Справа № 592/5842/26
Провадження № 1-кс/592/2615/26
10 квітня 2026 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, -
10.04.2026 слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , із змісту якого вбачається, що групою слідчих СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026202510000004 від 06.01.2026 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, що незважаючи на обізнаність вимогам нормативно-правових актів, які регулюють правила про перетин державного кордону, у ОСОБА_4 у січні 2026 року виник спільний злочинний умисел разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на незаконне переправлення осіб через державний кордон України та одержання неправомірної вигоди для членів лікарсько-консультативної комісії за вплив на прийняття ними рішень. Так, способом незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обрали фіктивне оформлення документів для осіб, які здійснюють супровід одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення, які потребують постійного догляду. Зокрема, під час спілкування, починаючи з 15.01.2026 у м. Суми із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем м. Суми, зазначені вище особи, діючи спільно між собою, повідомили про те, що за грошові кошти у розмірі 12000 доларів США, вони, за сприяння членів ЛКК одного із лікувальних закладів, який розташований у м. Суми, працівників соціальних служб, працівників ЦНАП у м. Суми, оформлять документи на матір ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як на особу, яка потребує постійного догляду і такий догляд буде здійснювати саме ОСОБА_9 . Вказані вище документи нададуть змогу ОСОБА_9 виїхати за кордон, отримати відстрочку від призову на військову службу. Також, зазначені особи повідомили про те, що частину грошових коштів вони передадуть членам ЛКК, які будуть приймати відповідне рішення. При цьому, за вказівкою вказаних вище осіб, ОСОБА_10 переїхала до м. Суми у березні 2026 року, де почала проживання спільно із ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вона 13.02.2026 відвідала рентгенодіагностичний кабінет комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради “Сумська обласної клінічна лікарня» , який розташований на першому та другому поверсі лікувального корпусу № 1 по вул. Троїцька, 48 у м. Суми. У свою чергу, реалізуючи раніше обумовлений спільний умисел, ОСОБА_9 була надана копія висновку за № 671 (протокол засідання ЛКК № 41) від 26.02.2026 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду. У вказаному висновку зазначено про те, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потребує постійного стороннього догляду. Надалі, 10.03.2026, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 , який діяв спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , грошові кошти у сумі 6000 доларів США за оформлення вказаних вище документів, у тому числі, частина із яких надавалась для членів відповідної ЛКК за прийняття відповідного рішення. Окрім того, за результатами розгляду документів ОСОБА_9 у додатку Міністерства оборони України “Резерв+» наявний запис про відстрочку до завершення мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23. Дотримуючись раніше обумовленого порядку, діючи під контролем правоохоронних органів, на вимогу ОСОБА_4 , який діяв спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 09.04.2026 близько 12:00, перебуваючи в м. Суми біля будинку № 41 по проспекту Михайла Лушпи, передав решту 6000 доларів США ОСОБА_8 (в ході контролю за вчиненням злочину були застосовані імітаційні кошти) , після чого був затриманий. У зв'язку із вказаним, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, кваліфікуючими ознаками якого є вчинене за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 09.04.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України. 09.04.2026 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 111, ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю с. Варачине Сумського р-ну Сумської обл. , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, кваліфікуючими ознаками якого є вчинені за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів та у одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми для того, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі “Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 термін “обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі “Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182) . Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ у справі “Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено про те, що “обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими висновками, наведеними в рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у справі “Мюррей проти Сполученого Королівства» від 23.10.1994, заява № 14310/88 від 23.10.1994, суд зазначив про те, що “факти, які стали причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто для висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування» . Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою для того, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Так, обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: - протоколами допитів потерпілого ОСОБА_9 , в ході яких він повідомив про розмову з ОСОБА_4 щодо незаконного оформлення необхідних документів, з метою перетину державного кордону та передачі грошових коштів за дані дії в розмірі 12000 доларів США; - матеріалами за результатом проведення негласних слідчих розшукових дій, де зафіксовані протиправні дії ОСОБА_4 , які полягали у запровадженні та оформленні механізму перетину державного кордону; - іншими матеріалами в їх сукупності, копіями, такими як рішень УПК, протоколів засідань ЛКК та іншими документами. З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Маючи на меті забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, необхідно запобігти наявним ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Наявність зазначеного ризику з підстав тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду (п. 36 рішення у справі “Москаленко проти України» , яке набуло статусу остаточного, а також рішення у справі “Ілійков проти Болгарії» ) . В рішенні у справі “W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив про те, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Зокрема, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років років, тому для уникнення покарання він може переховуватися; - продовження злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень; - незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час існують підстави вважати, що ОСОБА_4 , відносно якого здійснюється кримінальне переслідування, може впливати, у тому числі шляхом підкупу, погроз залякування та морального впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності. Положеннями п. 1. ч. 1 ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 без запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою уникнення від подальшої кримінальної відповідальності за вчинене кримінально-протиправне діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Відтак у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні. Враховуючи вищевикладене, він вважає доведеною наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Інші, більш м'які запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не можуть бути застосовані до ОСОБА_4 , виходячи з наступного. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований відносно ОСОБА_4 , оскільки його особистість не заслуговує на довіру та підстав вважати, що він буде виконувати покладені на нього обов'язки у слідства немає. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований щодо ОСОБА_4 , оскільки відсутні особи, які можуть виступити в ролі поручителів і забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного. Запобіжній захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 , оскільки є підстави вважати, що він буде продовжувати і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, бо на шлях виправлення він не став і продовжує вчиняти нові злочини, тому існують ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 8, 9, 40, 36, 116, 131, 132, 176-178, 183, 184 КПК України, рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Криволапова проти України» (заява № 5406/07) , він просив: 1. Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Варачине Сумського р-ну Сумської обл. , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. 2. Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, враховуючи, що передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави є меншим ніж сума грошових коштів, які мали отримати підозрювані, у розмірі 504468 грн. , розмір застави слід збільшити до 157 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (вхідний № 14316/26 від 10.04.2026) (а. п. 1-6) .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ньому, та просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього домашнього арешту або зменшити розмір застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні, зазначивши про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків. Він просив застосувати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Вислухавши клопотання слідчого, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, доданих до клопотання, вислухавши пояснення та думку прокурора, пояснення та думку підозрюваного, пояснення та думку захисника підозрюваного, дослідивши заперечення, надане захисником, прихожу до наступного висновку.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину та умисного нетяжкого злочину.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні “Чеботарь проти Молдови» зазначив в п. 48 про те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності до ст. 5 § 1 (с) , поліція не зобов'язана мати у своєму розпорядженні докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, не в момент арешту, не під час перебування заявника під вартою. Також необов'язково, щоб затриманій особі були в кінцевому рахунку пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа постала перед судом. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, які були підставою для затримання особи. Слова “обґрунтована підозра» означають наявність фактів або інформації, які могли б впевнити об'єктивного спостерігача про те, що особа можливо, вчинила злочини.
Ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів свідчить про те, що вони об'єктивно зв'язують підозрюваного із вчиненням злочинів, відтак погоджуюся із доводами прокурора про те, що пред'явлена ОСОБА_11 підозра на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою, що також узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема, з позицією, висловленою в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Нечипорук і Йонкало проти України» , заява № 42310/04, від 21.04.2011.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності у вчиненні злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу, а саме: судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним в п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, прихожу до висновку про те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, прихожу до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, в тому числі і цілодобовий, а також нічний домашній арешт навіть із застосуванням електронних засобів контролю з урахуванням відомостей про особу не будуть запобігати ризикам його ухилення від слідства та суду, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінюю в сукупності всі обставини, у тому числі: - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним умисного тяжкого злочину та умисного нетяжкого злочину (наявні) ; - тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється (умисний тяжкий злочин та умисний нетяжкий злочин) ; - вік та стан здоров'я підозрюваного (середній вік, незадовільний стан здоров'я (зі слів) ) ; - міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (документально не підтверджено) ; - наявність у підозрюваного постійного місця роботи (відсутнє) ; - репутацію підозрюваного (документально не підтверджено) ; - майновий стан підозрюваного (незадовільний) ; - наявність судимостей у підозрюваного (раніше несудимий) ; - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого злочину (наявне) ; - розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (наявні) .
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно та без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового та сімейного стану. Іншими словами, з огляду на особу підозрюваного, впевненість у тому, що перспектива втрати застави, у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Крім того, беруться до уваги дискреційні повноваження слідчого судді по визначенню розміру застави, передбачені ст. 182 КПК України.
Із змісту п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гафа проти Мальти» від 22.05.2018, заява № 54335/14 вбачається, що саме обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Toшев проти Болгарії» від 10.08.2006, заява № 56308/00, § 68; рішення Європейського суду з прав людини у справі “Iванчук проти Польщі» від 15.11.2011, заява № 25196/94, § 66) .
Із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010, заява № 12050/04 вбачається, що застава може вимагатися до тих пір, поки зберігаються причини, які виправдовують тримання під вартою, і що органи влади повинні проявити максимальну турботу при встановленні відповідної застави, а також при вирішенні питання про необхідність тривалого утримання обвинуваченого під вартою. Враховуючи винятковий характер даної справи, навряд чи було дивним, що судові органи влади скоригували суму для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні особи не мали стимулу уникнути правосуддя і знехтувати заходами безпеки.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину та умисного нетяжкого злочину, в період дії воєнного стану, тобто він має великий рівень суспільної небезпеки для оточуючих, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину та умисного нетяжкого злочину, які не пов'язані із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не спричинили загибелі людей, раніше відносно нього по цьому кримінальному провадженню інші запобіжні заходи не обирались, відтак прихожу до висновку про те, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному слід визначити розмір застави, який повинен складати, в даному випадку, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн. .
Також у разі внесення вказаного розміру застави на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти строком до 08.06.2026 до 24:00 хвилин включно обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками; 5) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності) ; 7) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 375, 376, 615 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 08.06.2026 до 24:00 включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн. , яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код ЄДРПОУ: 26270240, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, рахунок - UA558201720355249001000008869, призначення платежу: застава за кого (ПІБ) , № ухвали суду, платник застави (ПІБ) .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками; 5) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності) ; 7) носити електронний засіб контролю.
Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Сумського апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_12