ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2026Справа № 910/558/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до:
1) Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т"
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
3) Національного транспортного університету
про визнання договору оренди недійсним та повернення приміщення
за участю представників:
від прокуратури: Синюк І.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Шевченко О.В.
від відповідача 2: Медведський В.Д.
від відповідача 3: Марущак К.В., Бутрик Н.О.
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т" , Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Національного транспортного університету, відповідно до прохальної частини якого просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1493 від 14.03.2005, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Приватним підприємством "ТРАНСБУД Т" та Національним транспортним університетом, предметом якої є частина нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету;
- зобов'язати Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т" звільнити і повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м за адресою: м.Київ, вул.М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету.
Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог чинного законодавства при укладенні додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №1493 від 14.03.2005.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 26.01.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
28.01.2026 через систему "Електронний суд" від Керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України надійшла заява про усунення недоліків від 27.01.2026.
Ухвалою від 02.02.2026 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/558/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 05.03.2026.
11.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив.
16.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив.
16.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-3 надійшов відзив..
17.02.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли відповіді на відзив.
20.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
03.03.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення.
У підготовчому засіданні 05.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2026.
17.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі.
17.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень особи, якою подано відзив на позов.
У підготовчому засіданні 19.03.2026 представник відповідача-2 надав документи на підтвердження повноважень особи, якою подано відзив на позов.
У підготовчому засіданні 19.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2026.
01.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.
Прокурор у судовому засіданні 02.04.2026 позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про розгляд справи позивач був повідомлений ухвалою від 19.03.2026.
Представники відповідачів-1, 2, 3 проти позовних вимог заперечили, надали пояснення по суті заперечень.
У судовому засіданні 02.04.2026, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово та пояснення прокурора, представників відповідачів, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 02.04.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція прокурора
На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на таке:
- 14.03.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ПП "ТРАНСБУД Т" укладено договір оренди № 1493 нерухомого майна щодо нежитлових приміщень площею 163 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе (перейменовано на вулицю М. Бойчука), 36, балансоутримувачем якого є Національний транспортний університет. Згідно договору майно передавалося в оренду з метою розміщення складу магазину будівельних матеріалів (склад - 93,4 кв.м., торгівля - 25 кв.м., офіс - 44, 6 кв.м.);
- за результатами опрацювання офіційного сайту системи онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна "ProZorro. Продажі" (ЕТС) встановлено, що 26.04.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву проведено аукціон на продовження договору оренди № 1493 від 14.03.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 163,0 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, 36 та обліковується на балансі Національного транспортного університету; за результатами аукціону переможцем оголошено Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т", що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-04-07-000050-3.
- 06.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (РВ ФДМУ, орендодавцем, відповідачем-2), ПП "ТРАНСБУД Т" (орендарем, відповідачем-1) та Національним транспортним університетом (балансоутримувачем, відповідачем-3) за результатами аукціону укладено додаткову угоду №1493/09 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 №1493, шляхом викладення його у новій редакції, відповідно до примірного договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820;
- спірні приміщення як на час укладення договору оренди від 14.03.2005, так і на час укладення додаткової угоди № 1493/09, про внесення змін до договору шляхом викладення його у новій редакції від 06.07.2021 перебувають на балансі Національного транспортного університету та можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної із навчально-виховним процесом навчального закладу, або з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства;
- моніторингом мережі Інтернет та візуальним оглядом приміщення з'ясовано, що в орендованому підприємством приміщенні гуртожитку розташовується магазин "Будівельні матеріали" https://maps.app.goo.gl/jfhDt3n7M9cs5DNS6, що також підтверджується протоколом огляду від 17.12.2025, проведеного у межах кримінального провадження №42023102060000059, відповідно до якого за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36, фактично розташований магазин будівельних матеріалів;
- укладаючи додаткову угоду №1493 від 06.07.2021 сторони не дотримались вимог ст.80 Закону України "Про освіту", не обмежили мету використання приміщення, яка мала б бути пов'язана з навчально-виховним процесом чи обслуговування учасників освітнього процесу саме з метою забезпечення освітнього процесу;
- відсутність у договорі оренди нерухомого майна конкретного цільового призначення та надання орендарю права самостійно, на власний розсуд використовувати орендоване приміщення, зокрема, для розміщення будівельного магазину, є порушенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту";
- відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, оспорювана додаткова угода №1493 від 06.07.2021, підлягає визнанню недійсною;
- оскільки внаслідок визнання додаткової угоди №1493 від 06.07.2021 недійсною, підстава для подальшого користування спірним майном у ПП "ТРАНСБУД Т" відпаде, то відповідач-1 зобов'язаний звільнити і повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно - частину будівлі гуртожитку загальною площею 163 кв. м, що розташоване за адресою: вул. М. Бойчука, 36, м. Київ, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.
Позиція позивача
Міністерство освіти і науки України пояснень по суті спору не надало.
Позиція відповідачів
ПП "ТРАНСБУД Т" (відповідач-1) проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- спірне приміщення загальною площею 163 кв. м, що розташоване за адресою: вул. М. Бойчука, 36, м. Київ перебуває в оренді з 2005 року та не використовується в освітній діяльності балансоутримувача, як заклад вищої освіти, а відповідно до абз. 10 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (надалі - Порядок №483) обмеження щодо цільового використання не застосовуються;
- листом від 11.11.2020 № 1846/14 Національний транспортний університет повідомив РВ ФДМУ про надання згоди на пролонгацію договору оренди від 14.03.2005 №1493 з метою розміщення складу магазину будівельних матеріалів та про те, що оренда приміщення не перешкоджає навчальному процесу та безпечній роботі закладу;
- з 2005 року відповідач належним чином виконував свої зобов'язання з оплати, а період дії оспорюваної додаткової угоди з 2021 року по 2025 рік перерахував до Державного бюджету України 561025,10 грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (відповідач-2) проти позову заперечує, посилаючись на наступне:
- майно, передане в оренду фактично не використовується для навчальних занять та не має безпосереднього відношення до освітньої діяльності;
- укладення договору оренди не порушує прав та інтересів третіх осіб, зокрема здобувачів освіти, педагогічних працівників чи інших користувачів приміщень, навпаки, наявність орендаря забезпечує додаткову охорону та догляд за орендованими площами;
- державне нерухоме майно загальною площею 163,0 кв.м., розміщене за адресом: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36, перебувало в оренді з 14.03.2005 та, відповідно, не використовувалось у повсякденній діяльності балансоутримувача більше п'ятнадцяти років, а тому обмеження щодо цільового використання зазначеного майна при продовженні зазначеного вище договору оренди шляхом проведення аукціону не було застосовано;
Національний транспортний університет (відповідач-3) у відзиві на позов вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, посилаючись на таке:
- спірне майно перебуває в оренді з 2005 року та не використовувалося у освітній діяльності відповідача понад три роки, а тому відповідно до Порядку №483 обмеження щодо цільового використання не застосовуються;
- майно не використовується в освітньому процесі понад 3 роки, а тому його використання за будь-яким цільовим призначенням згідно з п.7.1 змінюваних умов договору (у редакції додаткової угоди № 1493/09) є правомірним;
- Міністерство освіти і науки України, як орган управління, не висловило заперечень протягом встановленого ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строку, результати торгів не оскаржувало та протокол про результати аукціону не заперечувало;
- розміщення магазину будівельних товарів розглядалося відповідачем-3 як об'єкт побутового обслуговування та не перешкоджало освітньому процесу, а навпаки забезпечувало потреби мешканців гуртожитку, що відповідає критеріям, встановленим у Порядку №483;
- оспорювана угода від 06.07.2021 укладена в період дії Порядку № 483 від 03.06.2020, а тому посилання прокурора на судову практику, правовідносини у якій виникли до набрання чинності Порядку №483, є безпідставними;
- оренда приміщення цокольного поверху під магазин будівельних товарів прямо спрямована на забезпечення потреб учасників освітнього процесу та є реалізацією права відповідача-3 на розвиток власної бази соціально-побутових об'єктів згідно п.6 ч.3 ст.70 Закону України "Про вищу освіту", що забезпечує потреби учасників освітнього процесу;
вимагаючи звільнення приміщення прокурор фактично діє всупереч принципу економічної доцільності та мети Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки позбавляє державну установу законного джерела фінансування, натомість не пропонуючи жодного способу задоволення державних потреб, як того вимагає ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Згідно із наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №443708353 від 16.09.2025 власником нерухомого майна гуртожитку № 3, літера А, загальною площею 5881,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36 (колишня назва - вул. Кіквідзе), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 3015077980000 є Міністерство освіти і науки України, право господарського відання зазначеного об'єкту, зареєстроване за Національним транспортним університетом.
14.03.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Приватним підприємством "ТРАНСБУД Т" укладено договір оренди №1493 нерухомого майна щодо нежитлових приміщень площею 163 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 36 (відповідно до рішення Київської міської ради від 20.12.2016 №704/1708 вулицю Кіквідзе у м. Києва перейменовано на вулицю Бойчука Михайла), балансоутримувачем якого є Національний транспортний університет.
Згідно із п.1.1. договору оренди №1493 майно передавалося в оренду з метою розміщення складу магазину будівельних матеріалів (склад - 93,4 кв.м., торгівля - 25 кв.м., офіс - 44, 6 кв.м.).
Відповідно до п.3.1. договору оренди №1493 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) лютий 2005 року 3170,41 грн.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що його укладено строком на 11 місяців, який діє з 14.03.2005 до 13.02.2006 включно.
На виконання умов договору оренди №1493 між сторонами підписано акт приймання передачі в орендну нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 36.
У подальшому, 24.01.2007, 22.07.2009, 07.04.2010, 30.07.2010, 25.01.2012, 24.01.2013, 15.07.2013, 30.05.2016 сторони укладали договори про внесення змін до договору оренди №1493 від 14.03.2005.
26.04.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву проведено аукціон на продовження договору оренди №1493 від 14.03.2005 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 163,0 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, 36 та обліковується на балансі Національного транспортного університету.
За результатами аукціону переможцем оголошено Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т", що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-04-07-000050-3.
06.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавцем), Приватним підприємством "ТРАНСБУД Т" (орендарем) та Національним транспортним університетом (балансоутримувачем) за результатами аукціону укладено додаткову угоду № 1493/09 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 № 1493, шляхом викладення його у новій редакції (відповідно до Примірного договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820), (далі - додаткова угода №1493/09).
У п.2.1. договору у редакції додаткової угоди №1493/09 встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна. Акт приймання-передачі підписано 14.03.2005.
Договір оренди продовжено на 5 років з дати набрання чинності цим договором (п.12.1. змінюваних умов договору у редакції додаткової угоди №1493/09).
У п.4.1. змінюваних умов договору у редакції додаткової угоди №1493/09 сторони погодили, що об'єктом оренди є державне нерухоме майно загальною площею 163 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36.
Відповідно до п.7.1. додаткової угоди №1493/09 (змінювані умови договору) майно (об'єкт оренди) може бути використано за будь-яким цільовим призначенням.
Згідно із п.6.1. додаткової угоди №1493/09 (змінювані умови договору) вартість майна, переданого в оренду, становить 3 260 000,00 грн.
Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону та становить, без податку на додану вартість 32605,00 грн (п.9.1 змінюваних умов договору у редакції додаткової угоди №1493/09).
Відповідно до п.12.1. додаткової угоди №1493/09 цей договір укладено на строк, визначений у п.12 умов. Перебіг строку договору починається з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т" за КВЕД є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Іншими видами діяльності визначено: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічними виробами, 47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Прокурор надав у матеріали справи протокол огляду місцевості від 17.12.2025 (згода на використання відомостей кримінального провадження №42023102060000059 надана згідно із дозволу від 03.12.2025 на розголошення досудового розслідування в порядку ч.1 ст.222 КПК України). Згідно із протоколу огляду місцевості від 17.12.2025 у будівлі гуртожитку №3 Національного транспортного університету за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36 розташований магазин будівельних матеріалів.
Як зазначає прокурор, договором оренди нерухомого майна визначено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням та використовується орендарем для розміщення магазину будівельних матеріалів, що є порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту". Тобто, майно закладу освіти передано відповідачу для використання у діяльності, не пов'язаної із навчально-виховним процесом. За таких обставин, відповідно до ст.203, 215 ЦК України додаткову угоду №1493/09 на переконання прокурора належить визнати недійсним.
Також прокурор вказує, що у разі визнання судом додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1493 від 14.03.2005 недійсною, орендар має повернути балансоутримувачу орендоване майно, а тому просить суд зобов'язати Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т" звільнити і повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м за адресою: м.Київ, вул. М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Щодо наявності підстав для звернення прокурора із цим позовом до суду, то необхідно зазначити таке.
Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Прокурор у позові зазначав про те, що Міністерство освіти і науки України мало б здійснювати захист інтересів держави, однак, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
Під системою освіти Закон України "Про освіту" розуміє сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Національний транспортний університет відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти у науки України від 13.12.2023 №1511, є юридичною особою публічного права, який утворено у формі державної установи і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (п.1.9. Статуту).
Відповідно до п.1.10. Статуту основною діяльністю Національного транспортного університету є надання послуг з отримання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства освіти за державним замовленням та на платній основі, проведення наукових досліджень, а також здійснення іншої діяльності передбаченої цим Статутом та чинним законодавством України.
Міністерство освіти і науки України реалізує права й обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет (п.3.1. Статуту).
Згідно із п.11.1. Статуту матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гуртожиток № 3, літера А, загальною площею 5881,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36 (колишня назва - вул. Кіквідзе) належить до державної форми власності, уповноваженим органом управління є Міністерство освіти і науки України, право господарського відання зазначеного об'єкту, зареєстроване за Національним транспортним університетом
Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" під управлінням об'єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності, поміж інших, є міністерства та Фонд державного майна України.
Згідно із п.30 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
За змістом підпункту 89 пункту 4 Положення Міністерство здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Отже, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади та у нього наявні правомочності на управління об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління.
Враховуючи, що спірне приміщення є державною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним здійснюється уповноваженим державним органом - Міністерством освіти і науки України, саме до компетенції Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Встановлена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Печерською окружною прокуратурою міста Києва листом від 16.09.2025 повідомлено Міністерство освіти і науки України про встановлені прокуратурою порушення при укладенні зазначеного договору, та заявлено про необхідність перевірки можливих фактів порушення та вжиття дій, спрямованих на відновлення порушеного права.
Листом від 29.09.2025 Міністерство освіти і науки України повідомило прокуратуру, що у разі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво інтересів буде забезпечено у встановленому порядку.
На підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Печерською окружною прокуратурою міста Києва повідомлено Міністерство освіти і науки України про звернення до суду з даним позовом листом від 04.12.2025 за № 57-11332вих-25.
Отже, прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Міністерство освіти і науки України про порушення інтересів держави та дав можливість Міністерству відреагувати. Однак, уповноважений орган не вжив належних заходів у розумний строк, внаслідок чого інтереси держави залишаються незахищеними.
За наведених обставин, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави в суді.
Оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсною додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1493 від 14.03.2005 та зобов'язання відповідача повернути з оренди орендоване нерухоме майно, що належить до державної власності.
Положенням частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Також при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі №910/11425/21.
Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України "Про освіту".
За змістом частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення спірної угоди) джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть, зокрема, бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Чинний на момент укладення спірної угоди редакція Закону України "Про освіту" імперативно забороняла використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.
Крім того, Відповідно до ч.1, ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" (в редакції станом на момент укладення договору оренди від 14.03.2005) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Отже, редакція статті 63 Закону України "Про освіту" № 1060-ХІІ, чинного станом на час укладення договору оренди, також містила чинні обмеження, які розповсюджуються на об'єкти освіти, які можуть надаватися в оренду.
У постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23 викладено висновки, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.
У той же час п.7.1. додаткової угоди №1493/09 (змінювані умови договору) майно (об'єкт оренди) може бути використано за будь-яким цільовим призначенням.
Відсутність у договорі оренди нерухомого майна конкретного цільового призначення та, навпаки, надання орендарю права використовувати орендоване приміщення за будь-яким цільовим призначенням, зокрема і для розміщення будівельного магазину є порушенням приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" (висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 09.04.2024 у справі № 927/400/23).
Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.
Частина 4 статті 80 Закону України "Про освіту" допускає можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов'язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Крім того, відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок № 483) не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди, як майно закладів освіти. Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, а саме: або/та пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу; або/та пов'язаних з обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту" освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Таким чином, забезпечення освітнього процесу є частиною освітньої діяльності.
Разом з тим існують послуги, пов'язані з забезпеченням освітнього процесу або з обслуговуванням учасників освітнього процесу, які можуть або не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти.
Підпунктами 2,5 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (надалі - Перелік №796) передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги: надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; послуги з виробництва та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання.
Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що положення Закону України "Про освіту", Порядку № 483 та Переліку №796 дозволяють надання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та які пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, зокрема, надання послуг з виробництва та реалізації продукції громадського харчування, організації її споживання, що може здійснюватися із залученням інших суб'єктів господарювання. Надання в оренду майна закладів освіти, яке використовується для обслуговування учасників освітнього процесу можливе лише у випадку, якщо це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Суд враховує викладені у постанові від 16.04.2024 у справі №922/3883/23 висновки Верховного Суду, щодо застосування приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" в подібних правовідносинах, якими констатовано, що вказаною нормою чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, можливе лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т" за КВЕД є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Як підтверджено наявним у матеріалах справи протоколом огляду місцевості від 17.12.2025 у будівлі гуртожитку №3 Національного транспортного університету за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36 розташований магазин будівельних матеріалів. Зазначена обставина відповідачами не заперечується.
Крім того, у п.1.1. договору оренди №1493 було передбачено, що майно передавалося в оренду з метою розміщення складу магазину будівельних матеріалів.
Тобто, орендар в контексті положень Закону України "Про освіту" не надає освітні послуги, його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, а мета передачі та використання спірного приміщення не передбачають надання послуг для забезпечення освітньої діяльності закладу вищої освіти, оскільки використання державного майна, що перебуває на балансі закладу освіти для торгівлі будівельними матеріалами, жодним чином не пов'язано ні з навчальним процесом, ні із забезпеченням навчального процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
За таких обставин, об'єкт оренди передано в оренду ПП "ТРАНСБУД Т" всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, оскільки майно використовувалося для розміщення магазину будівельних матеріалів, тобто для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю, а за умовами додаткової угоди передбачено використання орендарем майна за будь-яким цільовим призначенням.
Отже у цьому випадку, вказане майно передано в оренду всупереч імперативної заборони, встановленій у ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту".
Згідно із п.29 Порядку № 483 обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Водночас, Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23, від 12.03.2025 у справі №903/492/24.
Суд зазнає, що Перелік № 796 та Порядок № 483 не можуть мати перевагу над Законом України "Про освіту", оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом і має застосовуватися лише з урахуванням приписів вказаного Закону, який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини четвертої статті 80 цього Закону щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №927/1424/23, від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачів, що фактичне тривале невикористання спірного об'єкта оренди в діяльності закладу освіти виключає застосування обмеження щодо цільового використання майна.
Також суд зазначає, що спірною додатковою угодою №1493/09 від 06.07.2021 договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 №1493 викладено у новій редакції, про що прямо вказано у її назві, а також вбачається зі змісту. Окрім того, зазначена угода укладена за результатами відкритого аукціону. У той же час повторне передання майна в оренду, яке було передане відповідачу -1 за актом у 2005 році, законодавство не передбачає. Більше того, у п.2.1. додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 визначено, що акт приймання-передачі нерухомого підписано 14.03.2005.
За таких обставин прокурором правильно визначено предмет позову у справі - визнання недійсною саме додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 №1493. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.03.2025 у справі №903/492/24.
Суд вважає за необхідне зазначити, що системний положення Конституції України (зокрема, статей 53, 92) та Закону України "Про освіту" № 2145-VIII дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов'язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.
При цьому дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов'язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку.
Отже, неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.
З наведеного слідує, що укладаючи спірну додаткову угоду сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України "Про освіту", не визначили у спірному договорі конкретну мету використання об'єкта оренди, а використання орендованого нежитлового приміщення для цілей не пов'язаних з освітньою діяльністю - для розміщення магазину будівельних матеріалів, порушує приписи частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", що в силу статей 203, 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним.
Згідно частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Враховуючи те, що внаслідок визнання додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 №1493, недійсним, підстава для подальшого користування спірним майном у ПП "ТРАНСБУД Т" відсутня, вимога прокурора про зобов'язання останнього звільнити та повернути балансоутримувачу Національному транспортному університету за актом повернення з оренди державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36, шляхом підписання акта прийому-передачі, є обґрунтованою. Така правова позиція викладена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі №922/3883/23, від 12.03.2025 у справі №903/492/24.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т" , Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Національного транспортного університету про визнання недійсною додаткової угоди №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1493 від 14.03.2005, укладеної між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Приватним підприємством "ТРАНСБУД Т" та Національним транспортним університетом, предметом якої є частина нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету та зобов'язання Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т" звільнити і повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м за адресою: м.Київ, вул.М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету.
За приписами ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною додаткову угоду №1493/09 від 06.07.2021 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.03.2005 №1493, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825), Приватним підприємством "ТРАНСБУД Т" (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 36, ідентифікаційний код 31607803) та Національним транспортним університетом (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 1 ідентифікаційний код 02070915) предметом якої є частина нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету.
Зобов'язати Приватне підприємство "ТРАНСБУД Т" (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 36, ідентифікаційний код 31607803) звільнити і повернути за актом повернення з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення гуртожитку, загальною площею 163, 00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, 36, що обліковується на балансі Національного транспортного університету.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати зі сплати судового збору у сумі 887,47 грн.
Стягнути з Національного транспортного університету (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 1 ідентифікаційний код 02070915) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати зі сплати судового збору у сумі 887,47 грн.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНСБУД Т" (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 36, ідентифікаційний код 31607803) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати зі сплати судового збору у сумі 3549,86 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.04.2026.
Суддя С.О. Турчин