ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2026Справа № 910/12405/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг"
про стягнення 287 324,96 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне
міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1"
про визнання недійсними пунктів рішень загальних зборів,
Представники сторін (за первісним позовом):
від позивача: Андрушко І.П. за ордером від 10.05.2024 року серії АА № 1441555;
Халімон Т.М. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: Ковальчук В.В. за довіреністю від 25.11.2025 року.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1" (далі - позивач, ОСББ/Об'єднання) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 287 324,96 грн., з яких: 256 639,20 грн. - основний борг зі сплати протягом березня-серпня 2025 року внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів, 21 923,90 грн. - пеня, 4 243,32 грн. - 3 % річних, 4 518,54 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 09.10.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12405/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 24.10.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог ОСББ з огляду на відсутність відомостей про дотримання позивачем вимог пункту 14 Порядку сплати внесків і платежів співвласників та власників машиномісць та роботу з боржниками в багатоквартирному будинку за адресою: вул. Самійла Кішки, 10/1, Київ ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1" (далі - Порядок). Товариство вказало, що позивач не надав доказів вчинення дій, передбачених пунктом 14, підпунктами 2, 3, 4 (а, б, с), підпунктом 5 (а, б) Порядку до виникнення так званої "довгострокової" заборгованості. Крім того, вимога про стягнення з відповідача 21 923,90 грн. пені обґрунтована посиланням на завідомо незаконні положення пункту 11 означеного Порядку.
Також 24.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Товариства від 24.10.2025 року до Об'єднання про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів ОСББ в частині затвердження "Порядку сплати внесків і платежів співвласників та власників машиномісць та роботу з боржниками в багатоквартирному будинку за адресою: вул. Самійла Кішки, 10/1, Київ ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1" від 23.03.2024 року, оформленого пунктом 7 протоколу від 18.04.2024 року № 2 позачергових загальних зборів ОСББ, а також визнання недійсним пункту 11 Порядку.
Ухвалою від 28.10.2025 року господарський суд міста Києва залишив зустрічну позовну заяву Товариства без руху з одночасним встановленням останньому строку та способу усунення її недоліків.
28.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь ОСББ від 28.10.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело мотиви на спростування висловлених Товариством у відзиві на позов заперечень проти задоволення первісного позову.
Крім того, 28.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Об'єднання від 28.10.2025 року № 28/10/2025 про стягнення з Товариства витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 30 000,00 грн.
03.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 03.11.2025 року про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Також 03.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 03.11.2025 року, в яких останнє навело додаткові обґрунтування безпідставності первісних вимог ОСББ та просило суд зобов'язати Об'єднання надати докази вчинення дій, які передбачені п. 14, п.п. 2, 3, 4 (а, б, с), п.п. 5 (а, б) Порядку.
Ухвалою від 06.11.2025 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства, об'єднав її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/12405/25, вирішив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив її до спільного розгляду з первісним позовом у підготовчому засіданні на 26.11.2025 року.
18.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив ОСББ від 18.11.2025 року на зустрічну позовну заяву, в якому останнє, зокрема, наголосило, що відповідно до пункту 131 нової редакції Статуту Об'єднання за рішенням Загальних зборів може запроваджуватися пеня за несвоєчасну сплату співвласниками або власниками машиномісць встановлених Загальними зборами внесків та платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів.
25.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 25.11.2025 року на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останнє, зокрема, зазначило, що Статут ОСББ не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є локальним нормативним актом. Отже, якщо положення Статуту суперечать закону, необхідно керуватися саме нормами закону. Водночас сторони не укладали договір, не узгоджували умови щодо відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді штрафу та пені за несвоєчасну сплату внесків, а відповідного права ОСББ актами цивільного законодавства не встановлено.
До початку призначеного підготовчого засідання 26.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 26.11.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 26.11.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства про зобов'язання ОСББ надати докази вчинення дій, які передбачені п. 14, п.п. 2, 3, 4 (а, б, с), п.п. 5 (а, б) Порядку, встановив Товариству процесуальний строк на подання заперечень на зустрічну позовну заяву до 05.12.2025 року, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.12.2025 року.
27.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення ОСББ від 27.11.2025 року на зустрічну позовну заяву, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування зустрічних вимог Товариства.
Ухвалою від 10.12.2025 року суд відклав підготовче засідання на 17.12.2025 року.
12.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 12.12.2025 року, в якому останнє просило суд витребувати в ОСББ та дослідити у судовому засіданні оригінал додатку 1 до протоколу № 2, який зазначений на сторінці 16 протоколу під назвою "Інформація про співвласників (представників), які взяли участь у Загальних зборах співвласників ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1", що відбулися 23.03.2024 року, в тому числі у письмовому опитуванні", а також оригінал та засвідчену копію Листків голосування, що створені у паперовій формі, та Листків голосування, що створені у формі електронних документів та підписані шляхом накладення електронного підпису, на електронному носії.
В обґрунтування цього клопотання Товариство посилалося на те, що твердження ОСББ про дотримання порядку проведення загальних зборів і вирішення питань порядку денного більшістю голосів без їх підтвердження зазначеними Товариством у клопотанні від 12.12.2025 року доказами, викликають обґрунтовані сумніви, тоді як заявник мав правомірні очікування оглянути вищенаведений додаток 1 до протоколу № 2 (оскільки сам протокол № 2 без додатку не є оригіналом документа) у підготовчому засіданні з огляду на витребування судом у сторін для огляду оригіналів всіх документів, копії яких були додані до позовної заяви та зустрічної позовної заяви.
15.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення ОСББ від 15.12.2025 року № 15/12/2025/1 проти задоволення клопотання Товариства про витребування доказів з долученою копією протоколу від 18.04.2024 року № 2 разом із додатком 1 (з вилученням з останнього персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації).
До початку призначеного підготовчого засідання 17.12.2025 року до суду надійшло клопотання Товариства від 17.12.2025 року, в якому останнє зазначило про те, що пропуск строку на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів був зумовлений недобросовісною поведінкою ОСББ, яке приховує відповідні докази, та не залежав від волі Товариства. Враховуючи наведене, останнє просило суд поновити йому строк на подання та витребувати в ОСББ і дослідити в судовому засіданні оригінал додатку 1 до протоколу № 2 під назвою: "Інформація про співвласників (представників), які взяли участь у Загальних зборах співвласників ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1", що відбулися 23.03.2024 р., у тому числі у письмовому опитуванні", а також оригінали та засвідчені копії Листків голосування, створені у паперовій формі, та (за їх наявності) Листків голосування, що створені у формі електронних документів, із даними голосування "за" чи "проти" прийняття рішення, оформленого пунктом 7 протоколу № 2 від 18.04.2024 року позачергових Загальних зборів ОСББ. Крім того, Товариство просило суд зобов'язати правління Об'єднання вилучити із вказаних доказів персональні дані, за винятком: №№ квартир та нежитлових приміщень, результатів голосування "за" або "проти" рішення, оформленого пунктом 7 протоколу № 2 від 18.04.2024 року позачергових Загальних зборів ОСББ, а засвідчені копії додатку 1 до протоколу № 2 та Листків голосування "за" або "проти" рішення приєднати до справи та надати можливість представнику Товариства ознайомитися з ними.
У підготовчому засіданні 17.12.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про поновлення Товариству строку на подання клопотання про витребування доказів.
Разом із тим, у цьому підготовчому засіданні представник ОСББ надав, а суд оглянув оригінал протоколу № 2 від 18.04.2024 року разом із додатком № 1 до нього. Враховуючи наведені обставини, суд залишив подані Товариством клопотання про витребування доказів від 12.12.2025 року та від 17.12.2025 року без задоволення.
Ухвалою від 17.12.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/12405/25 до судового розгляду по суті на 21.01.2026 року.
20.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 20.01.2026 року про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.
Також, 20.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 20.01.2026 року, в якій останнє просило суд встановити у засіданні, чи було проголосовано більш як 67 % голосів співвласників "за" рішення позачергових Загальних зборів ОСББ "Венеція 10/1" від 23.03.2024 року (пункт 7 протоколу зборів від 18.04.2024 № 2), а також з цією метою дослідити докази, а саме: оригінал додатку 1 до протоколу № 2 під назвою: "1. Інформація про співвласників (представників), які взяли участь у Загальних зборах співвласників ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1", що відбулися 23.03.2024 року, у тому числі у письмовому опитуванні" із даними про голосування "за" чи "проти" вказаного рішення; 2. оригінали листків голосування у паперовій формі, та (за їх наявності) листків голосування у формі електронних документів, із даними про голосування "за" чи "проти" вказаного рішення; 3. кількість голосів, відданих за прийняття рішення безпосередньо на Зборах та голосів, відданих за рішення згідно із Листками опитування,
У судовому засіданні 21.01.2026 року оголошувалася перерва до 03.02.2026 року.
Судове засідання, призначене на 03.02.2026 року, не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ломаки В.С.
Ухвалою від 24.03.2026 господарський суд міста Києва призначив судове засідання на 07.04.2026 року.
Представники ОСББ у судовому засіданні 07.04.2026 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні. Водночас останні заперечили проти зустрічних вимог Товариства та просили суд відмовити в їх задоволенні.
Представник Товариства у цьому судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у зустрічному позові, та заперечив проти первісних вимог Об'єднання.
У судовому засіданні 07.04.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов ОСББ та зустрічний позов Товариства, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Рішенням позачергових Загальних зборів ОСББ від 23.03.2024 року (протокол від 18.04.2024 року № 2) затверджено нову редакцію Статуту Об'єднання (далі - Статут).
Відповідно до пункту 1.3 Статуту метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасне надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство є власником житлових приміщень № № 595, 669 та нежитлових приміщень № № 708, 712, 715, 716, 718, 719, 721, 725, 726, загальною площею 3 178,40 м2, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Маршала Конєва, будинок № 10/1.
Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна від 29.01.2025 року № 410187266.
Вищенаведеним рішенням позачергових загальних зборів ОСББ також постановлено передати Об'єднанню (а останньому - прийняти) з 01.07.2024 року всі функції з управління багатоквартирним будинком (у тому числі прибудинковою територією та вбудованим/вбудовано-прибудованим підземним паркінгом (гаражем), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Самійла Кішки, буд. 10/1 ; з 01.07.2024 року управління багатоквартирним будинком Об'єднанню здійснювати самостійно, шляхом самозабезпечення. У той же час, Правління Об'єднання та Голову Правління уповноважено вчинити для цього всі дії та підписати необхідні документи.
Також, пунктом 18 рішення позачергових Загальних зборів ОСББ від 23.03.2024 року, оформлених протоколом від 18.04.2024 року № 2, затверджено модель договірних відносин на послугу з вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних побутових відходів для житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, якою передбачено договір з колективним споживачем ОСББ; Правління Об'єднання уповноважено самостійно обирати виконавця послуги з вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних побутових відходів, а Голову Правління уповноважено підписати договір з виконавцем відповідної послуги.
Пунктом 2 рішення Правління ОСББ "Щодо встановлення норм вивезення побутових відходів власниками житлової/нежитлової нерухомості", оформленого протоколом засідання від 28.06.2024 року № 3, керуючись розпорядженням начальника Київської міської військової адміністрації від 31.01.2023 року № 59 та згідно з рішенням позачергових Загальних зборів від 18.04.2024 року (рішення 7), було вирішено встановити такі норми вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних відходів: для власників житлових приміщень: ТВП - 0,1825 м3 з розрахунку на 1 мешканця квартири станом на 01.07.2024 року (Додаток 1 до протоколу) та 1 січня поточного, та наступного за поточним року, в якому проводиться розрахунок; для власників нежитлових приміщень: ТВП - встановити по кожному об'єкту окремо (Додаток 2 до протоколу); для власників житлової нерухомості встановити норму вивезення ВГбВ - в розмірі 0,001 м3 на розрахункову одиницю.
Відповідно до Додатку 1 до протоколу № 3 засідання Правління ОСББ від 28.06.2024 року Товариство повинно сплачувати за житлові приміщення 595 та 669 щомісячно 69,54 грн. за вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів. Також, згідно з Додатком 2 до протоколу № 3 засідання Правління ОСББ відповідач повинен сплачувати за нежитлові приміщення № № 708, 712, 715, 716, 718, 719, 721, 725 та 726 щомісячно 4 562,86 грн. за вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів. Отже, загалом за вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів з належних Товариству житлових та нежитлових приміщень на останнє покладено обов'язок щомісячно сплачувати 4 632,40 грн.
Слід також зазначити, що пунктом 7 рішення позачергових Загальних зборів Об'єднання, оформленого протоколом від 18.04.2024 року № 2, затверджено Порядок сплати внесків і платежів співвласників та власників машиномісць та роботу з боржниками в багатоквартирному будинку за адресою: вул. Самійла Кішки, 10/1, Київ ОСББ "ВЕНЕЦІЯ 10/1".
За змістом пункту 1 Порядку останній регламентує порядок сплати внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 10/1 на вулиці Самійла Кішки в місті Києві, а також платежів власників машиномісць на парковці будинку у розмірах, встановлених загальними зборами ОСББ, а також визначає правила платіжної дисципліни, санкції, що застосовуються до боржників, та закріплює порядок і організацію роботи правління Об'єднання із боржниками.
Згідно з пунктами 7, 8 Порядку види та розмір внесків, які підлягають сплаті співвласниками будинку, визначаються за рішенням Загальних зборів. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, правління надає квитанції на сплату внесків співвласників - кожному співвласнику шляхом вкидання їх до поштової скриньки співвласника (або шляхом розміщення квитанцій біля консьєржів) або за письмовою згодою власника приміщення, надсиланням до електронного особового кабінету співвласника будинку, зареєстрованого на офіційному сайті
Співвласники та власники машиномісць зобов'язані сплачувати внески згідно з квитанціями на сплату внесків та платежів, сформованими та наданими правлінням щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інші періодичність і строк оплати не визначені загальними зборами, включно шляхом безготівкового розрахунку на рахунок Об'єднання в банківській установі, зазначеній у таких квитанціях (пункт 9 Порядку).
Крім того, пунктом 11 Порядку визначено, що за несвоєчасну сплату внесків та платежів на суму прострочених платежів нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України. Нарахування зазначеної в абзаці першому цього пункту пені є обов'язковим при зверненні правління до суду для стягнення прострочених платежів зі співвласника.
У пред'явленому позові Об'єднання вказувало на те, що Товариство взяті на себе зобов'язання зі сплати внесків та платежів виконувало неналежним чином, у зв'язку з чим ОСББ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів.
Рішенням від 03.06.2025 року в справі № 910/1196/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив позов Об'єднання та стягнув з Товариства на користь позивача 342 185,68 грн. основного боргу (за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів з липня 2024 року по лютий 2025 року), 3 290,68 грн. 3 % річних, 11 916,83 грн. інфляційних втрат, 13 826,43 грн. пені, 5 568,29 грн. судового збору, а також 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 року в справі № 910/1196/25 на час розгляду спору в справі № 910/12405/25 між тими ж сторонами в установленому законом порядку набрало законної сили, обставини, встановлені означеним рішенням, повторному доказуванню не підлягають.
Разом із тим, як вказувало Об'єднання та що не заперечувало Товариство, підтверджена судовим рішенням у справі № 910/1196/25 сума заборгованості відповідача у розмірі 342 185,60 грн. погашена Товариством не була.
Також, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачу щомісячно виставлялись квитанції за відповідний місяць, а саме: за серпень 2025 року (квартира № 595) на суму 17 437,98 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 16 192,41 грн.; за серпень 2025 року (квартира № 669) на суму 41 730,78 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 38 750,01 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 708) на суму 65 060,38 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 60 413,21 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 712) на суму 36 291,92 грн. з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 33 699,64 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 715) на суму 2 967,30 грн. з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 2 755,35 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 716) на суму 2 985,92 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 2 772,64 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 718) на суму 3 023,30 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 2 807,35 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 719) на суму 3 060,54 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 2 841,93 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 721) на суму 6 513,08 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 6 513,08 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 725) на суму 177 044,00 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 164 398,00 грн.; за серпень 2025 року (офіс № 726) на суму 242 709,60 грн., з урахуванням боргу на 01.08.2025 року в сумі 225 373,20 грн.
Проте, відповідні квитанції своєчасно та у повному обсязі оплачені Товариством не були.
Враховуючи наведені обставини, 06.08.2025 року ОСББ звернулося до Товариства з вимогою (письмовим попередження) від 06.08.2025 року № 143 про сплату заборгованості у загальному розмірі 953 970,80 грн.
Також, 12.09.2025 року Об'єднання зверталося до відповідача з вимогою (письмовим попередження) від 12.09.2025 року № 150 про сплату заборгованості у загальному розмірі 1 014 511,40 грн., що утворилась за період з 01.07.2024 року по 31.08.2025 року.
Проте, вказані вимоги були залишені Товариством без задоволення.
Зважаючи на наявну заборгованість Товариства, на засіданні Правління ОСББ, яке відбулось 01.10.2025 року, було погоджено звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати внесків для забезпечення утримання та експлуатації будинку та прибудинкової території та платежів за вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних та ремонтних побутових відходів співвласників житлових приміщень будинку з відповідача, як власника житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок № 10/1, за березень-серпень 2025 року на загальну суму 256 639,20 грн., та стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і пені, передбачених пунктом 11 Порядку.
Відтак, обґрунтовуючи первісний позов, ОСББ посилалось на наявність у Товариства заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів за період з березня 2025 року по серпень 2025 року в загальній сумі 256 639,20 грн.
Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків зі сплати вказаних внесків, а також беручи до уваги невиконання Товариством рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 року в справі № 910/1196/25, позивач додатково нарахував Товариству 21 923,90 грн. пені, 4 243,32 грн. 3 % річних та 4 518,54 грн. інфляційних втрат.
Вказуючи на безпідставність пред'явлених ОСББ вимог про стягнення пені, Товариство звернулось до суду з зустрічним позовом у даній справі, мотивованим відсутністю в Об'єднання повноважень на встановлення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платежів та недійсністю пункту 11 Порядку. Крім того, Товариство зазначало, що затвердженням Порядку, який встановлює розмір пені, Правління та Загальні збори перевищили свої повноваження, у зв'язку з чим рішення позачергових Загальних зборів ОСББ від 23.03.2024 року, оформлене пунктом 7 протоколу від 18.04.2024 року № 2, в частині затвердження Порядку підлягає визнанню недійсним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Зазначений Закон визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини 4 статті 4 вищевказаного Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже, наведений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року в справі № 462/2646/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
За приписами частини 2 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 14 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.
Водночас, визначення порядку управління багатоквартирним будинком є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
Разом із цим суд зауважує, що якщо положення актів ОСББ суперечать законодавству та/або порушують права та охоронювані законом інтереси співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку Товариства), за наявності відповідного спору окремі положення можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову.
Згідно з частиною 6 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 20 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).
Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.
Звертаючись із зустрічним позовом, Товариство зазначало, що відповідно до статті 7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут Об'єднання, рішення загальних зборів, локальні акти ОСББ не можуть суперечити вимогам законодавства, зокрема в частині встановлення пені за прострочення виконання зобов'язань.
Водночас, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачено ні нарахування штрафу, ні нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків. Крім того, між відповідачем та співвласниками приміщень жодних договорів не укладалося.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Отже, внесок на утримання будинку - це цільовий і обов'язковий для співвласника платіж, що визначається статутом ОСББ або рішенням загальних зборів і встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності члена ОСББ.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" особи, винні у недотриманні вимог цього Закону; порушенні прав власників (користувачів), їх об'єднань і асоціацій; порушенні статуту об'єднання та протидії його виконанню; створенні, організації діяльності або ліквідації об'єднання з порушенням законодавства; незаконному привласненні майна, що перебуває у спільній власності; недотриманні умов договорів, укладених відповідно до цього Закону, умисній втраті чи втраті з необережності або знищенні оригіналів протоколів загальних зборів об'єднання, листків опитування, договорів та інших документів щодо діяльності об'єднання; ненаданні співвласникам інформації, передбаченої цим Законом, - несуть цивільну, кримінальну, адміністративну відповідальність відповідно до закону. Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень.
Схожу норму містить і стаття 198 Житлового кодексу України, відповідно до якої особи, винні, зокрема, у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій; незаконному переобладнанні та/або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та/або використанні їх не за призначенням; у порушенні правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, у безгосподарному їх утриманні; у псуванні жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законом. Відповідно до законів України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення житлового законодавства.
Всі наведені норми, чітко вказують, що відповідальність співвласника (цивільна, адміністративна або кримінальна) встановлюється виключно законом.
При цьому, як Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", так і Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" чітко встановлюють лише один вид відповідальності (цивільної) - відшкодування шкоди. Проте вказані нормативно-правові акти не містять норм щодо встановлення такого виду цивільної відповідальності співвласника, як сплата штрафних санкцій на користь об'єднання співвласників.
Суд зазначає, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 Цивільного кодексу визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За умовами частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Натомість Порядок не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а у разі, якщо його положення суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що сторони не укладали відповідного договору з письмовим закріпленням в ньому заходів цивільно-правової відповідальності за прострочення зобов'язань з оплати внесків у вигляді штрафу чи пені. При цьому, такого права (зокрема, нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату внесків) ОСББ актами цивільного законодавства не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний Товариством пункт 11 Порядку є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Разом із тим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення пред'явленої Товариством зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним рішення від 23.03.2024 року позачергових Загальних зборів ОСББ, оформлених пунктом 7 протоколу від 18.04.2024 № 2 в частині затвердження Порядку, з урахуванням такого.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи (у тому числі співвласників багатоквартирного будинку) можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (співвласника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника (співвласника) рішенням загальних зборів.
При розгляді справ означеної категорії слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 914/921/18, від 08.12.2020 року в справі № 922/1633/18, від 18.05.2021 року в справі № 903/933/19.
Як на підставу позовних вимог у цій частині Товариство посилалося на перевищення правлінням та зборами їх повноважень.
Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів Об'єднання, а також докази, які підтверджують перевищення своїх повноважень Загальними зборами або Правлінням ОСББ.
Крім того, суд зауважує, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
З огляду на функції загальних зборів, визначені у статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та передбачені Статутом, співвласник ОСББ має безсумнівно законний інтерес у правомірній та прозорій діяльності загальних зборів, які є одним з органів управління Об'єднання.
Проте, наявність такого інтересу не означає, що будь-які процедурні порушення під час скликання та проведення загальних зборів автоматично мають правові наслідки - визнання недійсним відповідного рішення.
Метою звернення з позовом про визнання недійсним рішення органу управління юридичної особи є не визнання недійсним певного акта, а захист гарантованого законом права. З огляду на це, обов'язковому встановленню підлягає факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи (співвласника багатоквартирного будинку). Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Також, суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Суд зауважує, що права Товариства, як співвласника багатоквартирного будинку, в даному випадку підлягають поновленню шляхом визнання недійсним пункту 11 Порядку, що суперечить приписам законодавства, тоді як судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявності правових підстав для визнання недійсним рішення позачергових Загальних зборів Об'єднання в частині затвердження Порядку в цілому, який, за виключенням пункту 11, не порушує права співвласників та закріплює порядок та організацію сплати внесків і платежів співвласниками задля належного функціонування Об'єднання.
За таких обставин, у задоволенні означеної частини зустрічних вимог Товариства слід відмовити.
Відтак, зустрічний позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
При цьому, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги ОСББ підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
За умовами статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку, зокрема, зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власник квартири зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Статтею 10 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а статтею 66 цього Кодексу передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.
Отже, чинним законодавством на співвласників покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, якими зокрема є загальні збори учасників та правління, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Як було зазначено вище, Товариство є власником житлових приміщень № 595 (загальна площа 100 м2), № 669 (загальна площа 245,5 м2) та нежитлових приміщень № 708 (загальна площа 230,4 м2), № 712 (загальна площа 114,5 м2), № 715 (загальна площа 15,9 м2), № 716 (загальна площа 16 м2), № 718 (загальна площа 16,2 м2), № 719 (загальна площа 16,4 м2), № 721 (загальна площа 34,9 м2), № 725 (загальна площа 943 м2), № 726 (загальна площа 1 444,7 м2). Вказані обставини під час розгляду справи сторонами не оспорювалися.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач посилався на недотримання позивачем встановленої у пункті 14 Порядку послідовності врегулювання заборгованості з боржниками.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку в разі виникнення "поточної" або "короткострокової" заборгованості, позивач (в особі Правління) зобов'язаний здійснити наступні дії: 1) у випадку виникнення поточної заборгованості, інформування боржника та нагадування про наявність заборгованості через дошку оголошень (без зазначення персональних даних), усне телефонне повідомлення; 2) ведення журналу реєстрації повідомлень про заборгованість; 3) у випадку виникнення принаймні короткострокової заборгованості: a) інформування боржника шляхом вручення першого письмового попередження про необхідність сплати наявної заборгованості протягом встановленого в рішенні строку після отримання повідомлення; попередження надсилається боржнику поштовим відправленням на адресу житлового/нежитлового приміщення або на електронну пошту вказану при реєстрації особистого кабінету, у разі отримання згоди співвласника відповідно до пункту 8 цього Порядку. b) у разі несплати заборгованості, відправлення другого письмового попередження про необхідність сплати наявної заборгованості протягом встановленого в рішенні строку після отримання повідомлення; c) у разі несплати заборгованості, відправлення третього письмового попередження із запрошенням на засідання Правління; 4) прийняття рішення на засіданні Правління про погашення заборгованості: a) сплата заборгованості протягом певного періоду, узгодженого з боржником; b) укладання договору реструктуризації в залежності від суми заборгованості; …. після цього, згідно з пп. 6, п. 14 Порядку, вчиняються наступні дії: у разі (і) непогашення заборгованості у строки та у формі, визначені за рішенням Правління (відповідно до пункту III. 14.5)), або (іі) ігнорування запрошення Правління на відповідне засідання, або (ііі) якщо заборгованість складає 5 000 грн. і більше, або (iv) у випадку виникнення довгострокової заборгованості, Правління: a) надсилає останнє письмове попередження про необхідність сплати наявної заборгованості протягом встановленого в рішенні строку після отримання повідомлення.
Проте, відповідні посилання Товариства спростовуються наявними у справі доказами, зокрема: письмовими попередженнями про сплату заборгованості від 06.08.2025 року № 143 та від 12.09.2025 року № 150, витягом з протоколу № 10 засідання правління ОСББ, що відбулось 01.10.2025 року, на якому погоджено звернення Об'єднання до суду про стягнення з відповідача спірної суми коштів.
При цьому, суд врахував, що законодавством не передбачений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору, тоді як в силу статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Матеріалами справи підтверджується факт наявної в Товариства заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів за період з березня по серпень 2025 року в розмірі 256 639,20 грн. Доказів на спростування вказаного розміру заборгованості відповідач суду не надав.
Отже, оскільки Товариство у добровільному порядку не погасило спірну суму боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Товариства 256 639,20 грн. основного боргу зі сплати протягом березня-серпня 2025 року внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів та задоволення первісного позову в цій частині.
Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення з відповідача 4 243,32 грн. 3 % річних та 4 518,54 грн. інфляційних втрат згідно з наданим Об'єднанням розрахунком на суми заборгованості за відповідні боргові періоди, зокрема на заборгованість, підтверджену рішенням господарського суду міста Києва від 03.05.2025 року в справі № 910/1196/25.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд зауважує, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Так, законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року в справі № 918/329/16.
При перевірці наданого позивачем розрахунку вищенаведених компенсаційних виплат суд встановив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.
Беручи до уваги наведене, а також зважаючи на те, що відповідачем контррозрахунку цих компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства на користь ОСББ 4 243,32 грн. 3 % річних та 4 518,54 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимог ОСББ про стягнення з відповідача 21 923,90 грн. пені, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В силу частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Разом із тим, Порядок не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та є локальним нормативним актом, тому, якщо його положення суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.
Суд встановив, що сторони не укладали відповідного договору з письмовим закріпленням в ньому заходів цивільно-правової відповідальності за прострочення зобов'язань з оплати внесків у вигляді штрафу чи пені. При цьому, такого права (зокрема, нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату внесків) ОСББ актами цивільного законодавства не встановлено.
Беручи до уваги визнання судом недійсним пункту 11 Порядку, а також, враховуючи відсутність між сторонами договору, в якому б останні узгодили умови щодо відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасну сплату внесків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства 21 923,90 грн. пені, у зв'язку з чим у задоволенні первісного позову в цій частині слід відмовити.
Отже, первісний позов Об'єднання підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення як первісних, так і зустрічних позовних вимог у даній справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Первісний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" (03191, місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок 8, кабінет № 71; код ЄДРПОУ 16307284) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1" (03189, місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок 10/1; код ЄДРПОУ 45366423) 256 639 (двісті п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних побутових відходів, 4 243 (чотири тисячі двісті сорок три) грн. 32 коп. 3 % річних, 4 518 (чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 54 коп. інфляційних втрат та 3 184 (три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" задовольнити частково.
5. Визнати недійсним пункт 11 Порядку сплати внесків і платежів співвласників та власників машиномісць та роботу з боржниками, в багатоквартирному будинку за адресою: місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок 10/1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1", затвердженого рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Венеція 10/1" від 23.03.2024.
6. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинок "Венеція 10/1" (03189, місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок 10/1; код ЄДРПОУ 45366423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдінг" (03191, місто Київ, вулиця Самійла Кішки, будинок 8, кабінет № 71; код ЄДРПОУ 16307284) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
7. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.
8. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
9. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.04.2026 року.
Суддя В.С. Ломака