61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
02.04.2026р. Справа №905/8/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Пелих Т.В.,
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м.Київ
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго», м.Краматорськ, Донецька область
про стягнення 2530503,59 грн,
представники:
від позивача - Грачов Є.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Жукова Л.А. (в режимі відеоконференції),
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося через систему Електронний суд до Господарського суду Донецької області з позовною заявою від 31.12.2025 до Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго» про стягнення 2 530 503,59 грн, з яких: 1 737 776,52 грн - інфляційні втрати, 792 727, 07грн - 3% річних.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою від 07.01.2026 суд залишив без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»; встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви - п'ять робочих днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 30366,04 грн.
12.01.2026 через систему “Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»» надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додані додаткові документи.
Ухвалою від 16.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі 905/8/26; справу №905/8/26 визначив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 26.01.2026 року; встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 178 ГПК України до дати судового засідання. Докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу надати до суду.
Ухвалою від 26.01.2026 суд відклав розгляд справи на 09.02.2026..
09.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява, в якій представник просить провести підготовче засідання у справі №905/8/26, призначене на 09.02.2026 без участі представника відповідача; надати ПАТ «Донбасенерго» право на подання заперечень на відповідь позивача на відзив на позовну заяву до дати наступного судового засідання у справі.
09.02.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харків повітряної тривоги.
Ухвалою від 09.02.2026 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні на 10.02.2026.
10.02.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харків повітряної тривоги.
Ухвалою від 10.02.2026 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні на 27.02.2026.
27.02.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харків повітряної тривоги.
Ухвалою від 27.02.2026 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні на 16.03.2026.
16.03.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харків повітряної тривоги.
Ухвалою від 16.03.2026 суд призначив розгляд справи в судовому засіданні на 17.03.2026.
Ухвалою суду від 17.03.2026 закрито підготовче провадження у справі №905/8/26, призначено розгляд справи по суті на 02.04.2026 року.
Судове засідання 02.04.2026 проведено за участю представників позивача та відповідача (в режимі відеоконференції).
Доводи учасників процесу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0112-03015-ПД від 01.01.2024, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка була стягнута за рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за договором №0112-03015-ПД від 01.01.2024 позивач додатково нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період з 17.02.2025 до 25.12.2025 на загальну суму 2530503,59 грн, які просить стягнути в судовому порядку.
23.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на форс-мажорні обставини, на суспільне значення роботи Слов'янської ТЕС, скрутне фінансове становище та загрозу припинення господарської діяльності. Відповідач вказує на таке:
- з 25.12.2024 відповідач перебуває під впливом обставин форс-мажору, у зв'язку з чим господарська діяльність відповідача є тимчасово обмеженою. Основним видом господарської діяльності ПАТ «Донбасенерго» є виробництво електричної та теплової енергії, виробництво електричної та теплової енергії з 2017 року здійснюється ПАТ «Донбасенерго» виключно на виробничих потужностях Слов'янської ТЕС, розташованої на території, на яких ведуться бойові дії. Заборгованість перед позивачем не була своєчасно сплачена через обставини об'єктивного характеру (неодноразові зупинки Слов'янської ТЕС внаслідок численних обстрілів і пошкоджень енергооб'єкта з 2022 по 2025 роки; тимчасове тривале (з 2022 року) обмеження здійснення господарської діяльності ПАТ «Донбасенерго» через переведення структурної одиниці «Слов'янська ТЕС» ПАТ «Донбасенерго» у зв'язку з пошкодженням залізничних шляхів у Донецькій області внаслідок збройної агресії рф і зупиненням поставок вугілля на Слов'янську ТЕС в режим роботи на природному газі в якості основного технологічного палива замість вугілля з метою виконання обов'язків із забезпечення загальносуспільних інтересів та обороноздатності країни; тривала збитковість господарської діяльності відповідача протягом 2022-2025;
- ПАТ «Донбасенерго» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується листом Міністерства енергетики України від 26.07.2023 № 26/1.3-4.6-15061, витягом з наказу від 02.04.2025 №154 (Протокол №75), листом Міністерства енергетики України від 03.04.2025 №26/1.3-4.5-6360. Згідно наказу Міністерства енергетики України від 14 листопада 2022 року № 385 (у редакції наказу Міненерго від 21 листопада 2022 року № 392), Слов'янська ТЕС ПАТ «Донбасенерго» віднесена до переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України. Також, Слов'янська ТЕС з травня 2022 року забезпечує питною водою (близько 90 тис. м куб на місяць) місто Миколаївка Краматорського району, тому наслідками зупинення або збою у роботі станції можуть бути повне зупинення роботи окремих насосних станцій каналу Сіверський Донець-Донбас й повна зупинка водопостачання з каналу, який до початку агресії рф забезпечував понад 94 % водоспоживання Донецької області. Протягом 2023 - 2025 років ПАТ «Донбасенерго» на виконання завдань Уряду забезпечувало проходження осінньо-зимового періоду 2023-2024 рр, 2024 - 2025 рр в умовах наднизького рівня розрахунків населення за спожиту теплову енергію, при багатомільйонних боргах держави з різниці в тарифах, підприємств державного сектору економіки перед ПАТ «Донбасенерго».
09.02.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить суд задовольнити позовні вимоги, зазначаючи, що сторони по справі знаходяться в однаковому негативному становищі, яке не є винятковим. Вказує, що НЕК «Укренерго» є підприємством паливно-енергетичного комплексу державного сектору економіки, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Позивач має зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з початку 2023; зростання суми зобов'язань за розділом ІІ Балансу; зростання статті витрат «Довгострокові кредити банків»; збільшення поточної кредиторської заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями; наявні відстрочені податкові зобов'язання. Вказує, що НЕК «Укренерго» та ПАТ «Донбасенерго» несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик.
24.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення, які по суті є запереченнями на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» у період військової агресії перебуває у значно гіршому й важкому становищі, ніж позивач. Зазначає, що позивач залучає фінансову підтримку міжнародних партнерів під державні гарантії, має 4 територіальні управління по всій території України, натомість єдиним на сьогодні енергооб'єктом ПАТ «Донбасенерго» є Слов'янська ТЕС. При цьому, з 25.12.2024 внаслідок ракетної атаки російської федерації Слов'янська ТЕС функціонувала в обмеженому режимі через аварійне зупинення основного генеруючого обладнання енергоблоку №7 Слов'янської ТЕС, який забезпечує 97-99 % товарної продукції ПАТ «Донбасенерго».
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код ЄДРПОУ 23343582, вул.Тихого Олекси, 6, м.Краматорськ, Донецька обл., 84306) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032) заборгованість за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у розмірі 30912968 (тридцять мільйонів дев'ятсот дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 12 коп, інфляційних втрат у розмірі 167311 (сто шістдесят сім тисяч триста одинадцять) грн 44 коп, 3% річних у розмірі 156026 (сто п'ятдесят шість тисяч двадцять шість) грн 64 коп та судовий збір у розмірі 374835 (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн 67 коп.
Вказаним рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 встановлено наступне:
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ОСП, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (далі - користувач, відповідач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського обслуговування (оперативно-технологічного) управління №0112-03015-ПД (далі - договір) шляхом підписання Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» заяви-приєднання та акцептування його Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», згідно з п. 1.1, якого він є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - Користувач).
За цим договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Згідно п. 2.2., 3.5., 3.6. договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору. Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи додано акти надання послуг за період листопад 2024, грудень 2024 та січень 2025 на загальну суму 30912968,12 грн, а саме: - акт надання послуги №ДУА-0011722 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 13942619,59 грн; - акт надання послуги №ДУА-0012518 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 13988808,00 грн; - акт надання послуги №ДУА-0013300 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 2981540,53 грн, які підписані представниками позивача та відповідача за допомогою електронних цифрових підписів
Також рішенням від 20.08.2025 у справі №905/248/25 встановлено, що відповідачем не було здійснено оплату за послуги з диспетчерського управління за листопад 2024, грудень 2024 та січень 2025 у загальному розмірі 30912968,12 грн. Суд дійшов висновку, що строк оплати як планових платежів, так і за фактичний обсяг послуги відповідно до умов договору є таким, що настав.
У справі №905/248/25 судом стягнуто основного боргу у розмірі 30 912 968,12 грн; інфляційні втрати у розмірі 167 311,44 грн за період з 19.11.2024 по 16.02.2025; 3% річних у розмірі 156 026,64 грн (нарахованих на суму 4541293,07 грн за період з 19.11.2024 по 15.12.2024; на суму 2099704,70 грн за період з 29.11.2024 по 15.12.2024; на суму 7532200,32 грн за період з 09.12.2024 по 15.12.2024; на суму 13942619,59 грн за період з 16.12.2024 по 16.02.2025; на суму 6835378,25 грн за період з 19.12.2024 по 15.01.2025; на суму 5754477,65 грн за період з 29.12.2024 по 15.01.2025; на суму 1502959,01 грн за період з 09.01.2025 по 15.01.2025; на суму 13988808,00 грн за період з 16.01.2025 до 16.02.2025; на суму 975033,32 грн за період з 19.01.2025 по 15.02.2025; на суму 1174630,94 грн за період з 29.01.2025 по 15.02.2025; на суму 831468,66 грн за період з 09.02.2025 по 15.02.2025 та на суму 2981540,53 грн за період з 16.02.2025 по 16.02.2025).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.09.2025 у справі №905/248/25 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25 на 12 місяців; відстрочено Публічному акціонерному товариству «Донбасенерго» (код ЄДРПОУ 23343582) виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25 на 12 місяців до 20.08.2026.
05.12.2025 на примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25 видано наказ, згідно з яким вказане рішення набрало законної сили 09.09.2025.
У зв'язку з тим, що відповідачем в повному обсязі не погашено основну заборгованість в сумі 30 912 968,12 грн позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.02.2025 до 25.12.2025 на загальну суму 2 530 503,59 грн.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне:
Предметом позову у даній справі є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0112-03015-ПД від 01.01.2024, підтвердженого рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Правовідносини між сторонами в даній справі виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0112-03015-ПД від 01.01.2024, підтвердженого рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25
Зі змісту рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 вбачається, що судом у справі №905/248/25 встановлені обставини укладання договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0112-03015-ПД від 01.01.2024, та його неналежного виконання з боку відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
Нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника боргу фактично не виконано, або виконано несвоєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за договором №0112-03015-ПД від 01.01.2024 позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 792 727,07 грн за період з 17.02.2025 по 25.12.2025, а також інфляційні втрати у розмірі 1 737 776,56 грн за період з березня 2025 по грудень 2025.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/248/25 суд стягнув з відповідача суми 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період до 16.02.2025, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування та заявлення до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.02.2025.
Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, суд встановив, що сума річних складає 792727,07 грн, у зв'язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить більшу суму ніж заявлена позивачем, та враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому розмірі - в сумі у розмірі 1737776,56 грн.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що з 25.12.2024 перебуває під впливом обставин форс-мажору, робота Слов'янської ТЕС має суспільне значення, проте неодноразово зазнає пошкодження в результаті обстрілів з боку військ Російської Федерації, господарська діяльність відповідача є тимчасово обмеженою, товариство є збитковим протягом 2022-2025, вказує що ПАТ “Донбасенерго» перебуває у значно гіршому й важкому становищі ніж позивач.
Також відповідач зазначає, що згідно з п. 7.9 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління №0112-03015-ПД від 01.01.2024 сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
За висновками суду наведені відповідачем доводи не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, з огляду на нижче наведене:
За змістом стаття 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Умовами п.п. 8.1 - 8.5 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажор продовжується більше шести місяців, то кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором. Сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором та в установленому порядку розірвати цей договір. Розірвання цього договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово- промисловою палатою України. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань, позбавляє права сторони посилатися на будь-яку вказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Згідно пп.1.15.4 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами.
Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями (пп.1.15.7. Правил ринку).
Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Натомість, матеріали справи не містять а ні сертифікату Торгово-промислова палата України, що був би виданий відповідачу у зв'язку з неможливістю виконувати спірний договір, а ні інших належних та допустимих доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин для Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», які б повністю унеможливлювали виконання своїх грошових зобов'язань за договором №0112-03015-ПД від 01.01.2024 про надання послуг з диспетчерського обслуговування (оперативно-технологічного) управління.
Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, з доданими відповідними доказами про їх настання для відповідача.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 вказано: "Разом із тим ст. 617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Також у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про таке: "Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми".
Таким чином, з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду наявність обставин непереборної не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних.
Статтею 42 ГК України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд зауважує, що усі суб'єкти господарювання в Україні на теперішній час знаходяться в умовах воєнного стану. Розташування основного енергооб'єкту ПАТ «Донбасенерго» Слов'янської ТЕС в зоні проведення бойових дій та інші доводи відповідача не є підставами для звільнення останнього від відповідальності за прострочення виконання ним грошового зобов'язання. Також відсутність у відповідача коштів на оплату заборгованості не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до відповідача Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго» про стягнення 2 530 503,59 грн, задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (код ЄДРПОУ 23343582, вул.Тихого Олекси, 6, м.Краматорськ, Донецька обл., 84306) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032) інфляційних втрат у розмірі 1 737 776,52 грн, 3% річних у розмірі 792 727,07 грн, судовий збір у розмірі 30 366,04грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 02.04.2026 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2026.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз