8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство
"13" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/177/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши заявуТовариство з обмеженою відповідальністю "Мега Корм"
про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" , код ЄДРПОУ 31847986
за участю:
представника ТОВ «МЕГА КОРМ» - Єрьоміна О.Ю. (на оголошення після перерви не з'явився)
представника ТОВ «ПФ ПРОСЯНЕ» - Карнаух А.В.
арбітражного керуючого - Мухітдінов Р.Д. (на оголошення після перерви не з'явився)
21.01.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" (вх. № 177/26) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Просяне».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 21.01.2026 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/177/26 та визначено її до розгляду судді Аюповій Р.М.
Ухвалою суду від 26.01.2026 (суддя Аюпова Р.М.) прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання неодноразово відкладалось, в порядку ст. 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.03.2026 кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/177/26 (вх. № 6570).
Ухвалою суду від 19.03.2026 заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю “Мега Корм» відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/177/26 (вх. № 6570) визнано необґрунтованим.
Також, ухвалою від 19.03.2026 був задоволений самовідвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи №922/177/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Просяне». Справу № 922/177/26 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 для розгляду справи № 922/177/26 було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду (суддя Прохоров С.А.) від 23.03.2026 було:
- прийнято справу №922/177/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Просяне» до провадження,
- розпочато розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Просяне» спочатку,
- прийнято до розгляду уточнену заяву ТОВ “МЕГА КОРМ» вх. №6830 від 23.03.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство,
- підготовче засідання призначено на 06 квітня 2026 р.
06.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Просяне» (боржник) надійшов відзив на уточнену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" (заявник, кредитор). В своєму відзиві боржник заперечує проти заяви, зазначає про наявність спору про право.
В підготовчому засіданні 06.04.2026 представник заявника підтримав заяву та просив відкрити провадження у справі, зазначив, що всі докази заявником були подані.
Представник боржника заперечував проти заяви та просив відмовити у відкритті провадження у справі, зазначив, що всі докази боржником були подані.
Арбітражний керуючий підтримав свою згоду на участь у справі.
06.04.2026 судом було оголошено перерву до 13.04.2026 на стадії ухвалення судового рішення за результатами розгляду заяви ТОВ “МЕГА КОРМ» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Птахофабрика Просяне ".
07.04.2026 від ТОВ "МЕГА КОРМ" надійшли додаткові докази в обгрунтування його заяви (клопотання вх. №8232 та вх. №8211).
Однак, суд зазначає, що такі докази були подані заявником після оголошення судом перерви на стадії прийняття судового рішення, подані хоча й 06.04.2026 через систему Електронний суд але, як вбачається з відомостей Діловодства спеціалізованого суду, після 18 години (після того як суд пішов на стадію ухвалення судового рішення).
Представник заявника в підготовчому засіданні повідомляв суд про те, що всі докази в обґрунтування заяви були подані.
Таким чином, оскільки такі докази надійшли до суду під час перерви на стадії ухвалення судового рішення, суд не приймає їх до уваги, не досліджує їх та не надає ним оцінки в цій ухвалі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, суд виходив з наступного.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
При цьому грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Так, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч. 5, ч. 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
При цьому системний аналіз положень статей 36, 39 КУзПБ з урахуванням статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про покладення на кредитора обов'язку надати докази на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника, якому надана можливість подати відзив на заяву кредитора - обов'язку надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.
Тобто положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати такі майнові зобов'язання покладено саме на боржника.
Подібні за змістом висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.08.2022 у справі №910/15533/20.
Також, обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Правова категорія "спір про право" може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Розглянувши та перевіривши у порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства обґрунтованість вимог заявника у підготовчому засіданні суду, здійснивши всебічно та повно оцінку поданих суду кредитором доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та вислухавши пояснення представників кредитора, боржника та арбітражного керуючого, суд встановив наступне.
Кредитор звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника на тій підставі, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" має заборгованість перед ТОВ "МЕГА КОРМ":
- заборгованість за Товар, отриманий в період з 08.10.2025 по 04.11.2025 за Договором поставки №38 від 25.02.2025 р., яка складає 12 574 057,40 грн;
- заборгованість по сплаті 10% річних в сумі 63 421,94 грн та інфляційні витрати в сумі 48 043,12 грн (всього 111 465,06 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №53 від 11.12.2023 року;
- заборгованість по сплаті 10% річних в сумі 859 526,87 грн та інфляційні витрати в сумі 1 172 352,42 грн (всього 2 031 879,29 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №54 від 01.01.2024 року складає 2 031 879,29 грн;
- заборгованість по сплаті 3% річних (відповідно до ст. 625 ЦК України) в сумі 120 559,93 грн та інфляційні витрати в сумі 58 160,60 грн (всього 178 720,53 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №11 від 11.08.2022 року.
В обґрунтування цих обставин, кредитором було подано до його первісної заяви договір №38, видаткові та товарно-транспорті накладні за період з 08.05.2025 по 04.11.2025, банківські виписки, акт звіряння до цього договору.
До уточненої заяви кредитором, в обґрунтування цих вимог, було додано розрахунок до Договору №11, розрахунок за Договором №54, розрахунок за Договором №53, Договір №11, договір №54.
В свою чергу, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що стосовно вимог, заявлених за Договором поставки № 38 від 25.02.2025 року в сумі 12 574 057,40 грн, між сторонами наявний спір про право.
Так в провадженні Господарського суду перебувають наступні справи:
1. 922/4118/25; за позовною заявою ТОВ “МЕГА КОРМ» до ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» про стягнення заборгованості за Договором поставки №38 від 25.02.2025 року (дата подачі позовної заяви 21.11.2025 року);
2. 922/4539/25; за позовною заявою ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» до ТОВ “МЕГА КОРМ» про визнання недійсним Договору поставки №38 від 25.02.2025 року разом з оформленими до нього видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (дата подачі позовної заяви 17.12.2025 року).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 року було відкрито провадження по справі №922/4118/25 за позовною заявою ТОВ “МЕГА КОРМ» до ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» про стягнення заборгованості. Суть спору у справі № 922/4118/25 полягає у стягненні з ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» заборгованості, яка виникла з Договору поставки №38 від 25.02.2025, разом з оформленими до нього видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» звернулося до Господарського суду Харківської області з окремою позовною заявою про визнання недійсним Договору поставки № 38 від 25.02.2025 року, а також оформлених на його підставі всіх видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 грудня 2025 року по справі № 922/4539/25 було відкрито провадження за позовною заявою ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» до ТОВ “МЕГА КОРМ».
Станом на 06.04.2026 рішень у цих справах по суті вимог прийнято не було.
Також судом встановлено, що ТОВ "МЕГА КОРМ" звернувся до суду й заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (справа № 922/4154/25), яку в подальшому відкликав.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Положеннями частини 3 даної статті встановлено, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Частинами першою та другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити відомості, передбачені частиною першою статті 34 Кодексу, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Зважаючи на обмеження строку проведення підготовчого засідання та стандартів доказування, які суд може використати на цій стадії процесу, подані кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство докази на підтвердження обґрунтованості вимог до боржника мають переконливо свідчити про відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора та про наявність порушеного (невиконаного) господарсько-правового зобов'язання.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо (про що неодноразово зазначав Верховний суд у своїх постановах: від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20; від 16.09.2020 року у справі № 911/593/20; від 02 лютого 2022 року у справі №910/4918/21).
Верховний суд у своїй постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №910/4877/21 зауважив, що заперечення щодо вимог заявника у вигляді позову,предметом якого є оспорення обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2025 року по справі № 922/3865/24 зазначає, що наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути
виражена у двох формах:
процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);
матеріально - правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника).
Суд прямо зазначає, що спір про право може бути наявним і у випадках, коли позовна заява боржника подана після подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо таке подання зумовлене об'єктивною відсутністю у боржника можливості звернутися до суду раніше.
Таким чином, на момент звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі №922/177/26, між сторонами вже був наявний спір про право щодо вимог кредитора заявлених за Договором поставки № 38 від 25.02.2025 року в сумі 12 574 057,40 грн.
Щодо решти вимог кредитора, а саме:
- заборгованість по сплаті 10% річних в сумі 63 421,94 грн та інфляційні витрати в сумі 48 043,12 грн (всього 111 465,06 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №53 від 11.12.2023 року;
- заборгованість по сплаті 10% річних в сумі 859 526,87 грн та інфляційні витрати в сумі 1 172 352,42 грн (всього 2 031 879,29 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №54 від 01.01.2024 року складає 2 031 879,29 грн;
- заборгованість по сплаті 3% річних (відповідно до ст. 625 ЦК України) в сумі 120 559,93 грн та інфляційні витрати в сумі 58 160,60 грн (всього 178 720,53 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №11 від 11.08.2022 року
суд зазначає наступне.
В обґрунтування цих цих вимог, було додано розрахунок до Договору №11, розрахунок за Договором №54, розрахунок за Договором №53, Договір №11, договір №54.
З наданих суду пояснень учасниками справи встановлено, що між ТОВ “МЕГА КОРМ» та ТОВ “ПТАХОФАБРИКА “ПРОСЯНЕ» відбувались господарські взаємовідносини за Договорами поставки № 11 від 11.12.2022, № 53 від 11.12.2023, № 54 від 01.01.2024, які на момент звернення ТОВ “МЕГА КОРМ» з уточненою заявою до Господарського суду є завершеними, дія Договорів закінчена.
Відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - “ЦК України») передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Частинами 1 та 2 статті 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, можна дійти висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
У відповідності до правової позиції Касаційного господарського суду викладеній у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20 визначено “Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, по суті, є реалізацією ним права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту».
Грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
В свою чергу, частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
В свою чергу, суд вирішуючи обґрунтованість заявлених вимог в частині нарахованих річних чи інфляційних має перевірити правомірність та правильність їх нарахування кредитором, з урахуванням розміру заборгованості на певний період за який такі нарахування здійснюються та сам момент виникнення обов'язку у боржника з яким пов'язане таке нарахування.
Так, відповідно до п.5.1, п.5.2 Договору поставки №53, на який посилається кредитор, встановлено, що оплата товару Покупцем (боржником) здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) протягом 30 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника. Постачальник має право без додаткового погодження з Покупцем, грошові кошти, які сплачує Покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:- в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу); в другу чергу - поточні платежі.
Відповідно до п.5.1, п.5.2 Договору поставки №54 оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) протягом 30 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника. Постачальник має право без додаткового погодження з Покупцем, грошові кошти, які сплачує Покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:- в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу); в другу чергу - поточні платежі.
Відповідно до п.5.1, п.5.2 Договору поставки №11 оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) протягом 14 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника. Постачальник має право без додаткового погодження з Покупцем, грошові кошти, які сплачує Покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:- в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу); в другу чергу - поточні платежі.
Таким чином, предметом дослідження в спірних правовідносинах є наявність заборгованості у боржника на певний період часу перед кредитором за поставлений товар, сам період прострочення, з урахування здійснених боржником платежів в рахунок погашення заборгованості, а тому доведенню в даному випадку підлягає факт отримання товару боржником зі встановленням судом дат отримання, для чого необхідне дослідження первинної документації, а не лише змісту самих договорів та здійснених заявником розрахунків до них.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88 : 2.1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 названого Закону).
Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.
Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.
Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.
У той же час кредитором до його заяви не було подано докази, що підтверджують факт передачі кредитором товару боржнику та його прийняття останнім та дати цієї події, з яких би суд міг встановити строки виникнення обов'язку боржника по оплаті отримання товару.
Кредитором не надано й документи бухгалтерської та/або податкової звітності, які б підтверджували відображення господарських операцій за доданими до заяви договорами.
Не надано й доказів сплати коштів боржником за отриманий товар за цими договорами, як не надано і банківських виписок щодо руху коштів по своїх рахунках, з яких суду можливо було б встановити наявність відповідних оплат від боржника та, відповідно перевірити розрахунки кредитора щодо вірності заявлених вимог.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу, суд вирішуючи обґрунтованість заявлених вимог в частині нарахованих річних чи інфляційних має перевірити правомірність та правильність їх нарахування кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на в и м о г у кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Проте, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Зазначений висновок також викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року по справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19).
Однак кредитором до його заяви не було подано доказів, з яких вбачалось би прострочення боржником його зобов'язання за поданими договорами.
Таким чином, оскільки до матеріалів заяви ТОВ «МЕГА КОРМ» не подано доказів в підтвердження розміру, нарахованих ним вимог до боржника у вигляді річних та інфляційних втрат, що унеможливлює проведення судом перевірки правомірності нарахування відповідних сум, суд дійшов висновку щодо відхилення грошових вимог по сплаті 10% річних в сумі 63 421,94 грн та інфляційні витрати в сумі 48 043,12 грн (всього 111 465,06 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №53 від 11.12.2023 року; по сплаті 10% річних в сумі 859 526,87 грн та інфляційні витрати в сумі 1 172 352,42 грн (всього 2 031 879,29 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №54 від 01.01.2024 року складає 2 031 879,29 грн; по сплаті 3% річних (відповідно до ст. 625 ЦК України) в сумі 120 559,93 грн та інфляційні витрати в сумі 58 160,60 грн (всього 178 720,53 грн) за порушення строку оплати товару за Договором поставки №11 від 11.08.2022 року.
Також, суду не надано доказів того, що кредитор звертався до боржника з вимогою про сплату інфляційних та процентів річних, як-то передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а отже суд в цій справі не може з'ясувати строк виконання даного зобов'язання та як наслідок не може встановити неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредитором не інакше, як через застосування процедур, передбачених КУзПБ (ст. 1 КУзПБ), тобто існує між сторонами "спір про право" і стосовно цих вимог кредитора.
Щодо подання ТОВ «МЕГА КОРМ» в подальшому документів для долучення матеріалів справи, суд додатково зауважує наступне.
З огляду на запроваджені законодавцем організаційні засади та мету підготовки та проведення судом підготовчого засідання, що полягають у необхідності перевірки судом обґрунтованості вимог заявника, розгляді поданих документів, заслуховуванні пояснень сторін, оцінці обґрунтованості заперечень боржника, вирішенні інших питань, пов'язаних з розглядом справи, що сукупно здійснюється судом з метою з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (частини 1 та 2 статті 39 КУзПБ), відкриття судом підготовчого засідання в день, коли воно було призначено ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 35 КУзПБ), проведення судом підготовчого засідання має відповідні незворотні наслідки, що визначаються метою, змістом процесуальних дій, що вчиняє суд у межах проведення та за наслідками підготовчого засідання (положення частин 5, 8, 9 статті 39 КУзПБ).
Отже, суд 06.04.2026, перейшовши до стадії ухвалення рішення, розглянувши по суті заяву ТОВ «МЕГА КОРМ» з урахуванням тих доказів, що були наявні в матеріалах справи.
Тобто, вирішення б заявлених вимог кредитора на підставі матеріалів, які надійшли поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу, зокрема, в справі про банкрутство.
Як вже зазначалося судом в цій ухвалі, такі докази були подані заявником після оголошення судом перерви на стадії прийняття судового рішення, подані хоча й 06.04.2026 через систему Електронний суд але, як вбачається з відомостей Діловодства спеціалізованого суду, після 18 години (після того як суд пішов на стадію ухвалення судового рішення), а тому суд не приймає їх до уваги.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах між сторонами наявний спір про право, що вже вирішується в позовному провадженні, також вбачається необхідність встановлення дійсних обставин, що мали місце в інших договірних відносинах, встановлення неналежного виконання боржником обов'язків за цими договорами, встановлення моменту виникнення у боржника грошового зобов'язання перед заявником, неподання кредитором до його заяви доказів в підтвердження вимог до боржника.
Відповідно до приписів ч. 5, 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що між кредитором та боржником існує спір про право, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила - за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не здійснюється.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 38, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 14, 73-79, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ».
Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 13.04.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали буде складено і підписано 13.04.2026.
СуддяПрохоров С.А.