Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 квітня 2026 р. № 520/1280/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі до інформаційних систем " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та "Резерв+") відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в тому числі із систем "Оберіг" та "Резерв+") відомості щодо внесення інформації як про особу, що порушила правила військового обліку, що внесена відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1487.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 010720211455779700010.
22.07.2025 позивачем було виявлено, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів значиться інформація щодо порушення правил військового обліку.
04.08.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із адвокатським запитом про надання інформації щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів запису щодо порушення правил військового обліку позивачем.
На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь №04/593 від 19.08.2025, в якій, зокрема зазначено, що позивач у встановленому законом порядку вважається оповіщеним, але у вказаний у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_9 не з'явився. Повістка №3900251 від 13.06.2025 року надіслана за адресою АДРЕСА_4 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 09:00 26.06.2025 року. Було надіслано звернення до Національної поліції, звернення щодо доставки громадянина, як такого що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 ч.3 до ІНФОРМАЦІЯ_9 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк та місце зазначене у повістці ст.. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
В подальшому, позивачем було сформовано через застосунок Резерв+ електронний військово-обліковий документ від 07.10.2025, у якому значиться інформація про порушення правил військового обліку.
07.10.2025 позивачем було додатково сформовано розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з яких вбачається, що на момент подання цієї заяви відсутні будь-які дані щодо адміністративних правопорушень.
07.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ч.7 ст. 38, ст. 247 КУпАП); виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання у розшук; направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Листом №04/972 від 28 листопада 2025 року відповідач повідомив позивача, що заява про визнання правопорушення подається у довільній формі до ТЦК та СП, за місцем перебування на військовому обліку особисто або засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного (застосунок Резерв+, Меню, Штрафи онлайн, подається електронна заява на розгляд справи) на підставі розпорядження Генерального штабу ЗСУ та Міністерства Оборони України. Тож, запропоновано, прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 для врегулювання даного питання або подати заяву через застосунок Резерв+.
18.11.2025 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 зі скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо не розгляду заяви від 07.10.2025 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
ІНФОРМАЦІЯ_10 було надано відповідь №6674/ВОБ від 01 грудня 2025 р., в якій, зокрема, зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 було розглянуто заяву позивача та надано відповідь (вих. № 04/934 від 12.11.2025 р.). За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 не встановлено, останні діяли в межах наданих їм повноважень, відповідь на заяву від 07.10.2025 р. було відправлено своєчасно.
Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі до інформаційних систем "Оберіг" та "Резерв+") відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
За правилами пункту 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, із аналізу наведених приписів законодавства слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до статті 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суддів вважає за необхідне зазначити, що поняття «розшук», яким оперують інформаційні системи не визначене положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, суд звертає увагу, що хоча частина п'ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Тобто, для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.
Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо.
Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку №1487 дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов'язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.
Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.
Вказаний обов'язок міг бути виконаний шляхом:
звернення до центру надання адміністративних послуг,
або через електронний кабінет призовника / військовозобов'язаного,
або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Невиконання такого обов'язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.
Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) здійснюється шляхом складання протоколу та розгляду справи, і не передбачає можливості примусового затримання та доставлення правопорушника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі заходи прямо визначені лише для випадків правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та лише за умови дотримання вимог статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що суд зазначив раніше.
Водночас згідно примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судом встановлено, що відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованих 07.10.2025, а також до розширених даних, сформованих 13.01.2026, у відомостях щодо позивача зазначено дату уточнення даних 26.11.2024, що також відображено в електронному військово-обліковому документі, сформованому через застосунок «Резерв+» 07.10.2025 та 13.01.2026. При цьому у зазначених розширених даних міститься відмітка про відсутність правопорушення.
Такі обставини підтверджуються витягами з Реєстру та електронними військово-обліковими документами, доданими до позовної заяви, а також не спростовані відповідачем.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у Реєстрі були наявні відомості про уточнення позивачем своїх облікових даних 26.11.2024.
Суд зазначає, що предметом спору є правомірність внесення до Реєстру та відображення у застосунку «Резерв+» відомостей про порушення правил військового обліку, а також правомірність формування звернення до органів Національної поліції.
Як убачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 №04/593 від 19.08.2025, підставою для внесення спірної інформації та звернення до органів Національної поліції відповідач визначив неприбуття позивача за повісткою №3900251 від 13.06.2025 на 09:00 26.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 . У цій же відповіді зазначено, що до органів Національної поліції було надіслано звернення щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Аналогічні відомості підтверджуються відображенням у застосунку «Резерв+» повідомлення про те, що ТЦК та СП 06.07.2025 звернувся до Національної поліції для доставлення позивача для складення протоколу, причиною чого зазначено неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення або прийняття будь-якого іншого рішення уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Натомість, із розширених даних Реєстру, сформованих 07.10.2025 та 13.01.2026, убачається відсутність будь-яких даних щодо адміністративних правопорушень.
У відзиві відповідач також зазначив, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складено, а факт такого притягнення відсутній.
За змістом пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать саме відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера, короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, закон пов'язує внесення до Реєстру відповідних відомостей не з припущенням про наявність порушення, не з фактом направлення повістки або неявки особи, а саме з наявністю процесуально оформленого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності або, щонайменше, відомостей про відповідне адміністративне провадження у формах, прямо визначених законом.
Відсутність у Реєстрі відомостей про дату, номер та зміст протоколу і постанови, а також відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності виключає правомірність внесення до Реєстру та подальшого відображення у застосунку «Резерв+» відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку.
Суд зазначає, що факт неявки за повісткою, навіть за умови належного повідомлення особи, не є тотожним факту притягнення до адміністративної відповідальності у розумінні пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.
Суд також бере до уваги, що у відповіді №04/593 від 19.08.2025 відповідач обґрунтовував звернення до органів Національної поліції необхідністю доставлення позивача до ТЦК та СП саме для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас абзацом п'ятим статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику.
Отже, наведене самим відповідачем обґрунтування звернення до Національної поліції для доставлення позивача з метою складення протоколу не узгоджується із наведеним правовим регулюванням.
Крім того, частиною дев'ятою статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Із відповіді №04/593 від 19.08.2025 вбачається, що відповідач вважав вчиненим порушення 26.06.2025, коли позивач не прибув за повісткою №3900251 від 13.06.2025. Відтак тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив 26.09.2025. На момент звернення позивача із заявою від 07.10.2025 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та виправлення недостовірних відомостей у Реєстрі такий строк сплинув. Зазначене підтверджується змістом заяви позивача від 07.10.2025, скарги від 18.11.2025 та листа ІНФОРМАЦІЯ_11 №6674/ВОБ від 01.12.2025.
Оскільки після спливу строків, визначених статтею 38 КУпАП, позивач не міг бути законно притягнутий до адміністративної відповідальності за неприбуття 26.06.2025, подальше збереження у Реєстрі та інформаційних системах відомостей про нього як про особу, що порушила правила військового обліку, а також подальше існування сформованого звернення до органів Національної поліції не відповідає вимогам законності, правової визначеності та достовірності даних Реєстру.
Доводи відповідача про те, що внесення спірних відомостей має виключно технічний характер та не потребує наявності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд відхиляє, оскільки вони не узгоджуються зі змістом пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, який пов'язує наявність таких записів саме з фактом притягнення до адміністративної відповідальності.
Підзаконні нормативні акти, а також технічні алгоритми функціонування інформаційних систем «Оберіг» чи «Резерв+» не можуть змінювати обсяг прав та обов'язків особи та розширювати повноваження органу державної влади порівняно із законом.
Оцінюючи правомірність направлення електронного звернення до органів Національної поліції, суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 27 Закону №3543-XII таке звернення можливе у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Отже, закон пов'язує наявність у ТЦК та СП відповідного повноваження з існуванням передбачених законом підстав для реагування на вже вчинене адміністративне правопорушення.
Однак у спірних правовідносинах відповідачем не доведено наявності належно оформленого адміністративного провадження щодо позивача, не надано доказів складення протоколу або винесення постанови, а на момент звернення позивача із заявою від 07.10.2025 та на момент розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули.
За таких обставин відсутні правові підстави для подальшого збереження чинності раніше сформованого електронного звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.
Разом з тим вимога позивача про зобов'язання відповідача саме відкликати електронне звернення не є належним способом судового захисту, оскільки чинне правове регулювання передбачає обов?язок районного (міського) ТЦК та СП повідомити відповідний орган Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення особи, що прямо передбачено абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку №1487.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними.
Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо внесення інформації про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, а також шляхом зобов'язання відповідача сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача відкликати електронне звернення, сформоване до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача, слід відмовити, оскільки належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме зобов'язання відповідача повідомити відповідний орган Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення особи.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо внесення інформації про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 сформувати та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях