06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 756/15438/24
провадження № 61-2027ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кєєр Олена Сергіївна, на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив: визнати недійсним договір дарування квартири від 04 липня 2024 року; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2024 року, а саме рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А. І. про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
У іншій частині заявлених вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Лисенко І. К., в інтересах ОСОБА_2 , задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений 04 липня 2024 року між ОСОБА_2 (від імені якого діяла ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Лігуном А. І.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04 липня 2024 року щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кєєр О. С., через підсистему «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року, повний текст якої складено 20 січня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, в якій необхідно конкретизувати щодо яких саме норм права відсутні висновки Верховного Суду, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права та надання доказів надсилання виправленої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Вимоги вказаної ухвали представник заявника виконала.
Відповідно до частини дев'ятої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма
статті 394 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених)
статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 910/23629/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18.
Представник заявника вказує, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 244, 248, 249 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку зі статями 60, 63, 64 Сімейного кодексу України.
Також представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно, не мотивувавши, прийняв на стадії апеляційного розгляду справи нові докази, подані позивачем, а саме копії матеріалів справи № 361/3765/24, які вплинули на вирішення справи. При цьому позивач жодним чином не мотивував неможливість подання таких доказів у суді першої інстанції.
Крім цього, представник заявника просить зупинити виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року до її закінчення розгляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
У частині восьмій статті 394 ЦПК України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання/дії судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що представник заявника не обґрунтувала правових підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання (дію) оскаржуваного судового рішення, а тому у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року необхідно відмовити.
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кєєр Олена Сергіївна, на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кєєр Олена Сергіївна, про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська