02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/340/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача-1: Іванцов І.А.,
від відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
від 20.08.2025 (повний текст складено 21.08.2025)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит", 2) ОСОБА_2
про визнання припиненими повноважень директора та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідачка-2)(разом - Відповідачі), в якому просила визнати припиненими повноваження Позивачки як директора Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" з 20.08.2023 та зобов'язати Відповідачів подати державному реєстратору заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вчинити інші дії щодо виключення запису про зайняття Позивачем посади керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит".
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним невизнанням Відповідачами обставини припинення трудових відносин Позивачки з Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит", що зумовлює порушення прав Позивачки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2025 у справі №915/340/24 позовні вимоги задоволено частково, визнано припиненими повноваження Позивачки у якості директора Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" з 20.08.2023, у решті позовних вимог відмовлено.
4. Вказане рішення суду мотивоване безпідставністю ігнорування Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" факту належної реалізації Позивачкою свого права на припинення трудових відносин з вказаним товариством, що є безумовною підставою для припинення повноважень Позивачки як директора цього товариства з 20.08.2023 (дата, на яку було скликано загальні збори, порядок денний яких передбачав питання про припинення повноважень Позивачки як директора товариства). Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Відповідачів звернутися до державного реєстратора для вчинення відповідних реєстраційних дій, місцевий господарський суд зазначив про те, що станом на дату подання позову відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" значилася ОСОБА_2 .
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу Відповідача-1 задоволено, рішення суду першої інстанції від 19.02.2025 в частині задоволення позовної вимоги про визнання припиненими повноважень директора з 20.08.2023 скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
6. Зазначена постанова мотивована тим, що станом на момент звернення ОСОБА_1 з позовом в межах даної справи право останньої на припинення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" не було порушене внаслідок проведення зміни керівника вказаного товариства з Позивачки на ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненими повноважень директора у зв'язку з відсутністю порушеного права Позивачки на момент звернення до суду з позовом у цій справі. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи
7. 10 вересня 2025 року Скаржниця (Позивачка), із використанням підсистеми "Електронний суд", подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі №915/340/24, у якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції від 19.02.2025.
8. Підставою касаційного оскарження Скаржниця вказала пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 15 та 16 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21, від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.
9. 08 грудня 2025 року, у межах встановленого Судом строку, Відповідач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 року у справі №915/340/24 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. 26 липня 1995 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05 серпня 2004 року внесено запис №15221200000000107.
11. Відповідно до пункту 3.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит", затвердженого рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом №2 від 12.01.2017, єдиним учасником цього товариства є ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі, яка становить 100%.
12. Аналогічні відомості про склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
13. Відповідно до пункту 4.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" дане товариство очолюється директором, який наймається (призначається) на посаду та звільняється власником товариства.
14. Згідно з останнім розділом статуту Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" засновник даного товариства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
15. Рішенням власника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" №1 від 29.11.2021 призначено ОСОБА_1 з 29.11.2021 на посаду директора вказаного товариства, після чого внесено відповідний запис про зміну керівника даної юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
16. ОСОБА_1 зверталася до Відповідачів з заявами б/н від 18.01.2023 та б/н від 23.06.2023 про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит", при цьому заява про звільнення з посади директора була направлена Позивачкою за іншою адресою єдиного учасника товариства, ніж вказана у статуті підприємства.
17. 20 липня 2023 року Позивачкою було ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" на вимогу виконавчого органу шляхом направлення ОСОБА_2 , як єдиному учаснику товариства, засобами поштового зв'язку за адресою останньої, що зазначена в установчих документах, повідомлення про проведення вказаних зборів 20.08.2023 о 10:00 за адресою: АДРЕСА_2 , з наступними питаннями порядку денного: 1) про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 (згідно з заявою про звільнення за власним бажанням від 23.06.2023); 2) призначення на посаду директора іншої особи; 3) внесення відомостей про зміну директора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДР) шляхом вчинення необхідних дій для проведення державної реєстрації відповідних змін до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР.
18. Поштове відправлення №5402907989665, яке містило вищенаведене повідомлення про скликання загальних зборів, повернулося відправникові не врученим у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, про що свідчить роздруківка трекінгу з сайту "Укрпошта" про відстеження цього відправлення.
19. У призначені дату та час загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" не відбулися внаслідок неявки єдиного учасника товариства, що засвідчено складеним Позивачкою одноособово актом про неявку.
20. Рішенням зборів засновників (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" №1 від 15.02.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади директора вказаного товариства та призначено на зазначену посаду ОСОБА_2 .
21. Вищенаведене рішення стало підставою для внесення відповідного запису про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною випискою №100773260816 від 19.02.2024.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
23. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання припиненими повноваження Позивачки як директора товариства з обмеженою відповідальністю та зобов'язання Відповідачів подати державному реєстратору заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24. Скаржниця підставою касаційного оскарження вказує пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, та стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував статті 15 та 16 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21, від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.
25. Суд зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
26. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
27. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
28. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків у подібних правовідносинах.
29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
30. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
31. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
32. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
33. Перевіривши доводи Скаржниці та проаналізувавши постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, в контексті подібності правовідносин та встановлених судами обставин справи, Суд дійшов наступних висновків.
34. У справі № 924/831/17 міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу у розмірі 951 012,80 грн, що становить заборгованість по договору № 1/27 від 31.03.2008 як визнану. Позовні вимоги були обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання за Договором від 31.03.2008 № 1/27 щодо відшкодування вартості загальної площі виділених позивачем йому в борг квартир, яку ліквідаційна комісія УМВС України у Хмельницької області безпідставно відмовилась включити до проміжного ліквідаційного балансу.
35. У справі № 910/8357/18 Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до двох товариств з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору поруки. Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з посиланням на вчинення відповідачами правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, оскільки внаслідок укладення спірного договору поруки від 20.10.2016 цілеспрямовано створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед позивачем зі сплати кредитних коштів.
36. У справах № 924/1146/21 та № 904/7841/21 фізичні особи звернулися до господарського суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання недійсними рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на порушення вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, на порушення порядку повідомлення позивачів та інших співвласників про скликання зборів, порушення порядку проведення зборів та прийняття рішень.
37. У справі № 922/2013/21 підприємство звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства про визнання недійсними рішень засідання наглядової ради акціонерного товариства та рішень річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства. В обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що засідання наглядової ради відбулося з порушенням порядку її скликання та проведення, а рішення річних загальних зборів були прийняті з порушенням наглядовою радою відповідача процедури ініціювання скликання загальних зборів акціонерів.
38. Із наведеного вбачається, що у справах №924/831/17, №910/8357/18, №924/1146/21, № 904/7841/21 та № 922/2013/21 Верховний Суд робив висновки за іншого предмету спору, іншого правового регулювання та за інших обставин. Вказане свідчить, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 924/831/17, №910/8357/18, №924/1146/21, № 904/7841/21 та № 922/2013/21, не стосуються правовідносин, які є подібними.
39. Суд зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
40. У справі № 127/27466/20 предметом судового розгляду були вимоги особи до товариства з обмеженою відповідальністю та державного реєстратора про визнання звільненим з посади керівника товариства за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 25.10.2019 та зобов'язання Товариства провести зміну керівника і подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Рішенням суду першої інстанції у справі № 127/27466/20 у задоволенні позову відмовлено повністю, постановою суду апеляційної інстанції вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано позивача звільненим з посади керівника товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 25.10.2019; зобов'язано товариство подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі, щодо виключення запису про зайняття позивачем посади керівника Товариства.
41. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі № 127/27466/20 у постанові від 06.09.2023 звернула увагу на те, що оскільки товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), то між ним та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
42. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України. Необхідність такого відступу була зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів).
43. Разом з тим, за встановленими у справі №127/27466/20 обставинами, директор 11 жовтня 2019 року надіслав учасникам товариства заяви, за змістом яких просив звільнити його із цієї посади та скликати загальні збори у строк до 24 жовтня 2019 року для призначення нового директора товариства, що за висновками Великої Палати Верховного Суду не відповідало положенням частини третьої статті 32 Закону № 2275-VIII та пункту 8.6.4 статуту товариства, якими визначено обов'язковість повідомлення учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вказала на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» (далі - Закону №2275-VIII) та вважала, що позов директора не підлягав задоволенню, оскільки недотримання ним визначеного Законом № 2275-VIII та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи не дає підстав для висновку про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.
44. У справі № 448/362/22 позивач подав позов до товариства з обмеженою відповідальністю та районної державної адміністрації (далі - райдержадміністрація), та просив визнати припиненими його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також відносини представництва між ним як представником і товариством; зобов'язати райдержадміністрацію (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про товариство, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як директора товариства. Мостиський районний суд Львівської області постановив ухвалу, залишену без змін у постанові Львівського апеляційного суду, якою відмовив у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, вказавши, що спір треба розглядати не як трудовий, а як корпоративний. Справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивач обґрунтовував оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій порушенням ними правил юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, виснувавши, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, залишила рішення судів попередніх інстанцій без змін.
45. У справі № 911/719/21 також розглядався спір за позовом особи до товариства з обмеженою відповідальністю про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими у зв'язку зі звільненням позивача за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Рішеннями судів обох інстанцій, залишеними без змін Верховним Судом у постанові від 19.01.2022, у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку, встановленого статтею 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим, та порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.
46. На відміну від справ №127/27466/20, №448/362/22 та №911/719/21 у справі, що розглядається, правовою підставою позовних вимог не виступають норми КЗпП України, порушення яких зумовило звернення з позовною заявою до суду. Водночас підставою відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі не стало недотримання визначеного Законом № 2275-VIII та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема порушення пункту 1 частини першої, частини сьомої статті 31, частини 13 статті 39, пункту 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю».
47. В оскаржуваній постанові від 20.08.2025 у цій справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на момент звернення ОСОБА_1 з позовом в межах даної справи право останньої на припинення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Закон-Аудит" не було порушене внаслідок проведення зміни керівника вказаного товариства з Позивачки на ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненими повноважень директора у зв'язку з відсутністю порушеного права Позивачки на момент звернення до суду з позовом у цій справі.
48. Таким чином, посилання Скаржниці на постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, від 14.06.2023 у справі №448/362/22 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21 також не є релевантними до цієї справи №915/340/24, оскільки у вказаних справах Верховний Суд виходив зі змісту оскаржуваних судових рішень, доводів касаційної скарги, поданих сторонами доказів та встановлених фактичних обставин справи, що є відмінними від обставин цієї справи, та керувався іншими нормами права. Посилаючись на наведені постанови Верховного Суду Скаржниця наводить висновки, виокремивши їх із контексту зазначених судових рішень та без врахування конкретних обставин справи, встановлених судами.
49. Відтак висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду, вказаних Скаржницею у касаційній скарзі, не є такими, що зроблені у подібних правовідносинах зі справою №915/340/24, що переглядається.
50. Враховуючи викладене, перевіривши доводи Скаржниці, наведені у касаційній скарзі, Суд не знайшов підтверджень обґрунтованості тверджень щодо неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на нерелевантність вказаної Скаржницею судової практики.
51. Отже, зважаючи на те, що наведена Скаржницею підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі №915/340/24.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
53. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 296 ГПК України).
54. З урахуванням викладеного вище, касаційне провадження у цій справі, що відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Судові витрати
55. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, понесені Скаржницею у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на неї.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційне провадження у справі №915/340/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко