14 квітня 2026 року м. Київ справа №320/1285/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 № 2317983-240110-2650-UА80000000000126643, скасувавши його у повному обсязі;
- зобов'язати відповідача, при винесенні нового податкового повідомлення-рішення, виконати приписи ст. 266.4.1 Податкового кодексу України в частині зменшення бази оподаткування квартири площею 165,1 кв.м. на 60 кв.м. виключивши зі складової бази оподаткування і сумарної загальної площі об'єктів нерухомого майна за період 2023 року та до часу деокупацїї території, нерухоме майно, яке зареєстроване і знаходиться на окупованій території, а саме: машиномісце № 2, загальною площею 18,1 кв.м. та квартиру, загальною площею 156,8 кв.м., які розташовані в місті Донецьку.
Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем обліковується чотири об'єкти нерухомого майна (загальною площею 362 кв.м), два з яких перебувають на тимчасово окупованій території України (загальною площею 174,9 кв.м):
1) на тимчасово окупованій території - машиномісце № 2, загальною площею 18,1 кв.м., розташоване на окупованій території України в АДРЕСА_1 ;
2) на тимчасово окупованій території - квартира, загальною площею 156,8 кв.м., розташована на окупованій території України в місі Донецьку по вулиці Рози Люксембург, будинок 82;
3) машиномісце № 37, загальною площею 22,0 кв.м, розташоване в АДРЕСА_2 ;
4) квартира, загальною площею 165,1 кв.м., розташована в АДРЕСА_2 .
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 03.12.2024 № 2317983-240110-2650-UА80000000000126643, яке прийнято згідно з пунктами 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 16 592, 55 гривень як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 без застосування пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м.
Відповідно до такого рішення, сумарну загальну площу об'єктів житлової нерухомості відповідачем визначено у кількості 321, 90 кв.м., тобто з урахуванням квартири, загальною площею 156, 80 кв.м., яка знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Об'єктом оподаткування відповідачем визначено 100% квадратних метрів квартири, загальною площею 165,1 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_2 .
Пільга, у вигляді зменшення бази оподаткування квартири на 60 кв.м., відповідно до ст. 266.4.1 Податкового кодексу України відповідачем не застосована, тобто податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 розрахований за 100% квадратних метрів квартири за формулою: 165,1 (кв.м.) х 100,5 (ставка податку 1.5/6700,00 грн. мін.зп) = 16 592, 55 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до приписів пункту 23.1 ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до приписів пункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно пункту 266.7.1 пункту 266.7 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до приписів пункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
- за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
- за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
- починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
При вирішенні даної справи суд враховує, що постановою Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 280/5185/19 визначено, що об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, а тому не можуть бути складовою бази оподаткування.
Між тим, відповідачем, при обчисленні податку за 2023 рік на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, безпідставно до складової бази оподаткування і сумарної загальної плащі об'єктів нерухомого майна включено квартиру, загальною площею 156,8 кв.м, яка знаходиться на території, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, з 07.04.2014 року відноситься до тимчасово окупованих територій.
При винесенні відповідачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, житлова нерухомість (квартира), яка розташована на тимчасово окуповані території (156,8 кв.м.) протиправно включена до складової бази оподаткування і врахована в сумарну загальну площу житлової нерухомості, що стало підставою позбавлення позивача пільги у вигляді зменшення бази оподаткування квартири на 60 кв.м., відповідно пункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Натомість, вірним є такий розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023: 165,1 (кв.м) - 60 (кв.м. зменшення/пільга) = 105,1 (кв.м.) х 100,5 (ставка податку 1.5/6700,00 грн. ін.зп) = 10 562, 55 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає оскаржуване рішення протиправним у частині визначення позивачу зобов'язання у розмірі 6 030, 00 грн (16 592, 55 грн - 10 562, 55 грн).
Відповідно, обґрунтованими є заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначеного ним податкового зобов'язання позивача в розмірі 6 030, 00 грн як податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На думку суду, задоволення позовних вимог саме у наведений спосіб найбільш повно захищатиме порушені права позивача, водночас, заявлені вимоги про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві вчинити певні дії при прийнятті нового податкового повідомлення-рішення є протиправним втручанням у виключні дискреційні повноваження такого державного органу з боку суду, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2024 № 2317983-240110-2650-UА80000000000126643 в частині визначеного ним податкового зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 6 030, 00 грн (шість тисяч тридцять гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.