25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/10613/24
провадження № 61-9538св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Олексій Леонідович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В.,
Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня
2025 року у складі тієї ж колегії суддів
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач)
до
відповідача Київської міської ради (далі - відповідач)
про визнання права власності в порядку спадкування,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 ,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування.
2. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
5. ОСОБА_1 , як особа яка не брала участь у справі оскаржив ухвалу апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.
6. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, чим допустив порушення норм процесуального права.
7. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
8. Позов обґрунтований таким:
- після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира);
- за життя ОСОБА_3 складено заповіт, яким вона заповіла все своє майно позивачу;
- 05 квітня 2024 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини;
- у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на підтвердження права власності померлої ОСОБА_3 на спірну квартиру, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
9. Враховуючи викладене, позивач просив визнати за ним право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІII. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
10. Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва
від 03 лютого 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі як третю особу відмовлено.
11. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня
2025 року позов задоволено.
Визнано за позивачем право власності на спірну квартирув порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно не може оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на це майно.
IV. Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
13. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , в частині оскарження протокольної ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, повернено.
При поверненні апеляційної скарги на протокольну ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що протокольна ухвала суду щодо відмови у клопотанні про залучення до справи третьої особи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
14. Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
15. Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив
з того, що пред'явлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останнього не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.
V. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стеценко О. Л., просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
17. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована таким:
- апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу на протокольну ухвалу, оскільки не взяв до уваги, що протокольна ухвала може бути оскаржена разом з рішенням суду, про що і зазначено в апеляційній скарзі;
- при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не враховано висновки, викладені
у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006,
від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц.
18. У касаційній скарзі позивач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Касаційна скарга позивача мотивована таким:
- апеляційний суд неправильно визначив коло спадкоємців, належних відповідачів у справі та правовий статус ОСОБА_1 ;
- суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача в частині того, що рішення районного суду не стосується прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 ;
- апеляційний суд не дослідив питання чи наділений ОСОБА_1 правом подати апеляційну скаргу на рішення районного суду;
- усі обставини, зазначені в апеляційній скарзі, є виключно припущеннями ОСОБА_1 та не підтверджуються належним чином;
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що акт ЖЕД-903 від 03 червня 2020 року може бути підставою для включення ОСОБА_1 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , та відповідно відповідачів у справі;
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 697/2052/17-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 2315/1561/2012,
від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, 27 жовтня 2021 року у справі № 910/2795/20, від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21, від 31 січня 2024 року у справі № 199/7376/16-ц, ухвалі від 25 вересня 2024 року у справі № 752/4256/17, від 31 березня 2025 року у справі № 311/7422/2012,
від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15, від 10 листопада 2021 року
в справі № 759/19779/18, Великої Палати Верховного Суду від 09 липня
2025 року у справі № 1915/6447/2012.
VI. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. 13 лютого 2026 року третя особа подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких просила розглядати справу за її відсутності, ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.
VII. Рух справи в суді касаційної інстанції
21. 24 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стеценко О. Л., подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду (щодо оскарження протокольної ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року).
22. 08 січня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Хомич І. О., подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.
23. Ухвалою від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
24. Ухвалою від 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
25. 18 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
26. Ухвалою від 13 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
VIII. Фактичні обставини, встановлені судами
27. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 липня
1993 року, виданого відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 .
28. Згідно з копією розпорядження органу приватизації від 12 липня 1993 року № 2992 прохання наймача ОСОБА_3 про передачу спірної квартири, задовільнити і передати вказану квартиру в приватну власність.
29. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30. Згідно з копією дубліката заповіту від 20 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко О. І., зареєстровано в реєстрі за № 106, ОСОБА_3 , на випадок смерті все майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що за законом матиме право і що буде належати на момент смерті, заповіла
ОСОБА_2 .
31. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня
2023 року визначено ОСОБА_2 додатковий строк в два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 . Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року залишено в силі.
32. 05 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 .
33. Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т. М. від 16 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку з ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на квартири.
IХ. Позиція Верховного Суду
34. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7), Верховний Суд зазначає таке.
Щодо оскарження ухвали апеляційного суду
35. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в частині оскарження протокольної ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року повернено.
36. Апеляційний суд вказав, що протокольна ухвала суду щодо відмови
у клопотанні про залучення до справи третьої особи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. ОСОБА_1 має право включити заперечення на таку протокольну ухвалу суду до доводів апеляційної скарги на рішення суду (див. пункт 13).
37. Верховний Суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК).
38. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
39. У частині першій статті 353 ЦПК наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
У цьому переліку ухвала про відмову у задоволенні клопотання про залучення до справи третьої особи відсутня.
40. Частиною другою статті 353 ЦПК передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
41. Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про залучення до справи третьої особи могла бути оскаржена в апеляційному порядку разом з рішенням суду щодо суті спору (див. постанову Верховного Суду
від 30 квітня 2025 року у справі № 750/3400/23).
42. Відповідно до змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечення на протокольну ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про залучення до справи третьої особи були включені до неї, тобто вона не оскаржувалась окремо від рішення суду
в порядку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК (т. 1, а. с. 205-208).
43. Суд апеляційної інстанції не врахував, що заперечення на спірну ухвалу суду першої інстанції від 03 лютого 2025 рокубули включені до апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року по суті спору, та дійшов помилкового висновку, що спірна ухвала оскаржується в порядку частини першої статті 353 ЦПК.
44. З огляду на викладене апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу в указаній частині на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 354 ЦПК, що
є підставою для скасування оскарженої ухвали.
Щодо розгляду справи по суті
45. Згідно із статтею 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
46. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК).
47. Верховний Суд висновував, що в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див. постанову Верховного Суду
від 23 березня 2021 року у справі № 643/14592/18).
48. У цій справі з позовом звернувся ОСОБА_2 , який вважає, що має право на спадкове майно за заповітом.
49. Разом з тим, вважаючи, що має право на спадкове майно в порядку спадкування за законом, рішення суду першої інстанції про задоволення позову оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі
у справі, проте суд, на його думку, вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
50. Загальний підхід щодо права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, врегульований частиною першою статті 17, частиною першою статті 352 ЦПК, відповідно до яких право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
51. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
52. Верховний Суд раніше робив висновок про те, що особи, які не брали участі
у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08).
53. У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі
№ 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
54. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20).
55. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,
і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2024 року
у справі № 750/13149/21).
56. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом статті 352 ЦПК право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюється змістом норм матеріального права (див. постанову Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22).
57. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що пред'явлені ОСОБА_2 вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків
ОСОБА_1 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останнього не залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Оскільки без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені, апеляційний суд рішення районного суду скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
58. Апеляційний суд, дійшовши таких висновків, виходив з того, що згідно
з актом начальника ЖЕД-303 від 03 січня 2020 року ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_3 у спірній квартирі з 2008 року.
У листопаді 2023 року у справі № 757/52179/23-ц ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом, у якому просив: встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2008 року до 26 квітня 2020 року; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на спірну квартиру; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 червня
2025 року у справі № 757/52179/23-ц ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
59. Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду помилковими
з огляду на таке.
60. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що законність дубліката заповіту, на який як на належний доказ посилався суд першої інстанції, розглядається в іншій цивільній справі № 760/14137/24-ц.
Вказував, що ОСОБА_2 не брав участі у допомозі померлій, проте він як чоловік доглядав за нею, допомагав та організовував поховання, про наявність ОСОБА_2 та складеного на його ім'я заповіту не знав.
Тобто він вважав, що мав би бути залученим до участі у даній справі, тому що його права та інтереси порушуються рішенням суду першої інстанції.
61. Апеляційний суд не врахував, що цей спір стосується права на спадкове майно, на яке претендує спадкоємець за заповітом.
62. При цьому Верховний Суд повторює, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК).
63. Отже, згідно з вимогами ЦК спадкування за заповітом має пріоритет над спадкуванням за законом. Майно розподіляється згідно з останньою волею померлого (заповітом), а спадкування за законом (між родичами) настає лише тоді, коли заповіт відсутній, визнаний недійсним, не охоплює всього майна або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину.
64. Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що згідно із загальнодоступною інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують інші судові спори щодо спадкового майна.
65. Зокрема, у справі № 757/23729/24-ц рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Постановою Верховного Суду від 19 березня 2026 року закрито касаційне провадження, у зв'язку
з поданою ОСОБА_1 заявою про відмову від касаційної скарги.
66. У справі № 760/4267/21 в результаті її касаційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено в силі, позов ОСОБА_2 задоволено, визначено йому додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема на спірну квартиру.
67. Разом з тим, у справі № 757/52179/23-црозглядається позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Першої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про вставлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартири в порядку спадкування за законом. На сьогодні рішення у справі не ухвалене.
68. Також у справі № 760/14137/24-ц за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання заповіту від 20 лютого 2012 року, згідно з яким ОСОБА_3 на випадок смерті все майно заповіла ОСОБА_2 , недійсним, рішення суду не ухвалене.
69. У справі № 760/13773/20 після її касаційного перегляду постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишено без змін, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю його та ОСОБА_3 з 2008 року по день смерті ОСОБА_3
29 квітня 2020 року залишено без розгляду, оскільки у справі наявний спір про право.
70. З огляду на встановлені обставини ОСОБА_1 на момент звернення із апеляційною скаргою не підтвердив, що він є спадкоємцем після ОСОБА_3 ,
і як наслідок належним чином не обґрунтував, що оскаржуване судове рішення впливає на його права та обов'язки.
71. Апеляційний суд, дійшовши висновку, що пред'явлені ОСОБА_2 вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 не врахував, що цей спір стосується права на спадкове майно, на яке першочергово претендує спадкоємець за заповітом.
72. Отже, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
73. Таким чином, з огляду на те, що право ОСОБА_1 претендувати на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , не доведено,
а рішенням суду першої інстанції питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалися, його права у цій справі не порушені.
74. З урахуванням викладеного апеляційний суд, не перевіривши такі обставини, зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
75. Колегія суддів повторює підхід Верховного Суду про те, що якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 466/2601/22).
76. Отже, апеляційний суд не визначився належним чином з наявністю чи відсутністю передбачених статтею 352 ЦПК підстав для захисту прав особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_1 .
77. Суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, які є припущеннями,
у зв'язку з чим суд касаційної інстанції не має можливості ухвалити нове рішення.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
78. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим касаційні скарги необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
79. Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Олексій Леонідович, ОСОБА_2 ,
в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович, задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 рокута постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко