вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.04.2026м. ДніпроСправа № 904/4967/25
За позовом Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
Позивача-1: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Позивача-2: Лихівської селищної ради, смт. Лихівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Дніпро
про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
Представники:
від Прокуратури: Трубіцина В.Д., посв. № 069925 від 01.03.2023;
від Позивача-1: не з'явився;
від Позивача-2: не з'явився;
від Відповідача: Денисенко Т.В., дов. № 821 від 17.12.2025,
наказ № 424-к від 28.06.2024, положення;
Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Позивача-1: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Позивача-2: Лихівської селищної ради з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" і просить суд:
- стягнути з Відповідача на користь держави в особі Позивача-2 шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 335 890,06 грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок UA688999980333189331000004497; одержувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, код одержувача (ЄДРПОУ 37988155), код платежу 24062100.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати у паперовому вигляді якісні додатки до позову.
16.09.2025 від Прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.10.2025 об 11:00 год.
27.10.2025 від представника Відповідача надійшла заява про припинення його повноважень.
29.10.2025 від представника Відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
Прокурор у підготовчому засіданні 30.10.2025 надав пояснення щодо позовних вимог.
Позивач-1 у підготовче засідання 30.10.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Позивач-2 у підготовче засідання 30.10.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610282903043.
Представник Відповідача у підготовче засідання 30.10.2025 не з'явився, 30.10.2025 від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому судовому засіданні, призначеному на 30.10.2025 о 10:20 год., у Господарському суді міста Києва у справі № 910/7599/25. Водночас, до вказаного клопотання не додано відповідних доказів.
Ухвалою суду від 30.10.2025 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 02.12.2025 о 10:00 год.; зобов'язано представника Відповідача - Денисенко Т.В. до підготовчого засідання надати до суду докази щодо її участі у судовому засіданні, призначеному на 30.10.2025 о 10:20 год., у Господарському суді міста Києва у справі № 910/7599/25.
03.11.2025 від Позивача-1 надійшла заява, в якій він просив суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
03.11.2025 від Відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2025.
11.11.2025 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд:
- поновити строк для надання відзиву і прийняти його;
- відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.
21.11.2025 від Прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких він просив суд визнати причини неподання відзиву на позов не поважними, а відзив не враховувати при розгляді справи та вимоги, викладені у позові, задовольнити у повному обсязі.
28.11.2025 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас, підготовче засідання, відкладене на 02.12.2025 о 10:00 год., не відбулось у зв'язку з перебоями в роботі сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС (різноманітні помилки на стороні сервера при завантаженні веб-сторінки сервісу), про що судом складено акт.
Ухвалою суду від 02.12.2025 призначено підготовче засідання на 16.12.2025 о 10:00 год.
Позивач-1 у підготовче засідання 16.12.2025 не з'явився, як вказувалось вище, 03.11.2025 від нього надійшла заява, в якій він просив суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Позивач-2 у підготовче засідання 16.12.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 16.12.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2026 об 11:00 год.
Водночас, судове засідання, призначене на 03.02.2026 об 11:00 год., не відбулось через загрозу безпеці учасників справи, оскільки з 02.02.2026 з 22:54 год. по 03.02.2026 по 12:39 год. у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога.
Ухвалою суду від 23.02.2026 призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2026 о 10:00 год.
Прокурор та представник Відповідача у судовому засіданні 05.03.2026 надали пояснення щодо позовних вимог.
Позивач-1 у судове засідання 05.03.2026 не з'явився, як вказувалось вище, 03.11.2025 від нього надійшла заява, в якій він просив суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Позивач-2 у судове засідання 05.03.2026 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відкладено розгляд справи по суті на 02.04.2026 о 12:00 год.
Прокурор у судовому засіданні 02.04.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Позивач-1 у судове засідання 02.04.2026 не з'явився, як вказувалось вище, 03.11.2025 від нього надійшла заява, в якій він просив суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Позивач-2 у судове засідання 02.04.2026 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник Відповідача у судовому засіданні 02.04.2026 проти позовних вимог заперечував та у позові просив суд відмовити.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
Згідно з інформацією Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Відповідач, Філія "Східний лісовий офіс") від 14.05.2025, даних Публічної кадастрової карти, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об'єднались відповідно до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", територія кварталу 21 Лихівського лісництва Філії "Східний лісовий офіс" перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:01:002:0131 в адміністративних межах Лихівської селищної територіальної громади.
Відповідно до інформації, надої у листі Філії "Східний лісовий офіс" від 14.05.2025 № 1077/32.6-2025, земельна ділянка з кадастровим номером 1224555600:01:002:0131, на якій невстановленими особами здійснено незаконну порубку 67 дерев, перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1224555600:01:002:0131 відноситься до категорії: землі лісогосподарського призначення, код цільового призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, площа 5.2149 га, місце розташування: Дніпропетровська область, Кам'янський район, Лихівська селищна територіальна громада.
На підставі наказу "Про здійснення заходів, направлених на виявлення та попередження фактів незаконного добування та розповсюдження об'єктів рослинного та тваринного світу, та порушень природоохоронного законодавства на території Дніпропетровської та Кіровоградської областей, в т.ч. на територіях об'єктів природно-заповідного фонду" від 29.02.2024 № 55-ТП старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Банним А.Ю. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Звягою Д.В. здійснено виїзд і обстеження місця незаконної порубки дерев по праву сторону автодороги між с. Лихівка та с. Байдківка, Кам'янського району Дніпропетровської області (координати на карті: 48.647279, 33.844050), в присутності лісника Лихівського лісництва Державного підприємства "Петриківське лісове господарство" (далі - ДП "Петриківське лісове господарство") Петрушака Ю.А. та представників національної поліції ВП №7 Кам'янського РУП.
Під час обстеження виявлено пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту у кількості 67 одиниць. Здійснено вимірювання діаметрів стовбурів пошкоджених дерев. Діаметри стовбурів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту становлять: 10.1-14 см - 14 од., 14-18 см - 12 од., 18.1-22 см - 16 од., 22.1-26 см - 8 од., 26.1-30 см - 2 од., 30.1-34 см - 6 од., 34.1-38 см - 2 од., 38.1-42 см - 1 од., 42.1-46 см - 1 од., 46.1-50 см - 1 од., 51 см - од., 68,5 см - 1 од., 52,5 см - 1 од., 56.5 см - 1 од.
Вимірювання стовбурів діаметрів пошкоджених дерев до ступеня припинення росту проводилось спеціальною повіреною вимірювальною рулеткою (свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки від 30.08.2023 № 08-0/17048-2-2, чинне до 30.08.2024). Виходячи з морфологічних ознак дерева знаходились у задовільному санітарному стані.
На момент перевірки інспекторами не було встановлено осіб правопорушників.
За результатами обстеження та проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища складено акт № 25/4.2/24 від 14-21.03.2024.
Згідно з розрахунком, проведеним працівниками Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - Позивач-1) на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", вказаним правопорушенням заподіяно шкоду лісовому господарству на загальну суму 335 890,06 грн.
Матеріали обстеження направлено Позивачем-1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 26.03.2024 № 3-1786-42 для встановлення винних осіб та реагування в межах повноважень.
07.03.2024 за даним фактом Відділенням поліції № 7 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до ЄРДР внесені відомості за № 12024041560000120 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024041560000120 здійснено огляд місця події, по праву сторону автодороги між селами с. Лихівське та с. Байдківка, Кам'янського району Дніпропетровської області (координати, 48.647279, 33.844050), в ході якого виявлено 67 пнів сироростучих дерев, у яких відсутня середня частина стовбура дерева.
На думку Прокурора, Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв/бездіяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 67 дерев різних порід у кварталі 21 Лихівського лісництва ДП "Петриківське лісове господарство"
На даний час у вказаному кримінальному провадженні № 12024041560000120 досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, завдана внаслідок незаконної порубки шкода у розмірі 335 890,06 грн., не відшкодована.
Прокурор вважає, що Відповідачем порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме: не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.
У зв'язку з цим Прокурор просить суд стягнути з Відповідача на користь держави в особі Позивача-2 шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 335 890,06 грн.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків.
Під шкодою слід розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України всі ліси які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Тобто держава, в особі уповноважених органів, надає лісогосподарським підприємствам лісові землі разом з лісами винятково у безстрокове (тобто, постійне) користування, але не у власність.
Стаття 17 Лісового кодексу України передбачає, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" від 10.12.2004 № 17 визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За змістом ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Лісовий кодекс України містить низку правових норм, що стосуються одного з важливих напрямків ведення лісового господарства - охорони і захисту лісів. Під цим розуміється комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від таких негативних впливів:
- пожеж;
- незаконних рубок;
- пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу;
- захист від шкідників і хвороб.
Відтак, згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконної вирубки, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 335 890,06 грн., які виникли внаслідок того, що Відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з Відповідача суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17 від 09.08.2018, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18).
Враховуючи вимоги ст. 1166 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Водночас, у пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
При цьому, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 963 від 04.11.2022 "Про припинення Державного підприємства "Петриківське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", припинено ДП "Петриківське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов'язків ДП "Петриківське лісове господарство".
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП "Петриківське лісове господарство" припинено 31.07.2024, номер запису - 1 002 031 1200 19031530, підстава: рішення щодо реорганізації. Дані про юридичних осіб - правонаступників: ДСГП "Ліси України", ідентифікаційний код: 44768034.
Філія "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" заснована на державній власності та є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У відповідності до розподілу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Дніпропетровської та Запорізької областей Філія "Східний лісовий офіс".
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
З огляду на викладене, в результаті реорганізації ДП "Петриківське лісове господарство", усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки вказаного підприємства перейшли до правонаступника - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Факт незаконної порубки дерев 67 сироростучих дерев в кварталі 21 Лихівського лісництва ДП "Петриківське лісове господарство" є підтвердженим та визначено розмір шкоди, яка була заподіяна, що свідчить про те, що постійним лісокористувачем порушено вимоги ст.ст. 19, 69 Лісового кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Положенням про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, передбачено, що представники лісокористувача у відповідних лісництвах належать до посадових осіб державної лісової охорони, метою діяльності яких, згідно пункту 2 Положення, є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, як вказувалось вище, визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою пред'явлення позову стало неналежне виконання постійним лісокористувачем обов'язків зі здійснення охорони лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено вирубку зелених насаджень та заподіяно збитків на вказану вище суму.
У даному випадку доведенню підлягають складові ст. 1166 Цивільного кодексу України, а саме: наявність шкоди, неправомірність поведінки та вини особи, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. При цьому, поведінка може проявлятися як в активній, так і пасивній формах.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Так, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Таким чином, постійним лісокористувачем допущено незаконну порубку та пошкодження дерев на території лісового фонду - Філії "Східний лісовий офіс", а тому, всупереч положенням ст.ст. 19, 69 Лісового кодексу України, не забезпечено належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.09.2020 у справі № 920/1106/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Отже, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - Відповідача, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, порушено ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України.
Відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі 21 Лихівського лісництва ДП "Петриківське лісове господарство", чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу Відповідачем.
Означені обставини підтверджують, що Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Верховний Суд неодноразово виснував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).
Відтак, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 914/669/22).
Відтак, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки Відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій Відповідачу території.
Розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 335 890,06 грн., наведено у додатку до акту № 25/4.2/24 від 14-21.03.2024, здійснений працівниками Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".
Відповідач був присутнім під час складання вказаного акта і не мав жодних зауважень щодо його змісту.
Відповідно до ст.ст. 29, 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.
Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.
Водночас, за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.
Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100. Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України.
Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у кварталі 21 Лихівського лісництва, під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Відповідач, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства, повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у cправі № 907/278/25.
Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини 5 цієї статті визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 та ст. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
У п.п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі № 16/472, від 03.04.2007 у справі № 05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі № 12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Реалізація зазначеного обов'язку здійснюється державою через відповідні органи, які зважаючи на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 66 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме вирубкою лісів, завдають шкоди інтересам держави.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно зі ст.ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.
Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що «Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов'язок урядів усіх держав».
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
З цього випливає, що збереження лісових масивів становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними лісокористувачами цивільної відповідальності за бездіяльність спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, перебуваючих в їх користуванні, що, безумовно, становить державний інтерес.
Верховний Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2018 (справа № 924/1256/17) зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб'єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 дійшла правового висновку про те, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави (п. 140).
Таким чином, при наявності порушення інтересів держави та бездіяльності органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме здійснення органами прокуратури представництва інтересів держави.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з цим Положенням (п. 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів; (п.п. 5 п. 2 Розділу ІІ); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментальнолабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу ІІ Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 11. Розділу ІІ Положення).
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 23.02.2023 № 40 (нова редакція, ідентифікаційний номер 43877118), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Повноваження Державної екологічної інспекції Придніпровського округу поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.
Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Так, Жовтоводською окружною прокуратурою направлено на адресу Позивача-1 лист від 07.02.2025 за № 55/3-219вих-25 щодо наявних порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування шляхом звернення до суду з позовною заявою.
У своєму листі від 25.02.2025 № 3-1473-22 Позивач-1 інформацію щодо звернення до суду з позовом до Відповідача про відшкодування шкоди у розмірі 335 890,06 грн., завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі, не зазначив, а вказав, що не заперечує проти вжиття таких заходів окружною прокуратурою.
Таким чином, Позивач-1 проявив бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи п. 7 ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.
Разом з цим, внаслідок несплати заподіяної незаконною порубкою лісу, місцевий бюджет (всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на відповідну раду) Лихівської селищної ради не отримує відповідні кошти.
Відтак, окружною прокуратурою листом № 54/3-451вих-25 від 25.03.2025 поінформовано Лихівську селищну раду (далі - Позивач-2) щодо наявних порушень та невідшкодованої шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території Лихівської селищної територіальної громади.
У відповіді на вказаний лист Позивач-2 повідомив, що ним не вживались заходи щодо стягнення з постійного лісокористувача шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.
Таким чином, уповноважені органи вказаними листами були поінформовані окружною прокуратурою щодо наявних порушень та невідшкодованої шкоди, однак, ані Позивачем-2, ані Позивачем-1 не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом до Відповідача для примусового стягнення шкоди, завданої незаконною рубкою лісу, що свідчить про їх бездіяльність.
Невідшкодування Відповідачем завданої шкоди безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування такої шкоди мають надійти пропорційно до відповідних місцевого, обласного та державного бюджетів, що зобов'язує прокурора звертатись з відповідним позовом до суду для повернення коштів до бюджету.
За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом для захисту інтересів держави в особі Позивачів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ ВП 45632138) на користь держави в особі Лихівської селищної ради (52120, Дніпропетровська область, Кам'янський район, смт. Лихівка, вул. Центральна, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04338523) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 335 890,06 грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок UA688999980333189331000004497; одержувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, код одержувача (ЄДРПОУ 37988155), код платежу 24062100.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ ВП 45632138) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 4 030,68 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
13.04.2026