адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
щодо залучення третіх осіб
08.04.2026 Справа № 917/209/24
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяви про поновлення строку та залучення як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» (вх. № 4635 від 08.04.2026)
Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» (вх. № 4633 від 08.04.2026)
та клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед (вх. № 4632 від 08.04.2026)
у справі за позовом
Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) 811, Вермонт Авеню, NW, Вашингтон, Округ Колумбія, 20571, Сполученні Штати Америки, адреса для листування в Україні: вулиця Івана Франка, 4-Б, офіс 49, місто Київ, 01054, Україна
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротермінал Констракшин», вулиця Заводська, будинок 1, смт Степанівка, Сумська область, 42305, Україна, ідентифікаційний код 39838125,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Елеватор-Агро», вул. Чубинського Павла, буд. 5А, місто Заводське, Миргородський р-н, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний код 36913885,
Приватного акціонерного товариства “Західний Торгово-Промисловий Дім», провулок Центральний, буд. 1, місто Дубно, Рівненська область, 35600, Україна, ідентифікаційний код 32665494,
Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія Монополіум Фінанс», провулок Лабораторний, будинок 1, кімната 255, місто Київ, 01133, Україна, ідентифікаційний код 39785812 та
Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Фавор», вулиця Князів Острозьких, буд. 32/2, місто Київ, 01010, Україна, ідентифікаційний код 43345155
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів
Приватне акціонерне товариство “Компанія “Райз», 01014, Україна, місто Київ, вулиця Катерини Білокур, будинок 5/17,
Акціонерне товариство “УКРСИББАНК» 04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Андріївська, будинок 2/12, код ЄДРПОУ 09807750
про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними Додаткових Договорів Забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав на об'єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки).
08.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» звернулося до суду із заявою (вх. № 4635), в якій просить:
- визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» строку на звернення із заявою про вступ у справу як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів та поновити цей строк.
- залучити Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» (код за ЄДРПОУ 39989040, вул. Соборна, буд. 2, селище Підгородна, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 57440) до участі у справі №917/209/24 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів та поновити цей строк.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, Заявник посилається на Інформацію Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз», наведену у листі, відповідно до якої, Господарський суд Полтавської області розглядає господарську справу № 917/209/24 за позовом Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів Америки до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротермінал Констракшин», Приватного акціонерного товариства “Західний торгово-промисловий дім», Товариства з обмеженою відповідальністю “Елеватор-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Монополіум Фінанс», Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Фавор» за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» та Акціонерного товариства “Укрсиббанк» про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними додаткових договорів забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів на об'єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки).
Як випливає із доданої до листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз», копії позовної заяви Ексім банку США від 23.02.2024, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, тим, що “Компанія Райз та Сторони УкрЛендФармінг діяли недобросовісно та на шкоду Ексім Банку для уникнення виконання зобов'язань», що виявилося у виведенні Компанією Райз майже всіх (88 %) основних фондів протягом 2015 - 2016 років на 18 афілійованих компаній групи УкрЛендФармінг». Водночас, на підставі даних державного реєстру речових прав та фабул окремих судових рішень - ухвал слідчого судді про надання дозволів на проведення слідчих дій обґрунтовуються обставини “шахрайської передачі активів Компанії Райз» та “недобросовісних та шахрайських дій Компанія Райз і Сторін УЛФ з метою завдати шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам». Серед іншого, таким договором, на думку позивача, є Договір купівлі-продажу № 63 від 24.03.2016 щодо нерухомого майна складів та свиноферма (на 31 тис. тонн) смт Підгородна; Договір купівлі-продажу № 474 від 04.12.2015 щодо нерухомого майна складів, майстерень, веж елеватора (10 363 м2) смт Підгородна; укладені між Заявником та Приватним акціонерним товариством “Компанія “Райз» (далі за текстом - “Договори Заявника»).
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.
Аналіз змісту частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд враховує, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Як вважає заявник, суд, що розглядає справу № 917/209/24 зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин укладання угод щодо відчуження майна Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» на користь Заявника, як таких, що вчинені з метою завдання шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам.
Отже, як стверджує Заявник, встановлення у справі № 917/209/24 обставин укладення Договорів купівлі-продажу № 63 від 24.03.2016 та № 474 від 04.12.2015 між Заявником та Приватним акціонерним товариством “Компанія “Райз» з метою завдати шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам, безпосередньо вплине на права Заявника щодо такого нерухомого майна та створить для позивача або інших кредиторів підставу звернення до суду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» із позовом до Заявника про визнання недійсними відповідних договорів та застосування наслідків такої недійсності.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Слід зазначити, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа).
Згідно зі статтею 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Отже, законодавець передбачив можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу на підставі: заяви таких третіх осіб про вступ у справу; заяви учасників справи; за ініціативою суду.
Разом з цим, необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є дотримання таких критеріїв: часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження); матеріально - правовий та суб'єктний (є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін).
Суд звертає увагу на те, що інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку на звернення із заявою про вступ у справу, Заявник посилається на лист Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» про розгляд Господарським судом Полтавської області справи № 917/209/24.
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» не було обізнане про існування справи № 917/209/24, оскільки не є її учасником.
Заявник дізнався про розгляд судом справи № 917/209/24, а також підстав для вступу у справу як третьої особи без самостійних вимог лише з листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз».
Відтак, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України заявляє клопотання про поновлення строку для звернення із цією заявою.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (стаття 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Судові рішення у цій справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте, норми чинного законодавства не містять обов'язку сторін, учасників справи здійснювати моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з цим суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» не є учасником провадження у справі № 917/209/24. В свою чергу, можливості цікавитись про рух справи, вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, передує обізнаність про таке провадження. Проте матеріали справи не містять доказів про обставини обізнаності Заявника щодо провадження у цій справі.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» та сторонами у справі відсутні правовідносини, тобто вони не є контрагентами.
За таких обставин, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» про те, що воно дізналось про наявність цієї справи з листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» за відсутності доказів зворотного, визнаються судом цілком імовірними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» про поновлення процесуального строку для залучення його як третьої особи.
08.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» (вх. № 4633) звернулося до суду із заявою (вх. № 4633), в якій просить:
- визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» строку на звернення із заявою про вступ у справу як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів та поновити цей строк;
- залучити Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» (код за ЄДРПОУ 40002642, вул. Промислова, будинок 1, село Чорнобаївка, Білозерський р-н, Херсонська обл., 75024) до участі у справі № 917/209/24 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів та поновити цей строк.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, Заявник посилається на Інформацію Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз», наведену у листі, відповідно до якої, Господарський суд Полтавської області розглядає господарську справу № 917/209/24 за позовом Експортно-імпортного банку Сполучених Штатів Америки до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротермінал Констракшин», Приватного акціонерного товариства “Західний торгово-промисловий дім», Товариства з обмеженою відповідальністю “Елеватор-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Монополіум Фінанс», Акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Фавор» за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» та Акціонерного товариства “Укрсиббанк» про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними додаткових договорів забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів на об'єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки).
Як випливає із доданої до листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз», копії позовної заяви Ексім банку США від 23.02.2024, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, тим, що “Компанія Райз та Сторони УкрЛендФармінг діяли недобросовісно та на шкоду Ексім Банку для уникнення виконання зобов'язань», що виявилося у виведенні Компанією Райз майже всіх (88 %) основних фондів протягом 2015 - 2016 років на 18 афілійованих компаній групи УкрЛендФармінг». Водночас, на підставі даних державного реєстру речових прав та фабул окремих судових рішень - ухвал слідчого судді про надання дозволів на проведення слідчих дій обґрунтовуються обставини “шахрайської передачі активів Компанії Райз» та “недобросовісних та шахрайських дій Компанія Райз і Сторін УЛФ з метою завдати шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам». Серед іншого, таким договором, на думку позивача, є Договори купівлі-продажу № 454 та № 455 від 25.11.2015 щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих у с. Чорнобаївка - виробничо-складського комплексу та механічно-збиральної дільниці ТНС, укладені між Заявником та Приватним акціонерним товариством “Компанія “Райз» (далі за текстом - “Договори Заявника»).
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.
З аналізу змісту частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд враховує, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Як вважає заявник, суд, що розглядає справу № 917/209/24 зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин укладання угод щодо відчуження майна Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» на користь Заявника, як таких, що вчинені з метою завдання шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам.
Отже, як стверджує Заявник, встановлення у справі № 917/209/24 обставин укладення Договорів купівлі-продажу № 454 та № 455 від 25.11.2015 між Заявником та Приватним акціонерним товариством “Компанія “Райз» з метою завдати шкоди Ексім Банку США та іншим добросовісним кредиторам, безпосередньо вплине на права Заявника щодо такого нерухомого майна та створить для позивача або інших кредиторів підставу звернення до суду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» із позовом до Заявника про визнання недійсними відповідних договорів та застосування наслідків такої недійсності.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Слід зазначити, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа).
Згідно зі статтею 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Отже, законодавець передбачив можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу на підставі: заяви таких третіх осіб про вступ у справу; заяви учасників справи; за ініціативою суду.
Разом з цим, необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є дотримання таких критеріїв: часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження); матеріально - правовий та суб'єктний (є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін).
Суд звертає увагу на те, що інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку на звернення із заявою про вступ у справу, Заявник посилається на лист Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» про розгляд Господарським судом Полтавської області справи № 917/209/24.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» не було обізнане про існування справи № 917/209/24, оскільки не є її учасником.
Заявник дізнався про розгляд судом справи № 917/209/24, а також підстав для вступу у справу як третьої особи без самостійних вимог лише з листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз».
Відтак, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України заявляє клопотання про поновлення строку для звернення із цією заявою.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (стаття 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Судові рішення у цій справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте, норми чинного законодавства не містять обов'язку сторін, учасників справи здійснювати моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з цим суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» не є учасником провадження у справі № 917/209/24. Водночас, можливості цікавитись про рух справи, вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, передує обізнаність про таке провадження. Проте матеріали справи не містять доказів про обставини обізнаності Заявника щодо провадження у цій справі.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» та сторонами у справі відсутні правовідносини, тобто вони не є контрагентами.
За таких обставин, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» про те, що воно дізналось про наявність цієї справи з листа Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз» за відсутності доказів зворотного, визнаються судом цілком імовірними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» про поновлення процесуального строку для залучення його як третьої особи.
Щодо клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція», Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» про залучення їх як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Зі змісту наведеної норми випливає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі зазнають певних змін. Підставою участі у справі такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в неї у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов'язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Зазначена правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18.
Проте, як установив суд, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція», Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» та сторонами у справі відсутні правовідносини, тобто вони не є контрагентами.
Отже, суд відхиляє доводи Заявників про встановлення преюдиційних фактів під час розгляду справи № 917/209/24 як підстави для залучення зазначених юридичних осіб до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки встановлення преюдиційних фактів не є підставою для залучення третіх осіб, в порядку передбаченому статтею 50 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, 08.04.2026 від Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (вх. № 4632 від 08.04.2026).
Обґрунтовуючи заяву Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед зазначає, що відповідно до умов Кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013, гаранти (серед яких заявник), є вторинними боржниками за кредитними зобов'язаннями та мають однакові права та обов'язки щодо первісного боржника та кредитора.
Зокрема, заявник посилається на пункт 4.01 Кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013, який передбачає солідарну відповідальність Гарантів за оперативну і повну сплату основної суми та відсотків за кредитами, разом з будь-якими та усіма іншими сумами, що підлягають сплаті позичальником.
Також заявник стверджує, що положеннями як укладених Кредитних договорів, змінених Додатковими договорами № 1, так і Додаткових договорів поруки, які позивач просить визнати укладеними, передбачено, що Гаранти та Додаткові зобов'язані особи (поручителі та відповідачі у цій справі): (а) відповідають за неспроможність Позичальника виконати свої зобов'язання за Кредитними договорами, (b) надають для цього аналогічні за суттю боргові інструменти; (с) підлягають ідентичним обов'язкам та обмеженням стосовно Кредитора, з метою забезпечення виконання зобов'язання; (d) несуть солідарну відповідальність, а отже, є співпоручителями та солідарними боржниками і спільно несуть відповідальність у випадку неспроможності позичальника.
У зв'язку із цим, Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед вважає, що рішення суду у цій справі, в разі повного чи часткового задоволення позову може вплинути на його права та обов'язки, оскільки у разі стягнення заборгованості з відповідачів (поручителів), останні набудуть право регресної вимоги до солідарно зобов'язаного заявника (Гаранта), тому наявні підстави для залучення заявника до участі у цій справі № 917/207/24 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів для надання можливості через процесуальні інструменти донести до суду доводи та аргументи щодо правомірності заявлених у справі вимог.
Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти заяви про залучення Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед як третьої особи, посилаючись на відсутність можливого впливу рішення у цій справі на права чи обов'язки заявника, оскільки той виступає гарантом за зобов'язаннями позичальника та не є солідарним боржником разом із відповідачами (поручителями) у цій справі.
Стосовно поданої заяви Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед про залучення до участі у цій справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача чи відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін справи.
Зі змісту наведених норм випливає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі можуть зазнавати певних змін. Підставою участі у справі такої третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, є її заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в неї у майбутньому права на позов чи можливості пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 50 Господарського процесуального кодексу викладений у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у Справі № 910/13209/18. В цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зі змісту норм частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу випливає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін справи у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі можуть зазнати певних змін.
Із аналізу заяви Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед про залучення як третьої особи суд не вбачає наявності правовідносин заявника з відповідачами, які могли б зазнати змін у разі винесення рішення у справі.
Відповідно до пункту 4.01 Кредитних договорів від 27.03.2013 та від 13.09.2013 року, на який посилається заявник: “4.01 Гарантія Гарантів. Гаранти цим солідарно та кожен окремо безумовно і безвідклично гарантують (а) Кредитодавцю та Ексім-Банку повну, оперативну і повну сплату у належний строк (у встановлений строк погашення, при достроковому погашенні або іншим чином) основної суми та відсотків за Кредитом, разом з будь-якими та усіма іншими сумами, що підлягають сплаті Позичальником Кредитодавцю або Ексім-Банку відповідно до цього Договору, будь-якого Боргового Інструменту або будь-якого Документу Позичальника, та (b) Організатору повну, оперативну і повну сплату у належний строк погашення всі суми, належні до сплати на користь Організатора, відповідно до Договору у Формі Листа про Сплату або цього Договору (така гарантія разом іменується як “Гарантія Гаранта»). Якщо Позичальник не в змозі платити у строк будь-які та усі суми, що гарантуються цим Договором (у встановлений строк погашення при достроковому погашенні або іншим чином), Гаранти разом або кожен Гарант окремо негайно сплачують, без будь-яких вимог або повідомлень, повну суму, яка підлягає сплаті Позичальником в доларах США в такому місці і в такому порядку, як передбачено цим Договором, будь-яким Борговим Інструментом або будь-яким Документом Позичальника. Це гарантія сплати, а не лише збору, і вона залишається в силі, доки всі зобов'язання Позичальника, гарантовані цим Договором не будуть сплачені у повному обсязі. У межах, дозволених Застосовним Правом, кожен Гарант відмовляється від усіх засобів захисту поручителя або гаранта, на які він може мати право за законом чи іншим чином».
Заявник також посилається на пункт 2.1 Додаткових договорів поруки: “2.1. 3 огляду на те, що Кредитодавець укладає Додатковий Договір № 1, Поручитель безвідклично та безумовно погоджується, що, якщо Позичальник та будь-хто з Гарантів не сплатить будь-які Забезпечені Зобов'язання в повному обсязі, коли вони стануть такими, що підлягають сплаті за або у зв'язку з Кредитним Договором або Борговим Інструментом, то Поручитель негайно на вимогу Кредитодавця сплатить таку суму Кредитодавцю так, як ніби Поручитель був основною зобов'язаною особою. Для уникнення сумнівів, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником та Гарантами за сплату Забезпечених Зобов'язань, у разі неспроможності Позичальника виконати Забезпечені Зобов'язання. Зобов'язання Поручителя за цим Договором мають принаймні однаковий пріоритет з вимогами його усіх інших незабезпечених несубординованих кредиторів, окрім зобов'язань, що мають обов'язковий пріоритет за законом, що застосовується до компаній загалом».
Проте із наведених положень вбачається, що гаранти погодилися відповідати солідарно за виконання зобов'язань позичальника.
Отже, заявник як гарант погодився нести солідарну відповідальність лише разом з іншими гарантами за виконання ними зобов'язання позичальника. Гаранти не погоджувалися за пунктом 4.01 Кредитних договорів нести солідарну відповідальність разом із поручителями. Гаранти погодилися нести солідарну відповідальність лише між собою.
Крім того, заявника пов'язують правовідносини щодо забезпечення виконання зобов'язань із позичальником - Приватним акціонерним товариством “Компанія Райз», який є третьою особою у справі, а не зі стороною (відповідачем) у цій справі.
У Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед як Гаранта немає правовідносин із відповідачами (Додатковими зобов'язаними особами, що є поручителями), на стороні яких заявник хоче вступити третьою особою у справу.
У заявника немає жодних правовідносин із поручителями (відповідачами у цій справі), оскільки Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед як Гарант гарантував виконання зобов'язань лише позичальником (третьою особою), не гарантував виконання зобов'язань поручителями (відповідачами) та взяв на себе солідарну із поручителями відповідальність за виконання зобов'язань поручителів за договорами поруки.
Слід також зазначити, що зобов'язанням Гарантів і поручителів за умовами Кредитних договорів та Додаткових договорів поруки є різними за своєю правовою природою. Зобов'язання поручителів є похідними (вторинними) від зобов'язань позичальника за Кредитними договорами. Натомість, відповідно до пункту 4.02(а) Кредитних договорів зобов'язання Гарантів за гарантіями є основними (а не вторинними як це стверджує заявник) та не залежать від дійсності зобов'язань позичальника за Кредитними договорами. Пункт 4.02(а) Кредитних договорів прямо це зазначає: "Гарантія Гаранта є триваючою, абсолютною і безумовною гарантією кожного Гаранта як основного боржника".
Пункт 2.1 Додаткових договорів поруки, на який посилається заявник, стосується відповідальності поручителів, а не гарантів. Останні не є сторонами Додаткових договорів поруки та не брали на себе солідарну відповідальність за поручителів. Лише поручителі поручилися за виконання Гарантами зобов'язань за гарантіями та погодилися бути солідарно відповідальними з гарантами за виконання їх зобов'язань. Однак Гаранти, що не є сторонами Додаткових договорів поруки, не гарантували виконання поручителями їх зобов'язань за Додатковими договорами поруки та не брали на себе солідарної відповідальності разом із поручителями за виконання таких зобов'язань.
Отже, положення Кредитних договорів та Додаткових договорів поруки не підтверджують доводи Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед, що заявник як Гарант є солідарним боржником з поручителями (відповідачами у цій справі), оскільки заявник, як Гарант, не є солідарним боржником із поручителями (відповідачами), та не має правовідносин із відповідачами (сторонами), а лише із позичальником (третьою особою), відповідачі в разі виконання зобов'язань за поруками матимуть право регресу лише один до одного (у відповідних частинах) та до позичальника. Поручителі (відповідачі) не матимуть права регресної вимоги до Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед, який не несе солідарної відповідальності із поручителями.
З огляду на викладене, Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 не довело, що рішення суду у цій справі може вплинути на права чи обов'язки заявника щодо відповідачів (поручителів), на стороні яких він хоче вступити у цю справу як третя особа, що не заявляє самостійних вимог. Наведені заявником посилання на норми права штату Нью-Йорк зазначених висновків не спростовують.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Авангардко Інвестментс ОСОБА_1 про залучення до участі у цій справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.
Керуючись статтями 50, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція» (вх. № 4635 від 08.04.2026) про поновлення процесуального строку для залучення його як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів задовольнити. Відмовити в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша зернова компанія» (вх. № 4633 від 08.04.2026) про поновлення процесуального строку для залучення його як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів задовольнити. Відмовити в залученні його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Відмовити в залученні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Авангардко Інвестментс Паблік Лімітед (вх. № 4632 від 08.04.2026).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та не підлягає оскарженню (статті 235, 255 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст ухвали складено 13.04.2026.
Суддя Дмитро СІРОШ