуванні суб'єкта декларування.

У цей же день, 07.04.2023, суб'єкт декларування уклав договір внутрішнього страхування щодо вказаного автомобіля, 19.05.2023 - договір міжнародного страхування, що підтверджується відомостями Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Крім того, 17.04.2023 ОСОБА_3 визначив суб'єкта декларування належним користувачем вказаного транспортного засобу по 17.04.2027, а через 2 дні - 19.04.2023 видав суб'єкту декларування довіреність на розпорядження вказаним транспортним засобом, посвідчену приватним нотаріусом Деркачем Олександром Олеговичем, строк довіреності до 19.04.2026, що підтверджується відомостями Єдиного реєстру довіреностей.

Належний користувач - це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить. Призначення належного користувача, або шеринг авто, дає змогу отримувати штрафи автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху тій особі, яка керувала транспортним засобом.

Так, відповідно до відомостей ЄДРТЗ суб'єкт декларування протягом 2023 року та в наступних періодах вчиняв адміністративні правопорушення під час керування вказаним транспортним засобом: 18.05.2023, 04.06.2023, 05.06.2023, 29.07.2023, 15.05.2024, 30.08.2024, 04.10.2024.

Крім того, згідно з відомостями системи «Аркан» суб'єкт декларування здійснював перетин державного кордону на вказаному автомобілі: 19.05.2023, тобто в день укладення договору міжнародного страхування, та 04.06.2023.

Відповідач зазначив, що зазначені вище факти свідчать про фактичне придбання суб'єктом декларування вказаного транспортного засобу за власні грошові кошти, проте шляхом його юридичного оформлення та реєстрації для отримання державних номерних знаків на ОСОБА_3 , а також користування суб'єктом декларування вказаним транспортним засобом протягом звітного періоду.

За висновком відповідача, суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 2 560 930 грн.

Надаючи оцінку висновкам НАЗК, викладеним в п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідки № 296/25, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Національне агентство звернулося із запитом до Моторного (транспортного) страхового бюро України від 16.12.2024 № 42-01/96427-24, зокрема стосовно укладених ОСОБА_1 у 2023 році внутрішніх або міжнародних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.12.2024 № 10-01/53471 встановлено, що ОСОБА_1 стосовно легкового автомобіля Mercedes-Benz CL63 AMG, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_8 укладено: 07.04.2023 договір внутрішнього страхування від 07.04.2023 за серією і номером полісу ЕР 214023401; договір міжнародного страхування від 19.05.2023 за номером полісу 18559024.

Крім того, судом встановлено, що 17.04.2023 ОСОБА_3 визначив ОСОБА_1 належним користувачем вказаного транспортного засобу станом до 17.04.2027.

В подальшому, а саме 19.04.2023 ОСОБА_3 видав позивачу довіреність на розпорядження вказаним транспортним засобом, номер у реєстрі нотаріальних дій - 321, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Деркачем Олександром Олеговичем, строк довіреності - 19.04.2026, що підтверджується відомостями Єдиного реєстру довіреностей.

Також, згідно з відомостями системи “Аркан» позивач 19.05.2023 та 04.06.2023 здійснював перетин державного кордону.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_1 протягом 2023 року та в наступних періодах вчиняв адміністративні правопорушення під час керування вказаним легковим автомобілем, а саме: 18.05.2023 (двічі), 04.06.2023, 05.06.2023, 29.07.2023, 15.05.2024, 30.08.2024, 04.10.2024.

Суд погоджується з тим, що сукупність доказів, а саме: договір внутрішнього страхування від 07.04.2023 та міжнародного страхування від 19.05.2023, укладені особисто на ім'я ОСОБА_1 , включення позивача до реєстру належних користувачів авто (17.04.2023), що є офіційним оформленням статусу користувача, чинне до 2027 року, нотаріальна довіреність на право розпорядження транспортним засобом, посвідчена 19.04.2023, що надає позивачу повноцінне право розпорядження вказаним майном, дані системи “Аркан», наявність штрафів за адміністративні правопорушення, зафіксованих у 2023 році саме під час керування цим транспортним засобом, свідчать перебування вказаного транспортного засобу в користування позивача протягом звітного 2023 року, та наявність передбачених статтею 46 Закону № 1700-VII підстав для декларування вказаного майна у щорічній декларації за 2023 рік.

Водночас, на думку колегії судді, твердження відповідача про фактичне придбання суб'єктом декларування вказаного транспортного засобу за власні грошові кошти (шляхом його юридичного оформлення та реєстрації для отримання державних номерних знаків на ОСОБА_3 ), є недоведеним та ґрунтується виключно на припущеннях.

При цьому, суд звертає увагу, що належних доказів фактичного придбання ОСОБА_1 автомобіля Mercedes-Benz CL63 AMG, зокрема, шляхом передачі власних грошових коштів, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 мав формалізоване право користування транспортним засобом Mercedes-Benz CL63 AMG у 2023 році, а тому мав обов'язок задекларувати відповідне майно в розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» щорічної декларації за 2023 рік.

Тож, висновок відповідача щодо недостовірності задекларованих позивачем відомостей у розділі 6 “Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації за 2023 рік, зокрема в частині не відображення відомостей про вказаний транспортний засіб Mercedes-Benz CL63 AMG, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_8 , який належить на праві користування ОСОБА_1 , зроблений на основі комплексного аналізу пов'язаної між собою інформації, що в подальшому було відображено в п.п. 3.2 п. 3 розд. 3.1 Довідці № 296/25, а отже є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність обов'язку щодо декларування вказаного об'єкта спростовуються вищевикладеним.

Щодо використання Національним агентством отриманих від КНДІСЕ відомостей про вартість транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 не погоджується із наданою КНДІСЕ листом від 27.01.2025 № 1388/24125-3-24/54 інформацією про можливу ринкову вартість легкових автомобілів Porsche Cayenne та Mercedes-Benz CL63 AMG, оскільки на його думку, вона не може вважатися належним та допустимим доказом правомірності висновків відповідача щодо зазначення позивачем у поданих ним деклараціях за 2022 та 2023 роки недостовірних відомостей.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у пп. 1-3, 5, 6 п. 5 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів.

Враховуючи відсутність у Національно агентства можливість самостійно встановити вартість вищевказаних транспортних засобів із передбачених Порядком № 26/21 джерел, відповідачем скеровано запит до КНІДСЕ для визначення вартості відповідних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» № 4038-XII від 25.02.1994 (далі - № 4038-XII) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Згідно зі Статутом КНДІСЕ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.10.2019 № 3165/5, КНІДСЕ - є державною спеціалізованою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України і відповідно до законодавства України здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі криміналістики і судової експертизи.

Приписами п. 1.2 розділу 1. Загальні положення Статуту визначено, що КНІДСЕ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України “Про судову експертизу», “Про наукову і науково-технічну діяльність», процесуальним законодавством та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

На виконання головних завдань з експертної роботи КНІДСЕ, зокрема, надає консультації (консультаційні повідомлення) та проводить інші роботи за зверненнями правоохоронних органів і судів, а також на замовлення юридичних і фізичних осіб (у тому числі, пов'язані з оцінкою майна та майнових прав).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 (далі - Закон № 2658-III) методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), яка розроблена згідно із Законом України «Про судову експертизу», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (п. 1.1 Методики).

Згідно з п. 1.3. Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Відтак, КНІСІДЕ, як державна спеціалізована установа Міністерства юстиції України, зокрема, під час проведення експертних досліджень, пов'язаних з оцінкою рухомого майна (яке згідно з вимогами ст. 46 Закону № 1700-VII підлягає відображенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), а саме під час визначення ринкової вартості КТЗ використовує методи оцінки, передбачені чинними нормативно - правовими актами.

З огляду на ту обставину, що метою запитів НАЗК було отримання інформації про можливу, а не точну, вартість транспортних засобів, то за відсутності будь-якої іншої більш точної інформації, у тому числі з боку позивача, відповідач правомірно, відповідно до приписів пункту 7 розділу ІІ Порядку № 26/21, використав інформацію про можливу вартість КТЗ, надану КНІСІДЕ.

Щодо висновку відповідача про зазначення позивачем у розділі 12 «Грошові активи» декларацій відомостей, які не відповідають дійсності про розмір свого активу - готівкових коштів, наявних у нього станом на 31.12.2022 та на 31.12.2023, вказавши 570 00 грн та 182 дол. США, що відповідно до офіційного обмінного курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 еквівалентно 6 663 457 грн (1 дол. США = 36,5686) грн, а станом на 31.12.2023 еквівалентно 6663457 (1 дол. США = 36,5686 грн) (п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 296/25), судом встановлено наступне.

На запит відповідача ОСОБА_1 надав пояснення, згідно з яких зазначив, що джерелом походження відображених ним у розділах 12 “Грошові активи» декларацій за 2022 та 2023 роки готівкових коштів є кошти, які він отримав працюючи в приватній сфері до подання першої декларації за 2017 рік, зазначивши при цьому, що йому важко відповісти, як саме і де саме були отриманні останні, оскільки минуло багато часу.

Відповідач у п.п. п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 296/25 зазначив наступне.

У розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2017 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2017 грошові активи: готівкові кошти у загальному розмірі 2 074 368 грн: 250 000 грн та 65 000 дол. США, що станом на 31.12.2017 еквівалентно 1 824 368 грн (1дол. CША = 28,0672 грн). Відповідно до відомостей ДРФО суб'єкт декларування у період з 2002 року по 4 квартал 2017 року отримав дохід у розмірі 1 193 406 грн (без урахування утриманих податків та зборів), у тому числі від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік - у розмірі 578 621,51 грн (за офіційним курсом НБУ на 31.12.2013 (7,993) становить 72 391 дол. США), за 2014 рік - у розмірі 294 829,94 грн (за офіційним курсом НБУ на 31.12.2014 (15,7685) становить 18 697 дол. США) та за 2015 рік - у розмірі 93 867,72 грн (за офіційним курсом НБУ на 31.12.2015 (24,0006) становить 3 911 дол. США). При цьому за наявною у Національного агентства інформацією суб'єкт декларування не здійснював видатків на набуття активів (нерухомого, рухомого майна тощо). Отже, суб'єкт декларування мав змогу здійснити заощадження у вказаному розмірі.

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2018, відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2018 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2018 готівкові кошти у розмірі 250 000 грн та 65 000 дол. США, тобто порівняно з 2017 роком у суб'єкта декларування не змінився розмір наявних у нього станом на кінець звітного періоду активів. При цьому за наявною у Національного агентства інформацією суб'єкт декларування не здійснював видатків на набуття активів (нерухомого, рухомого майна тощо). Враховуючи те, що відповідно до відомостей ДРФО у 2018 році суб'єкт декларування отримав дохід у розмірі 219 727 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів), Національне агентство дійшло висновку про можливість накопичити кошти, відомості про які відображено у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2018 рік. Отже, суб'єкт декларування мав змогу здійснити заощадження у вказаному розмірі.

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2019, відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2019 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2019 готівкові кошти у загальному розмірі 1 320 879 грн: 255 000 грн та 45 000 дол. США, що станом на 31.12.2019 еквівалентно 1 065 879 грн (1 дол. США = 23,6862 грн). При цьому суб'єкт декларування порівняно з 2018 роком зменшив розмір наявних у нього готівкових коштів на 20 000 дол. США, що еквівалентно 473 724 грн та збільшив на 5 000 грн, тобто зменшив сукупно на суму 468 724 грн (473 724 - 5 000). Разом із тим відповідно до відомостей ДРФО у 2019 році суб'єкт декларування отримав дохід у розмірі 366 665 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів). Водночас суб'єкт декларування здійснив витрати для набуття у власність транспортного засобу - автомобіля Mercedes-Benz ML63, 2008 р.в., вартістю 49 000 грн, що підтверджується відомостями ЄДРТЗ. Відповідно до інформації та розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RIA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів є вищою, ніж 49 000 грн.

Також відповідно до інформації, наданої ТОВ «Фінанс Проперті Груп (код ЄДРПОУ 41487593), між товариством та суб'єктом декларування 13.08.2019 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 17.06.2008 № 21-0061009/ФКВ-08, згідно з яким суб'єкт декларування права кредитора та в подальшому (01.10.2019) право власності на житловий будинок загальною площею 122,3 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1930037763251. Згідно з умовами ст. 4 вказаного договору сторони домовилися, що суб'єкт декларування має сплатити 1 350 000 гри протягом 7 робочих днів з моменту підписання договору, але не пізніше 22.08.2019, при цьому відповідно до наданої копії платіжного доручення від 14.08.2019 меморіального ордера від 14.08.2019, суб'єкт декларування здійснив оплату в загальному розмірі 1 249 999,99 грн (950 000 грн та 299 999,99 грн).

Отже, суб'єкт декларування протягом звітного періоду здійснив витрати на загальну суму 1 299 000 грн (1 249 999,99 + 49 000), що перевищує розмір отриманих ним доходів та використаних грошових коштів на суму 463 611 грн (1 299 000- 835 389 (468 724 + 366 665)), що станом на 31.12.2019 еквівалентно 19 573 дол. США (1 дол. США - 23,6862 грн). Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити станом на 31.12.2019, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійснених видатків, не може перевищувати 255 000 грн та 25 427 дол. США (45 000 - 19 573).

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2020, відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2020 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2020 готівкові кошти у загальному розмірі 5 507 741 грн: 355 600 грн та 182 218 дол. США, що станом на 31.12.2020 еквівалентно 5 152 141 грн (1 дол. США = 28,2746 грн). При цьому суб'єкт декларування порівняно з 2019 роком збільшив розмір наявних у нього грошових активів на 100 600 грн та 137 218 дол. США, що еквівалентно 3 879 784 грн (1 дол. США = 28,2746 грн), тобто збільшив сукупно суму 3 980 384 гривні. Водночас відповідно до відомостей ДРФО у 2020 році суб'єкт декларування отримав дохід у загальному розмірі 4 375 204 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів). Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити станом на 31.12.2020, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел, не може перевищувати 355 600 грн (255 000 грн (залишки 2019 року) + 100 600 грн (доходи) та 162 645 дол. США (25 427 дол. США (залишки 2019 року) + 137 218 дол. США (доходи від продажу нерухомості у 2020 році).

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2021, відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2021 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2021 готівкові кошти у загальному розмірі 5 540 579 грн: 570 000 грн та 182 218 дол. США, що станом на 31.12.2021 еквівалентно 4 970 579 грн (1 дол. США = 27,2782 грн). При цьому суб'єкт декларування порівняно з 2020 роком збільшив розмір наявних у нього грошових активів на 214 400 гривень. Водночас відповідно до відомостей ДРФО у 2021 році суб'єкт декларування отримав дохід у загальному розмірі 711 593 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів).

Також суб'єкт декларування придбав у 2021 році активів на загальну суму 528 236,90 грн: гараж загальною площею 20,3 м2, реєстраційний номер 2280029163101, вартістю 106 400 грн; транспортний засіб - мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , вартість якого згідно з відомостями ЄДРТЗ становить 20 000 гривень. При цьому відповідно до розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RlA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів становить близько 400 000 грн. Згідно з інформацією, наданою Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість BMW K1300R, 1012 р.в. на дату набуття суб'єктом декларування у власність могла становити - 421 836,90 гривні. Враховуючи викладене вище, протягом 2021 року суб'єкт декларування не мав змоги заощадити готівкові кошти у вказаному розмірі.

Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити| станом на 31.12.2021, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел, не може перевищувати 355 600 грн та 162 645 дол. США.

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2022 відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2022 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2022 готівкові кошти у загальному розмірі 7 233 457 грн: 570 000 грн та 182 218 дол. США, що станом на 31.12.2022 еквівалентно 6 663 457 грн (1 дол. США = 36,5686 грн). При цьому порівняно з 2021 роком розмір наявних у нього грошових активів не змінився. Водночас відповідно до відомостей ДРФО у 2022 році суб'єкт декларування одержав дохід у загальному розмірі 937 477 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів).

Також суб'єкт декларування придбав у 2022 році активів на загальну суму 916 300 грн: причіп COCHET РМ11, 2021 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , вартістю 5 000,00 грн; автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , вартістю 49 000 гривень. Під час перевірки встановлено, що відповідно до розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RIA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів - Toyota Land Cruiser, 2008 р.в. становить близько 1 000 000 грн. Відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість Тоyota Land Cruiser, 2008 р.в. на дату набуття суб'єктом декларування у власність могла становити 911 300 грн. Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу заощадити станом на 31.12.2022, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел, не може перевищувати 355 600 грн та 162 645 дол. США.

Отже, різниця між розміром задекларованих готівкових коштів та розміром можливих заощаджень становить 930 157 грн: (570 000 грн 355 600 грн - 214 400 грн + (182 218 дол. США - 162 645 дол. США= 19 573 дол. США)), і станом на 31.12.2022 еквівалентно 715 757 грн: 1 дол. США = 36,5686 грн. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності і суму 930 157 грн.

Щодо можливості здійснити заощадження станом на 31.12.2023 відповідач зазначив, що у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік суб'єкт декларування зазначив відомості про наявні у нього станом на 31.12.2023 готівкові кошти в загальному розмірі 7 491 077 грн: 570 000 грн та 182 218 дол. США, що станом на 31.12.2023 еквівалентно 6 921 077 грн (1 дол. США = 37,9824 грн). Водночас відповідно до відомостей ДРФО у 2023 році суб'єкт декларування отримав дохід у загальному розмірі 735 168 грн (без урахуванням утриманих податків та зборів). При цьому порівняно з 2022 роком розмір наявних у нього грошових активів не змінився. Водночас під час перевірки встановлено фактичне придбання суб'єктом декларування 30.03.2023 транспортного засобу Mercedes-Benz CL63 - 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_19 за власні кошти, проте шляхом його юридичного оформлення та реєстрацію для отримання державних номерних знаків на ОСОБА_3 , а також користування суб'єктом декларування вказаним транспортним засобом протягом звітного періоду, про який зазначено в п.п. 3.2 п. 3 цього розділу Довідки, вартістю 2 560 930 грн, що станом на 30.03.2023 еквівалентно 70 030 дол. США (1 дол. США = 36,5686 грн).

Водночас шляхом аналізу руху коштів по банківських рахунках, відкритих суб'єктом декларування в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) та АТ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280), встановлено, що суб'єкт декларування у 2023 році не мав змоги заощадити готівкові кошти. Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити станом на 31.12.2023, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійсненого видатку, не може перевищувати 355 600 грн та 92 615 дол. США (162 645 дол. США (залишки 2021 року) - 70 030 дол. США).

Отже, різниця між розміром задекларованих готівкових коштів та розміром можливих заощаджень становить 3 732 140 грн: (570 000 грн - 355 600 грн = 214 400 грн + (162 645 дол. США - 70 030 дол. США= 92 615 дол. США, що станом на 31.12.2023 еквівалентно 3 517 740 грн (1 дол. США = 37,9824 грн). Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 3 732 140 грн.

Надаючи оцінку доводам відповідача в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості про наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

До відомостей щодо грошових активів включаються дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

Зі змісту п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 295/25 та п.п. 5.1 п. 5 розд. 3.1 Довідки № 296/25 судом встановлено, що відповідач не ставить під сумнів задекларовані позивачем грошові активи за 2017 та 2018 роки, зазначаючи, що суб'єкт декларування мав змогу станом на 31.12.2017 та станом на 31.12.2018 здійснити заощадження у розмірі 250000 грн та 65000 дол. США.

Водночас, відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності, задекларовані позивачем активи за 2019-2023 роки.

Колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на те, що доводи НАЗК про неможливість накопичення позивачем коштів є припущеннями, які не враховують фактичну юридичну ситуацію, оскільки до 2017 року позивач не був суб'єктом декларування у період, за який йдеться про накопичення, трудова книжка не охоплює всі джерела доходу та не підтверджує отриманий дохід, а лише тільки запис про працевлаштування, обов'язок документально підтверджувати походження коштів законом не передбачено для періоду до набуття статусу декларанта.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що за змістом спірних Довідок НАЗК підтвердило, що позивач мав можливість накопичити готівкові кошти у розмірі 250 000 грн та 65 000 дол. США, відомості про які відображено у розділі 12 «Грошові активи» першої поданої ним декларації за 2017 рік, про що безпосередньо зазначено Національним агентством у п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 295/25 та п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 «Описова частина» Довідки № 296/25.

При цьому, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII позивач при першому поданні декларації у 2017 році був зобов'язаний задекларувати всі наявні у нього та членів його сім'ї грошові активи, а тому та обставина, що позивач до 2017 року не був суб'єктом декларування, не може впливати на розбіжності, виявлені НАЗК щодо задекларованих активів у 2022 та 2023 роках.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховані відповідачем витрати, які поніс позивач, визначались з урахуванням вартості об'єктів нерухомості за самостійно оціненою НАЗК приблизною ринковою ціною, яка не є доведеною вартістю, а не за ціною зазначеною у деклараціях ОСОБА_1 .

Так, визначена відповідачем вартість придбаних позивачем транспортних засобів не є дійсною реальною вартістю вказаного майна, а є лише інформацією про його можливу ринкову вартість: автомобіль Mercedes-Benz ML63, 2008 р.в., задекларованою вартістю 49 000 грн, (щодо якого відповідач зазначив, що згідно інформації та розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RIA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів є вищою, ніж 49 000 грн), мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , задекларованою вартість 20 000 гривень (щодо якого відповідач зазначив, що відповідно до розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RlA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів становить близько 400 000 грн, а згідно з інформацією, наданою Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість BMW K1300R, 1012 р.в. на дату набуття суб'єктом декларування у власність могла становити - 421 836,90 гривні), автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , задекларованою вартістю 49 000 гривень (щодо якого відповідач вказав, що відповідно до розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RIA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів - Toyota Land Cruiser, 2008 р.в. становить близько 1 000 000 грн, а відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість Тоyota Land Cruiser, 2008 р.в. на дату набуття суб'єктом декларування у власність могла становити 911 300 грн).

Отже, хоча встановлена відповідачем ймовірна ринкова ціна на аналогічні автомобілі давала право поставити під сумнів правдивість задекларованої позивачем вартості придбаних транспортних засобів, тим не менш, вона не може бути прямим доказом того, що позивач витратив на їх придбання саме таку суму коштів, адже ринкова пропозиція є лише ймовірним орієнтиром, а не документально підтвердженим фактом реально понесених витрат.

Також слід зазначити, що суд, не здійснюючи самостійно оцінку достовірності задекларованих позивачем грошових активів, оскільки це є компетенцією відповідача, звертає увагу на те, що всі здійснені відповідачем обчислення розміру грошових активів, які суб'єкт декларування мав можливість накопичити станом на кінець звітних періодів 2019-2023, та здійснених позивачем протягом звітних періодів витрат, проведені з урахуванням офіційного курсу дол.США за даними НБУ станом на 31 грудня відповідного року. Водночас, слід зауважити, що майно придбавалося позивачем в різні періоди року, коли курс долару США був відмінним порівняно з 31 грудня цього року.

Для прикладу, щодо заощаджень станом на 31.12.2019, відповідач зазначив, що суб'єкт декларування протягом звітного періоду здійснив витрати у сумі 1 249 999,99 грн на придбання житлового будинку загальною площею 122,3 м. 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1930037763251 (договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 17.06.2008 № 21-0061009/ФКВ-08). Оплата здійснена 14.08.2019, що підтверджено копією платіжного доручення.

Враховуючи витрати на придбання автомобіля Mercedes-Benz ML63, 2008 р.в., вартістю 49 000 грн, відповідач вказав, що суб'єкт декларування протягом звітного періоду здійснив витрати на загальну суму 1 299 000 грн (1 249 999,99 + 49 000), що перевищує розмір отриманих ним доходів та використаних грошових коштів на суму 463 611 грн (1 299 000- 835 389 (468 724 + 366 665)), що станом на 31.12.2019 еквівалентно 19 573 дол. США (1 дол. США - 23,6862 грн). Тобто розмір активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити станом на 31.12.2019, з урахуванням одержаних ним доходів із законних джерел та здійснених видатків, не може перевищувати 255 000 грн та 25 427 дол. США (45 000 - 19 573).

Водночас, згідно офіційних даних сайту Національного банку України (електронний ресурс: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates/?date=14.08.2019&period=daily) станом на дату придбання житлового будинку загальною площею 122,3 м. 2, розташованого за адресою: вул. Ф. Блудова, буд. 19, смт. Безлюдівка, Харківська область, реєстраційний номер 1930037763251 (договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 17.06.2008 № 21-0061009/ФКВ-08) - 14.08.2019 офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлено у розмірі 100 дол. США - 2514.6160 (1 дол. США - 25,1462), що не узгоджується із застосованим відповідачем показником станом на 31.12.2019 (1 дол. США = 23,6862 грн), та свідчить про некоректність проведеного відповідачем розрахунку розміру активу, який суб'єкт декларування мав змогу накопичити, з урахуванням одержаних ним доходів та здійснених видатків, у 2019 році, що беззаперечно вплинуло на загальну суму відхилення, визначену відповідачем.

Аналогічні помилкові розрахунки здійснені відповідачем і щодо інших періодів.

Також, суд звертає увагу, що з розрахунку розміру активу, який суб'єкт декларування мав можливість накопичити станом на 31.12.2023, відповідачем віднесено на витрати звітного періоду позивача вартість транспортного засобу Mersedes-Benz CL63 AMG у розмірі 2 560 930 грн, що станом на 30.03.2023 еквівалентно 70 030 дол. США, який, за висновком відповідача, 30.03.2023, було фактично придбано суб'єктом декларування, шляхом його юридичного оформлення та реєстрації для отримання державних номерних знаків на ОСОБА_3 , про що зазначено в п.п. 3.2 п. 3 розділу 3.1 Довідки.

Проте, як встановлено судом вище, факт придбання ОСОБА_1 транспортного засобу Mersedes-Benz CL63 AMG за власні кошти є непідтвердженим. Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав формалізоване право користування транспортним засобом Mercedes-Benz CL63 AMG. Тож, витрати у розмірі 2 560 930 грн, що станом на 30.03.2023 еквівалентно 70 030 дол. США, які вираховані відповідачем з розрахунку розміру активу, який суб'єкт декларування мав можливість накопичити станом на 31.12.2023, є непідтвердженими.

Недоліки розрахунків по окремим періодам, не можуть бути усунуті під час судового розгляду , та свідчать про некоректність сукупного висновку відповідача про декларування ОСОБА_1 у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2022 рік відомостей, які не відповідають дійсності на суму 930 157 грн та у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2023 рік відомостей, які не відповідають дійсності на суму 3 732 140 грн, який обчислений наростаючим підсумком за період 2017-2023 роки.

Щодо висновків відповідача про зазначення позивачем у розділі 12 «Грошові активи»:

декларації за 2022 рік відомостей, які не вдалося перевірити, про грошовий актив - готівкові кошти, наявні у члена сім'ї (дружини) станом на 31.12.2023, вказавши 1063 807 грн та 40 000 дол. США, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ станом на 31.12.2022 еквівалентно 1 462 744 грн (1дол. США = 36,5686 грн), а також кошти, позичені третій особі, вказавши 30 000 євро, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ станом на 31.12.2022 еквівалентно 1 168 530 грн (1 євро = 38,9510 грн), при цьому не зазначивши відомостей про особу, якій позичені грошові кошти, обравши у відповідному полі позначку «Не застосовується» (п.п. 5.4. п. 5 розд. 3.1 Довідки № 295/25);

декларації за 2023 рік відомостей, які не вдалося перевірити, про грошовий актив - готівкові кошти, наявні у члена сім'ї (дружини) станом на 31.12.2023, вказавши 1863 807 грн та 40 000 дол. США, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ станом на 31.12.2023 еквівалентно 1 519 296 грн (1дол. США = 37,9824 грн), а також кошти, позичені третій особі, вказавши 30 000 євро, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ станом на 31.12.2023 еквівалентно 1 266 237 грн (1 євро = 42,2079 грн), при цьому не зазначивши відомостей про особу, якій позичені грошові кошти, обравши у відповідному полі позначку «Не застосовується» (п.п. 5.4. п. 5 розд. 3.1 Довідки № 296/25), судом встановлено наступні обставини.

Суб'єкт декларування пояснив, що відомості у декларації заповнював зі слів члена сім'ї (дружини), починаючи з першої поданої декларації за 2017 рік.

Під час повної перевірки відповідачем було враховано пояснення суб'єкта декларування в частині можливості здійснити членом сім'ї (дружиною) вказані заощадження за рахунок доходів, отриманих із підтверджених джерел, проте такі пояснення, на думку відповідача, не спростовують порушення.

Так, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що під час перевірки не вдалось перевірити наявність у члена сім'ї (дружини) готівкових коштів станом на кінець звітного періоду у відображених розмірах, зважаючи на відсутність інформації та підтвердних документів щодо джерел походження грошових коштів на формування членом сім'ї (дружиною) активу станом на 31.12.2017: 120 000 грн, 15 000 дол. США, 30 000 євро, а також не надання суб'єктом декларування або членом сім'ї (дружиною) підтвердних документів. Суб'єкт декларування зазначив відомості, які не вдалося перевірити.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі є необґрунтованими, оскільки обов'язок документально підтверджувати походження коштів законом не передбачено для періоду до набуття статусу декларанта.

Суд також вважає за необхідне вказати, що всі сумніви мають тлумачитися на користь особи та з урахуванням того, що у суб'єкта декларування немає іншого джерела інформації, з якого він міг би встановити наявність/відсутність у члена сім'ї, з яким він спільно проживає, грошових коштів, окрім інформації, яку надає безпосередньо саме цей член сім'ї.

З урахуванням викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону 1700-VII під час заповнення декларацій за 2022 та 2023 року, у зв'язку із чим, висновки встановлені Національним агентством у п.п. 5.1, п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 295/25 та п.п. 5.1, п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 296/25 є протиправними.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо висновків відповідача про зазначення суб'єктом декларування відомостей про транспортні засоби, які належать йому на праві власності, а саме:

1) автомобіль Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , дата набуття права 20.09.2022, вказавши вартість на дату набуття 49 000 грн.;

2) мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , дата набуття права 30.04.2021, вказавши вартість на дату набуття 20 000 грн, вартість яких не відповідає ринковій вартості таких або аналогічних транспортних засобів на дату набуття у власність (розд. 3.2 Довідки № 295/25 та розд. 3.2 Довідки № 296/25), колегія суддів зазначає наступне.

Суб'єкт декларування пояснив, що придбання вказаних транспортних засобів було не запланованим, а вимушеними обставинами, які склалися внаслідок повномасштабного вторгнення. Так, суб'єкт декларування через знайомих, які виїхали з України, дізнався, що вони покинули транспортні засоби та запропонували придбати за ціну, нижчу від ринкової. Транспортні засоби до дати придбання зазнали значних пошкоджень, при цьому жодних підтвердних документів не надав.

Також, відповідно до відомостей системи «Аркан», ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким укладено договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Land Cruiser, 2008 р.в., перетину державного кордону не здійснював.

Згідно з п. 13 розділу V Порядку № 26/21 при встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство аналізувало та порівнювало відомості щодо вартості задекларованих активів з ринковою вартістю (ціною) таких або аналогічних активів на дату їх набуття.

Під час повної перевірки встановлено, що відповідно до розміщених повідомлень про продаж транспортних засобів на сайті AUTO.RiA.com мінімальна ринкова вартість аналогічних транспортних засобів, а саме: Toyota Land Cruiser, 2008 р.в. становить близько 1 000 000 грн, мотоцикл BMW K1300R, 2012 р.в. - близько 400 000 грн.

Відповідно до інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість Toyota Land Cruiser, 2008 р.в. на дату набуття суб'єктом декларування у власність могла становити 911 300 грн та BMW K1300R, 2012 р.в. - 421 836,90 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що суб'єкт декларування набув у власність транспортні засоби, вартість яких не відповідає ринковій вартості таких або аналогічних транспортних засобів на дату набуття у власність.

Колегія суддів зазначає, що спростовуючи висновки відповідача в цій частині, позивач не довів, що придбання вказаних транспортних засобів, з огляду на їх технічний стан, пошкодження, придатності до експлуатації, відбулось саме за задекларованою ним вартістю, яка, в свою чергу, є значно нижчою від ринкової вартості таких або аналогічних транспортних засобів на дату набуття у власність.

Суд повторює, що встановлена відповідачем ймовірна ринкова ціна на аналогічні автомобілі, хоча і не є свідченням фактично здійснених позивачем витрат на придбання такого майна, проте, зважаючи на очевидну різницю між ринковою вартістю та задекларованою позивачем, давала НАЗК обґрунтовані підстави поставити під сумнів останню.

Колегія суддів зазначає, що на етапі проведення повної перевірки декларації саме на суб'єкта декларування покладено обов'язок підтвердити ті відомості, які він зазначає у своїй декларації, що останнім зроблено не було.

Отже, висновки відповідача, викладені в розд. 3.2 Довідки № 295/25 та розд. 3.2 Довідки № 296/25, про зазначення суб'єктом декларування відомостей про транспортні засоби, які належать йому на праві власності, вартість яких не відповідає ринковій вартості таких або аналогічних транспортних засобів на дату набуття у власність, є правильними.

З приводу доводів позивача про відсутність у позивача умислу на внесення недостовірних відомостей до декларації суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2023 по справі №460/238/22, в якій суд зазначив, що складовими предмета повної перевірки декларації згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №26/21 є: з'ясування достовірності задекларованих відомостей; з'ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

За змістом пункту 2 розділу І Порядку № 26/21, достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 26/21, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

Отже, наведені нормативні приписи дають підстави для висновку, що під час повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, НАЗК не аналізує з'ясовані факти через призму наявності або ж відсутності в діях декларанта умислу чи мети приховати певні дані, а лише констатує розбіжність між зазначеними у декларації даними та тими, які зібрані з указаних вище джерел інформації.

За таких обставин відповідач у рамках повної перевірки декларації та складання за наслідками її проведення як довідок, так і висновку, не був зобов'язаний доводити наявність у діях позивача умислу приховати відповідні дані, а тому адміністративний суд будь-якої оцінки формам вини декларанта не надає.

Разом з цим, адміністративний суд не робить висновку у цій справі про правильність або неправильність зазначення позивачем відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а лише надає оцінку діям відповідача під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет їх відповідності критеріям, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2023 по справі №460/238/22.

Тобто, суд не констатує факт правильного або неправильного заповнення суб'єктом декларування декларації, а лише надає оцінку діям НАЗК на предмет їх правомірності під час проведення повної перевірки декларації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки відповідача щодо зазначення позивачем при поданні декларації за 2022 рік недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 295/25, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 295/25, а також відомостей, які не вдалось перевірити про що вказано у п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 295/25 та при поданні декларації за 2023 рік недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 296/25, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 Довідки № 295/25 є такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні питання повноти та правильності встановлених невідповідностей, а отже є протиправними.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції у формі Довідки № 295/25 від 18.04.2025 в частині висновків, встановлених та викладених в пунктах 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» вказаної Довідки № 295/25 від 18.04.2025 та рішення у формі Довідки № 296/25 від 18.04.2025 в частині висновків, встановлених та викладених в пунктах 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» вказаної Довідки № 296/25 від 18.04.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність висновків відповідача, в частині відомостей, які зазначені у розділі 6 “Цінне рухоме майно - транспортні засоби» та у розділі 12 “Грошові активи» у деклараціях за 2022 та за 2023 роки, сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25.

Обираючи належний спосіб захисту, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не містить в собі жодних обґрунтувань щодо протиправності всіх сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25 висновків, які оскаржуються в її прохальній частині, а тому справа підлягає розгляду в рамках заявлених позовних вимог. За результатами розгляду справи суд визнав протиправними та скасував п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 295/25 від 18.04.2025 та п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 296/25 від 18.04.2025. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про протиправність висновків відповідача, викладених в пунктах у п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 295/25 та у п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.1, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 “Описової частини» Довідки № 296/25.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність висновків відповідача, викладених в пункті у п.п. 3.1 п. 3 “Описової частини» Довідки № 295/25, та вважає, що в цій частині висновки відповідача також є необґрунтованими та недоведеними.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява не містить в собі жодних обґрунтувань щодо протиправності всіх сформованих у Довідках № 295/25 та № 296/25 висновків, які оскаржуються в її прохальній частині, оскільки протиправність окремих пунктів “Описової частини» призводить до протиправності узагальнюючих пунктів 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» Довідок № 295/25 та № 296/25 у відповідній частині.

До того ж, визнання протиправними окремих пунктів “Описової частини» Довідок, вплине на висновок відповідача про загальну суму недостовірних відомостей, зазначених у деклараціях та, відповідно, на висновок відповідача про наявність в діях суб'єкта декларування ознак правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Враховуючи, що в межах спірних правовідносин спірними є висновки відповідача, викладені в пунктах 4.1., 4.2. розділу “ІV. Висновки» Довідок № 295/25 та № 296/25, колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту позивача шляхом визнання протиправними та скасування окремих пунктів «Описової частини» не призведе до ефективного захисту його порушеного права.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування абзацу 1 пункту 4.1 розділу IV “Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 295/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків про зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», при поданні декларації недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, а також відомостей, які не вдалось перевірити про що вказано у п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 295/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків щодо зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», у декларації недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 2279557,00 грн (п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки); визнання протиправними та скасування абзацу 1 пункту 4.1 розділу IV “Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 296/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків щодо зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», при поданні декларації недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та абзацу 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 296/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків щодо зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради “Харківзеленбуд», у декларації недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 3732140,00 грн (п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки).

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність в межах даного спору порушеного права позивача, з огляду на наступне.

Аналізуючи наведені норми Закону №1700-VII та Порядку 26/21 у взаємозв'язку з оцінюванням алгоритму проведення самої процедури перевірки декларації та наслідками її завершення, Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 констатував, що у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Так, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону № 1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Тому, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 по справі № 520/25012/21.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про необхідність закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 23.11.2023 по справі № 520/25012/21 Верховний Суд зауважив, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб'єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

Судом встановлено, що повна перевірка декларацій позивача проводилася на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51 - 3 Закону України "Про запобігання корупції", а не за запит органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Відповідачем не надано доказів: що матеріали досудового розслідування № 12025220000000606 об'єднані з матеріалами кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення; що розпочато стадію притягнення до кримінальної відповідальності у розумінні кримінально-процесуального законодавства; що ОСОБА_1 є особою, яка перебуває у процесуальному статусі підозрюваного. Крім того, відповідачем не надано доказів складання та затвердження обвинувального акту щодо позивача та доказів відкриття кримінального провадження.

У свою чергу, факт внесення відомостей до ЄРДР сам по собі не означає, що вже «вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності» в розумінні позиції Верховного Суду.

При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 колегія суддів вважає помилковими та нерелевантними, оскільки у межах справи № 160/30949/24 суди встановили, що спірна перевірка щорічної декларації за 2022 рік була призначена у зв'язку із кримінальним провадженням, за фактом декларування недостовірної інформації позивачем.

Водночас, у справі, що розглядається, повна перевірка декларацій позивача проводилася на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 51 - 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Наведене свідчить про відмінність обставин у справі № 160/30949/24, та у справі, що розглядається судом.

Отже, матеріали справи не містять достатніх підстав та аргументів того, що матеріали повної перевірки декларації позивача є частиною матеріалів кримінального провадження щодо позивача. Відповідно, правомірність довідок № 295/25 та № 296/25 від 18.04.2025 може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Натомість доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє часткове підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 520/12559/25 прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 520/12559/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати абзац 1 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 295/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків про зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд», при поданні декларації недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.2 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, а також відомостей, які не вдалось перевірити про що вказано у п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та абзац 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 295/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків щодо зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд», у декларації недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 2279557,00 грн (п.п. 3.1 п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки).

Визнати протиправними та скасувати абзац 1 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 296/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків про зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд», при поданні декларації недостовірних відомостей, про що вказано у п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки, неточних відомостей, про що вказано у п.п. 3.3 п. 3, п.п. 5.4 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та абзац 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 296/25 від 18 квітня 2025 року в частині висновків щодо зазначення суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , директором спеціалізованого комунального підприємства Харківської міської ради «Харківзеленбуд», у декларації недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 3732140,00 грн (п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1 Довідки).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Попередній документ

135660483

Наступний документ

135660485

Інформація про рішення:

№ рішення:	135660484
№ справи:	520/12559/25
Дата рішення:	13.04.2026
Дата публікації:	16.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.05.2026)
Дата надходження:	13.05.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень