про відмову у задоволенні заяви
14 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/9638/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиготовлені та ненадані до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов'язковим зазначенням інших щомісячних видів грошового забезпечення в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 18.06.2025 року, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії починаючи з 01.07.2025 року;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року у відповідності до вимог статтей 43 і 63 Закону України від 09 04 1992 року №2262-Х11 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов'язковим зазначенням інших щомісячних видів грошового забезпечення та премії в розмірах та у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців станом на 18.06.2025 року за відповідною посадою, яку він займав перед звільненням у військовій частині НОМЕР_2 , обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку його пенсії починаючи з 01.07.2025 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року для перерахунку пенсії. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року відповідно до статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку із 01 липня 2025 року основного розміру пенсії.
08 квітня 2026 року до суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:
- прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №260/9638/25;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №260/9638/25;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №260/9638/25;
- у разі неподання звіту про виконання судового рішення або невиконання судового рішення в строк, встановлений судом, прийняти ухвалу про накладання на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу, у розмірі, встановленому частиною 3 статті 382-3 КАС України, половину суми якого стягнути на користь заявника, іншу половину - до Державного бюджету України, а також прийняти інші заходи для належного виконання цим суб'єктом владних повноважень судового рішення по справі №260/9638/25.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В той же час, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 по справі № 823/175/17, від 23.06.2020 по справі № 802/357/17-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 по справі № 640/13988/19.
Відтак, при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд враховує те, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та, що наслідком неподання звіту суб'єктом владних повноважень чи його неврахування є застосування до керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Суд вважає, що виконання рішення суду у справі № 260/9638/25 має здійснюватися в примусовому порядку; державний виконавець володіє достатнім обсягом повноважень впливу на боржника з метою забезпечення його виконання. Так, статтею 63 Закону №1404-VIII передбачено накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; у випадку, якщо накладення штрафів не призводить до виконання рішення суду зобов'язального характеру, державний виконавець скеровує матеріали для порушення кримінального провадження щодо боржника. Якщо стягувач вважає, що державний виконавець не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення суду, він вправі оскаржити дії/бездіяльність посадових осіб ДВС до суду в порядку статті 287 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець