Справа №577/593/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Потій Н. В.
Номер провадження 33/816/1062/26 Суддя-доповідач Басова В. І.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
10 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Сумського апеляційного суду Басова В.І.,
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Гарголь В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гарголі Віталія Віталійовича на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.
встановила:
Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за те, що 29 січня 2026 року о 18:10 год. в с.Попівка, вул. Батуринська, 1 він керував автомобілем Нісан, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на встановлення ступеню сп'яніння відмовився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі Конотопській ЦРЛ, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Гарголь В.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного .
В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як виду покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини, які не мали місце, в саме, що 29.01.2026 о 18:10 ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп'яніння. Однак відеозаписи спростовують це: о 18:38 поліцейський ще перебуває у службовому авто, а контакт із ОСОБА_1 починається лише о 18:39. Таким чином, час 18:10 є недоведеним і суперечить матеріалам справи. Крім того, інша постанова за ст. 126 КУпАП фіксує подію о 18:57, що додатково підтверджує невідповідність часу.
Апелянт вказує на відсутність доказів керування транспортним засобом. Жоден відеозапис не містить факту руху автомобіля або його зупинки поліцейськими. Автомобіль знаходиться у нерухомому стані. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, керування - це саме рух транспортного засобу, а не просто перебування за кермом. Отже, склад правопорушення відсутній.
Апелянт зазначає, що у протоколі вказано ознаки сп'яніння «запах алкоголю» та «почервоніння обличчя», однак на відео поліцейський називає лише «поведінку, що не відповідає обстановці». Це свідчить про недостовірність внесених до протоколу даних. Більше того, висновок медичного огляду від 29.01.2026 підтверджує відсутність у ОСОБА_1 стану сп'яніння.
Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до розгляду недопустимі докази, у протоколі зазначено, що до нього долучається відео № 8086494, однак суд посилався як на доказ вини ОСОБА_1 на відеофайли 0000015_00000020260129184325_0033, 0000015_00000020260129184825_0034, окрім того до матеріалів справи поліцейськими було ще додано відео.
Також вказує , що з відеозапису не вбачається чіткої та однозначної відмови від проходження огляду. Натомість поліцейський самостійно трактує поведінку як «відмову», що є неприпустимим.
Зазначає, що поліцейські не відсторонили водія від керування, як того вимагає ст. 266 КУпАП, а також неналежно оформили матеріали: акт огляду не містить дати, часу та підпису, направлення на огляд не підтверджує ознайомлення особи. Такі порушення роблять докази недійсними.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гарголь В.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях його підзахисного.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря- фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, згідно із ознаками такого стану.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові водія транспортного засобу від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578659 від 29 січня 2026 року, у якому зафіксовано, що 29 січня 2026 року о 18:10 год в с.Попівка вул. Батуринська, 1 водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Нісан днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на встановлення ступеню сп'яніння останній відмовився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі Конотопської ЦРП , чим порушив п.2.5 ПДР;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не був проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, за допомогою газоаналізатора Драгер. Підпис ОСОБА_1 в акті відсутній;
- направленням ОСОБА_1 на медичний огляд на стан сп'яніння до КНП Конотопської міської ради «Конотопська ЦРЛ ім.ак. М.Давидова» від 19 :00 год 29.01.2026 року ;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається, що поліцейські прибули на виклик працівників блокпосту, які повідомили про зупинку водія за порушення ПДР (брудні номери) та необхідність його перевірки, посилаючись на поведінку водія. Машина стоїть з включеним двигуном та з увімкненою аварійною сигналізацією, за кермом автомобіля перебуває ОСОБА_1 . Поліцейський підходить до автомобіля, представляється, та запитує водія, чи пив сьогодні горілку, на що останній відповів «ні». Поліцейський просить пред'явити посвідчення водія, нащо водій зазначає, що посвідчення має, та його вже пред'являв раніше. На неодноразові прохання поліцейського пред'явити документи, водій відмовляється, щоразу зазначаючи, що пред'являв раніше, іншим працівникам поліції. Поліцейський наголошує, що поведінка водія не відповідає обстановці, запитує водія «як Ваше самопочуття» та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер або проїхати в лікарню. Водій ігнорує вимогу працівника поліції, сперечається, поліцейський повідомляє, що дану поведінку водія розцінює, як відмову від проходження огляду, та зазначає, що на ОСОБА_1 буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснює права та обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 не слухаючи поліцейського, говорить по телефону. Працівник поліції повідомляє, що розгляд справи відбудеться в Конотопському міськрайонному суді 06.02.2026 року о 9 годині. Поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання протоколу, зазначає, що підстави для складання протоколу у працівника поліції відсутні.
Відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст.251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.
Доводи апелянта про те, що встановлений судом першої інстанції час нібито вчинення правопорушення не підтверджується доказами, суперечить відеозаписам та іншим матеріалам справи і тому ставить під сумнів правильність висновків суду, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
З досліджених судом апеляційної інстанції відеозаписів вбачається, що працівники поліції прибули за викликом працівників блокпосту, які повідомили про зупинку транспортного засобу у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху (забруднені номерні знаки) та необхідністю перевірки водія з огляду на його поведінку. На момент прибуття працівників поліції транспортний засіб знаходився з увімкненим двигуном та аварійною сигналізацією, за кермом перебував ОСОБА_1 .
При цьому факт керування транспортним засобом був зафіксований саме працівниками блокпосту до прибуття працівників поліції, що узгоджується з поясненнями останніх та іншими матеріалами справи. Сам по собі проміжок часу між фіксацією правопорушення та прибуттям працівників поліції не спростовує факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст .130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги зводяться до формального тлумачення часових розбіжностей та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності, зокрема відеозаписам, поясненням працівників поліції та іншим матеріалам справи, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .
Вказані апелянтом розбіжності у часі не є істотними, не впливають на правильність висновків суду та не свідчать про недоведеність факту вчинення адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта про відсутність факту керування транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на формальному тлумаченні поняття «керування» та не враховують сукупності досліджених доказів. Обставини справи, зокрема повідомлення працівників блокпосту про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також перебування останнього за кермом автомобіля з увімкненим двигуном, свідчать про фактичне здійснення керування транспортним засобом незадовго до прибуття працівників поліції.
Відсутність безпосередньої відеофіксації руху транспортного засобу не спростовує встановлених обставин, оскільки факт керування може підтверджуватися й іншими належними та допустимими доказами в їх сукупності.
Доводи апелянта щодо недостовірності ознак сп'яніння, зазначених у протоколі, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відповідальність у даному випадку настає не за керування у стані сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на висновок медичного огляду, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки такий огляд не був проведений у встановленому законом порядку внаслідок невиконання водієм законної вимоги працівника поліції.
Твердження про недопустимість відеодоказів також є необґрунтованими, оскільки надані відеозаписи узгоджуються між собою, відображають фактичні обставини події та були належним чином досліджені судом першої інстанції. Самі по собі розбіжності у нумерації файлів або їх кількості не свідчать про їх недопустимість чи недостовірність.
Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про відсутність чітко висловленої відмови від проходження огляду спростовуються поведінкою водія, який, будучи належним чином поінформованим про вимогу пройти огляд, свідомо ухилявся від її виконання, що обґрунтовано було розцінено працівником поліції як відмова.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції не відсторонили водія від керування транспортним засобом відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а також неналежно оформили матеріали справи (зокрема, акт огляду не містить дати, часу та підпису, а направлення на огляд не підтверджує ознайомлення особи), апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Сам по собі факт можливих окремих недоліків у оформленні процесуальних документів не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, якщо такі недоліки не вплинули на зміст встановлених обставин та не призвели до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було дотримано загальної процедури документування адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а надані докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгодженими та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Посилання апелянта на відсутність окремих реквізитів у документах не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та не свідчать про істотне порушення вимог закону, яке могло б вплинути на правильність вирішення справи.
Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об'єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить сторона захисту встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника Гарголі Віталія Віталійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року залишити без задоволення, а постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Басова В. І.