ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2026Справа № 910/14436/25
Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В. , розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю « Мастер : Глобал »
про зобов'язання вчинити дії.
Позивач звернувся до Господарського міста Києва з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії, а саме протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_2 шляхом надсилання інформації та документів у письмовому вигляді (цінним листом з описом вкладення) на поштову адресу: АДРЕСА_1 належним чином засвідчені копії наступних документів Товариства з обмеженою відповідальністю « МАСТЕР:ГЛОБАЛ » (Код ЄДРПОУ: 41516110 ):
- Протоколи Загальних зборів Товариства за період з 01.01.2021 по 04.11.2025 року.
- Фінансову звітність Товариства: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма №2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма №5) за 2024, 2023, 2022, 2021 роки та за перший-третій квартали 2025 року.
- Бухгалтерську довідку про фінансові показники Товариства станом на 31.03.2025, 30.06.2025, 30.09.2025.
- Протоколи інвентаризаційної комісії та/або інвентаризаційні описи та/або акти інвентаризації Товариства за період з 01.01.2021 року по 04.11.2025 року або останні діючі документи з інвентаризації, які є в наявності.
- Реєстр всіх укладених Товариством договорів (зокрема, але не виключно, про надання послуг, про передачу або отримання прав на об'єкти інтелектуальної власності, про отримання позик, кредитів, передачу майна, в тому числі в заставу тощо) за період з 01.01.2021 року по 04.11.2025 року, де зазначені дата договору, контрагент, предмет договору, сума договору, строк дії договору, примітки щодо додаткових угод. У разі відсутності реєстру - надати копії усіх договорів разом з усіма змінами та доповненнями.
Договори відчуження (продажу) прав інтелектуальної власності на твір, а саме: Комп'ютерної програми MASTER:Бухгалтерія, MASTER:Зарплата і кадри, MASTER:Бухгалтерія для бюджетних установ, MASTER:Зарплата і кадри для бюджетних установ, МASTER:Комплексний облік, MASTER:Комплексний облік для бюджетних установ, МASTER: Документообіг, MASTER:Звітність, MASTER: Фінанси, MASTER:Виробництво, MASTER:Агро, MASTER: Торгівля» (Рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , реєстраційний № 3875 від 25.04.2018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « АІХ ДІДЖИТАЛ » (код ЄДРПОУ: 45541245 ). Акти звірки розрахунків за вказаними договорами, банківські виписки на підтвердження здійснених платежів за даними договорами.
- Інформацію про наявні банківські рахунки Товариства та банківські виписки по всіх рахунках Товариства за період з 01.01.2021 по 04.11.2025 року.
- Юридичні висновки, меморандуми, due-diligence, які замовлялись Товариством період з 01.01.2021 року по 04.11.2025 року.
- Звіти про ринкову вартість часток учасників (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства, Звіти про ринкову вартість майна Товариства, які замовлялись Товариством в період з 01.01.2021 року по 04.11.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підгатовче засідання на 19.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 було оголошено перерву у судовому засіданні до 20.04.2026.
08.04.2026 від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову у справі в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ », ідентифікаційний код: 41516110 , також «Товариство», в особі загальних зборів приймати рішення:
1) Про спрямування залишку нерозподіленого прибутку Товариства, отриманого за результатами діяльності 2021 р., на покриття збитків Товариства за результатами діяльності у 2025 р.
2) Про створення ТОВ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ », як засновником, нового товариства з обмеженою відповідальністю.
3) Про уповноваження директора ТОВ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ » взяти участь у загальних зборах учасників (засновників) нового товариства з обмеженою відповідальністю від імені ТОВ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ » та голосувати від імені ТОВ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ » на власний розсуд по всім питанням порядку денного, підписувати протоколи загальних зборів учасників (засновників) та/або рішення учасника (засновника), визначати зміст статуту нового товариства з обмеженою відповідальністю і підписати першу редакцію статуту нового товариства з обмеженою відповідальністю, його місцезнаходження, визначати розмір статутного капіталу нового товариства з обмеженою відповідальністю, підписати структуру власності нового товариства з обмеженою відповідальністю та реєстраційну заяву на його створення, а також вчиняти будь-які інші дії і підписати будь-які інші документи, необхідні для створення та державної реєстрації нового товариства з обмеженою відповідальністю.
4) Про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ « МАСТЕР:ГЛОБАЛ ».
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання судового рішення у даній справі буде неможливим.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання, накладенням арешту.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
За висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду , викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2019р. по справі №908/1310/19.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2018р по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. (п. 8.4, 8.5 Постанови ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20)
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки: - умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21).
Суд зазначає, що сам по собі факт наявності у заявника сумнівів щодо можливого невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем, не свідчить про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду: від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17; від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Суд також звертає увагу на те що, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначила, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є зобов'язання вчинити дію, а саме надати перелік документів, зазначених у прохальній частині позовної заяви.
Однак, подаючи заяву про забезпечення позову, Позивач намагається змінити предмет спору, оскільки надання/ненадання документів не має відношення до питань порядку денного, прийняття рішення, про що просить Позивач.
Оскільки позов містить вимогу немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення вимоги не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до Суду.
Подібний за змістом правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі 914/120/19, від 27.05.2019 у справі № 923/65/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у Справі «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі «Доран проти Ірландії» (заява № 2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17.07.2008 у Справі «Каіч та інші проти Хорватії» (заява №50389/99) для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, заявником не наведеного належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя І.В. Алєєва