18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 квітня 2026 року м.Черкаси Справа №925/710/24(925/416/26)
Вх.суду №5148/26 від 27.03.2026
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., розглянувши позовну заяву від 27.03.2026
позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кищенці"
про стягнення 4 000 000,00 грн.
подану у межах справи за заявою
ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаркоп-ЮА" (попереднє найменування ТОВ "Газова компанія "Черкаси-газ")
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Перепелиці В.В., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 27.03.2026 з вимогою: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кищенці" (20121, Черкаська область, с.Кищенці, вул.Дрофи Андрія Генерала, буд.2, код ЄДРПОУ 31561125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРКОП.ЮА" (69006, м.Запоріжжя, просп.Соборний,232, код ЄДРПОУ 38843087) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн.
2. Одночасно позивач заявив клопотання відстрочити йому сплату судового збору за звернення до суду із вказаною вище позовною заявою до ухвалення судового рішення у справі або звільнити його від сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що майновий стан ТОВ "Фаркоп.ЮА", яке на чей час визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, унеможливлює сплату ним судового збору у повному обсязі, який складає 60 000,00 грн..
На підтвердження викладених обставин позивач надав результати проведеної 21.06.2025 інвентаризації майна (активів) і зобов'язань боржника.
3. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.2. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
ч.1 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
ч.2 ст.123. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом;
п.2 ч.1 ст.164. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
4. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
5. Отже Закон України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору лише позивача-юридичну особу, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів. У даній справі боржник перебуває у ліквідаційній процедурі, тому визначена для арбітражного керуючого можливість отримання звільнення від сплати судового збору у ліквідаційній процедурі відсутня.
6. Згідно з підп.3 п.2-1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову (60 000,00 грн.), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800,00 грн.). Отже заявник має сплатити судовий збір у розмірі 60 000,00 грн. (1,5 % від 4 000 000,00 грн.).
7. Звертаючись до практики Європейського Суду з Прав Людини та рішення Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 заявник залишив поза увагою таке:
"5. Посилаючись на приписи частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) Товариство вважало, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування майнового стану сторони, а тому надало:
- фінансовий звіт за 2018 рік, з якого вбачається відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів та прибутку компанії за минулий період;
- довідку по банківському рахунку, відповідно до якої протягом 2017-2019 років залишок коштів є незмінним та становить 104,97 грн;
- претензії до Заводу у 2015 та 2018 роках, що свідчать про безрезультатність спроб стягнути борги в позасудовому порядку;
- копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 925/510/15, яка підтверджує спроби позивача стягнути частину боргу в судовому порядку. (…)
43. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів. (…)
72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п'ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції. (…)
76. У цій справі суди не здійснювали дослідження та оцінку поданих Товариством доказів його майнового стану з точки зору пропорційності відмови у відстроченні / звільненні від судового збору. Відсутня будь-яка оцінка, чи становив розмір збору (1,5 % від ціни позову) надмірний тягар з огляду на фактичну відсутність активів, доходів та спроби стягнення боргу в інших провадженнях.
77. Такі обставини належать до фактичних і потребують перевірки доказів у сукупності, що виходить за межі повноважень Великої Палати як суду касаційної інстанції."
8. Враховуючи викладене вище, обставини справи та предмет пред'явленого позову суд у цій справі прийшов до таких висновків:
а) Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі №9251293/19 як не змінив п.4 ч.1, ч.2 ст.8 чи й інших норм Закону України "Про судовий збір", так і не доповнив цей закон новими нормами (про надання суду права звільняти від сплати судового збору юридичних осіб чи банкрутів, як помилково вважає заявник) - він виснував про те, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів;
б) Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 за дещо схожих обставин не прийняв рішення про направлення позову на розгляд суду по суті, а направив справу для ретельного здійснення дослідження та оцінки вже поданих Товариством доказів його майнового стану з точки зору пропорційності відмови у відстроченні/звільненні від судового збору та оцінки на надмірність тягаря сплати судового збору.
При цьому суд першої інстанції звертає увагу заявника, що обставини є "схожими" лише за мотивами в обох справах (відсутність коштів), але не за доказами і не за діями, які були вжиті обома позивачами для доступу до суду і захисту порушеного права. Так у цій справі:
1) позов подано у межах справи про банкрутство, отже майновий стан банкрута має доводитись на дату подачі позову, з урахуванням здійснених дій з розшуку активів, існуючої ймовірності їх повернення, тощо, а не ґрунтуватися лише на постанові про визнання боржника банкрутом та на відомостях річної давності;
2) наявність справи про банкрутство не звільняє ліквідатора банкрута від процесуального обов'язку вказувати і надавати докази кожної обставини, на яку посилається позивач, (наприклад, ненадходження коштів на рахунки за період ліквідпроцедури, відсутності коштів на рахунку, відсутності майна, за рахунок якого може бути сплачено судовий збір, відсутності особистих коштів у ліквідатора банкрута, вжиття заходів по створенню і наповненню кредиторами фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, можливості стягнення частини боргу з метою подальшого використання стягнених коштів для сплати решти судового збору, інші можливі джерела тощо);
3) докази мають бути вказані у заявах, мають бути перелічені у додатках, та мають бути додані в належному вигляді (в оригіналі чи в копії, належно засвідченій, на чому суд особливо наголошує). Також суд допускає можливість посилання на докази у загальній справі про банкрутство (том, аркуш, якщо вони належні, якщо вони наявні у відповідача), але це не означає, що суд самостійно їх має розшукувати і має вибирати зі справи - тобто наперед оцінювати правильність їх оформлення, достатність, належність, допустимість, вірогідність;
4) докази і обґрунтування мають переконати суд, що сплата будь-якого розміру судового збору становить надмірний тягар для заявника.
9. За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на виправлення недоліків.
10. Для усунення недоліків заявнику необхідно: або сплатити судовий збір у повному обсязі або привести позовну заяву у відповідність до вимог, які вищевикладені у пунктах 7-8 цієї ухвали, та ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 27.03.2026 залишити без руху.
2. У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору/звільнення від його сплати відмовити.
Встановити позивачу наступний строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Позивачу усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі суду, у такий спосіб: сплатити судовий збір або привести клопотання у відповідність до ст.8 Закону України "Про судовий збір".
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
5. Ухвала суду набрала законної сили 13.04.2026 та не підлягає оскарженню.
Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням позивачу.
Суддя Ю.А. Хабазня
Я-2