ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2026Справа № 910/3397/26
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про стягнення 101 125,93 грн
Суддя Удалова О.Г.
Без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - відповідач) про стягнення 101 125,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/3397/26 за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 07.04.2026 після 17 години та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою 08.04.2026.
08.04.2026 від Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" надійшла заява про закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також у вказаній заяві позивач просить суд повернути «ПАТ «Страхова компанія «УСГ» з Державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача 7 050,00 грн витрат на правничу допомогу
Заява мотивована тим, що відповідачем 30.03.2026 сплачено позивачу 101 125,93 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію від 30.03.2026 № 1203303_00000/ad2a1067-265c-4d8a-8274-c25c86cbec76.
Розглянувши надані матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття такого провадження та припинив існування в процесі розгляду справи, зокрема, у випадку сплати суми боргу, якщо при цьому між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом 26.03.2026 позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 101 125,93 грн.
Водночас, як вбачається з платіжної інструкції від 30.03.2026 № 1203303_00000/ad2a1067-265c-4d8a-8274-c25c86cbec76, відповідач сплатив позивачу 101 125,93 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у даній справі про підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Крім того, відповідно до ч. 4 вказаної норми про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з ч. 2 вказаної норми у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
У заяві про закриття провадження у справі позивач просив повернути йому з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 622,40 грн.
Стосовно вказаного клопотання позивача, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з платіжної інструкції № 6827 від 25.03.2026, позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у розмірі 2 622,40 грн.
Враховуючи закриття провадження у справі, сума судового збору в розмірі 2 622,40 грн підлягає поверненню позивачу.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідач 7 050,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надані:
- договір № 2-12/25-ВР від 23.12.2025, укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Гедз» (бюро);
- довіреність № 0126-5 від 06.01.2026, видану позивачем ОСОБА_1 ;
- акт виконаних робіт (детальний опис робіт) від 25.03.2026 на суму 7 050,00 грн;
- платіжну інструкцію № 6824 від 25.03.2026 на суму 7 050,00 грн;
- копія свідоцтва серії НОМЕР_1 від 20.12.2021.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, суд вказує про наступне.
Як погоджено позивачем та бюро у договорі № 2-12/25-ВР від 23.12.2025 (пункт 5.1), за надання правничої допомоги Адвокатським бюро у справах, де Клієнт виступає як позивач, Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого 3 000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
25.03.2026 між позивачем та бюро підписано акт виконаних робіт (детальний опис робіт), згідно з яким бюро надано позивачу послуг з надання правничої допомоги тривалістю дві години тридцять п'ять хвилин на загальну суму 7 050,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 6824 від 25.03.2026 такі послуги сплачені позивачем бюро.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката/адвокатського об'єднання з клієнтом, може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката/адвокатського об'єднання та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України та визначено також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанов об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі № 908/2685/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача про покладання на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 050,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 130 231-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/3397/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення 101 125,93 грн.
2 Повернути Приватному акціонерному товариству "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ. А, код 30859524) з Державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ. А, код 30859524) 7 050,00 грн (сім тисяч п'ятдесят грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.04.2026.
Суддя О.Г. Удалова