ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2026Справа № 910/1159/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Головного управління національної поліції в Хмельницькій області вул. Зарічанська 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017
до Товариства з додатковою відповідальністю " Страхова компанія "ГАРДІАН" вул. Саксаганського, 96, м. Київ, 01032
про стягнення 127 400,00 грн.
представники сторін: без виклику.
Головне управління національної поліції в Хмельницькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" про стягнення 127 400,00 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем приписів ст.ст. 12, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом невиконання обов'язку з виплати позивачеві внаслідок настання страхового випадку страхового відшкодування в повному обсязі, оскільки відповідальність винної в ДТП особи була застрахована відповідачем згідно полісу ЕР № 204047767.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 19.02.2024 року через систему "Електронний суд" від позивача 28.02.2024 року надійшла заява б/н від 27.02.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1159/24, з огляду на заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію по Полісу № ЕР 204047767.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 року у справі № 910/1159/24 через відділ діловодства суду 21.03.2024 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація №9-03/11036 від 21.03.2024 року щодо Полісу № ЕР 204047767, яка судом долучена до матеріалів справи.
У свою чергу, через відділ діловодства суду 22.03.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 339/24 від 19.03.2024 року, з доказами надсилання його копій на адресу позивача, в якому відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача з огляду на те, що для реалізації права вимоги, передбаченого ст.27 Закону України " Про страхування" позивач повинен був подати страховику заяву про страхове відшкодування у формі та строк передбачений Законом України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон № 1961-ІV), проте позивачем не було подано страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідач зазначає, що такої заяви від позивача не отримував. Крім того, позивачем не додано до позовної заяви копії заяви про виплату страхового відшкодування, на яку він посилається як на підставу своїх вимог. Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що твердження позивача про те, що заяви працівників поліції про страхове відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були надіслані 06.09.2021 року Товариству з додаткової відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" разом з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду не відповідають дійсності, оскільки заява поліцейського ОСОБА_1 про виплату відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю, була подана ним особисто 20.01.2022 року, а поліцейським Королівським В.А. - 21.12.2021 року. Не погоджується відповідач також і з сумою позовних вимог, оскільки відповідно до експертного висновку №ЕД-19/123-24/413-АВ від 18.01.2024 року, витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість даного ТЗ до ДТП, отже є фізично знищеним. Тому, відповідно Закону № 1961-ІV, власнику ТЗ відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи вищевикладене, відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволені.
В свою чергу, 27.03.2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № 28987/24 від 27.03.2024 року, з доказами надсилання її копії до електронного кабінету відповідача, за змістом якої позивач вказує на те, що подана позивачем 06.09.2021 року заява про страхове відшкодування з невідомих причин, була втрачена Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "ГАРДІАН", тому з огляду на судову практику Верховного Суду поведінка Головного управління національної поліції в Хмельницькій області в даних правовідносинах є доброчесною. При цьому позивач зазначає, що в разі заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач повинен був надати суду відповідні розрахунки різниці між вартістю ТЗ до та після ДТП, проте, останній своїм правом не скористався, відтак позивач зазначає, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті Головному управлінню національної поліції в Хмельницькій області за збитки в результаті ДТП, не перевищує суму вартості автомобіля до ДТП, тому посилання позивача у відзиві на відповідну судову практику позивач вважає недоцільними.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, які зазначені судом в ухвалі від 04.03.2024 року, відповідач мав подати заперечення на відповідь на відзив позивача.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив, передбаченим ч.1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі, на час розгляду справи по суті від відповідача до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України про неможливість та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Господарський кодекс України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Як встановлено судом згідно матеріалів справи, між Товариствам з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" (страховик за договором, відповідач у справі) та гр. ОСОБА_2 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № ЕР 204047767 (далі Поліс № ЕР 204047767), відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб марки MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, тип В3, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код ТЗ НОМЕР_2 .
Згідно із даними Полісу № ЕР 204047767 франшиза становить - 2600 грн.; ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 130 000, 00 грн.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Полісу № ЕР 204047767 встановлено з 18.05.2021 по 17.05.2022 включно.
Судом встановлено, що укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № ЕР 204047767 від 17.05.2021 року, за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За умовами Полісу № ЕР 204047767 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідність якої застрахована за договором (полісом).
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно Повідомлення Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про дорожньо-транспортну пригоду від 30.08.2021 року та постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2023 року, що 26.08.2021 року о 01 год. 35 хв. на автодорозі М-12 сполученням Хмельницький - Тернопіль, поблизу с. Мацьківці Хмельницького району гр. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення із стоячим у попутному напрямку службовим транспортним засобом марки RENAULT DOKKER, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить на праві державної власності Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області, який перебував за межами проїжджої частини у зв'язку з технічною несправністю (механічне пошкодження колеса) із увімкненою проблисковою аварійною сигналізацією.
Внаслідок дорожньої-транспортної пригоди працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2023 року адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Мельника О.О. від 21.09.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243000001595 від 26.08.2021 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Обставини вказаного ДТП сторонами не заперечувались та визнані в поданих заявах по суті спору.
За приписами ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Таким чином, за відсутності заперечень сторонами щодо факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди 26.08.2021 року гр. ОСОБА_3 як особою, яка на відповідній правовій підставі володіла застрахованим відповідачем транспортним засобом «MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини доказуванню не підлягають.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання вказаних норм Головне управління національної поліції в Хмельницькій області 06.09.2021 року звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" як страховика із заявою про страховий випадок.
Окрім цього, позивач в позовній заяві зазначає, що одночасно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 06.09.2021 року представник ГУНП в Хмельницькій області подавав Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" також і заяву про страхове відшкодування.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" листом № 09/09/22/4 від 09.09.2022 року повідомило позивача у відповідь на повідомлення від 06.09.2021 року, яке надійшло 07.09.2021 року, про ДТП, яке сталося 26.08.2021 року, що заява про виплату страхового відшкодування від Головного управління національної поліції в Хмельницькій області на адресу Товариства не надходило, тому правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.
В свою чергу, Головне управління національної поліції в Хмельницькій області 15.09.2023 року звернулось до страхової компанії з листом-претензією № 1123/121/51/01-2023 щодо проведення ревізії справ з метою пошуку заяви Головного управління національної поліції в Хмельницькій області та проведення виплати останньому страхового відшкодування.
У відповідь на вказане звернення Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" листом від 18.10.2023 року № 18/10/23/12 повідомило позивача, що за наслідками проведення ревізії станом на 09.09.2022 року заява про страхове відшкодування щодо завдання шкоди майну потерпілого до ТДВ «СК «Гардіан» не надходила та страховою компанією прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю відповідної заяви.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно висновку експертного дослідження від 18.01.2024 року № ЕД-19/123-24/413-АВ вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ марки RENAULT моделі DOKKER, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_4 , тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1461 см. куб. внаслідок ДТП, станом на 26.08.2021 року, становить - 146 682,00 грн. Ринкова вартість КТЗ марки RENAULT моделі DOKKER, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_4 , тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1461 см. куб. до моменту пошкодження, на 26.08.2021 року, становила - 146 682,00 грн., копія висновку наявна в матеріалах справи.
При цьому, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки RENAULT моделі DOKKER, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_4 , тип палива - дизель, об'єм двигуна - 1461 см. куб. внаслідок ДТП, станом на 26.08.2021 року складала - 367 177,54 грн.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до Полісу № ЕР 204047767, яким було забезпечено транспортний засіб марки MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, тип В3, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код ТЗ НОМЕР_2 , франшиза становить - 2600 грн.; ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 130 000, 00 грн.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З урахуванням вищезазначеного, та згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивача, на його думку, розмір страхового відшкодування, належного йому до виплати відповідачем, становить 127 400, 00 грн., який позивач просив стягнути в судовому порядку.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки за результатами розгляду заяв позивача відповідачем було відмовлено в їх задоволенні з посиланням на відсутність підстав для визначення розміру матеріального збитку та виплати страхового відшкодування, зазначені обставини порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині нездійснення у визначений законодавством строк виплати страхового відшкодування у сумі 127 400,00 грн., стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника особи, винної в ДТП, яка сталася 26.08.2021 року, вказаної суми страхового відшкодування у розмірі в межах передбаченого полісом ЕР № 204047767 ліміту відповідальності відповідача та за вирахуванням франшизи за Полісом.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Полісу ЕР № 204047767 від 18.05.2021 року суду не надано.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Як встановлено судом, заперечуючи у наданому відзиві проти позовних вимог відповідач стверджує про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з неподанням Головним управлінням національної поліції в Хмельницькій області заяви про страхове відшкодування, позаяк наявне було тільки повідомлення про ДТП, що не є достатнім для здійснення регламентної виплати.
Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено поняття, зокрема, потерпілих, власників транспортних засобів, страхового полісу.
Так, потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3);
Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п.1.6);
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (1.8).
Так, правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - Полісу ЕР № 204047767, який станом на момент скоєння ДТП 26.08.2021 року був чинний, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» як страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання у відповідності до вимог частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, з урахуванням наявності полісу ЕР № 204047767 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, державний номер НОМЕР_1 , та страховою компанією відповідача, обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди майну потерпілої особи (позивачу) забезпеченим (застрахованим) транспортним засобом покладається саме на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», в межах загального ліміту відповідальності страховика, який складає 130 000,00 грн.
Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наразі, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу MERCEDES-BENS Sprinter 318 CDI, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу ЕР № 204047767 у відповідача, обставини повідомлення останнього представником ГУНП в Хмельницькій області 06.09.2021 року про настання ДТП 26.08.2021 року за участі службового автомобіля RENAULT DOKKER, державний номерний знак НОМЕР_3 , власник якого може бути визнаний потерпілою особою, сторонами не заперечуються та визнаються в заявах по суті спору.
Пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, зазначена норма визначає, що в даному спорі саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Відповідно до статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.
За змістом зазначених норм права встановлюється як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Отже, закон, з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.
Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі № 752/11365/21 (провадження № 61-10667св24) пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Отже, позивач в позовній заяві посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, та вважає, що його заява про страхове відшкодування була подана в межах річного строку звернення та в контексті правового висновку, поведінка Головного управління національної поліції в Хмельницькій області у даних правовідносинах є доброчесною, у зв'язку з чим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача 06.09.2021 року (як зазначено в позові) або 30.08.2021 року (як зазначено у відповіді на відзив) з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», окрім повідомлення про ДТП 06.09.2021 року.
Окрім цього, позивачем не надано також доказів вжиття будь - яких заходів щодо отримання страхового відшкодування протягом річного строку з моменту з моменту ДТП та 30 днів з дня подання відповідачеві повідомлення про ДТП.
Водночас судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено активні дії з боку позивача, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач після отримання листа від відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування (09.09.2022 року) звертається до страховика (15.09.2023 року) щодо проведення ревізії матеріалів страхової справи за подією, яка сталась 26.09.2021 року, тобто майже через рік, що не можу бути розцінене судом як добросовісне виконання позивачем обов'язків, покладених на нього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому обставини звернення до відповідача постраждалих в ДТП гр. ОСОБА_1 із заявою від 20.01.2022 року та гр. ОСОБА_4 із заявою від 21.12.2021 року про виплату страхового відшкодування та отримання останнього не можуть бути розцінені судом в якості доказів звернення саме ГУНП в Хмельницькій області з відповідною заявою.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ст. 1 Закону України «Про національну поліцію»), у своїй діяльності керується принципом верховенства права та діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В свою чергу, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, якими, зокрема, є позивач та відповідач.
В контексті вищенаведеного суд наголошує, що у спірних правовідносинах, зокрема, під час реалізації права на звернення до відповідача з метою отримання страхового відшкодування згідно приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач - ГУНП в Хмельницькій області як орган державної влади першочергово має діяти з дотриманням приписів чинного законодавства, в тому числі забезпечити в своїй практичній діяльності належну організацію діловодства в підрозділах щодо комунікації з господарюючими суб'єктами.
Враховуючи вищевикладені обставини та за відсутності доказів направлення позивачем Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" заяви про страхове відшкодування в формі та в строк, які визначені ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також ненадання доказів того, що річний строк на подачу заяви на страхове відшкодування пропущено з поважних причин, суд доходить висновку, що в силу приписів п.37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності не виник обов'язок з відшкодування позивачеві страхового відшкодування.
Окрім цього суд зазначає, що положення статей 33, 37 Закону статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають дії учасників ДТП та страховика у випадку настання ДТП та виходять з того, що сторони правовідносин діють добросовісно, а невиконання обов'язків, передбачених цими нормами, має наслідком відмову в захисті права на відшкодування (підпункти 37.1.1, 37.1.2, 37.1.3, 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вказаного Закону), позаяк несвоєчасне звернення з вимогою щодо отримання страхового відшкодування позбавляє страховика можливості вчинити відповідні дії щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і його обставин з метою прийняття обґрунтованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Поряд із цим у зв'язку з вищевикладеними висновками суду про недоведеність позивачем підстав виникнення у відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування, доводи відповідача в частині необґрунтованості розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування в сумі 127 400,00 грн. судом не оцінюються.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон