14 квітня 2026 року Київ № 640/23526/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. Зміст позовних вимог
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати звільнення ОСОБА_1 з Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України незаконним;
- поновити ОСОБА_1 на посаді або на рівнозначній посаді;
- відповідно до діючого законодавства врахувати, що строк звернення до адміністративного суду продовжується на строк дії такого карантину;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2021 по час поновлення на посаді.
II. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позов обґрунтовано тим, що позивач - майор юстиції в запасі, працював за контрактом в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, з якої, як він стверджує, був незаконно звільнений з 25.05.2021 зі служби у запас Збройних Сил України згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Стверджує, що в ході бесіди та протягом часу до видачі наказу про звільнення, йому не було запропоновано жодної рівнозначної чи нижчої посади. Вважаючи свої права порушеними, звернувся за захистом до суду.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи наступним. Наказом Голови Держспецзв'язку від 21.05.2021 № 328-ос «Про особовий склад» ОСОБА_1 25.05.2021 звільнено з військової служби в Держспецзв'язку згідно з підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України.
ОСОБА_1 до 25.05.2021 проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Адміністрації Держспецзв'язку. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відтак, твердження позивача про те, що він працював за контрактом в Адміністрації Держспецзв'язку не відповідають дійсності та є помилковими, оскільки робота за трудовим договором (контрактом) регулюється Кодексом законів про працю України, дія якого не поширюється на правовідносини, пов'язані з проходженням громадянами військової служби.
Зазначили, що наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 15.03.2021 № 141 «Про затвердження Змін до Штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час» у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів, були внесені зміни до Штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час.
Зокрема, у Департаменті правової роботи Адміністрації Держспецзв'язку скорочено посаду заступника начальника 2 відділу (категорія посади - військовослужбовець), яку займав ОСОБА_1 , та введено посаду заступника начальника 2 відділу (категорія посади - державний службовець).
У зв'язку із зазначеним, 26.03.2021 із ОСОБА_1 було проведено бесіду в ході якої ОСОБА_1 повідомлено, що посада заступника начальника 2 відділу, яку він на той час займав, скорочена, а він з 01.04.2021 наказом Голови Держспецзв'язку від 24.03.2021 № 214-ос «Про особовий склад» (додаток 4), виданого на підставі рішення від 23.03.2021 до службової записки директора ДПР Адміністрації Держспецзв'язку від 23.03.2021 (додаток 5) зарахований у розпорядження Голови Держспецзв'язку. Зміст проведеної бесіди було внесено до листа бесіди (додаток 6), який підписано відповідними посадовими особами Адміністрації Держспецзв'язку, та копію якого було надано ОСОБА_1 , що підтверджується його власноручними написами та підписами.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 встановленим порядком був поінформований про своє майбутнє звільнення. Твердження позивача про те, що йому не надали наказ, а також відмовили у наданні його копії, не відповідають дійсності, оскільки, у листі бесіди зазначено, що накази Адміністрації Держспецзв'язку від 15.03.2021 № 141 «Про затвердження Змін до Штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час» та від 24.03.2021 № 214-ос «Про особовий склад», ОСОБА_1 прочитав особисто. Зазначене твердження засвідчено підписами відповідних посадових осіб Адміністрації Держспецзв'язку, які були присутні під час проведення бесіди. Крім цього, в Адміністрації Держспецзв'язку обов'язку щодо надання копій організаційно-розпорядчих актів при проведення бесіди немає.
Більше того, ОСОБА_1 , будучи по 25.05.2021 військовослужбовцем Держспецзв'язку, виконуючи свої обов'язки відповідно до посадової інструкції, затвердженої Головою Держспецзв'язку 01.04.2021, зареєстрованої 01.04.2021 за № 18/02-501 від 01.04.2021, користуючись всіма правами військовослужбовця Держспецзв'язку, не був позбавлений права та можливості ознайомитися із зазначеними наказами у службі діловодства Адміністрації Держспецзв'язку та встановленим порядком отримати їх копії за необхідності.
Також зазначили, що твердження про те, що позивач «отримав інформацію від співробітників керівного складу про те, що посади весь час були» не відповідає дійсності.
У період із дня проведення бесіди з ОСОБА_1 до дня виключення його зі списків особового складу в Адміністрації Держспецзв'язку були відсутні вакантні рівнозначні, або нижчі посади (категорії - «військовослужбовець») вимоги до заміщення яких відповідали б професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду служби ОСОБА_1 .
Зазначене підтверджується також довідкою, виданою Департаментом кадрової роботи та управління персоналом Адміністрації Держспецзв'язку від 12.01.2022 № 100.
Звернули увагу на те, що ОСОБА_1 було відомо про неможливість використання його на військовій службі в Адміністрації Держспецзв'язку, про що свідчить його особистий підпис у: поданні до звільнення зі служби від 14.05.2021 (підписане ОСОБА_1 20.05.2021); рапортах від 07.05.2021 (щодо отримання компенсації за неотримане речове майно) та від 17.05.2021 (щодо видачі довідки військовослужбовця про проходження служби та довідки про вислугу років). Також, ОСОБА_1 , під час перебування у розпорядженні Голови Держспецзв'язку, встановленим порядком підписав і передав до підрозділу кадрової роботи Адміністрації Держспецзв'язку обхідний лист, (останньою датою в якому є 26.05.2021 - дата повернення службового посвідчення.
Вказали і на те, що жоден із наведених позивачем аргументів, не стосується питання його звільнення з військової служби. В Адміністрації Держспецзв'язку відбулися організаційно-штатні заходи внаслідок чого посаду ОСОБА_1 , категорії «військовослужбовець» із передбаченим граничним військовим званням «підполковник юстиції», було скорочено. Натомість введено відповідну посаду категорії «державний службовець», на яку може призначатися особа у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Крім цього, зазначили, що при звільненні ОСОБА_1 ніяких заперечень щодо порядку його звільнення не висловлював. Також, 25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Голови Держспецзв'язку із заявою (додаток 13) щодо виплати йому протягом одного року після звільнення щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим званням, яка передбачена пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.
Також, посилання ОСОБА_1 на пункт 226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, є безпідставним, оскільки вимоги зазначеного Положення не поширюються на військовослужбовців Держспецзв'язку.
З огляду на викладене, Адміністрація Держспецзв'язку вважає заявлені до неї позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, позивач не надав доказів та не навів аргументів, які підтверджували б порушення його прав чи законних інтересів при звільненні Адміністрацією Держспецзв'язку, тому, уважають, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Держспецзв'язку слід відмовити повністю.
Стверджували пропуск місячного строку звернення до суду та просили залишити позов без розгляду.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 119-126), відповідно до якої просив, зокрема визнати звільнення ОСОБА_1 з Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України незаконним та скасувати наказ Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 21.05.2021 № 328-ос «Про особовий склад».
III. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/23526/21 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою суду від 29.07.2024, справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 14.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом установлено, що позивач у званні майор юстиції запасу, 16.04.1986 р.н., з 20.12.2010 по 26.05.2021 проходив військову службу за контрактом в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, що підтверджено, зокрема контрактом від 17.10.2018 (а.с. 74-75).
26.03.2021 із ОСОБА_1 було проведено бесіду, в ході якої ОСОБА_1 повідомлено, що він буде звільнений з 25.05.2021 зі служби в Держспецзв'язку в запас ЗСУ згідно з підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України (а.с. 26-27).
Наказом Голови Держспецзв'язку від 21.05.2021 № 328-ос «Про особовий склад» ОСОБА_1 25.05.2021 звільнено з військової служби в Держспецзв'язку згідно з підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України (а.с. 28-29).
Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також розділом X Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженим Указом Президента України від 31.07.2015 № 463 (далі - Положення № 463).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпункту 1 пункту 141 розділу Х Положення № 463 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Відповідно до абзацу другого пункту 145 Положення 463 неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, рівню освіти та досвіду служби цих військовослужбовців, у межах Адміністрації, в якому проходять службу військовослужбовці, та відмовою військовослужбовців від призначення на нижчі посади (за їх наявності).
VI. Оцінка суду
Наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 15.03.2021 № 141 «Про затвердження Змін до Штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час» у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів, були внесені зміни до штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час (а.с. 76-83).
Зокрема, у Департаменті правової роботи Адміністрації Держспецзв'язку скорочено посаду заступника начальника 2 відділу (категорія посади - військовослужбовець), яку обіймав ОСОБА_1 , та введено посаду заступника начальника 2 відділу (категорія посади - державний службовець).
У зв'язку із зазначеним, 26.03.2021 із ОСОБА_1 було проведено бесіду, в ході якої ОСОБА_1 повідомлено, що посада заступника начальника 2 відділу, яку він на той час обіймав, скорочена, а він з 01.04.2021 наказом Голови Держспецзв'язку від 24.03.2021 № 214-ос «Про особовий склад» (а.с. 84), виданого на підставі рішення від 23.03.2021 до службової записки директора ДПР Адміністрації Держспецзв'язку від 23.03.2021 (а.с. 85) зарахований у розпорядження Голови Держспецзв'язку.
Пунктом 82 Положення № 463 передбачено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників допускається у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - до трьох місяців.
Зміст проведеної бесіди було внесено до листа бесіди (а.с. 26-27 та 86), який підписано відповідними посадовими особами Адміністрації Держспецзв'язку, та копію якого було надано ОСОБА_1 , що підтверджується його власноручними написами та підписами.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 встановленим порядком був поінформований про своє майбутнє звільнення.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що йому не надано наказ, а також відмовлено у наданні його копії, не знайшли свого підтвердження, оскільки у листі бесіди зазначено, що накази Адміністрації Держспецзв'язку від 15.03.2021 № 141 «Про затвердження Змін до Штату Адміністрації Держспецзв'язку на мирний час» та від 24.03.2021 № 214-ос «Про особовий склад», ОСОБА_1 прочитав особисто. Зазначене твердження засвідчено підписами відповідних посадових осіб Адміністрації Держспецзв'язку, які були присутні під час проведення бесіди.
Відповідач стверджував, що в Адміністрації Держспецзв'язку обов'язку щодо надання копій організаційно-розпорядчих актів при проведення бесіди немає, натомість ОСОБА_1 , будучи по 25.05.2021 військовослужбовцем Держспецзв'язку, виконуючи свої обов'язки відповідно до посадової інструкції, затвердженої Головою Держспецзв'язку 01.04.2021, зареєстрованої 01.04.2021 за № 18/02-501 від 01.04.2021, користуючись всіма правами військовослужбовця Держспецзв'язку, не був позбавлений права та можливості ознайомитись із зазначеними наказами у службі діловодства Адміністрації Держспецзв'язку та встановленим порядком отримати їх копії за необхідності.
Суд зазначає, що відповідно до довідки, виданої Департаментом кадрової роботи та управління персоналом Адміністрації Держспецзв'язку від 12.01.2022 № 100 (а.с. 92), у період з дня проведення бесіди з ОСОБА_1 до дня виключення його зі списків особового складу в Адміністрації Держспецзв'язку були відсутні вакантні рівнозначні, або нижчі посади (категорії - «військовослужбовець»), вимоги до заміщення яких відповідали б професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду служби ОСОБА_1 .
Крім того, о ОСОБА_1 було відомо про неможливість використання його на військовій службі в Адміністрації Держспецзв'язку, про що свідчить його особистий підпис у: поданні до звільнення зі служби від 14.05.2021 (підписане ОСОБА_1 20.05.2021) (а.с. 95); рапортах від 07.05.2021 (щодо отримання компенсації за неотримане речове майно) (а.с. 97) та від 17.05.2021 (щодо видачі довідки військовослужбовця про проходження служби та довідки про вислугу років) (а.с. 98).
Крім того, під час перебування у розпорядженні Голови Держспецзв'язку, ОСОБА_1 встановленим порядком підписав і передав до підрозділу кадрової роботи Адміністрації Держспецзв'язку обхідний лист (а.с. 99), (останньою датою в якому є 26.05.2021 - дата повернення службового посвідчення).
Втім, в Адміністрації Держспецзв'язку відбулись організаційно-штатні заходи, внаслідок чого посаду ОСОБА_1 , категорії «військовослужбовець» із передбаченим граничним військовим званням «підполковник юстиції», було скорочено. Натомість введено відповідну посаду категорії «державний службовець», на яку може призначатись особа у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Крім того, судом не встановлено, що ОСОБА_1 висловлював свої заперечення при його звільненні.
Натомість, 25.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Голови Держспецзв'язку із заявою (а.с. 100) щодо виплати йому протягом одного року після звільнення щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим званням, яка передбачена пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.
У свою чергу, посилання ОСОБА_1 на пункт 226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, є безпідставним, оскільки вимоги названого Положення не поширюються на військовослужбовців Держспецзв'язку.
Крім того, за правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як видано з прохальної частини позову, позивач не оскаржує наказ відповідача від 21.05.2021 № 328-ос «Про особовий склад», яким ОСОБА_1 25.05.2021 звільнено з військової служби в Держспецзв'язку згідно з підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України, а просив лише визнати його звільнення незаконним.
Натомість, перевіривши процедуру прийняття наказу, на підставі якого звільнено позивача, із урахуванням вимог, передбачених, зокрема Положенням № 463, яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби (навчання) в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, суд зазначає таке.
За нормами пункту 3 Положення № 463, у Держспецзв'язку громадяни проходять: військову службу (навчання) курсантів закладу освіти Держспецзв'язку; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 7 Положення № 463 передбачено, що днем зарахування військовослужбовця до списків особового складу Держспецзв'язку вважається день призначення його на посаду.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця із списків особового складу Держспецзв'язку у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.
Пунктами 12, 13 Положення № 463 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема зарахування їх до списків особового складу Держспецзв'язку або виключення з таких списків, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, застосування заохочень, накладення дисциплінарних стягнень, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, прийняття та звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, надання відпусток, направлення у службові відрядження, оформлюються наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держспецзв'язку.
Право видавати накази по особовому складу мають Голова Держспецзв'язку, начальники територіальних органів Адміністрації Держспецзв'язку, територіальних підрозділів, Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку, закладів, установ і організацій Держспецзв'язку (далі - підрозділи Держспецзв'язку).
Пунктом 145 Положення № 463 регламентовано, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у тому числі в разі ліквідації, реорганізації Адміністрації Держспецзв'язку, підрозділу Держспецзв'язку і неможливості використання військовослужбовця на військовій службі, на підставі підпункту «г» пункту 1, підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За нормами підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
З огляду на викладене, суд уважає заявлені до відповідача вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів та не наведено аргументів, які підтверджували б порушення його прав чи законних інтересів при звільненні Адміністрацією Держспецзв'язку, що свідчить про необгрунтованність позову.
VII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.