Іменем України
14 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/126/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Артекс-Трейд» (код ЄДРПОУ 42644952), вул. Чуваська, буд.8, приміщення Б-4, м. Харків, 61177
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВП Пласт-А-Пак» (код ЄДРПОУ 34831963), вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021
про стягнення 209 013,90 грн
представники сторін не викликались
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Артекс-Трейд» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВП Пласт-А-Пак» про стягнення 209013,90 грн заборгованості, з яких 166694,84 грн боргу, 3209,73 грн 3% річних, 6001,58 грн інфляційних нарахувань, 33107,75 грн пені.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 9/2024 від 01.11.2024.
Ухвалою суду від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху; встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із наданням належним чином засвідчених копії доказів оплати за поставлений товар, зокрема: 27.11.2025 - 14064,00 грн, 19.12.2025 - 30000,00 грн, 26.12.2025 - 30000,00 грн, 14.01.2026 - 30000,00 грн (платіжні інструкції, банківські виписки тощо).
20.02.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" на виконання ухвали суду надійшла заява від 19.02.2026 про усунення недоліків позовної заяви, у якій повідомлено про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 19.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ВП Пласт-А-Пак» зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до вимог частини 6 статті 6 ГПК України; встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 23.02.2026 надіслана позивачу до електронного кабінету ЄСІТС 23.02.2026 о 11:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 23.02.2026 відповідачу (код ЄДРПОУ 34831963) направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією 23.02.2026 за адресою його місцезнаходження: вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021, проте під час доставки адресату не вручена та повернута за зворотною адресою, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення ШКІ R067107362271).
В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
06.04.2026 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу та збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
У поданій заяві позивач зазначає про те, що 19.02.2026 (після подачі позову до суду) відповідачем здійснена сплата частини бору в сумі 50000 грн. Проте, оскільки відповідач продовжує порушувати вимоги укладеного договору в частині сплати заборгованості, позивачем донараховані пеня (період нарахування з 14.09.2025 по 14.03.2026), інфляційні нарахування (період нарахування з вересня 2025 року по листопад 2025 року, з січня 2026 року по лютий 2026 року) та 3% річних (період з 14.09.2025 по 03.04.2026).
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Статтею 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у справі № 927/126/26 відкрито 23.02.2026, отже, розгляд справи по суті розпочався з 26.03.2026.
Заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог подана позивачем 03.04.2026 (зареєстрована 06.04.2026, вх.№ 1241), тобто після закінчення тридцятиденного строку, встановленого ГПК України на вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу та збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
При цьому, докази сплати 50000,00 грн заборгованості суд долучає до матеріалів справи на підтвердження часткового погашення суми боргу.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВП Пласт-А-Пак» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Артекс-Трейд» (постачальник) укладено Договір поставки № 9/2024 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продукцію - полімерну сировину (товар), разом з усіма документами, що стосуються товару, в асортименті та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору.
Виходячи з умов п. 1.5.1. Договору на кожне замовлення покупця постачальник оформлює окрему видаткову накладну.
Згідно з п. 2.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити товари за цінами, які зазначені у рахунку. Ціна, зазначена у рахунку повинна відповідати цінам, зазначеним у видаткових накладних на товар на кожну партію товару.
За умовами пунктів 4.2., 4.4. Договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника до складу покупця.
Право власності на поставлений товар і ризик випадкової його загибелі або пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар передано покупцеві на складі покупця та покупцем зроблено відмітку про прийом товару на видатковій накладній.
Постачальник зобов'язаний своєчасно в строки, передбачені умовами договору, здійснювати поставку кожної партії товару, а покупець - своєчасно оплатити товар в розмірах і терміни, встановлені договором (п. 5.1.1., 5.2.2. Договору).
Згідно з пунктами 6.1., 6.2. Договору ціна товару зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 5 календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця.
Відповідно до п. 8.4. Договору за порушення строку оплати товару, визначеного п. 6.2. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
За умовами п. 12.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 01.11.2024 та діє до 31.12.2025, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
Відповідно до видаткової накладної № 95 від 08.09.2025 позивач передав, а відповідач отримав полімерну сировину в кількості 5422 кг на загальну суму 300758,34 грн.
Факт поставки товару в кількості 5422 кг підтверджується також товарно-транспортною накладною №Р95 від 08.09.2025.
Видаткова накладна № 95 від 08.09.2025 та товарно-транспортна накладна №Р95 від 08.09.2025 підписані сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень і заперечень.
Для оплати поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №94 від 08.09.2025 на суму 300758,34 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій кредитового переказу коштів відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару, а саме: №242 від 27.11.2025 - 50000,00 грн (з яких, за доводами позивача, 14064,00 грн згідно рахунку №94 від 08.09.2025); №289 від 19.12.2025 - 30000,00 грн; №307 від 26.12.2025 - 30000,00 грн; №319 від 30.12.2025 - 30000,00 грн; №28 від 14.01.2026 - 30000,00 грн. Всього відповідачем сплачено 134064,00 грн.
Матеріали справи містять досудову вимогу-претензію №1 від 24.12.2025 про сплату заборгованості та майнових втрат, завданих невиконанням грошового зобов'язання за Договором поставки №9/2024 від 01.11.2024.
Докази направлення зазначеної претензію позивачем відповідачу та відповідно докази її отримання відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2026-05.02.2026, за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 166694,84 грн, копія якого додана позивачем до матеріалів справи, підписаний позивачем в односторонньому порядку.
Після подачі позову до суду відповідачем здійснено часткове погашення суми боргу в розмірі 50000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 111 від 19.02.2026.
Докази повної оплати вартості отриманого товару у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з простроченням оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 33107,75 грн пені за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026; 3209,73 грн 3% річних за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026 та 6001,58 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026.
З огляду на те, що відповідач вартість наданого товару не сплатив, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо оплати отриманого товару, а тому несвоєчасне виконання/невиконання в повному обсязі зобов'язання є його порушенням.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано Товар на загальну суму 300758,34 грн, що підтверджується видатковою накладною № 95 від 08.09.2025 та товарно-транспортною накладною №Р95 від 08.09.2025.
Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, днем закінчення строку для оплати поставленого товару є перший робочий день за вихідним.
З урахуванням умов п. 6.2. Договору строк оплати поставленого товару - до 15.09.2025 включно (13-14.09.2025 - вихідні).
Відповідач свої договірні зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 134064,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів: №242 від 27.11.2025 на суму 50000,00 грн (з яких, за доводами позивача, 14064,00 грн згідно рахунку №94 від 08.09.2025); №289 від 19.12.2025 на суму 30000,00 грн; №307 від 26.12.2025 на суму 30000,00 грн; №319 від 30.12.2025 на суму 30000,00 грн; №28 від 14.01.2026 на суму 30000,00 грн.
Отже, станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 166694,34 грн, а не 166694,84 грн, як помилково зазначає позивач та заявляє до стягнення (300758,34 - 134064,00).
Як встановлено судом, 19.02.2026 (після подачі позову до суду) відповідачем здійснено часткове погашення боргу в сумі 50000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 111 від 19.02.2026.
З огляду на викладене, станом на день ухвалення рішення заборгованість відповідача в частині сплати вартості отриманого Товару становить 116694,34 грн.
Протягом розгляду справи відповідачем до господарського суду не подано жодного належного, допустимого та вірогідного доказу на спростування як факту передачі позивачем товару, що є предметом спору у цій справі, так і доказів повної оплати вартості отриманого товару.
Враховуючи наведене, за висновком суду відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, і його заборгованість перед позивачем, яка підтверджується матеріалами справи, становить 116694,34 грн, тому вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню в цій сумі.
Провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн боргу підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо заявленої до стягнення пені.
За порушення строку оплати товару позивач на підставі п. 8.4. Договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 33107,75 грн пені за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Судом встановлено, що враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України та умови п. 6.2. Договору строк оплати поставленого товару визначений до 15.09.2025 (13-14.09.2025 - вихідні), отже прострочення оплати за поставлений товар починається з 16.09.2025, а не з 14.09.2026, як помилково зазначає позивач.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені за прострочення оплати товару, з урахуванням дати, з якої є правомірним її нарахування, та здійснених відповідачем часткових оплат, суд дійшов висновку про її обґрунтованість в розмірі 32 598,86 грн, зокрема: за період з 16.09.2025 по 26.11.2025 з розрахунку суми боргу 300758,34 грн - 18391,58 грн пені; з 27.11.2025 по 18.12.2025 з розрахунку суми боргу 286694,34 грн - 5356,86 грн пені; з 19.12.2025 по 25.12.2025 з розрахунку суми боргу 256694,34 грн - 1526,10 грн пені; з 26.12.2025 по 29.12.2025 з розрахунку суми боргу 226694,34 грн - 770,14 грн пені; з 30.12.2025 по 13.01.2026 з розрахунку суми боргу 196694,34 грн - 2505,83 грн пені та з 14.01.2026 по 11.02.2026 з розрахунку суми боргу 166694,34 грн - 4105,70 грн пені
Отже, правомірний і обґрунтований розмір пені складає 32 598,86 грн, а тому вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в обрахованому судом розмірі.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 3209,73 грн 3% річних за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026 та 6001,58 грн інфляційних втрат за період прострочення з 14.09.2025 по 11.02.2026.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Як встановлено судом, прострочення оплати за поставлений товар починається з 16.09.2025, тому з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, 3% річних та інфляційні нарахування розраховуються таким чином за період:
- з 16.09.2025 по 26.11.2025 на суму боргу 300758,34 грн - 1779,83 грн 3% річних та 3920,69 грн інфляційних нарахувань;
- з 27.11.2025 по 18.12.2025 на суму боргу 286694,34 грн - 518,41 грн 3% річних та 573,39 грн інфляційних нарахувань;
- з 19.12.2025 по 25.12.2025 на суму боргу 256694,34 грн - 147,69 грн 3% річних та 0,00 грн інфляційних нарахувань;
- з 26.12.2025 по 29.12.2025 на суму боргу 226694,34 грн - 74,53 грн 3% річних та 0,00 грн інфляційних нарахувань;
- з 30.12.2025 по 13.01.2026 на суму боргу 196694,34 грн - 242,50 грн 3% річних та 0,00 грн інфляційних нарахувань;
- з 14.01.2026 по 11.02.2026 на суму боргу 166694,34 грн - 397,33 грн 3% річних та 1166,86 грн інфляційних нарахувань.
Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 3160,29 грн, а інфляційних нарахувань - 5660,94 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати передбачених Договором платежів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 116694,34 грн боргу, 32 598,86 грн пені, 3160,29 грн 3% річних та 5660,94 грн.
Провадження у справі в частині стягнення 50000 грн боргу підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
В решті вимог в частині 0,50 грн боргу, 49,44 грн 3% річних, 340,64 грн інфляційних нарахувань, 508,89 грн пені позов задоволенню не підлягає за безпідставністю.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3313,68 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що судовий збір в частині вимог про стягнення 50000 грн покладається на відповідача у зв'язку з тим, що спір доведено до суду з вини останнього на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Судовий збір в сумі 14,32 грн покладається на позивача
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 50000 грн боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВП Пласт-А-Пак» (код ЄДРПОУ 34831963, вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артекс-Трейд» (код ЄДРПОУ 42644952, вул. Чуваська, буд.8, приміщення Б-4, м. Харків, 61177) 116694,34 грн боргу, 32 598,86 грн пені, 3160,29 грн 3% річних, 5660,94 грн та 3313,68 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О. Кузьменко