вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/453/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр А4"
до фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни
про стягнення 10 626, 46 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр А4" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни (далі - відповідач) про 10 626, 46 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.530, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10 626, 46 грн.
Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
2. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
25.02.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою редакцією позовної заяви.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому просить, у порядку ст.81 ГПК України, витребувати в Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» інформацію щодо власника банківського рахунку за номером IBAN НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотання позивача про витребування доказів задоволено та у порядку ст.81 ГПК України витребувано в АТ «Перший український міжнародний банк» інформацію щодо власника банківського рахунку за номером IBAN НОМЕР_1 .
09.03.2026 від АТ «Перший український міжнародний банк» на виконання вимог ухвали суду надійшли документи.
31.03.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 31.03.2026 ціна позову залишається незмінною.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 02.03.2026, яка отримана останнім 13.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R068068049060.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.05.2025 позивачем на банківський рахунок отримувача з кодом 2360311205 за номером IBAN НОМЕР_1 перераховано 10 626,46 грн, призначення платежу: єдиний податок за 1 квартал 2025 року, надавач платіжних послуг отримувача: АТ «ПУМБ», що підтверджується платіжною інструкцією №611 від 09.05.2025.
09.06.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів за вих.№б/н від 09.06.2025, у якій зазначає, оскільки договірних відносин між ними ніколи не існувало та жодних зобов'язань не виникало, просив відповідача повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 10 626, 446 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги, яка отримана останнім 12.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2503100095270.
Доказів повернення позивачу 10 626, 46 грн чи відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
АТ «ПУМБ» листом на вих.№КНО-07.8.5/3393БТ від 04.03.2026 повідомив суд, що рахунок № НОМЕР_1 у гривні відкрито в банку на ім'я фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_2 , відповідач у даній справі).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Як зазначено судом вище, 09.05.2025 позивачем на банківський рахунок відповідача перераховано 10 626,46 грн, призначення платежу: єдиний податок за 1 квартал 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №611 від 09.05.2025.
Доказів існування будь-яких правових підстав для сплати позивачем відповідачу грошових коштів матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
09.06.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів за вих.№б/н від 09.06.2025, у якій зазначає, оскільки договірних відносин між ними ніколи не існувало та жодних зобов'язань не виникало, просив відповідача повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 10 626, 446 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги, яка отримана останнім 12.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2503100095270.
Матеріалами справи не місять доказів повернення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 10 626,46 грн позивачу та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10 626, 46 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр А4" до фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни про стягнення 10 626, 46 грн задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Топіхи Валентини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальний центр А4" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, ідентифікаційний код 30859974) 10 626 (десять тисяч шістсот двадцять шість) грн 46 коп. основного боргу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова