ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" квітня 2026 р. справа № 300/1159/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії за віком. Однак, відповідачем йому відмовлено в перерахунку пенсії за віком з врахуванням у пільговому обчисленні (один рік і шість місяців за один рік роботи) стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за періоди з 26.02.1983 по 16.04.1983 та з 22.01.1984 по 02.02.1985. Звернув увагу, що у вказаний період працював у районах Крайньої Півночі, тому стаж роботи повинен обчислюватися у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців. Крім цього, відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи в кооперативі «Беркут» з 04.01.1991 по 12.10.1992, оскільки відсутня сканкопія титульної сторінки трудової книжки. Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Позивач зазначив, що його трудова книжка містить всі необхідні дані, які підтверджують факт роботи у спірні періоди. Звернув увагу, що наявність трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і особа має можливість надавати вказані документи за її вибором. Як наслідок, слід зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 у кратності 1,5 та період роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992, і як наслідок здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням до страхового стажу вказаних періодів із врахуванням заробітної плати за такі періоди.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 передбачено, що за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Вказав, що строкові письмові трудові договори позивачем не надавалися, а в трудовій книжці відсутня інформація щодо укладення договорів, їх терміни та користування пільгами. При цьому, позивача повідомлено, що для зарахування періоду роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992 йому необхідно надати повний пакет документів, що включає першу сторінку трудової книжки з персональними даними та печаткою. Звернув увагу, що позивачем не дотримано правил звернення до органів Пенсійного фонду, передбачених Порядком 22-1 та відповідно Головним управлінням не приймалося рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тільки надавалися відповіді на звернення. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 , як пенсіонер з 04.05.2022, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (а.с.62).
На звернення позивача від 26.12.2025 відповідач листом від 23.01.2026 №1751-14401/Ф-02/8-0900/26 повідомив позивача, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами. Оскільки, в трудовій книжці позивача не вказано про користування пільгами за період роботи в районах Крайньої Півночі, трудовий договір не надавався, тому відсутнє право на врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі на пільгових умова у півтора кратному розмірі з 26.02.1983 по 16.04.1983 та з 22.01.1984 по 02.02.1985. Щодо страхового стажу за період роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992 відповідач повідомив, що причиною не врахування даного періоду стажу роботи є відсутність сканкопії титульної сторінки трудової книжки ОСОБА_1 . Згідно з вимогами, копії окремих сторінок без ідентифікації власника документа не мають юридичної сили. Для врахування даного стажу позивачу необхідно надати повний пакет документів що включає першу сторінку трудової книжки з персональними даними та печаткою (а.с.20).
Позивач, не погодившись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також, відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.07.1979, копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 на підприємствах, які розташовані в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, що підтверджується відповідною печаткою у записі про прийняття на роботу, та період роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992 (а.с.9-19).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи позивача, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу за певні періоди.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача, до його страхового стажу зараховано періоди роботи з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 та застосовано кратність 1 (а.с.78-79).
Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 названого Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводилися, направлялися або запрошувалися на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п'яти до трьох років.
Також пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960» зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, у тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи поширюються на осіб, які працювали у період до 01.01.1991 у місцевості прирівняній до Крайньої Півночі.
Як вже зазначено судом вище основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов'язаний призначати, проводити нарахування та перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.
Суд, на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 встановив, що позивач у періоди з 26.02.1983 по 16.04.1983 та з 22.01.1984 по 02.02.1985 працював на постійній основі на підприємствах, які розташовані в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Спір, щодо віднесення місцевості, де працював позивач, до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, між сторонами відсутній.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, при цьому, ним не оскаржується сам факт роботи позивача у спірний період на підприємстві розміщеному в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
У силу дії вищевказаної норми відомості про період роботи позивача в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі є підтвердженими записами трудової книжки, а відсутність письмового трудового договору не є перешкодою для пільгового обчислення страхового стажу позивача.
При цьому, суд зазначає, що для обчислення пільгового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17.
Отже, страховий стаж позивача за періоди з 26.02.1983 по 16.04.1983 та з 22.01.1984 по 02.02.1985 підлягають обчисленню в 1,5-кратному розмірі.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992 з підстави відсутності сканкопії титульної сторінки трудової книжки ОСОБА_1 . Разом з цим, згідно з долученими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області копіями матеріалів пенсійної справи позивача, у відповідача наявна сканкопія належно оформленої трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1979.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, а також те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 26.02.1983 по 16.04.1983 та з 22.01.1984 по 02.02.1985 у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, в розрахунку один рік і шість місяців за один рік роботи та періоду роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача вказані періоди роботи.
Інших підстав для незарахування таких періодів роботи позивача до його страхового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Суд зазначає, згідно з ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з відповідною заявою та необхідними документами 26.12.2025, відтак позивачу слід здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи з першого числа місяця, в якому він звернувся за перерахунком пенсії, тобто з 01.01.2026.
Одночасно суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року по справі №620/2027/23 сформував висновок, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права. З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії у формі, яка не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Стосовно позову в частині перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за вищевказані періоди роботи, суд зазначає наступне.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Суд також приймає до уваги те, що в матеріалах справи відсутні відомості, на підставі яких можна встановити заробітну плату, яку позивач отримував за періоди роботи з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 та з 04.01.1991 по 12.10.1992.
Разом з цим, обов'язок суду наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення (пункт 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень).
З метою запобігання порушення права позивача на належну йому пенсію та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців страхового стажу та періоду роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців страхового стажу та періоду роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) провести з 01.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з 26.02.1983 по 16.04.1983, з 22.01.1984 по 02.02.1985 з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців страхового стажу та періоду роботи з 04.01.1991 по 12.10.1992.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.