8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" квітня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1903/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
представника ліквідатора : Колісниченко Є.Ю. (в режимі відеоконференції), довіреність
представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області : Кравцов Володимир Віталійович (в режимі відеоконференції), витяг з ЄДР
розглянувши заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до божника у справі
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Індевер", м. Дніпро
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю"
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.
Постановою суду від 10.04.2025 припинено процедуру санації ТОВ "Рекуперація свинцю" та повноваження керуючого санацією ТОВ "Рекуперація свинцю" Майорського О.С.; визнано ТОВ "Рекуперація свинцю" (код 35395039, адреса: вул. Киргизька 19, м. Харків, 61105) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; покладено виконання обов'язків ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", код 35395039, на арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича (свідоцтво №1905 від 09.04.19), що виконує з дня свого призначення функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру в строк до 10.04.2026.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 постанову Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 по справі 922/1903/18 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
09.12.2025 року через кабінет системи "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута, в якій податковий орган просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 10 471 550, 13 грн та судовий збір 4 844, 80 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до банкрута призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2026 року; зобов'язано ліквідатора розглянути заяву кредитора і надати суду відповідне повідомлення про результат розгляду його вимог.
29.01.2026 року від ліквідатора надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог, в якому арбітражний керуючий повністю відхиляє заявлені вимоги податкового органу, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
03.02.2026 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на повідомлення від 29.01.2026 арбітражного керуючого про результати розгляду грошових вимог.
04.02.2026 року від ліквідатора надійшло уточнене повідомлення про визнання кредиторських вимог, в якому арбітражний керуючий визнає вимоги, що виникли в період з 2020 року до моменту введення ліквідації (09.04.2025), у загальній сумі 7166228,32 грн., решту вимог відхиляє, у зв'язку їх безпідставністю їх нарахування.
В судовому засіданні 05.02.2026 року та 12.03.2026 судом оголошено протокольні ухвали про відкладення розгляду заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника .
03.04.2026 року від ліквідатора надійшли пояснення щодо відхилення грошових вимог з екологічного податку у розмірі 1 298,18 грн, у зв'язку із спливом граничного строку для стягнення (1095 днів).
06.04.2026 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення щодо заявлених кредиторських вимог.
Присутній в судовому засіданні 07.04.2026 року представник кредитора підтримує подану заяву та просить суд визнати вимоги в повному обсязі.
Представник ліквідатора визнає вимог частково у загальному розмірі 7166228,32 грн, решту вимог відхиляє, у зв'язку із спливом граничного строку для стягнення (1095 днів).
Розглянувши матеріали справи, заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до банкрута, вислухавши пояснення представників кредитора та ліквідатора, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ГРОШОВИХ ВИМОГ КОНТРОЛЮЮЧОГО (ПОДАТКОВОГО)ОРГАНУ
Відповідно до частини 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, проте питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.
За змістом підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функцію контролю дотримання законодавства з питань оподаткування (крім віднесених до компетенції митних органів підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (пункт 41.4 статті 41 ПК України)
Крім того, за змістом статті 20 ПК України податкові органи мають право, серед іншого, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, а також звертатися до суду, зокрема із заявами щодо порушення справ про банкрутство або щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1.ст.122 КУзПБ.
Відповідно до положень частин 1,3,5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч.2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Суд, вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ( Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ : від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (ст.ст. 45-47) містить подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
ВИСНОВОК СУДУ.
В поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає має кредиторські вимоги до боржника у сумі загальній сумі 10 471 550, 13 грн (основний платіж - 9849346,78 грн; пеня - 622 203, 35грн), а саме:
1. Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 10470251,95 грн (9 848 048, 60 грн - основний платіж; 622 203, 35 грн - пеня).
2. Борг по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у загальному розмірі 1298,18 грн (основний платіж).
Щодо податкового боргу з орендної плати (основний платіж)
Так, структура податкового боргу становить :
- Податкова декларація №9016045560 вiд 09.02.2018 у розмірі 329 466, 94 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9024399930 від 18.02.2019 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9029093312 від 19.02.2020 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9027908963 від 17.02.2021 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9160433196 від 16.08.2022 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9302005630 від 27.01.2023 у розмірі 131 786, 76 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9013368270 від 02.02.2023 у розмірі 1 667 102, 56 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9017366987 від 05.02.2024 у розмірі 1 022 072, 79 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9424259568 від 07.02.2025 у розмірі 730 052, 00 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9020800143 від 07.02.2025 у розмірі 696 096, 99 грн (основний платіж).
Ліквідатор визнає заявлені вимоги частково у сумі основного боргу у розмірі 7161383,52 грн, у тому числі:
- 2020 рік (Декларація №9029093312): 1 317 867,64 грн;
- 2021 рік (Декларація №9027908963): 1 317 867,64 грн;
- 2022 рік (Декларація №9160433196): 1 317 867,64 грн;
- 2023 рік (Декларація №9302005630, №9013368270): 1 798 889,32 грн;
- 2024 рік (Декларація №9017366987): 1 022 072,79 грн;
- 2025 рік (частина з 01.01.2025 до 10.04.2025): 386 818,49 грн (визнано пропорційно за 99 днів).
Ліквідатор відхиляє вимоги за податковими деклараціями, а саме: декларація №9016045560 від 09.02.2018 - 329 466,94 грн; декларація №9024399930 від 18.02.2019 - 1 317 867,64 грн., оскільки вважає, що граничний строк стягнення їх (1095 днів) сплив. Також частково визнає вимоги за податковими деклараціями №9424259568 та №9020800143 у загальному розмірі 386 818,49 грн, решту вимог за цими деклараціями у розмірі 1 039 330,50 грн. відхиляє, оскільки вважає, що вони виникли після відкриття ліквідаційної процедури, що суперечить ст.59 КУзПБ.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/ або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Податковим боргом, згідно з пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №903/51/20 викладено такий правовий висновок: "положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком".
У той же час, п. 102.1 ст. 102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пункт 101.1 ст. 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Отже, ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу ст. 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку.
Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).
Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Як вже було зазначено, ліквідатор не визнає грошові вимоги, які виникли на підставі податкової декларації №9016045560 вiд 09.02.2018 у розмірі 329466,94 грн (основний платіж), обґрунтовуючи це спливом строку 1095 днів, визначеного ст. 102 ПКУ.
Проте суд не погоджується із цим твердженням ліквідатора, виходячи з наступного.
Так, ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Податкова декларація №9016045560 датована 09.02.2018 року, отже вимоги у розмірі 329 466,94 грн виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" та в силу положень ст.1 КУзПБ є конкурсними.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію про що і було зазначено в п.3 резолютивної частини ухвали суду від 30.07.2018 року.
Отже, строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 ПКУ, не пропущений, оскільки його перебіг був зупинений на період дії мораторію, введеного ухвалою суду від 30.07.2018 року
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог за податковою декларацією №9016045560 вiд 09.02.2018 у розмірі 329466,94 грн. (основний борг), проте оскільки зазначені вимоги подані із пропуском строку, визначеного ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка кореспондується із ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, грошові вимоги у розмірі 329466,94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Щодо невизнання грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 1317867, 64 грн за податковою декларацією №9024399930 від 18.02.2019.
Ліквідатор не визнає грошові вимоги, які виникли на підставі податкової декларації №9024399930 від 18.02.2019 у розмірі 1 317 867,64 грн. (основний платіж), обґрунтовуючи це спливом строку 1095 днів, визначеного ст. 102 ПКУ.
Проте, арбітражним керуючим не враховано положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Суд зазначає, що грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області у сумі 1317867,64 грн за податковою декларацією №9024399930 від 18.02.2019 є поточними, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно, на такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому підстави для зупинення перебігу строку давності у зв'язку із введенням мораторію відсутні.
Разом з тим, суд враховує, що перебіг строку, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, підлягав зупиненню на підставах, прямо передбачених податковим законодавством.
Зокрема, відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України перебіг строків давності було зупинено на період з 18.03.2020 по 24.02.2022. Крім того, на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (у редакції, чинній у відповідний період), а також п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, перебіг строків було зупинено на період з 24.02.2022 по 01.08.2023.
Суд зазначає, що зупинення перебігу строку давності означає, що час дії таких обставин не зараховується до строку, встановленого законом, а після їх припинення перебіг строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
З огляду на викладене, строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 ПК України, з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану) станом на момент звернення із заявою не сплинув.
Отже, доводи ліквідатора про пропуск строку давності є безпідставними, а грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області за податковою декларацією №9024399930 від 18.02.2019 у сумі 1 317 867,64 грн підлягають визнанню у повному обсязі.
Щодо податкових декларацій №9424259568 та №9020800143.
Ліквідатор визнає грошові зобов'язання за податковими деклараціями лише за період до відкриття ліквідаційної процедури (01.01.2025-09.04.2025 - 99 днів). Вимоги за період після відкриття ліквідаційної процедури (10.04.2025-31.12.2025 - 266 днів), у зв'язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури вважає безпідставними та відхиляє.
Судом встановлено, що податкова декларація №9424259568 від 07.02.2025 подана за 2024 рік.
Податкова декларація №9020800143 від 07.02.2025 подана за 2025 рік, при цьому суд враховує, що 10.04.2025 визнано боржника банкрутом і відрито ліквідаційну процедуру у справі №922/1903/18.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Таким чином строк виконання грошових зобов'язань за декларацією №9020800143 настав 10.04.2025.
З наведеного слідує, що заявлені вимоги податкового органу за податковою декларацією №9424259568 від 07.02.2025 у розмірі 730 052, 00 грн (основний платіж) та податкової декларації №9020800143 від 07.02.2025 у розмірі 696 096, 99 є обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню.
Щодо податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, які виникли на підставі :
- Податкова декларація №9029093312 від 19.02.2020 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9027908963 від 17.02.2021 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9160433196 від 16.08.2022 у розмірі 1 317 867, 64 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9302005630 від 27.01.2023 у розмірі 131 786, 76 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9013368270 від 02.02.2023 у розмірі 1 667 102, 56 грн (основний платіж).
- Податкова декларація №9017366987 від 05.02.2024 у розмірі 1 022 072, 79 грн (основний платіж).
Судом встановлено, що податковий борг за вищевказаними деклараціями виник після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю" та підтверджений доданими до заяви документами, а саме вищевказаними податковими деклараціями, історією недоїмки інтегрованої картки платника податків станом на 20.11.2025 року, розрахунком виникнення податкового боргу.
Ліквідатор визнає грошові вимоги за податковими деклараціями №9029093312 від 19.02.2020, №9027908963 від 17.02.2021, №9160433196 від 16.08.2022, №9302005630 від 27.01.2023, №9017366987 від 05.02.2024 у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог у загальному розмірі 6 774 565,03 грн. за вищевказаними деклараціями .
Таким чином, загальний розмір грошових вимог по податковому боргу з орендної плати з юридичних осіб, який підтверджений доданими до заяви документами становить 9 848 048,60 грн., з яких 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 9 518 581,66 грн. є поточними вимогами, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рекуперація свинцю".
Щодо нарахування пені.
Також ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд визнати пеню, нараховану відповідно до положень ст. 129 ПК України, у загальному розмірі 622 203,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи нарахування пені здійснювалося на податкові розрахунки земельного податку на наступні зобов'язання :
- Податкова декларація № 9017810186 від 18.02.2015 року
- Податкова декларація №9019514442 від 18.02.2016 року
- Податкова декларація №9023847884 від 20.02.2017 року
- Податкова декларація № 9016045560 вiд 09.02.2018 року
- Податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № №0055381237.
По-перше : Верховний суд неодноразово наголошував на тому, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Досліджуючи докази в обґрунтування заявлених вимог по пені, судом встановлено, що податкова декларація № 9016045560 вiд 09.02.2018 року містить відмітки про її формування на підставі електронних витягів з інформаційних ресурсів ДПС України, підпис уповноваженої посадової особи - головного державного інспектора по роботі з податковим боргом, а також відбиток печатки контролюючого органу.
Водночас інші податкові декларації № 9017810186 від 18.02.2015 року, №9019514442 від 18.02.2016 року, №9023847884 від 20.02.2017 року, які були додані заявником лише 06.04.2026 року таких реквізитів не містять, є ксерокопіями та не засвідчені у встановленому порядку. Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є належні, допустимі та достовірні дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Надані ксерокопії документів, а саме податкових декларацій № 9017810186 від 18.02.2015 року, №9019514442 від 18.02.2016 року, №9023847884 від 20.02.2017 року без належного засвідчення не відповідають критеріям достовірності та допустимості доказів.
По-друге : ліквідатор у наданому до суду повідомленні заперечує проти заявленої пені у розмірі 622 203,35 грн., оскільки вважає, що пеня заявлена із пропуском строку 1095 днів, визначеного ст.102 ПКУ.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов'язання: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт129.4 статті 129 ПК України).
Суд звертає увагу на те, що з 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).
Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування цих норм, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших.
Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов'язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов'язаний встановити, зокрема:
1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов'язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);
2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;
3) період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;
4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.
Дослідивши наданий кредитором розрахунок пені, суд встановив, що відповідно до податкових декларацій моментом початку нарахування пені є 2015- початок 2018, а тому з урахуванням норм п.п. 129.1.1 п. 129.1 статті 129 Податкового кодексу України приходить до висновку, що по цих зобов'язаннях 1095 днів закінчилися до подання кредитором заяви з грошовими вимогами.
Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 № №0055381237 кредитором була нарахована пеня в період з 14.05.2018 по 30.07.2018. Проте, в матеріалах справи відповідне податкове повідомлення- рішення та доказ його направлення боржнику відсутні.
Згідно пояснень кредитора податкове повідомлення-рішення № 0055381237 від 13.03.2018 з доказами направлення через закінчення строку зберігання (5 років) знищено, згідно з актом від 05.09.2025 №131 »Про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду". Сам акт про знищення в матеріалах справи також відсутній.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2019 по справі №922/1903/18 визнано грошові вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області у сумі 4 178 944,77 гривень, в тому числі донарахування пені по орендній платі в загальній сумі 45 739,08 грн.
Разом із цим, податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що пеня по орендній платі в загальній сумі 45 739,08 грн. не увійшла до складу пені в загальному розмірі 622 203,35 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє грошові вимоги щодо пені в загальному розмірі 622 203,35 грн.
Щодо вимоги сплати екологічного податку (за викиди в атмосферне повітря) в розмірі 1 298,18 грн.
В поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що вищевказаний борг у сумі 1298,18 грн. (основний платіж) виник на підставі податкової декларація з екологічного податку № 9310054210 вiд 08.02.2019, отже заявлені вимоги є поточними.
В наданих суду поясненнях ліквідатора від 03.04.2026 року та в судовому засіданні 07.04.2026 року представник ліквідатора не визнає заявлені грошові вимоги з екологічного податку у розмірі 1 298,18 грн, у зв'язку із спливом граничного строку для стягнення (1095 днів), визначеного ст.102 ПКУ.
Представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області в судовому засіданні 07.04.2026 року будь-яких заперечень з приводу не визнання ліквідатором грошових вимог з екологічного податку не надав.
Судом встановлено, що навіть з урахуванням періодів законодавчого зупинення перебігу строків (карантинні обмеження та запровадження воєнного стану), визначений статтею 102 Податкового кодексу України граничний строк у 1095 днів є пропущеним.
Таким чином, заявлені вищезазначені грошові вимоги є такими, що пред'явлені поза межами встановленого законом строку, що унеможливлює їх задоволення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в частині стягнення екологічного податку у розмірі 1298,18 грн.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Таким чином, розглянувши заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 9848048,60 грн. (третя черга), з яких 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 9 518 581,66 грн. є поточними вимогами та 4844,80 грн судового збору, решту заявлених вимог відхиляє.
Керуючись ст. ст.1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 79, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника частково в розмірі 9 848 048,60 грн. (третя черга), з яких 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 9 518 581,66 грн. є поточними вимогами, а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
В решті вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у загальному розмірі 623 501,53 грн ( з яких 1298,18 грн основний борг та 622 203,35 грн пені) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана 13.04.2026 року.
Суддя Міньковський С.В.