13 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/17914/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000151/2 від 10.06.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000608 від 10.06.2025 року винесені Житомирською митницею.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ФОП ОСОБА_1 подано 09.06.2025 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Готові сітки, з синтетичних матеріалів (поліетиленів) для упаковки сіна, соломи; -BALE NET A.TOM 125cmx3000 m/ Сітка A.TOM 125смx3000м, арт.126.301264/BN/W30-B-125-VVL SG - 532,00 шт. -BALE NET A.TOM 123cmx3000 m/ Сітка A.TOM 123смx3000м, арт.126.301184/BN/W30-B-VVL SG -84,00 шт. Торгівельна марка: KARATZIS. Виробник: KARATZIS S.A.», код УКТЗЕД -6005370090, подано митну декларацію № 25UA101020019066U7.
Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом на рівні 3,1312 євро за кілограм.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000151/2 від 10.06.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000608 від 10.06.2025 року.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 25UA209230027500U1 від 26.03.2025 - «Сітка, виготовлена з трикотажного полотна основов'язального переплетення, утворена в'язально-прошивним способом з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток, зеленого кольору, в рулонах. Краї сітки посилені і мають рівномірно розміщені отвори. Сітки використовуються в сільському господарстві для захисту рослин від сонця - 3,73 Євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № 25UA101020019191U2 від 10.06.2025 із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України - 92 664,46грн.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд враховує наступне.
Як видно із матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані документи, вказані за кодами, що відображено у графі 44 МД № 25UA101020019066U7, а саме:
- 0380 - рахунок-фактура № 153 від 30.05.2025;
- 0730- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 03.06.2025;
- 0954 - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A1469880 від 30.05.2025;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 396 від 19.05.2025;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 407 від 28.05.2025;
- 3004 - рахунок на оплату № 9863 від 09.06.2025;
- 3007 - довідка про транспортні витрати № 462 від 09.06.2025;
- 3014 - прайс лист б.н. від 02.04.2025;
- 4103 - специфікація № 2 від 16.05.2025 до контракту № 2025/012 від 25.02.2025;
- 4104 - контракт № 2025/012 від 25.02.2025;
- 4103 - разовий договір-замовлення № 2025-036 від 30.05.2025;
- 9000 - технічні характеристики б.н. від 19.03.2025;
- 9610 - копія митної декларації країни відправлення №25GREX1902002332B5 від 30.05.2025.
Доданими документами підтверджено, що між покупцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та продавцем KARATZIS S.A укладено контракт №2025/012 від 25.02.2025 щодо поставки товару, визначеного сторонами у специфікаціях.
Відповідно до специфікації №2 від 16.05.2025 відбулась поставку товару на загальну суму 49434,00 євро.
Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зокрема митним органом вказано, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура №153 від 30.05.2025 не може бути використано для підтвердження митної вартості, оскільки даний документ містить посилання на контракт реквізити якого відрізняються від наданого до митного оформлення; засвідчення покупця (підпис та печатка) візуально відрізняється від зазначених в специфікації та контракті, що викликає сумніви в дійсності даного документу.
Відповідно до умов викладених у специфікації №2 від 16.05.2025 до контракту від 25.02.2025 № 2025/012 оплата за товар проводиться у формі 100% передоплати. Рахунок-фактура №153 від 30.05.2025 містить інформацію, що оплата за товар здійснюється у формі 20% передплати, решта 80% - за 10 днів до завантаження. Відповідно до відомостей автотранспортної накладної від 03.06.25, товар був завантажений на автомобіль 03.06.2025, тобто до за 10 днів до цієї дати, а саме до 25.05.2025 повинна бути здійснена повністю вся оплата за товар. Разом з тим, до митного оформлення надано платіжні інструкції від 19.05.25 №396 та від 28.05.25 №407 з порушенням термінів оплати, що може свідчити про те, що дані платіжні документи можуть стосуватися оплати іншого товару, а тому не можуть бути використані для підтвердження факту оплати оцінюваного товару.
Також, специфікація до контракту №2 від 16.05.2025 містить інформацію про код товару згідно УКТЗЕД що відрізняється від заявленого в гр. 33 поданій до митного оформлення митній декларації 25UA101020019066U7.
Відповідно до умов поставок зазначених в гр.20 митної декларації товар поставляється на митну територію України на умовах поставки FCA ATTICA (Греція).
До митного оформлення надано разовий договір-замовлення на здійснення транспортного перевезення від 30.05.2025 №2025-036, який містить інформацію про назву вантажу, який відрізняється від пред'явленого до митного оформлення. Довідка про транспортні витрати № 462 від 09.06.2025, рахунок від 09.06.2025 №9863 не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Таким чином, довідка, рахунок не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вони стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаним в ній транспортним засобом по зазначеному маршруту може бути здійснено необмежену кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваного товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Наданий до митного оформлення прайс-лист №б/н від 02.04.2025 містить не повні відомості про товар, а саме відсутні артикула, що не дає змогу порівняти зазначену в ній інформацію з оцінюваним товаром.
Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару та інші відомості, що мають значення для перевірки правильності визначення митної вартості, викладені у наданій копії митної декларації країни відправлення № 25GREX1902002332B5 від 30.05.2025 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в.т. для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів); 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Аналізуючи вказані висновки митного органу, суд зазначає наступне.
Як видно із рахунку-фактури №153 від 30.05.2025 року, вказано реквізити контракту №2025/012 від 25.02.2025 року, що повністю відповідає номеру і даті контракту, що укладений з постачальником та подано до митного оформлення
Слід також звернути увагу, що рахунок-фактура від постачальника №153 від 30.05.2025 року містить ціну 49434,00 євро, найменування товарів (артикули товарів) 126.301264/BN/W30-B-125-VVL SG; 126.301184/ BN/W30-B-VVL SG, кількість - 532 та 84 відповідно та ціну 80,25 євро, аналогічна інформація відображена у специфікації №2 від 16.05.2025 року до контракту №2025/012 від 25.02.2025 року.
Наведені обставини додатково вказано позивачем у листі від 10.06.2025 року №1006-7, який було подано до митного органу.
Інші сумніви митного органу щодо справжності вказаного документа ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим при обґрунтуванні рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, у листі від 10.06.2025 року №1006-7 позивач вказав, що контракт і специфікація засвідчується підписом генерального директора і загальною печаткою постачальника, тоді як всі документи по відвантаженню засвідчуються підписом менеджера, відповідального за відвантаження і печаткою даного підрозділу.
Щодо умов оплати за товар, позивач надав пояснення, що вказані умови оплати, що зазначені у специфікації №2 від 16.05.2025 року до контракту №2025/012 від 25.02.2025 року (100% передоплати) не суперечить умовам оплати за товар у рахунку-фактурі від постачальника №153 від 30.05.2025 року - 20% передоплати, решта 80% - за 10 днів до відвантаження. Розрахунки за товар здійснені в повному обсязі, що засвідчено платіжними інструкціями №396 від 19.05.2025 року і №407 від 28.05.2025 року. Обидві платіжні інструкції відносяться до контракту №2025/012 від 25.02.2025 року, специфікації №2, що подана до митного оформлення.
Тобто, товар відвантажений позивачу після отримання постачальником 100% вартості придбаного товару, про що свідчать платіжні інструкції на загальну суму 49434,00 євро.
Припущення митного органу, що платіжні документи можуть стосуватися оплати іншого товару спростовується інформацією, яка в них наведена, зокрема вказано реквізити контракту та специфікації, загальна сума двох платіжних інструкцій становить 49434,00 євро, аналогічна сума зазначена в у специфікації №2 від 16.05.2025 року до контракту №2025/012 від 25.02.2025 року та у рахунку-фактурі від постачальника №153 від 30.05.2025 року, тобто усі надані до митного оформлення документи узгоджуються між собою та підтверджують вартість придбаного товару.
Крім того, листом від 30.05.2025 року компанія Karatzis S.A. підтвердила оплату за товар по специфікації №2 від 16.05.2025 року на суму 49434,00 євро та не має претензій щодо оплати товару.
Щодо різних кодів товару УКТ ЗЕД суд приймає до уваги пояснення позивача, що код у специфікації №2 не є кодом УКТ ЗЕД, який вказується у митній декларації під час розмитнення, а є виключно кодом (артиклем) постачальника, за допомогою якого, останній ідентифікує свої товари під час реалізації. При цьому, під час розмитнення у митній декларації позивачем вказано код згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) притаманний такій групі товару, який затверджений Законом України "Про Митний тариф України".
Щодо транспортних витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших, витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Як видно із матеріалів справи, товар поставлявся на митну територію України на умовах поставки FCA ATTICA (Греція).
Суд враховує, що умови поставки FCA Інкотермс 2010 - "Free Carrier" ("Франко перевізник" зазначена назва місця) означає, що продавець виконує свої зобов'язання, передаючи товар перевізнику, якого призначив покупець, у визначеному місці.
Всі витрати, пов'язані з експортом до моменту поставки, оплачує продавець (мита, митне оформлення і інше). Після поставки, всі супутні і непередбачені витрати оплачує покупець, в тому числі і витрати на транспортування.
Як зазначалось, до митного оформлення надано разовий договір-замовлення на здійснення транспортного перевезення від 30.05.2025 №2025-036, довідка про транспортні витрати № 462 від 09.06.2025, рахунок від 09.06.2025 №9863, які не були взяті до уваги митним органом через наявність розбіжностей щодо визначення назви товару, відсутність інформації про партію товару, що поставлявся.
Суд враховує, що у разовому договорі-замовленні на здійснення транспортного перевезення №2025-036 від 30.05.2025 року у п.1.6. зазначено ТНВ, 22 палети, вага брутто 18,55 т. Назва ТНВ (товари народного вжитку) не суперечить назві товару, зазначений у митній декларації, аналогічні пояснення позивач надав в листі від 10.06.2025 року №1006-7.
Також суд враховує, що у довідці про транспортні витрати №462 від 09.06.2025 року, рахунку на оплату від 09.06.2025 №9863 вказано інформацію про транспортний засіб, який здійснює перевезення вантажу. Крім того, у рахунку №9863 від 09.06.2025 року є посилання на разовий договір-замовлення на здійснення транспортного перевезення №2025-036 від 30.05.2025, тобто за наданими документами можливо ідентифікувати товар, що перевозився, а тому вказані документи мали бути взяті митним органом до уваги при митному оформленні товару.
Щодо оплати транспортних послуг суд приймає до уваги пояснення позивача, що згідно п.1.12. оплата здійснюється протягом 3 днів після отримання оригіналів документів. Послуги в момент розмитнення ще не були надані в повному обсязі, тому оплата в той момент не відбулась, однак, під час звернення про надання додаткових документів позивачем було надано акт виконання робіт (надання послуг) №21694 від 10.06.2025 року та платіжну інструкцію №34246 від 23.06.2025 року на суму 114666,00 грн (призначення платежу: оплата за міжнародні транспортні послуги згідно рахунку№9863 від 09.06.2025 року).
Щодо зауважень митного органу до наданого прайс-листа №б/н від 17.12.2024 слід зазначити, що наявність або відсутність артикулу, не впливає на визначення митної вартості товару, який розмитнювався, товар можливо ідентифікувати за розміром 123см х 3000 m / 125см х 3000 m та ціною 80,25 євро.
Щодо неприйняття до уваги митної декларації країни відправлення №25GREX1902002332B5 від 30.05.2025, суд погоджується з митним органом, що в силу ст. 254 Митного кодексу України декларант мав надати переклад цього документа для врахування його при перевірці заявленої митної вартості.
Водночас, митна декларація країни відправлення не є основним документом на підтвердження заявленої митної вартості, тому й без врахування даного документу, суд вважає, що позивач під час проходження процедури митного оформлення товарів, надав до митного органу достатньо документів, за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, й дані документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Суд враховує, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення №UA101020/2025/000151/2 від 10.06.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000608 від 10.06.2025, винесені Житомирською митницею, слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі статтею 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, є необхідним для розгляду справи судом, оскільки суд має зрозуміти зміст даних документів та надати їм оцінку, а тому витрати на переклад документів, долучених до позовної заяви на підтвердження своєї позиції слід відносити до витрат пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У позовній заяві позивач вказував про орієнтовний розмір судових витрат. Також 04.08.2025 позивач подав заяву, де заявив про відшкодування судових витрат, зокрема вказав, що ним будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу (оплата послуг адвоката) у загальному розмірі 8000,00 грн , 2700,00 грн - витрати на здійснення перекладу документів. Докази понесення вищезазначених витрат будуть подані у встановлений законом строк.
Разом з тим, доказів понесення витрат на здійснення перекладу документів позивачем не надано, а тому в цій частині відшкодування судових витрат суд відмовляє.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги №б/н від 11.07.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2026 року; рахунок на оплату №12/01-2 від 12.01.2026; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.
Відповідачем подано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу з огляду на їх завищення.
Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки не є складною через сформовану судову практику розгляду даної категорії справ, з огляду на вимоги щодо співмірності, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з Житомирської митниці, рішення якої були предметом оскарження.
Щодо витрат по сплаті судового збору слід врахувати, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2020 у справі №804/8259/16 та від 24.12.2020 у справі №825/462/16, оскарження рішення про коригування митної вартості, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є вимогою майнового характеру, тоді як оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогою немайнового характеру, а у разі об'єднання таких вимог судовий збір відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
З огляду на викладене, з відповідача слід стягнути 3633,60грн ((92 664,46 (майнова вимога))*1%*0,8, але не менше 1211,20+3028,00 (немайнова вимога)*0,8 =3633,60).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці №UA101020/2025/000151/2 від 10.06.2025 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000608 від 10.06.2025.
Стягнути з Житомирської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору та 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 13 квітня 2026 р.
13.04.26