14 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/1150/26
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не вчинення дій щодо подання відповідних документів, наказів до військової частини НОМЕР_2 для виплати додаткової винагороди в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди лютий - травень 2025 року, липень - листопад 2025 року, січень-лютий 2026 року, пропорційно в розрахунку на місяць;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди лютий - травень 2025 року, липень - листопад 2025 року, січень-лютий 2026 року, пропорційно в розрахунку на місяць;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за періоди лютий - травень 2025 року, липень - листопад 2025 року, січень-лютий 2026 року, пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що під час проходження військової служби, перебуваючи в зоні бойових дій, ним було отримано тяжку травму. У зв'язку з цим перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках. Однак, відповідачем не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за ці періоди. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що позивачу виплачувалася додаткова винагорода в порядку і в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за час його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування на підставі наданих військовою частиною НОМЕР_1 відповідних наказів від 06.03.2025 № 15, від 19.03.2025 № 24, 25.04.2025 № 30, від 19.12.2025 № 99 та від 05.02.2026 № 13 додатків до них, що підтверджується довідкою про виплачені суми грошового забезпечення та суми інших додаткових виплат за 2025 рік та січень-лютий 2026 року. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що з боку Військової частини НОМЕР_2 була допущена будь-яка бездіяльність чи порушення норм законодавства України, зокрема, щодо розрахунку, нарахувань та виплат ОСОБА_1 в спірний період, належних йому видів грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити, вказує про виплату у повному обсязі грошового забезпечення.
Позивач у відповіді на відзив вказує на безпідставність заперечень військових частин і наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 15 лютого 2025 року під час безпосередньої участі у бойових діях та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи поблизу н.п. Васюківка, Бахмутського району, Донецької області, отримав мінно-вибухову травму: дрібні множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя, лівого передпліччя, правого коліна, контузія обох очей внаслідок скиду невідомого боєприпасу ворожої армії.
У зв'язку з отриманим пораненням, що підтверджується також копією форми 100 від 15.02.2025, позивач був оглянутий в медроті в/ч НОМЕР_3 і направлений в ПХГ Слов'янськ.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, а також у відпустках для лікування у зв'язку з отриманим пораненням.
На свої звернення до відповідача про отримання додаткового грошового забезпечення у розмірі 100 тис позивач відповіді не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2-4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 3 п. 1-2 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому, постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також, суд зауважує, що постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Отже, спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, а також у відпустках для лікування у зв'язку з отриманим пораненням.
Як вже зазначалося судом, позивач 15 лютого 2025 року під час безпосередньої участі у бойових діях та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи поблизу н.п. Васюківка, Бахмутського району, Донецької області, отримав мінно-вибухову травму: дрібні множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя, лівого передпліччя, правого коліна, контузія обох очей внаслідок скиду невідомого боєприпасу ворожої армії. Вказані обставини підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 03.03.2025 № 4346 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
У зв'язку з отриманим пораненням, що підтверджується також копією форми 100 від 15.02.2025, позивач був оглянутий в медроті в/ч НОМЕР_3 і направлений в ПХГ Слов'янськ.
З 16.02.2025 по 28.02.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» з діагнозом: проникаюче поранення рогівки з ВОСТ, гіфема, травматична катаракта гемофтальм, розрив та відшарування сітківки та судинної оболонки лівого ока. Проникаюче поранення рогівки з ВОСТ, травматична катаракта, частковий гемофтальм, розрив сітківки правого ока. Множинні сторонні тіла кон'юктиви, склери та рогівки обох очей (бойова мінно-вибухова травма біля н.п. Васюківка). За вказаний період позивачу видано довідку № 263 про тимчасову непрацездатність.
З 01.03.2025 по 18.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради з основним діагнозом проникна рана очного яблука зі сторннім тілом з рядом ускладнень.
На підставі довідки ВЛК від 18.03.2025 № 2025-0318-0950 визначено потребу у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, на 30 календарних днів.
З 15.04.2025 по 24.04.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» за станом після МВТ 15.02.2025.
За результатами лікування довідкою ВЛК від 24.04.2025 №2025-0423-1353-4329-7 визначено потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів.
З 29.07.2025 по 12.08.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка" за станом після МВТ (15.02.2025) Контузія головного мозку, цефалгічний синдром, астенічний синдром.
З 24.09.2025 по 02.10.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» за станом після МВТ (15.02.2025).
За результатами лікування довідкою ВЛК № 2025-1001-1541-3726-0 від 02.10.2025 визначено потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
З 13.01.2026 по 15.01.2026 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» за станом після МВТ (15.02.2025).
За результатами лікування довідкою ВЛК від 15.01.2026 №2026-0114-1459-2789-3 визначено потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Вищевикладене, на переконання суду свідчить, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв'язку з поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а відтак має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та відпустках після поранення.
Сторонами не заперечується факт перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Відтак, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не вчинення дій щодо подання відповідних документів, наказів до військової частини НОМЕР_2 для виплати додаткової винагороди і Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, є протиправною.
За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення з врахуванням виплачених сум.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову, то, відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для вирішення питання про його розподіл відсутні.
У той же час, згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги № 230-25 від 05.12.2025 і додаток до нього № 1; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2026; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідачем подано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу з огляду на їх завищення.
Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, з огляду на вимоги щодо співмірності, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачів порівну, оскільки вони обоє допустили протиправну бездіяльність.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не вчинення дій щодо подання відповідних документів, наказів до військової частини НОМЕР_2 для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення пропорційно в розрахунку на місяць.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в порядку і в розмірах, визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 18.03.2025, з 15.04.1025 по 24.04.2025, з 29.07.2025 по 12.08.2025, з 24.09.2025 по 02.10.2025, з 13.01.2026 по 15.01.2026, та у відпустках для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 2000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 2000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
14.04.26