18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1626/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Філіпової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області,
до відповідача 1. - Христинівської міської ради,
до відповідача 2. - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій",
про часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 121 254,93 грн,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Олійник І.А., заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури, посвідчення №065683 від 23.10.2021,
від відповідача 1. - участі не брали,
від відповідача 2. - Аваєва Н.В., адвокат, ордер від 04.12.2024 серія АІ № 1763360 (в режимі відеоконференцзв'язку),
30.12.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області з вимогами:
- визнати незаконним та скасувати абзац 3 пункту 1 рішення Христинівської міської ради "Про внесення змін до договору оренди землі" від 06.04.2023 № 21-28/1-VIII наступного змісту: "внести зміни до договору оренди землі від 14.03.2017, виклавши в наступній редакції п. 4.1. розділу "Орендна плата". Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий Орендодавця у розмірі 12 відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок та становить 25422 грн 24 коп в рік";
- визнати недійсним підпункт 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017, наступного змісту: "внести за згодою сторін, зміни до договору оренди від 14.03.2017, кадастровий номер земельної ділянки 7124686600:02:001:0043, виклавши пункт 4.1. "Орендна плата" в редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 25422 грн 24 коп. в рік";
- стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" до бюджету Христинівської територіальної громади 121 254,93 грн орендної плати за користування СТОВ "Обрій" земельною ділянкою площею 5,0500 га з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 згідно з договором оренди земельної ділянки від 14.03.2017, продовженого додатковою угодою від 15.05.2023.
Ухвалою від 07.01.2026 суд відкрив провадження у справі №925/1626/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 05.02.2026 о 12:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
Суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів відповідачів 07.01.2026.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив для відповідачів строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Отже, строк для подання відзиву відповідачами сплив 22.01.2026, проте останні своїм правом не скористались, відзив на позов суду не надали.
30.01.2026 представниця відповідача 2. - адвокат Аваєва Н.В. подала заяву з вимогою, зокрема, надати їй доступ до всіх матеріалів електронної справи № 925/1626/25 в підсистемі "Електронний суд" з метою ознайомлення та реалізації процесуальних прав та обов'язків в електронній формі.
Згідно з відміткою на вказаній заяві, адвокату надано доступ до електронної справи 30.01.2026.
04.02.2026 представниця відповідача 2. - адвокат Аваєва Н.В. подала клопотання про відкладення підготовчого засідання та проведення усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.02.2026, суд на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України задовольнив клопотання відповідача 2. про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання до 19.03.2026 о 12:00.
Ухвалою від 05.02.2026 суд задовольнив клопотання відповідача 2. щодо проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференцзв'язку.
Під час судового засідання 19.03.2026 представниця відповідача 2. подала заяву з вимогою прийняти заяву СТОВ "Обрій", яка подається представником, про визнання позовних вимог заступника керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області у повному обсязі та враховуючи визнання позову на стадії підготовчого засідання (до початку розгляду по суті), вирішити питання про повернення позивачу 50% сплаченого судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України та здійснити розподіл судових витрат, з урахуванням поданої відповідачем 2. заяви про визнання позову.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 19.03.2026 суд: на підставі ст. 191 ГПК України прийняв заяву відповідача 2. про визнання позову; на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.04.2026 о 15:00.
Присутня у судовому засіданні 26.03.2026 прокурор позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, представниця відповідача 2. не заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала заяву про визнання позовних вимог.
Представник відповідача 1. у судовому засіданні участі не брав, про час розгляду справи належно повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 19.03.2026) до електронного кабінету відповідача 1.
У засіданні 06.04.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 14.03.2017 між Талалаївською сільською радою та СТОВ "Обрій", як переможцем земельних торгів, укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 площею 5,0500 га для ведення сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення. 06.04.2023 рішенням Христинівської міської ради № 21-28/1-VIII внесено зміни до Договору оренди землі від 14.03.2017, у тому числі щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043, орендної плати та строку дії Договору.
На виконання рішення № 21-28/1-VIII 15.05.2023 між Христинівською міською радою та СТОВ "Обрій" укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до Договору оренди від 14.03.2017. Укладеною Додатковою угодою розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 зменшено з 41,83 % до 12 % від її нормативно грошової оцінки, саме з 96 129,74 грн до 25 422,24 грн у рік відповідно, що нівелює конкурентні засади передачі в користування земельних ділянок, основним критерієм яких є найвищий розмір орендної плати запропонованої учасником, який і стає переможцем земельних торгів. Зменшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів від її оренди.
Відповідачі своїм правом не скористались, відзивів на позов суду не надали.
Присутня у судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги, представниця відповідача 2. підтримала раніше подану заяву про визнання позову.
Заслухавши пояснення прокурора та представниці відповідача 2, дослідивши докази, суд встановив таке.
Відповідно до протоколу земельних торгів №10-2 від 14.03.2017 переможцем земельних торгів за лотом №2 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 строком на 7 років стало СТОВ "Обрій". Ціна продажу становить 96 129,74 грн.
14.03.2017 Талалаївська сільська рада Христинівського району Черкаської області (далі - Орендодавець) та СТОВ "Обрій" (далі - Орендар) уклали договір оренди землі. (далі - Договір)
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 14.03.2017 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінмежах Талалаївської сільської ради (в межах населеного пункту) Христинівського району Черкаської області.
В оренду передається земельна ділянка площею 5,0500 га, в тому числі: сільськогосподарські угіддя - рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7124686600:02:001:0043. (п. 2.1. Договору)
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 229 823,28 грн, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.10.2016 року і підлягає щорічній індексації. (п. 2.4. Договору)
Договір укладено на строк 7 (сім) років. (п. 3.1. Договору)
Після закінчення строку дії Договору орендар, за умови належного виконання обов'язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар зобов'язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору. (п. 3.3. Договору)
При поновленні Договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов Договору переважне право Орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк припиняється. (п. 3.4. Договору)
Плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 14.03.2017 року у розмірі річної орендної плати, що становить 96 129,74 грн підлягає сплаті орендарем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди на р/р Талалаївської сільської ради Христинівського району Черкаської області. (п. 4.1. Договору)
Орендна плата за наступні роки сплачується Орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р Талалаївської сільської ради Христинівського району Черкаської області, у розмірі 41,83 % (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, що становить 96 129,74 грн за рік. (п. 4.2. Договору)
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням індексів інфляції. (п. 4.3. Договору)
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено висновками або іншими документами компетентних органів державної влади; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. (п. 4.5. Договору)
В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (п. 5.1. Договору)
Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (п. 5.2. Договору)
Передача в оренду земельної ділянки здійснюється за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону. (п. 6.1. Договору)
Обов'язки Орендаря: самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та, враховуючи вимоги п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу Державної фіскальної служби України за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. (п. 9.4.9. Договору)
Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розглядається у судовому порядку. (п. 12.1. Договору)
Відповідно до витягу №НВ-7100258942023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 04.04.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 становить 211 851,29 грн.
06.04.2023 Христинівська міська рада прийняла рішення № 21-28/1-VІІІ про внесення змін до договору оренди землі, відповідно до п. 1 якого, зокрема, вирішила:
- внести зміни до договору оренди землі від 14.03.2017, виклавши пункти цього договору в наступній редакції:
- "п. 2.4. розділу "Об'єкт оренди" Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 211851 гривень 29 коп. відповідно до витягу НВ-7100258942023, із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.04.2023 року".
- "п. 3.1. розділу "Строк дії договору" Договір укладено строком до 14.03.2034 року (чотирнадцятого березня дві тисячі тридцять четвертого року). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку, на який його було укладено, повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк."
- "п. 4.1. розділу "Орендна плата". Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця у розмірі 12 відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок та становить 25 422,24 грн в рік.
15.05.2023 Христинівська міська рада (Орендодавець) та СТОВ "Обрій" (Орендар) підписали Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 14 березня 2017 року (номер запису про інше речове право 19929351 від 5.04.2017 р.) в редакції рішення Христинівської міської ради № 21-28/1-VІІІ від 06.04.2023.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у СТОВ "Обрій" 31.05.2023 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 площею 5,05 га нормативно грошова оцінка якої становить 211 851,29 грн. При цьому в пункті "зміст, характеристика іншого речового права" зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця, у розмірі 12 відсотків від нормативно грошової оцінки та становить 25 422,24 грн в рік.
Уманська окружна прокуратура звернулась до Христинівського міського голови з листом від 17.10.2024 №53/4-855вих-24, в якому просила надати належним чином засвідчені копії: рішення Христинівської міської ради №21-28/1-VІІІ від 06.04.2023; договору оренди земельної ділянки від 14.03.2017, укладеного між Талалаївською сільською радою Христинівського району та СТОВ "Обрій"; додаткової угоди від 15.05.2023 до вказаного договору; витягу НВ-7100258942023 щодо нормативної оцінки земельної ділянки; проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0500 га з кадастровим номером 7124686600:01:001:0043. Окрім того Уманська окружна прокуратура просила надати інформацію щодо розміру сплаченої ТОВ "Обрій" орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:01:0043 у 2021-2024 роках.
З супровідним листом від 23.10.2024 № 03-10-12-4847 Христинівська міська рада направила Христинівському відділу Уманської окружної прокуратури копії запитуваних документів. Христинівська міська рада в листі зазначила, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,0500 га з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 у міській раді відсутній. СТОВ "Обрій" за користування земельною ділянкою 5,0500 га сплачував орендну плату у 2021-2024 роках: 2021 рік - 88 790,99 грн, 2022 рік - 88 123,83 грн, 2023 рік - 88 123,83 грн, 9 місяців 2024 р. -24 291,81 грн.
Уманська окружна прокуратура звернулась з листом від 25.07.2025 №53/4-502вих-25 до Христинівського міського голови, в якому відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила повідомити у зв'язку з чим Додатковою угодою розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:01:001:0043 зменшено з 41,83 % до 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та чи рахується заборгованість по сплаті орендної плати за зазначену земельну ділянку за СТОВ "Обрій", якщо заборгованість наявна, надати відповідний розрахунок.
У відповідь Христинівська міська рада надала лист від 11.08.2025 № 03-10-12-3374, в якому повідомила, що додатковою угодою від 15.05.2023 внесено зміни до Договору оренди від 14.03.2017 на земельну ділянку площею 5,0500 га, кадастровий номер 7124686600:02:001:0043. Пунктом 4.1 додаткової угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 25 422,24 грн у рік. Зменшення розмірів орендної плати з 41,83 % до 12 % відбулось згідно рішення депутатів Христинівської міської ради на сесії № 21-28/1-УІІІ. Станом на 01.07.2025 заборгованості по сплаті орендної плати немає.
Уманська окружна прокуратура звернулась з листом від 16.10.2025 № 53/4-726вих-25 до Христинівського міського голови, в якому керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію щодо розміру сплаченої ТОВ "Обрій" орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 у 2023-2025 роках із розбивкою по місяцях.
У відповідь Христинівська міська рада надала лист від 20.10.2025 № 03-10-12/4780 в якому міститься інформація щодо сплат СТОВ "Обрій" орендної плати за користування земельною ділянкою 5,05 га за 2023 - 2025 роки відповідно до договору оренди від 14.03.2017 та додаткової угоди від 15.05.2023, зі змісту якої випливає, що у 2023 році СТОВ "Обрій" сплатило 88 123,83 грн, у 2024 році - 31 835,81 грн, у 2025 році (січень - вересень) - 22 176,56 грн.
Уманська окружна прокуратура звернулась до Христинівського міського голови листом від 31.10.2025 № 53/4-755вих-25, в якому просила надати інформацію щодо розміру сплаченої ТОВ "Обрій" орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 у жовтні 2025 року.
У відповідь Христинівська міська рада надала лист від 04.11.2025 № 03-10-12-5111, в якому повідомила, що СТОВ "Обрій" за оренду земельної ділянки 5,05 га відповідно до договору оренди від 14.03.2017 та додаткової угоди від 15.05.2023 сплачено у жовтні 2025 року 2 493,75 грн.
Так прокурор стверджує, що укладеною Додатковою угодою розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 зменшено з 41,83 % до 12 % від її нормативно грошової оцінки, саме з 96 129,74 грн до 25 422,24 грн у рік відповідно, що нівелює конкурентні засади передачі в користування земельних ділянок, основним критерієм яких є найвищий розмір орендної плати запропонованої учасником, який і стає переможцем земельних торгів. Зменшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів від її оренди. Викладене стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент ухвалення спірного рішення міської ради (далі - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. (абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України)
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. (абз. 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, повноваження щодо вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки належало до компетенції Христинівської міської ради.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. (ч. 1 ст. 22 ЗК України)
Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. (абз. 1 ч. 1 ст. 134 ЗК України)
Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція). (абз. 1 ч. 2 ст. 135 ЗК України)
Винятки щодо обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) визначені у ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України, при цьому до вказаних випадків не відноситься передача в оренду сільськогосподарським товариствам земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 918/1131/22 зазначив, що виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, та які належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів (подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 28.01.2025 у справі № 922/940/21 та від 02.04.2025 у справі № 922/3614/21).
З викладеного випливає, що передача в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності можлива за рішенням органу місцевого самоврядування виключно на конкурентний засадах (за результатами земельних торгів).
Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. (ст. 21 Закону України "Про оренду землі")
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. (ч. 1) Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини. (ч. 2) Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення. (ч. 3)
Таким чином встановлений за результатами земельних торгів розмір орендної плати, є фіксованим і не може бути переглянутий на меншу суму. Ця норма забезпечує стабільність орендних відносин, бюджетних надходжень і захищає інтереси держави та територіальних громад та дозволяє запобігти маніпуляціям із вартістю оренди після проведення торгів. Отже, встановлена на аукціоні орендна плата має обов'язковий характер і не може бути знижена протягом дії договору або його поновлення, що забезпечує сталість та прозорість орендних відносин між орендарем і територіальною громадою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування діють в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що абзац 3 пункту 1 рішення Христинівської міської ради "Про внесення змін до договору оренди землі" від 06.04.2023 № 21-28/1-VIII, яким внесено зміни до п. 4.1. розділу "Орендна плата" в частині зменшення розміру орендної плати без проведення електронних торгів спірного Договору є незаконним, оскільки прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ч. 2 та п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У постанові від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зауважив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Такі правові висновки сформовані у п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також було акцентовано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала і на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.
Схожі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/2.0 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143).
Так суд враховує, що оспорюване прокурором рішення Христинівської міської ради від 06.04.2023 № 21-28/1-VIIIПро внесення змін до договору оренди землі, зокрема, абзац 3 пункту 1 вичерпало свою дію фактом його виконання, адже за його наслідками було укладено оспорювану додаткову угоду та продовжено з відповідачем 2. строк дії Договору оренди спірної земельної ділянки із визначеним (зменшеним) розміром орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому його скасування є неефективним способом захисту, і в цій частині позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають саме з підстав неефективності обраного способу захисту.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним підпункту 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017 суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (ч. 1 ст. 216 ЦК України)
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України)
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. (ст. 236 ЦК України)
Оскільки підписання спірної додаткової угоди, зокрема, в частині внесення змін до пп. 3 п. 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017, здійснено, як уже встановлено, на підставі незаконного в частині абзацу 3 п. 1 рішення Христинівської міської ради "Про внесення змін до договору оренди землі" від 06.04.2023 № 21-28/1-VIIІ, тобто з порушенням вимог законодавства, зазначене є підставою для визнання пп. 3 п. 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 недійсним.
Оскільки право оренди земельної ділянки за зниженою ставкою орендної плати відповідач 2. набув з порушенням вимог діючих норм земельного законодавства, поза межами земельних торгів, то відповідно підпункт 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017 підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 216 ЦК України.
Як зазначено судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. (ч. 2 ст. 216 ЦК України)
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в п. 64 і 65 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в п. 80- 82 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Здійснюючи тлумачення вказаних норм права, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 фактично уточнила висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, а Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).
Відтак, недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю.
Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.
Водночас Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 звертає увагу на те, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а також не спричиняти порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідачів, тобто бути адекватним наявним обставинам, і призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків). Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (п. 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначено, що за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що у даному випадку вимога прокурора про стягнення з відповідача 2. недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати є належним способом захисту.
Так прокурор заявив до стягнення 121 254,93 грн недоплаченої орендної плати.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. (ч. 2, 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі")
Зважаючи на те, що спірна Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 укладена з порушеннями приписів земельного законодавства та підлягає визнанню недійсною в частині визначення розміру орендної плати, розмір орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем 2. слід розраховувати з урахуванням умов п. 4.2 Договору в первісній редакції.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. (пп. 271.1.1 ПК України)
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100,де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. (п. 289.2 ПК України).
При цьому, за загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом коригування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Отже базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.
Дослідивши розрахунок, здійснений прокурором, суд встановив, що останній здійснює розрахунок суми орендної плати, яка підлягала сплаті у 2023 році зважаючи на інформацію з витягу № НВ-7100258942023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого, станом на 04.04.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 становила 211 851,29 грн, з урахуванням інформації Державної служби статистики України, згідно з якою, індекс споживчих цін за 2023 рік становить 105,1%, за 2024 рік - 112 %. Відповідно, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051, за 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Та на підставі п. 4.2. Договору, за яким орендна плата сплачується орендарем у розмірі 41,83 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, відповідач 2. повинен був сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у січні 2024 року в сумі 7 343,65 грн, починаючи з лютого 2024 року у сумі 7 718,18 грн/міс, у січні 2025 року - 7 718,18 грн, а з лютого 2025 року - 8 644,36 грн/міс.
Тобто загалом відповідач 2. повинен був сплатити у 2024 році 92 243,63 грн, а за десять місяців 2025 року - 85 517,42 грн.
Відповідно до інформації, наданої Христинівською міською радою, СТОВ "Обрій" у 2024 році сплачено 31 835,81 грн орендної плати, за 9 місяців 2025 року орендарем сплачено 22 176,56 грн, у жовтні 2025 року - 2 493,75 грн.
З викладеного випливає, що у 2024 році відповідач 2. не доплатив 60 407,82 грн орендної плати (92 243,63 - 31 835,81), у 2025 році - 60 847,11 грн (85 517,42 - 22 176,56 - 2 493,75), що загалом становить 121 254,93 грн.
Така обставина, враховуючи визнання позову, визнається відповідачем 2.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача 2. 121 254,93 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 50, 51 указаної постанови).
У Рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно із ч. 1-3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
За змістом положень абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
З матеріалів справи випливає, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю.
За ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
У рішенні "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (пункт 71) ЄСПЛ зазначав про принцип "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 33 та 34) щодо позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача" (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25-28 постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).
ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).
Прокурор самостійно обґрунтував, що необхідність захисту інтересів держави в цій справі полягає в необхідності захисту Христинівської міської територіальної громади, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду за зниженою ставкою орендної плати призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати.
З огляду на викладене випливає, що прокурором в межах даного предмету спору доведено порушення інтересів внаслідок протиправної діяльності органу місцевого самоврядування, який є відповідачем у цій справі, та відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, внаслідок чого прокурор обґрунтовано виступив у даному позові в якості самостійного позивача в інтересах держави.
Таким чином, позов поданий в межах спору, у якому Христинівська міська територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов'язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом - Христинівську міську раду, замість якої й діє прокурор.
Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, що, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, є обов'язкові для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав в конкретному випадку для представництва прокурором інтересів держави.
Підсумовуючи викладене суд частково задовольняє позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним підпункту 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017 та стягнення з відповідача 2. до бюджету Христинівської територіальної громади 121 254,93 грн орендної плати за користування СТОВ "Обрій" спірною земельною ділянкою.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України:
- судовий збір у сумі 2 422,40 грн за немайнову вимогу про визнання незаконним та скасування абзацу 3 пункту 1 рішення Христинівської міської ради "Про внесення змін до договору оренди землі" від 06.04.2023 № 21-28/1-VIII, у задоволенні якої судом відмовлено, покладається на прокурора;
- судовий збір у сумі 2 422,40 грн за немайнову вимогу про визнання недійсним підпункту 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017, яку судом задоволено покладається на відповідачів у рівних частинах по 1 211,20 грн;
- судовий збір у сумі 2 422,40 грн за майнову вимогу про стягнення з відповідача 2. 121 254,93 грн, яку судом задоволено повністю, покладається на відповідача 2.
Водночас суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд вище встановив, що відповідач 2. до початку розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову, яку прийнято судом.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, Черкаській обласній прокуратурі, як платнику судового збору відповідно до платіжної інструкції від 03.11.2025 № 2395, підлягає поверненню з Державного бюджету України 1 816,80 грн судового збору у зв'язку із визнанням позову відповідачем 2.
При цьому суд звертає увагу, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до Порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого та направленого контролюючим органом - відповідним судом. Для повернення судового збору позивачу необхідно звернутися із заявою до Господарського суду Черкаської області із обов'язковим зазначенням інформації, визначеної у п. 5 Розділу І Порядку.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 130, 191, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним підпункт 3 пункту 1 Додаткової угоди від 15.05.2023 до Договору оренди землі від 14.03.2017, наступного змісту: "внести за згодою сторін, зміни до договору оренди від 14.03.2017, кадастровий номер земельної ділянки 7124686600:02:001:0043, виклавши пункт 4.1. "Орендна плата" в редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становить 25422 грн 24 коп. в рік".
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" (ідентифікаційний код 21378518, вул. Центральна, буд. 23, корпус А, с. Талалаївка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20031) до бюджету Христинівської територіальної громади 121 254,93 грн орендної плати за користування СТОВ "Обрій" земельною ділянкою площею 5,0500 га з кадастровим номером 7124686600:02:001:0043 згідно з договором оренди земельної ділянки від 14.03.2017, продовженого додатковою угодою від 15.05.2023, зарахувавши її на рахунок (ІВАN) - UA178999980334179812000023757, отримувач - ГУК у Черк.обл./тг м. Христин/18010600, код отримувача - 37930566, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету - 18010600).
Стягнути з Христинівської міської ради (ідентифікаційний код 33319218, вул. Соборна, буд. 30, м. Христинівка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20001) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18000, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 1 211,20 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" (ідентифікаційний код 21378518, вул. Центральна, буд. 23, корпус А, с. Талалаївка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20031) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18000, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 1 816,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повернути Черкаській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, Черкаси, Черкаська область, 18000, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) із Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 816,80 грн, що сплачений на підставі платіжної інструкції №2395 від 03.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати учасникам справи за допомогою системи "Електронний суд".
Повне рішення складено та підписано 14.04.2026.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА