вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
13.04.2026м. ДніпроСправа № 920/78/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи
за позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер", 40022, м.Суми, вул.Лучанська, буд.44, код ЄДРПОУ 05481033
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", 51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.99, код ЄДРПОУ 44604267
про стягнення заборгованості за договорами поставки
Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" про стягнення заборгованості за договорами поставки № 504/2 від 06.06.2024 та №691/2 від 27.08.2024 у розмірі 4 019,20 грн, пені у розмірі 1 143,29 грн, судового збору у розмірі 3 328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026 справу № 920/78/26 передано на розгляд судді Короленко В.Л.
Господарським судом Сумської області встановлено, що у пунктах 5.1.1 та 5.2 договорів поставки № 504/2 від 06.06.2024 та №691/2 від 27.08.2024 визначено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки; умови постачання товару самовивезення; покупець зобов'язується отримати товар на АЗС.
Будь-яких застережень, що місце виконання зазначених договорів є територія Сумської області, додані до позову матеріли не містять.
22.01.2026 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія", зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 44604267 та місцезнаходженням: вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі № 920/78/26 позовну заяву від 20.01.2025 № б/н (вх №254 від 20.01.2026) Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 5162,49 грн у справі № 920/78/26 передано до Господарського суду Дніпропетровської області (вул.Володимира Винниченка, буд.1, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49027) за територіальною підсудністю.
10.02.2026 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 920/78/26.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справу № 920/78/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
02.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 11.02.2026.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд з'ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 11.02.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 11.02.2026 о 18:30.
З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 11.02.2026 відповідач отримав 12.02.2026.
Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 (https://reyestr.court. gov.ua/Review/133982011) надіслано судом 11.02.2026, зареєстровано в реєстрі 11.02.2026 та забезпечено надання загального доступу 12.02.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.
Так, ухвалою суду від 11.02.2026, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (12.02.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 27.02.2026.
Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
06.06.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - відповідач, постачальник) укладений договір поставки № 504/2.
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Дизпаливо (2710194300), Бензин А-95 (2710124512) (ДК 021:201509130000-9 "Нафта і дистиляти"). Одиниця вимірювання: літр .
Кількість: згідно накладних на товар (пункт 1.2. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (пункт 1.3. договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1. договору).
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (пункт 3.1. договору).
Загальна сума договору: 20 198,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 3 366,33 грн (пункт 3.2. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня їх виписки (пункт 4.1. договору).
Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (підпункти 5.1.1., 5.1.2. пункту 5.1. договору).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (пункт 5.2. договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (пункт 6.1. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1. договору).
Даний договір діє до 31 грудня 2024 року (пункт 10.2. договору).
07.06.2024 року сторонами підписано специфікацію № 0002/0001939-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0002/0001939 від 07.06.2024 у кількості 22 скретч-карток.
27.08.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - відповідач, постачальник) укладений договір поставки № 691/2.
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512), (ДК 021:201509130000-9 "Нафта і дистиляти"), Дизпаливо (код УКТЗЕД 2710194300) (ДК 021:201509130000-9 "Нафта і дистиляти"). Одиниця вимірювання: літр .
Кількість: згідно накладних на товар (пункт 1.2. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (пункт 1.3. договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1. договору).
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (пункт 3.1. договору).
Загальна сума договору: 15 297,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 2 549,50 грн (пункт 3.2. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня їх виписки (пункт 4.1. договору).
Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (підпункти 5.1.1., 5.1.2. пункту 5.1. договору).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (пункт 5.2. договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (пункт 6.1. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1. договору).
Даний договір діє до 31 грудня 2024 року (пункт 10.2. договору).
30.08.2024 року сторонами підписано специфікацію № 0002/0002895-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0002/0002895 від 30.08.2024 у кількості 15 скретч-карток.
Договори та специфікації підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договорів поставки від 06.06.2024 № 504/2, від 27.08.2024 № 691/2, строк дії договорів, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості та пені.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Нормами частини першої статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Частиною другою статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Припис частини другої статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що договори поставки від 06.06.2024 № 504/2, від 27.08.2024 № 691/2 визнавалися недійсними у судовому порядку.
Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" на виконання умов договору поставки від 06.06.2024 № 504/2 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 198,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.06.2024 № 1992; на виконання умов договору поставки від 27.08.2024 № 691/2 перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 15 297,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.08.2024 № 2186.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" передані позивачу скретч-картки на отримання палива на суму 339 037,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами.
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил №1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно із вказаною Інструкцією талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За своїм призначенням талони не можуть бути засобом розрахунків, адже, як оплата за паливо, на рахунок продавця за безготівковим розрахунком перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС.
У процесі отримання замовником паливо-мастильних матеріалів (дизельне паливо) на АЗС виявилось, що надані постачальником скретч-картки не забезпечені товаром, що унеможливило заправку транспорту замовника.
На виконання умов договору, згідно з видатковими накладними від 07.06.2024 № 0002/0001939, від 30.08.2024 № 0002/0002895 ТОВ “Тенегія» передано покупцю паливні талони на товар загальною вартістю 35 495,00 грн, які оплачені Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" у повному обсязі на суму 35 495,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не поставив пальне на суму 4 019,20 грн (за договором поставки від 06.06.2024 № 504/2 - 40 літрів на суму 1 999,60 грн, за договором поставки від 27.08.2024 № 691/2 - 40 літрів на суму 2 019,60 грн).
На підтвердження непоставленого товару позивачем надано акти від 18.02.2025 та 17.03.2025 про неможливість відпуску пального, а також бухгалтерська довідка від 31.03.2025.
Листом від 07.04.2025 № 01-05/01/112 позивач просив ТОВ "Тенегія" забезпечити отримання дизельного пального за наявними талонами, а у разі неможливості негайно повернути кошти. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договорами поставки від 06.06.2024 № 504/2, від 27.08.2024 № 691/2 складає 4 019,20 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо нарахування пені у розмірі 1 143,29 грн за період з 18.02.2025 по 20.01.2026.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони у договорах поставки від 06.06.2024 № 504/2, від 27.08.2024 № 691/2 визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 7.2. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача по стягненню пені, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, розрахований відповідно до умов договору, арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами поставки від 06.06.2024 № 504/2, від 27.08.2024 № 691/2 у розмірі 4 019,20 грн та пені у розмірі 1 143,29 грн.
Щодо судових витрат.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:
- договір про надання правової допомоги від 16.01.2026 № 16/01, укладений між адвокатом Челядіним Сергієм Володимировичем (далі - адвокат) та Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" (далі - клієнт);
- додаток від 16.01.2026 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.01.2026 № 16/01;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2026 на суму 2 000,00 грн;
- платіжну інструкцію від 30.01.2026 № 3057 на суму 2 000,00 грн за оплату адвокатських послуг;
- ордер серії ВМ № 1079130 від 28.02.2026 на надання правничої допомоги;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000661 від 15.01.2020.
Так, за умовами пункту 1.1 договору адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.
Об'єм правової допомоги та юридичних послуг за даним договором складає: надання правової допомоги, допомоги консультативно-юридичного характеру, складання та подання заяв, клопотань, скарг та правове супроводження при стягнення заборгованості з ТОВ "Тенегія" (пункт 1.6. договору).
Адвокат зобов'язаний, зокрема, надати послуги, передбачені цим договором (пункт 2.2. договору).
Клієнт зобов'язаний, зокрема, своєчасно інформувати адвоката про всі відомі йому обставини, які можуть вплинути на надання послуг, їх результат та виконання цього договору (пункт 2.4. договору).
Гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором (пункт 3.1. договору).
Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору (пункт 3.2. договору).
Розмір гонорару не залежить від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше (пункт 3.3. договору).
Факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дія договору припиняється його належним виконанням (пункт 7.1. договору).
З акту приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2026 за договором про надання правової допомоги від 16.01.2026 № 16/01 вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 2 000,00грн, а саме: ознайомлення з документами наданими клієнтом щодо можливостей, механізмів і процедур досудового та судового захисту його прав - 1 година, 250,00 грн; усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту - 1 година, 250,00 грн; підготовка позовної заяви - 6 годин, 1 500,00 грн.
Підписуючи даний акт, клієнт підтвердив, що отримав у повному обсязі правову допомогу, зауважень щодо кількості та якості наданих юридичних послуг не має.
Згідно із частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21).
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.
У даному випадку витрати позивача на професійну правничу допомогу були неминучі.
Суд звертає увагу, що оскільки у позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Відповідачем не були подані заперечення з приводу розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Щодо судового збору.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (5 162,49 грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40грн.
За подання позовної заяви через систему “Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 19.01.2026 № 3049. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 665,60 грн.
Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" про стягнення заборгованості за договорами поставки задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", 51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.99, код ЄДРПОУ 44604267 на користь Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер", 40022, м.Суми, вул.Лучанська, буд.44, код ЄДРПОУ 05481033 заборгованість у розмірі 4 019,20 грн (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 20 копійок), пеню у розмірі 1 143,29 грн (одна тисяча сто сорок три гривні 29 копійок), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 13.04.2026
Суддя О.В. Перова