ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/36/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Шмаюн Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська злагода", вул.Борщагівська, буд. 154, офіс 5-3, м. Київ, Київська область, 03056
до відповідача: Воляк Олега Михайловича , АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ-СИСТЕМС», код 44477735, місцезнаходження: 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Крива Бухта, будинок 2, офіс 216.
про стягнення заборгованості в сумі 737 371 грн 91 коп.
представники не з"явились
встановив:
до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" з позовом про стягнення з фізичної особи Воляк Олега Михайловича 737 371,91 грн безпідставно набутих коштів, які сплачені за договором про надання послуг №46Т від 01.06.2023 та які підлягають поверненню на підставі частини 1 ст.1212 ЦК України в зв"язку з тим, що підстава, на якій набуто майно, відпала, договір розірвано.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 відкрито провадження у справі № 909/36/26, та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2026 суд постановив задовольнити клопотання відповідача Воляк Олега Михайловича про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позов, визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на позов з додатками, поновити його та прийняти такий; у задоволенні клопотання відповідача Воляк Олега Михайловича в частині призначення розгляду справи № 909/36/26 за правилами загального позовного провадження відмовити; відмовити у задоволенні клопотання відповідача Воляк Олега Михайловича про залучення до участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору; суд призначив судове засідання у справі по суті на 17.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2026 розгляд справи по суті відкладено.
У судовому засіданні 25.03.2026 суд оголосив перерву до 07.04.2026, залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ОПТ-СИСТЕМС" з власної ініціативи, запропонував такій подати пояснення щодо позову.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд оголосив присутнім представникам сторін перерву в судовому засіданні до 14.04.2026
У судове засідання 14.04.2026 представники сторін не з"явились, будь-яких клопотань не подали.
Відповідач доказів виконання договору не подав.
Позиція позивача.
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач зазначив, що на підставі укладеного договору про надання послуг №46Т від 01.06.2023 між ТОВ «Українська торгова дистрибуційна компанія» та ФОП Воляк О.М. Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» сплачено на користь відповідача 737 371,91 грн в рахунок надання послуг у сфері інформатизації. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" набуло право вимоги до відповідача відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги від 10.03.2025 укладеного між ТОВ «Українська торгова дистрибуційна компанія» та ТОВ "Українська злагода". Водночас, відповідач жодних зобов'язань за Договором про надання послуг №46Т від 01.06.2023 не виконав, а тому позивач звернувся до відповідача з відповідними повідомленнями від 12.01.2026 про повернення сплачених 737 371,91 грн та про розірвання Договору. Позивач, посилаючись на положення п.6.2 договору про надання послуг №46Т від 01.06.2023 листом повідомив відповідача про розірвання договору. Вказуючи, що відпала підстава за якою замовником було перераховано виконавцю аванс за договором, який відповідачем у встановлений в вимозі замовника термін не був повернутий, позивач посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача попередню оплату за договором.
Позиція відповідача
17.02.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Відповідач не погодився з позовними вимогами, вважає, що позов не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що позивач безпідставно посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки перерахування коштів здійснено в порядку та на умовах визначених договором. Сплата позивачем 54 платежів на загальну суму 737 371,91 грн свідчить про наявність сталих, узгоджених відносин між сторонами. Відповідач звертає увагу, що з аналізу виписок вбачається, що 05.07.2023 року (платіж на суму 1 063,37 грн) та 03.08.2023 року (платіж на суму 824,12 грн) здійснено на підставі договору № 77К від 01.01.2022.
Обставини справи.
01.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» (далі - «Замовник») та фізичною особою-підприємцем Воляк Олегом Михайловичем (далі - «Виконавець») було укладено Договір на надання послуг № 46Т (далі- «Договір послуг»).
Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами і скріплено печаткою замовника ТОВ "УТДК", погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
За умовами Договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері інформатизації, а саме по збору, обробці даних та внесення інформації в бази даних Замовника (далі - Послуга). Замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги і оплатити їх згідно з умовами даного Договору (п. 1.1, 1.2. Договору).
Обов'язки сторін визначені у розділі 2 Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов'язаний надавати такі послуги:
- збір та аналіз даних про залишки продукції Замовника у клієнтів (п. 2.1.1. Договору);
- формування замовлень на підставі аналізу даних про залишки продукції у клієнтів (п. 2.1.2. Договору);
- введення даних про замовлення та залишках в різні інформаційні системи Замовника, а саме: автоматичне введення даних; ручне введення даних (п. 2.1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1.4. Договору, Виконавець при виконанні своїх обов'язків зобов'язаний забезпечити збереження і працездатність ввірених йому техніки і обладнання, конфіденційність отриманих від Замовника відомостей, даних та інформації.
Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник зобов'язаний:
- забезпечити виконавця на термін дії договору документацією та інформацією, необхідною для виконання умов цього Договору (п. 2.2.1. Договору);
- створювати належні умови для забезпечення збереження документації, грошових коштів і матеріальних цінностей виконавця (п. 2.2.2. Договору);
- своєчасно, згідно з цим Договором, оплачувати послуги виконавця (п. 2.2.3. Договору).
Вартість робіт і порядок розрахунків визначені у розділі 3 Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору за надані за цим договором послуги Замовник оплачує Виконавцю їх вартість виходячи з обсягів зібраної, проаналізованої та внесеної в інформаційні системи Замовника інформації.
Відповідно до п. 3.2. Договору вид, вартість, і строки наданих послуг узгоджуються сторонами в усному або письмовому вигляді. Підсумок роботи Виконавця, результативність наданих послуг та вартість послуг, Сторони відображають в акті виконаних робіт, який підписується уповноваженими представника Сторін.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що Виконавець в кінці кожного місяця (до 30 числа розрахункового місяця) надає Замовнику Акт прийому-передачі виконаних робіт. Замовник повинен або підписати цей Акт прийому-передачі виконаних послуг або надати Виконавцю письмові мотивовані зауваження щодо отриманих послуг протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Разом з актом прийому-передачі виконаних послуг Виконавець передає Замовнику Звіт про виконану роботу. Замовник зобов'язаний оплатити послуги надані Виконавцем протягом 20 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг у сумі, яка відображена і узгоджена Сторонами у цьому Акті. Підписуючи Акт прийому передачі наданих послуг Замовник та Виконавець, тим самим підтверджують, що послуги були надані Виконавцем належним чином і прийняті Замовником без заперечень і яких-небудь претензій.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо вони не будуть вирішені шляхом переговорів, всі розбіжності підлягають вирішенню в суді, в порядку встановленому законом України.
Цей Договір укладено до 31.12.2023 і вступає в силу з дня його підписання (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору Замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від цього Договору і розірвати його, письмово повідомивши про це виконавця за 5 календарних днів до моменту розірвання.
Пунктом 6.3. Договору погоджено якщо за 10 днів до закінчення строку договору сторони не повідомили письмово про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах. У порядку встановленому цим пунктом Договір може продовжуватися необмежену кількість разів.
На виконання умов Договору Замовник за період з жовтня 2023 року по січень 2025 року 52-ма платежами перерахував Виконавцю грошові кошти в сумі 737 371,91 грн із призначення платежу: #4246001002051344*0125 перераховано по договору № 46Т від 01.06.2023 за інформаційні посл. Воляк О.М. ІПН НОМЕР_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви фільтрованими виписками АТ КБ "Приватбанк".
10.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська злагода» укладено договір про відступлення права вимоги.
Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно Договору про надання послуг №46Т від 01.06.2023 р. (далі Договір надання послуг), а Новий кредитор приймає право вимоги що належить Первісному кредитору за Договором надання послуг. За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від ФОП Воляк Олега Михайловича (далі Боржника) належного виконання всіх зобов'язань за Договором надання послуг. Первісний кредитор передає право вимоги грошового зобов'язання Новому кредитору, що виникло з Договору надання послуг (п.1.1, 1.2, 1.3 Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Як стверджує позивач у позовній заяві разом з підписаним Договором відступлення права вимоги позивачу передані наступні документи: Договір на надання послуг № 46Т від 01.06.2023, виписки банку по контрагенту Воляк О.М. (код НОМЕР_1 ) в кількості 4 шт.
ТОВ "Українська злагода" 13.01.2026 направило відповідачу повідомлення про розірвання договору №46Т від 01.06.2023 на підставі п. 6.2 договору та вимогу про повернення 737 371,91 грн, що підтверджує опис вкладення, накладна та фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 13.01.2026. Повторно повідомлення про розірвання договору направлено на електронну адресу відповідача 14.01.2026.
Позивач стверджує, що відповідач послуги не надав, кошти не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Звертаючись з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська злагода" в позовних вимогах визначило відповідачем фізичну особу Воляк О.М.
03.04.2025 внесено відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Воляк Олега Михайловича за власним рішенням підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.01.2026.
Надаючи оцінку цим обставинам слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18: господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Судом встановлено, що правовідносини сторін, пов'язані з укладенням Договору, виникли під час перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, суд дійшов висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції.
Беручи до уваги зміст Договору, суд дійшов висновку, що правовідносини між ТОВ "Українська торгова дистрибуційна компанія" та відповідачем виникли з договору про надання послуг, які підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов Договору на надання послуг № 46Т від 01.06.2023 Воляк О.М. було перераховано 737 371,91 грн відповідно до фільтрованої виписки АТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.08.2019 №353/614/15-ц, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов Договору № 46Т від 01.06.2023 ТОВ "Українська торгова дистрибуційна компанія" сплачено відповідачу 737 371,91 грн, проте в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Суд погоджується із твердженнями відповідача, що 05.07.2023 року (платіж на суму 1 063,37 грн) та 03.08.2023 року (платіж на суму 824,12 грн) здійснено на підставі договору № 77К від 01.01.2022. Однак платежі на суму 737 371,91 грн відповідно до фільтрованої виписки АТ КБ "Приватбанк" здійснені по договору № 46Т від 01.06.2023 за інформаційні посл. Воляк О.М. ІПН НОМЕР_1 .
10.03.2025 первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» та новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська злагода» уклали Договір відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого на умовах встановлених цим договором первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно Договору про надання послуг № 46Т 01.06.2023 р., а новий кредитор приймає право вимоги що належить первісному кредитору за Договором надання послуг. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ФОП Воляк О.М. належного виконання всіх зобов"язань за договором надання послуг. Первісний кредитор передає право вимоги грошового зобов"язання новому кредитору, що виникло з договору надання послуг (п. 1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі N 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6.2. Договору про надання послуг №46Т від 01.06.2023 встановлено, що Замовник (позивач) має право в односторонньому порядку відмовитися від договору, і розірвати його в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Виконавця (відповідача) за 5 календарних днів до моменту розірвання.
Відповідачу 14.01.2026 було надіслано повідомлення ТОВ "Українська злагода" про те, що 10.03.2025 права вимоги за Договором на надання послуг № 46Т від 01.06.2023 передані від ТОВ "Українська торгова дистрибуційна компанія" до ТОВ "Українська злагода" на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.03.2025 та про розірвання договору про надання послуг № 46Т від 01.06.2023 на підставі п. 6.2 цього договору у зв"язку з невиконанням відповідачем умов договору на електронну адресу - olegvolak4@gmail.com. Також повідомлення про розірвання Договору з було направлено відповідачу 13.01.2026 , що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 13.01.2026.
Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.
У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов'язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17, від 16.09.2022 року у справі № 913/703/20, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 року у справі № 910/4725/22.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст.ст. 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних відносин, які б свідчили про наявність чи відсутність правових підстав для утримання відповідачем заявлених до стягнення грошових коштів.
Суд встановив, що мало місце розірвання Договору на надання послуг №46Т від 01.06.2023 в зв"язку з односторонньою відмовою позивача від такого правочину, про що повідомлено відповідача засобами поштового та електронного поштового зв"язку.
Враховуючи, що Договір є розірваним на підставі п. 6.2 такого правочину, а тому сплачені відповідачу 737 371,91 грн є безпідставно набутим майном.
Разом з тим, суд зазначає, що представник відповідача повідомляв про намір подати докази про виконання умов договору, проте підтвердження факту надання послуг виконавцем та прийняття наданих послуг замовником, станом на час розгляду справи не подано.
Суд зазначає, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Водночас, згідно з пунктами 4, 6 частини 2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Порядок подання доказів встановлений статтею 80 ГПК України, відповідно до якої:
- учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 1 ст.80 ГПК України);
- відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (частина 3 ст.80 ГПК України);
- копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Відповідно до приписів статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд враховує, що провадження у справі № 909/36/26 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження ухвалою суду від 21.01.2026, розгляд справи неодноразово відкладався. Відтак, відповідачу було надано достатньо часу для реалізації ним своїх процесуальних прав, в тому числі, для подання заяв, клопотань та доказів.
Будь-яких доказів до відзиву на позовну заяву не додано.
Будь- яких клопотань, доказів представник відповідача не подав, не навів поважних причин за яких докази не могли бути ним подані.
Рішення суду в Україні ухвалюється іменем України виключно на підставі матеріалів справи, що включають докази, клопотання та пояснення сторін, зібрані під час провадження.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.
Щодо судових витрат.
При звернені із цим позовом до суду в електронній формі позивач сплатив 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Водночас, відповідно до положень частини 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 8 848,46 грн.
Пунктом 1 ч.І ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи задоволення позову судовий збір у розмірі 8 848,46 грн покласти на відповідача у відповідності до ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129,231, 232,233, 236, 237,238,240,241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи Воляк Олега Михайловича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська злагода» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс 5-3, код за ЄДРПОУ: 45522165) грошові кошти у розмірі 737 371,91 грн та 8 848,46 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.04.2026
Суддя Гула У.І.