Справа №500/2131/24
13 квітня 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Мартиць О.І. розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, яке набрало законної сили 30.01.2025, позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.03.2024 про звільнення з військової служби згідно абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу",
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2024 за вх. №2/13/1/1545 від 11.04.2024,
стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
03.04.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (боржника) - Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №500/2131/24.
В обґрунтування поданої заяви вказано про невиконання відповідачем вказаного судового рішення та необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
06.04.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду поступило клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення позивачу відповіді на рапорт.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
19.12.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX (далі Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Відтак, розгляд клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом №4094-ІХ.
Так, за приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд вважає, що умовою для вжиття судом заходів судового контролю за виконання судового рішення є існування підтвердженого обов'язку суб'єкта владних повноважень стосовно його виконання, а також наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених згідно із судовим рішенням обов'язків суб'єкта владних повноважень їх виконати.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Отже, підставою для встановлення судового контролю може бути факт невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення з врахуванням покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд повторює, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, яке набрало законної сили 30.01.2025, позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.03.2024 про звільнення з військової служби згідно абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу",
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2024 за вх. №2/13/1/1545 від 11.04.2024,
Як встановлено судом Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду на рапорт №2/13/1/1545 від 11.04.2024 щодо можливості звільнення позивача листом від 03.04.2026 повідомлено наступне, що необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що позивач не надав перелік документів достатній, для звільнення за вказаною ним підставою.
Документ про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Документ про відсутність інших члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії.
Документи, що підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді його батька, за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, згідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Частина документів не посвідчена належним чином. Також зауважено, що наказом 9 Армійського корпусу позивача переведено до Військової частини НОМЕР_2 .
Також вказано, що рапорт поданий позивачем не по команді.
За результатами розгляду рапорту позивачу повідомлено, що він не може бути звільненим з військової служби за вказаною ним підставою.
З наданих сторонами документів вбачається, що відповідач розглянув рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2024 за вх. №2/13/1/1545 від 11.04.2024.
У разі незгоди з таким рішення позивач має право ініціювати його оскарження у новому судовому процесі.
Враховуючи, наведене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №500/213/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено 13 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.