01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 482/1058/20
провадження № 61-553зно26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 ,
третя особа - виконавчий комітет Новоодеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Новоодеської міської ради, про визнання права довічного успадковуваного володіння землею, визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Новоодеської міської ради, про визнання права довічного успадковуваного володіння землею, визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки.
Позов мотивував тим, що рішенням Новоодеської районної ради Миколаївської області від 05 квітня 1991 року йому було надано земельну ділянку площею 20,00 га у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.
08 квітня 1991 року встановлено межі земельної ділянки на місцевості.
29 квітня 1991 року він отримав два примірники державного акта, які були зареєстровані Себинською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.
03 червня 1991 року виконавчий комітет Новоодеської районної ради Миколаївської області зареєстрував фермерське господарство «Надія» (далі - ФГ «Надія»). До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців ФГ «Надія» внесено 09 березня 1995 року.
На час звернення до суду він використовував земельну ділянку за призначенням та сплачував усі належні податки, проте у травні 2020 року дізнався про те, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передало належну йому земельну ділянку десятьом особам, по 2,00 га кожному, які невдовзі продали свої земельні ділянки ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що він втратив державний акт, а органи державної влади та місцевого самоврядування стверджують про неможливість видати йому копію державного акта, а також на те, що передання спірної земельної ділянки у власність іншим особам порушує його право на довічне успадковуване володіння землею, позивач (враховуючи уточнення позовних вимог) просив суд:
- визнати за ним право довічного успадковуваного володіння землею загальною площею 20,00 га, в тому числі 16,00 га ріллі, 4,00 га пасовищ, наданою на підставі рішення 5-ї сесії ХХІ скликання Новоодеської районної ради Миколаївської області від 05 квітня 1991 року для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;
- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 17 квітня 2020 року № 7646-сг, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність земельну ділянку загальною площею 20,00 га десятьом громадянам України із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;
- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 36705544, № 36703924 від 28 травня 2020 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52466628 та № 52464691 від 01 червня 2020 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824884800:01:000:0126 та 4824884800:01:000:0127, загальною площею 20,00 га за ОСОБА_2 ;
- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 20,00 га з кадастровими номерами 4824884800:01:000:0126 та 4824884800:01:000:0127, розташовані в межах Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.
Новоодеський районний суд Миколаївської області рішенням від 20 січня 2021 року, яке Миколаївський апеляційний суд постановою від 23 березня 2021 року залишив без змін, в задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд постановою від 11 травня 2022 року рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 березня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Новоодеський районний суд Миколаївської області рішенням від 02 грудня 2024 року, яке Миколаївський апеляційний суд постановою від 03 березня 2025 року залишив без змін, позов задовольнив частково.
Витребував у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 20,00 га з кадастровими номерами 4824884800:01:000:0126 та 4824884800:01:000:0127, які розташовані в межах Себинської сільської ради Миколаївського (колишнього Новоодеського) району Миколаївської області.
В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Верховний Суд постановою від10 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2025 року в частині витребування земельної ділянки скасував і ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у позивача відсутнє особисте суб'єктивне право, яке могло б бути порушене відповідачами, оскільки за доводами позивача, землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, які в подальшому передані у приватну власність, було фермерське господарство.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами та її рух у Верховному Суді
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Просить скасувати постанову Верховного Суду від 10 грудня 2025 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Підставою перегляду зазначеного судового рішення заявник указує пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2026 року відкрив провадження
за нововиявленими обставинами у вказаній справі, витребував
із районного суду цивільну справу, призначив справу до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів у кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 лютого 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала заяву про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами
Заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду за нововиявленими обставинами мотивована тим, що згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц ОСОБА_1 залишається землеволодільцем навіть після державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи.
Істотною для справи обставиною, яка не була встановлена Верховним Судом є нововиявлена для Руденка М. П. обставина, що він у спорах з іншими суб'єктами у таких правовідносинах не може виступати як самостійна фізична особа (володілець землі), а повинно виступати фермерське господарство як юридична особа.
Верховний Суд не встановив істотні для справи обставини, які вказуються у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.
Доводи інших учасників справи
У березні 2026 року ОСОБА_2 надіслала відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами у якому просить відмовити у задоволенні вказаної заяви та залишити постанову Верховного Суду без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами
для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні
для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових
чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Отже, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанцій, перевірені та оцінені ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказує, що Верховний Суд у цій справі не встановив істотні для справи обставини, які вказуються у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.
Проте зазначене не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 423 ЦПК України.
Наведені заявником підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а фактично зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням по суті справи.
Врахування судом висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, з якими сторона не погоджується, та незгода сторони з постановленим судовим рішенням не є нововиявленими обставинами у справі.
Тому підстави для перегляду остаточного судового рішення відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року відмовити.
Постанову Верховного Суду від 10 грудня 2025 року залишити в силі.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш
С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
О. М. Ситнік