14 квітня 2026 року Справа №320/24136/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача на підземних роботах за списком № 1 періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985.
2. Визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового (загального) стажу позивачу періоду здійснення підприємницької діяльності з 03.12.1993 по 30.09.1997.
3. Зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі здійснити з 11.03.2025 перерахунок пенсії позивача із зарахуванням періоду з 01.09.1984 по 01.11.1985 - до пільгового стажу позивача на підземних роботах за списком № 1; періоду з 03.12.1993 по 30.09.1997 - до страхового (загального) стажу позивача.
В обгрунтування позову позивач вказує, що 11.03.2025 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до його стажу, зокрема спірних періодів. За наслідками перерахунку пенсії, відповідачем не зараховано до його страхового (загального) стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 03.12.1993 по 30.09.1997 та не зараховано до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 25.03.2025 щодо роз'яснень не зарахування спірних періодів до його стажу, на що відповідач, 22.04.2025 надав роз'яснення щодо здійсненого перерахунку пенсії з посиланням на норми діючого законодавства.
З такими діями позивач не погоджується, вказує на наданні до пенсійного органу усіх необхідних документів, які підтверджують набуття профільної осовіти, працевлаштування після здобуття освіти, а саме довідка №7 від 05.04.2021 про навчання в СГТ, запис 1 в трудовій книжці НОМЕР_1 , розрахунком стажу форми РС-право.
Зазначив, що наявна у пенсійній справі довідка пенсійного органу №0572-05-08/6966 від 21.10.2020 не містить інформацію про нарахування та сплату позивачем страхових внесків за спірний період ведення підприємницької діяльності, чим порушено його права на зарахування спірного періоду до страхового стажу. Пенсійний орган був зобов'язаний зберігати персоніфіковану інформацію щодо сплачених страхових внесків, свій обов'язок відповідач не виконав, інформацію за спірний період не зберіг
Вважає, що вказані протиправні дії відповідача призводять до штучного зменшення наявного у позивача страхового стажу та до не правильного обрахунку розміру його пенсії, що порушує його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року провадження у справі відкрито, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив із доказами, в якому наполягає на відсутності законодавчих підстав для зарахування позивачу у страховий стаж період підприємницької діяльності з 03.12.1993 по 30.09.1997 оскільки враховуючи норми ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, п. 3-1 Прикінцевих положень даного Закону №1058, пп. 2 п. 2.1 розділу 2 Порядку №2-1, позивачем не надано до пенсійного органу документів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985, відповідач вказує, що час навчання за спеціальністю професійно-технічних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією, відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну-технічну освіту. Відповідні документи не надано. Страховий стаж ОСОБА_1 обчислено згідно наданих документів та з 01.01.2004 на підставі відомостей персоніфікованого обліку. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні позову просить суд відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком на пільгових умовах за ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
11.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою № 1575 про перерахунок пенсії за віком, згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням:
- до пільгового стажу за списком № 1 періоду навчання на денному відділені Селидівського гірничого технікуму з 01.09.1984 по 01.11.1985;
- до страхового (загального) стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 03.12.1993 по 30.09.1997;
- до страхового (загального) стажу періодів роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2017 по 12.12.2019 та з 01.03.2020 по 31.03.2021.
17.03.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області здійснив перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 лише періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2017 по 12.12.2019 та з 01.03.2020 по 31.03.2021.
25.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області за роз'ясненнями щодо причин не зарахування до його пільгового стажу за списком № 1 часу навчання на денному відділені Селидівського гірничого технікуму з 01.09.1984 по 01.11.1985 та щодо причин не зарахування до страхового (загального) стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 03.12.1993 по 30.09.1997.
22.04.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області листом № 9189-7030/С-02/8-0500/25 надав відповідь позивачу, в якій зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 03.12.1993 по 30.09.1997 оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Період навчання на денному відділені Селидівського гірничого технікуму з 01.09.1984 по 01.11.1985 враховано до страхового стажу, та зарахування до спеціального стажу за Списком №1 вказаний період навчання не передбачено згідно із чинним законодавством.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір суд вказує на слідуюче.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).
За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За правилами частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України № 1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тобто, вказаними нормами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відтак, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію.
Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.
Як наслідок, сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях.
З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме: з 01.01.2004, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць.
Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), зокрема, трудової книжки.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
За змістом абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, позивач мав підтвердити органу ПФУ документами про сплату страхових внесків (чеки, квитанції, тощо).
Суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
За пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Згідно абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм встановлено, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Наведене вище дає суду підстави для висновку, що у період по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду, що за висновкам суду відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Відповідач у справі не оспорює факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 03.12.1993 по 30.09.1997, наполягає на відсутності інформації про сплату страхових внесків.
Як вбачається із листа ГУ ДПС у Донецькій області з 12 квітня 1993 року по 06 січня 1999 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
В свою чергу, згідно довідки Пенсійного фонду України у Донецькій області Селидовське об'єднане управління, за період з 12 квітня 1993 року (зокрема з 03.12.1993 за вимогою позивача) по 30 вересня 1997 року інформація про нарахування та сплату внесків відсутня. Наявна інформація щодо внесків з 01.10.1997 по 06.01.1999 та вказано, що за період здійснення підприємницької діяльності сплачено до Пенсійного фонду України 119,48 грн.
Вказані документи свідчать, що позивач дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у спірний період з 03.12.1993 по 30.09.1997.
Щодо зазначення позивачем не забезпечення відповідачем інформації щодо сплачених ним страхових внесків, суд вказує, що персоніфікована картка із відомостями про сплату позивачем таких страхових внесків створюється з часу постановлення позивача на облік до пенсійного органу, та відповідні накопичення щодо відомостей застрахованої особи здійснюються у разі надходження відповідних сплат страхових внесків за страховий період.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Та, позивач, жодних доказів сплати страхових внесків у спірному періоді суду не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Всупереч пункту 4 Порядку №637, позивачем не долучено платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).
Відтак, судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо не зарахування до страхового (загального) стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 03.12.1993 по 30.09.1997. Підстави для задоволення заявленої вимоги судом не встановлено.
В наступному слідує, що згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналіз частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що умовою реалізації права на призначення пенсії є:
- робота особи не менше 25 років на посадах за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.94 № 202), або 20 років на провідних професіях на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень);
- зайнятість особи повний робочий день на роботах згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України Списком.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача на підземних роботах за списком № 1 період навчання періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985.
Відповідач вважає, що період навчання у технікумі не підлягає зарахуванню до спеціального стажу за списком №1, оскільки навчання у технікумі до спеціального стажу не підлягає зарахуванню, до страхового стажу спірний період враховано.
Згідно довідки № 7 від 05.04.2021 підтверджено навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі та отримання професійної (професійно-технічної) освіти за спеціальністю «Гірнича електромеханіка» на денному відділенні з 01.09.1984 по 03.09.1990.
За записом № 1 трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається працевлаштування з 02.12.1987 за набутою пільговою професією «електрослюсар підземний». Наказ від 09.12.1987.
Щодо вказаних документів відповідач зауважень не мав та про такі не зазначив.
Як вбачається з протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право, період роботи як «електрослюсар підземний» з 01.09.1984 по 01.11.1985 не зараховано до пільгового стажу за списком №1, зараховано до страхового стажу.
Згідно пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).
Згідно зі статтею 17 Закону № 103/98-ВР професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
За статтею 18 Закону № 103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно зі статтею 3 Закону № 103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
За ст. 5, 19 Закону № 103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Заклади професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу наявний в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Суд враховує, що позивач здобув освіту в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні, за спеціальністю «Гірнича електромеханіка». Після одержання фахової освіти, позивач працював за спеціальністю «електрослюсар підземний» з 02.12.1985. В свою чергу, позивач перебував на військовій службі з 09.11.1985 по 02.11.1987. Відповідно з 02.12.1985 позивача було прийнято на роботу за його спеціальністю.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26.02.2018 у справі №242/5192/17 зобов'язано Селидовське ОПФУ в Донецькій області зарахувати період строкової військової служби позивача з 09.11.1985 по 02.11.1987 до його пільгового стажу за списком № 1 за професією «електрослюсар підземний».
Відтак, перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, період навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985 за відповідною спеціалізацією, за якою позивач працював, повинен бути зарахований в повному обсязі до пільгового стажу за списком №1.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а та від 09.07.2020 у справі №308/13118/16-а.
Таким чином, судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не зарахуванню позивачу період навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985 до пільгового стажу за списком №1.
Встановлене порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню у спосіб заявлений позивачем, пенсія позивача підлягає належному перерахунку та виплаті з дати звернення, а саме з 11.03.2025.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Решта доводів не впливають на висновки суду та не підлягають наданню оцінки.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, положення частини 3 статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За відсутності відповідних заяв та доказів, підстави для розподілу інших витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на підземних роботах за списком № 1 періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на підземних роботах за списком № 1 період навчання в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні з 01.09.1984 по 01.11.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), з 11.03.2025, враховуючи висновки суду в даній справі.
В решті вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.