14 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/16254/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2024 № 18913/ж10/25-01-07-00 за формою «В4».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно поданої декларації за серпень 2024 року в розмірі 370020,00 грн. базуються на суб'єктивних оціночних судженнях та тлумаченні норм посадовою особою контролюючого органу, є необґрунтованими, незаконними, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.11.2024 № 18913/ж10/25-01-07-00 за формою «В4» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що в ході проведення перевірки, встановлено що платник податків формував взаємовідносини з ризиковим контрагентом, зокрема, у квітні, червні, липні 2024 року було сформовано суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 370000,00 грн. за рахунок ризикового постачальника ПП «КТ ТРЕЙДІНГ», якого було внесено до реєстру ризикових платників. Зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено використання позивачем дизельного палива поза межами господарської діяльності, так як відсутні первинні документи (чеки), які підтверджують отримання товару від ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» на суму ПДВ 370020,00 грн.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» (код ЄДРПОУ 42933113) 05.04.2019 зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області.
Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» є: вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).
Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» зареєстровано в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області як платник податку на додану вартість 01.06.2019, номер свідоцтва 204463217.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» 19.09.2024 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2024 року, а 27.09.2024 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких за серпень 2024 року задекларовано до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку 299983,00 грн.
Вказане бюджетне відшкодування сформоване за рахунок податкового кредиту постачальників: 1) ТОВ «СКУБА УКРАЇНА» за звітній період формування податкового кредиту жовтень 2023 року у сумі 9109,43 грн.; 2) ТОВ «ВОГ РЕСУРС» за звітній період формування податкового кредиту жовтень-грудень 2023 року у сумі 283333,33 грн.; 3) ТОВ «ДАЛЬНОБОЙ-СЕРВІС» за звітній період формування податкового кредиту грудень 2023 року у сумі 7540,24 грн.
На підставі наказу від 07.10.2024 № 1464-п та направлень від 07.10.2024 № 2640/ж3/25-01-07-03-01, № 2641/ж3/25-01-07-03-01, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.09.2024 № 9283750607) від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами проведеної перевірки складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС» від 28.10.2024 за № 15268/ж5/25-01-07-03-01, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень місяць 2024 року на суму 370020,00 грн.
У вказаному акті відповідач дійшов висновку, що позивач формував взаємовідносини з ризиковим контрагентом, неможливість встановлення переходу права власності на паливо у зв'язку з ненаданням фіскальних чеків, використання позивачем дизельного палива поза межами господарської діяльності.
На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС України у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 18913/ж10/25-01-07-00 від 28.11.2024, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 370020,00 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 18913/ж10/25-01-07-00 від 28.11.2024 було отримано позивачем 02.12.2024, що підтверджується копією конверта поштового відправлення з трек номером 0600988499924 та трекінгом з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА».
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абзацами першим та третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци 1, 2 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно із статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
За встановленими обставинами, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» за договором купівлі-продажу № 464 від 15.04.2024 згідно, якого ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» (продавець) та ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС» (покупець) зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари з використанням паливних карток на АЗС, а саме: бензин А-92 евро, бензин А-92 евро, дизпаливо, газ скраплений, відповідно до накладної, а покупець зобов'язується приймати товари та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі.
На підтвердження здійснення господарської операції за цим договором позивачем надано до суду 1) видаткові накладні № РН-0002735 від 12.06.2024, № РН-0001591 від 15.04.2024, № РН-0003380 від 02.07.2024, № РН-0004131 від 26.07.2024, № РН-0004627 від 09.08.2024, № РН-0005316 від 27.08.2024; 2) платіжні інструкції кредитового переказу коштів № 4178 від 01.05.2024, № 4198 від 10.05.2024, № 4221 від 15.05.2024, № 4245 від 21.05.2024, № 4329 від 17.06.2024, № 4352 від 24.06.2024, № 4364 від 27.06.2024, № 4379 від 02.07.2024, № 4399 від 08.07.2024, № 4408 від 15.07.2024, № 4426 від 22.07.2024, № 4449 від 25.07.2024, № 4450 від 25.07.2024, № 4498 від 06.08.2024, № 4503 від 07.08.2024, № 4507 від 08.08.2024, № 4522 від 09.08.2024; 3) зведені відомості отримання пального за квітень 2024 року, за травень 2024 року, за червень 2024 року, за липень 2024 року.
За вказаних обставин, господарські взаємовідносини між ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС» відбулися, оскільки первинними документами підтверджується реальність здійснених господарських операцій.
Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу про наявність прийнятих стосовно контрагентів рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, оскільки включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність усіх здійснених ним господарських операцій та, само по собі, не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо його діяльності. Більше того, як слідує з відзиву, вказані рішення прийняті у зв'язку із наявністю інформації, що свідчить про ризиковість здійснення господарських операції із іншими юридичними особами, зокрема, ТОВ «АЗАРЕС», тобто вони не стосуються господарських операцій позивача.
У той же час, відповідач не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.
Стосовно відпуску пального через АЗС ТОВ «АРС СЕРВІС 22», суд зазначає таке.
Як слідує з договору купівлі-продажу товарів № 464 від 15.04.2024, укладеного між ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» (продавець) та ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС» (покупець), продавець зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари через АЗС (автозаправну станцію), яка є Експлуатантом АЗС. Експлуатантом АЗС є організація, яка на виконання договірних відносин з продавцем забезпечує передачу товарів покупцю, що підтверджується відповідними розрахунково-платіжними документами, які оформляє Експлуатант АЗС, зокрема, чеками POS-терміналу чи касового апарату.
Додатковою угодою від 18.04.2024 до договору купівлі-продажу товарів № 464 від 15.04.2024 та додатком № 1 до вказаного договору, визначено АСЗ, на яких відбувається відпуск товарів, з зазначенням відповідного Експлуатанта, зокрема, ПП «АРС Сервіс 22».
Отже, фактичний відпуск пального ПП «АРС Сервіс 22», відповідає умовам договору та підтверджується чеками POS терміналу.
Крім того, суд не приймає до уваги позицію відповідача про використання позивачем дизельного палива поза межами господарської діяльності, так як відсутні первинні документи (чеки), які підтверджують отримання товару від ПП «КТ ТРЕЙДІНГ» на суму ПДВ 370020,00 грн., оскільки це спростовується, зокрема, додатковою угодою від 18.04.2024 до договору купівлі-продажу товарів № 464 від 15.04.2024, додатком № 1 до договору купівлі-продажу товарів № 464 від 15.04.2024, чеками POS терміналу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи учасників справи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.11.2024 № 18913/ж10/25-01-07-00 прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За приписами частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 12000,00 грн. суду було надано договорів про надання правової (професійної правничої) допомоги № 06/12-1 від 06.12.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2024, платіжну інструкцію від 10.12.2024 № 5008 на суму 12000,00 грн.
Відповідач вказує, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. у даній справі, не є розумним, оскільки підготовка та направлення адміністративного позову до суду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині здійснення правового аналізу та вивчення наданих документів, існуючої судової практики.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 12000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5700,00 грн.
Також, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4440,24 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» (вул. Старобілоуська, 61-Б, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14017) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Чернігівській області від 28.11.2024 № 18913/ж10/25-01-07-00.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР ТРАНС» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн. та судовий збір в розмірі 4440,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.04.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ