08.04.2026м. СумиСправа № 920/130/26
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 04014045);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Кортакоз» (вул. Лесі Українки, 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, ЄДРПОУ 13993936)
про стягнення 1 946 019,65 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Дядькова Н.Г. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не прибув
прокурор: Васянович М.В. (в режимі відеоконференції)
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 946 019,65 грн заборгованості по договору про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області №121 від 08.07.2024, а саме: 1 191 535,10 грн пені, 528 268,39 грн інфляційних втрат, 226 216,16 грн - 3% річних. Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушив умови договору про інженерних та фортифікаційних споруд на території Сумської області від 08.07.2024 №121 у частині строку використання попередньої оплати, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Позивач підтримує позов прокурора у повному обсязі.
Відповідач визнає позов частково, а саме: - інфляційні втрати - 4129,71 грн; 3% річних - 1697,29 грн; пеня - 17348,93 грн та вважає, що нарахування повинні здійснюватися на суму 61 827,36 грн (повернуті відповідачем із запізненням грошові кошти згідно платіжної інструкції №2 від 17.12.2025), а не на суму 7 908 898,20 грн попередньої оплати. На думку відповідача, із попереднього авансу ним своєчасно було використано 7 970 725,56 грн для придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, що відображено в акті від 30.12.2025 №1 форми КБ-2в за грудень 2025.
Крім цього, відповідач зазначає, що з 08.07.2024 до 30.12.2025 на території Сумської області більше 2500 разів оголошувалась повітряна тривога загальною тривалістю 8 200 год., у зв'язку з чим мала місце затримка у виконанні робіт та поданні звітності. Вказане призвело до неможливості вчасного виконання власних зобов'язань відповідачем, адже останнє залежить від наявних непереборних чинників, що наразі діють в середині країни, де здійснює свою господарську діяльність відповідач.
Окрім того, на можливість вчасного виконання зобов'язань вплинув і той факт, що частина працівників, які є військовозобов'язаними та були залученні до виконання робіт на об'єкті, на виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» була примусово мобілізована безпосередньо під час виконання робіт на об'єкті, що призвело до потреби пошуку нових працівників, які б могли завершити виконання відповідних послуг з будівельного підряду.
Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З наведеного слідує, що починаючи із 17.06.2025 р. позивач був обмежений в можливості проводити нараховування штрафні санкції (пені) за порушення строку повернення авансу.
Також, з огляду на відсутність в діях ТОВ - фірма «КОРТАКОЗ» прямої вини за допущено порушення в частині строків повернення авансу, а також відповідного інформування позивача щодо вчасного виконання робіт, керуючись ст. 3 статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідач висловлює прохання перед судом зменшити розмір нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційного збільшення боргу.
Рух справи.
Ухвалою суду від 29.01.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 02.03.2026.
13.02.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№762 від 13.02.2026) у якому надає свої заперечення щодо позовних вимог та просить задовольнити позовні вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення боргу, відсотків річних та пені лише в розмірі 4 129,71 грн., 1 697,29 грн. та 17348,93 грн. відповідно. Також у відзиві висловив прохання щодо зменшення розміру нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційного збільшення боргу.
16.02.2026 прокурором подано відповідь на відзив (вх.№806 від 16.02.2026) у якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 02.03.2026 суд постановив: закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 25.03.2026, 11:30.
25.03.2025 представником відповідача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1489 від 25.03.2026).
Розгляд справи 25.03.2026 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 25.03.2026 відкладено розгляд справи по суті на 08.04.2026.
07.04.2025 представником відповідача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1791 від 07.04.2026).
У клопотанні представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з участю в інших судових засіданнях у судах, що розташовані в м.Рівне, та неможливістю участі в судовому засіданні у Господарському суді Сумської області.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Суд звертає увагу сторін на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На думку суду, матеріали даної справи містять усі необхідні докази для вирішення спору по суті у даному судовому засіданні.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№1791 від 07.04.2026).
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Конституційний Суд України розкриває зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять «інтереси держави» та «представництво інтересів держави в суді», наведених, зокрема, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 .
Зокрема, в відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3- рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з тлумаченням, наданим Конституційним Судом України у рішеннях, що стосуються представництва прокурором інтересів держави «інтереси держави» стосуються різних сфер та не є вичерпними; їх захист потребує здійснення різнопланових заходів щодо конституційно значущих і водночас несхожих цінностей та об'єктів захисту, зокрема суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захисту прав усіх суб'єктів права власності та господарювання; інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами окремих осіб, державних органів, державних чи недержавних підприємств, установ та організацій.
Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси
мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв'язку з пунктом 3 частини першої її статті 1311. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави.
Пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
Договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 08.07.2024 №121, укладений між ДКБ Сумської ОДА та ТОВ фірма «Кортакоз», фінансувався за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Під витратами бюджету розуміють видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.п. 13, 14 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.
Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних сил України та органів державної влади, діяльність яких спрямована на забезпечення оборони України.
У зв'язку із цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, в тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.
Крім того, кошти у вигляді попередньої оплати (авансу) за Договором були спрямовані саме на будівництво фортифікаційних споруд для захисту Сумської області від збройної агресії з боку російської федерації.
Зокрема, Кабінетом Міністрів України виділено кошти з державного бюджету для будівництва фортифікаційних споруд в Сумської області, які є наразі пріоритетом для держави, це запорука безпеки не лише регіону, але й всієї країни.
Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України.
Наявність вищенаведених порушень державних інтересів є очевидною та надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
При цьому представництво прокурором інтересів держави здійснюється за наявності виключного випадку, тобто виняткового, нетипового за своєю юридичною природою, оскільки йде мова про питання правомірності та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для будівництва фортифікаційних споруд, призначених для захисту території України в умовах широкомасштабтної військової агресії російської федерації.
Іншою обов'язковою підставою для застосування прокурором представницьких повноважень є відсутність відповідного захисту державних інтересів зі сторони уповноважених органів, зокрема у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Беззаперечно, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 10.04.2019 у справі № 813/661/17.
Відповідно до п. 1 Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД (далі - Положення), Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації та є підпорядкованим її керівництву.
Згідно з пп. пп. 2, 5 п. 5 Положення до основних завдань Департаменту належить виконання відповідно до чинного законодавства функцій замовника з проектування, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та технічного переоснащення об'єктів житлово-цивільного, соціального, природоохоронного та іншого призначення на території області за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством; виконання функцій, пов'язаних з реалізацією повноважень щодо здійснення закупівель, та ефективне використання бюджетних коштів, що спрямовуються на цю мету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
ДКБ Сумської ОДА є стороною за договором про будівництво фортифікаційних споруд від 08.07.2024, укладеним з ТОВ фірма «Кортакоз», відтак наділений повноваженнями, передбаченими положеннями ЦК України на захист своїх прав як кредитора у зобов'язанні, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом із вимогами до боржника, який неналежно виконує свої обов'язки за Договором.
З огляду на викладене, Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави.
Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що ДКБ Сумської ОДА звернувся до Сумської обласної прокуратури із листами від 04.06.2025 № 01-08/514 та від 17.06.2025 №01-12/538, в яких зазначив про факти невиконання ТОВ фірма «Кортакоз» зобов'язань за договорами про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, у тому числі за договором від 08.07.2024 №121.
Невжиття належних заходів цивільно-правового характеру ДКБ Сумської ОДА обґрунтовувалось відсутністю необхідних сум судового збору для сплати за пред'явлення відповідних заяв до суду.
Під час розгляду вказаного листа встановлено, що ДКБ Сумської ОДА звертались до Господарського суду Сумської області із позовними заявами до ТОВ фірма «Кортакоз» не зверталось.
Крім того, з метою з'ясування можливості самостійно вжити заходи цивільноправового характеру окружною прокуратурою до ДКБ Сумської ОДА надіслано листи від 26.06.2025 № 54-4829ВИХ-25, у відповідь на який Департаментом у листі від 07.07.2025 №01-08/606 повідомлено про те, що підрядники, у тому числі ТОВ фірма «Кортакоз» планує надати акти виконаних будівельних робіт за договором від 08.07.2024 №121.
На лист окружної прокуратури від 10.09.2025 №54-6642ВИХ-25 Департаментом листом від 19.09.2025 №01-08/791 повідомлено, що ТОВ фірма «Кортакоз» не надало актів виконаних будівельних робіт та договором від 08.07.2024 №121 та пропонує звернутися прокуратурі з відповідним позовом щодо стягнення неповернутої суми авансу.
Крім того, на лист окружної прокуратури від 06.10.2025 №54-7296ВИХ-25 Департаментом листами від 17.10.2025 № 01-08/863 та від 21.10.2025 №01-08/863 повідомлено, що ТОВ фірма «Кортакоз» не надало актів виконаних будівельних робіт за договором від 08.07.2024 №121 та планує повернути кошти невикористаного авансу.
Крім того, на листи окружної прокуратури від 27.11.2025 № 54-8618ВИХ-25 та від 04.12.2025 №54-8768ВИХ-25 Депертаментом листом від 08.12.2025 №01-08/1038 повідомлено, що ТОВ фірма «Кортакоз» не надало актів виконаних будівельних робіт за договором від 08.07.2024 №121 та кошти невикористаного авансу не повернуло.
Листом від 08.01.2026 №01-8/49 Департаментом повідомлено окружну прокуратуру про виконання робіт за кошти попередньої оплати (авансу) за Договором, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року від 30.12.2025.
Також на запит окружної прокуратури від 20.01.2026 Департаментом у листі від 22.01.2026 зазначено, про погодження, наданих окружною прокуратурою розрахунку пені, 3 відсотків річних та інфляційних збитків до договору від 08.07.2024 №121, а також невжиття відповідних заходів щодо стягнення штрафних санкцій у судовому порядку.
Надаючи відповіді на вказані листи, Департаментом жодних заходів щодо повернення коштів вжито не було.
Вказане свідчить про нездійснення Департаментом, як уповноваженим органом державної влади, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
З огляду на те, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу державні інтереси тривалий час залишаються незахищеними, відтак вбачаються виключні підстави для застосування представницьких повноважень прокурором.
На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду повідомлено ДКБ Сумської ОДА про представництво інтересів держави в суді листом від 26.01.2026.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
За результатами проведення оборонної закупівлі між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі - ДКБ Сумської ОДА, Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Кортакоз» (далі - Підрядник, ТОВ фірма “Кортакоз») укладено договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 08.07.2024 №121 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи щодо нового будівництва фортифікаційних споруд на території Сумської області СО-28, а також проектної документації на цей об'єкт, а Замовник - прийняти належним чином виконані роботи на оплатити їх.
Згідно з п. п. 2.1, 3.1 Договору строк виконання робіт - з 08.07.2024 до 15.08.2024, приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 11 386 750 грн. 80 коп.
Відповідно до п. 19.1 Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Додатковою угодою від 21.08.2024 № 1 внесено зміни до Договору та визначено строк виконання робіт з 08.07.2024 до 31.12.2024 та внесено зміни до календарного графіку робіт.
Додатковою угодою від 19.12.2024 № 2 внесено зміни до Договору та визначено договірну ціну у сумі 11 298 426 грн.
Додатковою угодою від 31.12.2024 № 3 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2025 та визначено строк його дії до 31.12.2025.
Розділом 12 Договору передбачено порядок проведення розрахунків за виконані роботи.
Зокрема, пунктом 12.1 Договору визначено розмір та умови перерахування Підряднику попередньої оплати (авансу).
Так, попередня оплата здійснюється за рішенням Замовника.
Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за Договором на строк не більше як шість місяців. Наведені положення Договору повністю узгоджуються із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, яким визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.
Таким чином, порядок, строки та умови здійснення попередньої оплати (авансу) передбачено, як умовами Договору, так і вимогами законодавства.
Зокрема, вищенаведеними умовами Договору передбачено, що попередня оплата має бути використана Підрядником у 6-місячний строк.
Замовником перераховано Підряднику попередню оплату на загальну суму 7 970 725,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 239 від 12.07.2024 (дата фактичної оплати - 16.07.2024).
З огляду на положення п. 12.1 Договору та п. 19 постанови КМУ від 27.12.2001 № 1764 попередня оплата надавалась Підряднику строком на 6 місяців, тобто до 16.01.2025 (з урахування продовження строку дії договору).
Підрядник відповідно до платіжної інструкції від 17.12.2024 № 2 повернув суму невикористаного авансу у розмірі 61 827,36 грн.
На думку прокурора, попередня оплата на загальну суму 7 908 898,20 грн. (7 970 725,56 грн. - 61 827,36 грн.), Підрядником використана несвоєчасно, не у 6 - місячний термін, шляхом виконання робіт, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року на суму 9 794 600,4 грн.
ДКБ Сумської ОДА на адресу ТОВ фірма «Кортакоз» надсилались претензії від 06.02.2025 та 26.05.2025, в яких серед іншого вказувалось про те, що Підрядником не надано актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), що підтверджують використання авансу, і не повернуто попередню оплату за договором про будівництво фортифікаційних споруд від 08.07.2024 № 122.
Замовник наголошував на необхідності виконання Підрядником взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема щодо негайного повернення отриманої попередньої оплати, попереджав про звернення до суду щодо стягнення відповідних коштів, а також штрафних санкцій за порушення умов Договору.
Разом з тим, Підрядником відповіді на вказані претензії на адресу Замовника не надіслано.
Тому прокурор зазначає, що у зв'язку із простроченням відповідача у використанні авансу, позивач має право на отримання пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.01.2025 по 30.12.2025 (3% річних, інфляційні втрати) та з 17.01.2025 по 17.07.2025 (пеня).
Згідно поданого прокурором розрахунку (а.с. 93), розмір пені складає 1 191 535,10 грн, інфляційні втрати - 528 268,39 грн, 3% річних - 226 216,16 грн.
Законодавство, що підлягає застосуванню. Оцінка суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку із укладеним договором, урегульовані положеннями Главою 61 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Судом установлено та сторонами не заперечується, що відповідно до п.19.1 договору позивач 16.07.2024 перерахував відповідачу 7 970 725,56 грн попередньої оплати згідно з платіжною інструкцією №239 від 12.07.2024. При цьому попередня оплата надавалась строком на 6 місяців, тобто до 16.01.2025 (з урахуванням продовження дії договору відповідно до додаткових угод).
Тому, відповідач у строк до 16.01.2025 був зобов'язаний або використати суму попередньої оплати, або повернути її позивачу.
Відповідач 17.12.2024 відповідно до платіжної інструкції №2 повернув позивачу 61 827,36 грн невикористаної попередньої оплати.
Попередня оплата у розмірі 7 970 725,56 грн була використана відповідачем шляхом виконання робіт лише у грудні 2025, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 на суму 9 794 600,40 грн.
Таким чином судом установлено, що прострочення відповідача у використанні авансу для здійснення робіт за договором складає у розмірі 7 908 898,20 грн з 17.01.2025 по 30.12.2025.
Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч. 2 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Також ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Тому, у зв'язку із простроченням відповідача до нього можуть бути застосовані правові наслідки у вигляді стягнення неустойки (штрафу, пені) та наслідки передбачені ст. 625 ЦК України.
Так, відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України (у редакції на момент укладення договору), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони у п.16.10. договору передбачили, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 Договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Тому, прокурор правильно нарахував пеню у розмірі 1 191 535,10 грн за період з 17.01.2025 по 17.07.2025 (розрахунок, а.с.93).
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, прокурором заявлено стягнення 528 268,39 грн інфляційні втрат та 226 216,16 грн - 3% річних за період з 17.01.2025 по 30.12.2025.
Судом перевірено розрахунок (а.с.93), який є арифметично вірним.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає заявлені вимоги прокурора правомірними та задовольняються у повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача.
Як зазначалось судом, відповідач визнає правомірним нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат лише на суму 61 827,36 грн, тобто на суму повернутого невикористаного авансу (попередньої оплати).
Відповідач вважає, що він у визначений договором строк використав аванс у розмірі 7 908 898,20 грн на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій необхідних для виконання робіт, що підтверджується, на його думку, актом форми КБ-2в за грудень 2025 від 30.12.2025 та журналом виконаних робіт. Відповідач також зазначає, що оформлення акту приймання виконаних будівельних робіт є лише одним із способів фіксації результатів виконання робіт та обсягів використаних матеріалів. Складання та підписання такого акту потребує активної участі двох сторін. Зволікання із підписом такого акту зі сторони позивача не може бути покладене у провину для відповідача, за умови, що відповідач вчасно повідомив про завершення таких робіт, або ж надав для підпису відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт. Станом на 16 січня 2025р. частина будівельних матеріалів на суму 7 908 898,20 грн. вже були використані, тривала лише процедура їх використання та прийняття, шляхом погодження змістового наповнення акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт.
Суд критично оцінює зазначені заперечення відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12.3 Договору розрахунки по Договору проводяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник здійснює по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника проміжні платежі Підряднику за виконані будівельні роботи на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми № КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
Верховний Суд у ряді постанов (від 28.01.2025 у справі №916/506/23, від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 05.06.2024 у справі №908/659/23) висловив правову позицію, що належним доказом використання авансу є лише підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3.
У даній справі жодних доказів використання авансу у 6 - місячний строк відповідач не надав, як і доказів відмови замовника від підписання актів.
Стосовно того, що відповідач для підтвердження виконання умов Договору (використання авансу) посилається на придбання і постачання матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, які зазначені в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2025 року суд зазначає, що даний акт не містить інформації в який період були закуплені дані матеріали.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20, а також Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
Відтак, користування авансом після спливу встановленого Договором терміну на його використання та погашення є протиправним, свідчить про порушення умов Договору, а отже, є підставою для настання передбачених Договором наслідків (п. 60 Постанови від 30.04.2025).
Також, відповідач, обгрунтовуючи свою позицію, зазначає, що затримка у виконанні робіт та поданні звітності, а відтак і поверненні авансу була також зумовлена, у зв'язку із тим, що з 24.02.2022 р. розпочата повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 р. N 133/2022 воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно із Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Наразі військовий стан повторно продовжено до 06.08.2025 р.
Загалом з 08.07.2024 року до 30.12.2025 року на території Сумської області 2527 разів оголошено повітряну тривогу, загальною тривалістю понад 8200 годин (https://air-alarms.in.ua/region/sumy?from=2024-07-08&to=2025-12-30#statistic), тривогу у зв'язку із артобстрілом близько 2056 разів, також неодноразово мали місце фактичні обстріли безпосередньо місць де здійснювалося виконання робіт. У зв'язку із чим, затримка у виконанні робіт та поданні звітності також була зумовлена системними відімкнення електропостачання об'єкту будівництва та оголошенням повітряної тривоги на теренах Сумської області, проведенням обстрілу прилеглих територій із використанням артилерійських установок та дронів, в наслідок чого будівельні роботи, періодично призупинялися на час відсутності електропостачання, або на час перебування працівників відповідача в укриттях на період оголошення повітряної тривоги чи обстрілів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сторони у п.17 договору узгодили питання форс-мажору (обставини непереборної сили):
17.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
17.2. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом одного дня з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
17.3. Доказом виникнення обставин непереборної сили є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України.
17.4. У разі, коли сі рок дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 10 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право вимагати розірвання Договору.
17.5. Підрядник на момент укладання Договору ознайомлений з тим, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено, та може бути продовжено неодноразово.
Підрядник, укладаючи Договір, погоджується, що сама по собі зазначена обставина (введення правового режиму воєнного стану без конкретних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань за цим договором), не є обставиною непереборної сили в розумінні цього розділу Договору, окрім випадку, в якому відбуватиметься ескалація військових дій на території виконання робіт.
Тому, вищевказане спростовує доводи відповідача про те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами в даних правовідносинах та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
Крім того, відповідач здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з використання одержаного авансу на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт та відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний у договорі строк.
Щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов заявив таке клопотання, не зазначаючи при цьому розмір зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Прокурор у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо зменшення 3% річних суд:
Велика Палата Верховного Суду у п.118 постанови від 02.07.2025 у справі №903/602/24 визначила, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
При цьому, у п.п.134-135 зазначеної постанови Велика Палата виснувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на наведені у цій постанові висновки, для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.
Щодо зменшення інфляційних втрат.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Щодо зменшення пені.
Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорія "значно", яка використовується в статті 551 ЦК України, є оціночною і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформований у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Звертаючись до суду із клопотанням про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що в його діях відсутня пряма вина за допущене порушення в частині строків повернення авансу, роботи за договором були виконані своєчасно.
Прокурор, заперечуючи проти зменшення пені звернув увагу суду на те, що подані відповідачем в обгрунтування клопотання докази, не свідчать про винятковість обставин.
Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені може бути задоволено шляхом її зменшення на 20% та стягнення пені у розмірі 953 228,08 грн з огляду на наступне:
- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому прокурором не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань;
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- відсутність підстав вважати, що прострочення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.
Висновки суду.
За результатами розгляду позову прокурора суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягненню з відповідача 953 228,08 грн пені, 528 268,39 грн інфляційних втрат, 226 216,16 грн - 3% річних.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 117 420 грн 34 коп. підлягають стягненню з відповідача користь Сумської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Кортакоз» про стягнення 1 946 019,65 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Кортакоз» (вул. Лесі Українки, 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, ЄДРПОУ 13993936) на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 04014045) 953 228,08 грн пені, 528 268,39 грн інфляційних втрат, 226 216,16 грн 3% річних.
3. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позов (вх.№762 від 13.02.2026) - задовольнити. Зменшити розмір пені на 20%.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма “Кортакоз» (вул. Лесі Українки, 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, ЄДРПОУ 13993936) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г. Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 117 420 грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, Сумській обласній прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2, п. 4 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 14.04.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко