02.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/4886/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,
за участю представників:
від скаржника (відповідач): Страх Є.О. (в залі суду), адвокат,
прокурор: Щербина С.О. (в залі суду), прокурор,
від позивача: Жежель С.С. (в залі суду),
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі №904/4886/25 (суддя Ніколенко М.О.), повний текст складений 18.12.2025
за позовом Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, м. Кам'янське, Дніпропетровська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КИ.МОД», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,
про стягнення основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Кам'янська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» про стягнення основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн.
Позов мотивовано тим, що після набуття 16.09.2020 права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, до відповідача в силу закону перейшли права та обов'язки орендаря, у тому числі обов'язок сплачувати орендну плату, однак останній у період з 01.09.2022 по 28.11.2024 належним чином цього обов'язку не виконав.
Розмір заборгованості визначено позивачем з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої ставки орендної плати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області суму основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 7 780,77 грн та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
07.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНФ», в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 в частині стягнення 450 222,82 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково - стягнути з ТОВ «ДНФ» на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області 198 174,65 грн, в решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив з того, що 02.02.2015 між Кам'янською (Дніпродзержинською) міською радою та ТОВ «КИ.МОД» (код ЄДРПОУ 39029760) укладено договір оренди земельної ділянки №13026 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0273 площею 1,0768 га за адресою: м. Кам'янське, вул. Широка, 351-В, строком до 28.11.2024.
У зв'язку з укладенням 16.09.2020 договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «КИ.МОД» та ТОВ «ДНФ», суд дійшов висновку про перехід до ТОВ «ДНФ» права оренди земельної ділянки та обов'язку сплати орендної плати за період з 01.09.2022 по 28.11.2024 у сумі 648 397,47 грн.
Водночас такі висновки є помилковими з наступних підстав.
По-перше, суд безпідставно стягнув орендну плату за період після припинення права оренди. Незважаючи на те, що суд послався на рішення у справі №904/387/24 та дійшов висновку про чинність договору оренди до 28.11.2024, ним не враховано, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 338316210 від 07.07.2023 запис про інше речове право (право оренди) № 8788080, зареєстрований 17.02.2015, припинено 05.07.2023.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права виникають і припиняються з моменту державної реєстрації.
Отже, з 05.07.2023 припинилися всі права та обов'язки сторін за договором оренди, а тому відсутні правові підстави для нарахування орендної плати після цієї дати. При цьому висновки суду у справі № 904/387/24 щодо правової оцінки не мають преюдиційного значення відповідно до ч. 7 ст. 78 ГПК України, оскільки обов'язковими є лише встановлені факти.
Таким чином, ТОВ «ДНФ» визнає обґрунтованою заборгованість лише за період фактичного існування права оренди з 01.09.2022 по 04.07.2023 у сумі 198 174,65 грн та заперечує проти нарахування орендної плати за період після 05.07.2023.
По-друге, суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком позивача, не оцінивши доводи відповідача, чим порушив вимоги ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язковості мотивованої оцінки доказів і аргументів сторін. Розрахунок прокурора не відповідає умовам договору оренди та вимогам законодавства, оскільки здійснений виходячи з витягів про нормативну грошову оцінку за 2023 та 2024 роки, без урахування того, що розмір орендної плати визначений договором у фіксованій грошовій сумі та може змінюватися лише у випадках, передбачених договором або законом.
Згідно з договором оренди (з урахуванням додаткової угоди №8775 від 02.08.2021) нормативна грошова оцінка становить 4 891 902,40 грн, а річна орендна плата - 195 676,10 грн.
Договором (п. 4.4.6.) передбачено перегляд орендної плати лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки відповідним рішенням міської ради. Після затвердження нормативної грошової оцінки у 2020 році нових рішень Кам'янською міською радою не приймалося, що підтверджено у судовому засіданні. Отже, застосування нових показників нормативної грошової оцінки на підставі витягів без відповідного рішення органу місцевого самоврядування є незаконним.
Крім того, відповідно до правових позицій Верховного Суду (зокрема, у справах № 921/530/18, № 914/2848/22), зміна розміру орендної плати можлива лише у разі належного затвердження нової нормативної грошової оцінки та початку її застосування у порядку, визначеному п. 271.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Сам факт отримання витягу з технічної документації не є підставою для зміни орендної плати.
Відтак правильний розрахунок орендної плати має здійснюватися виходячи з умов договору із застосуванням коефіцієнтів індексації, що дає суму: за 2022 рік (вересень-грудень) - 71 747,90 грн, за період з 01.01.2023 по 04.07.2023 - 126 426,75 грн, разом 198 174,65 грн.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві Кам'янська окружна прокуратура заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ДНФ» з 16.09.2020 набуло право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до нього перейшли права та обов'язки орендаря за чинним договором оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015, у тому числі обов'язок зі сплати орендної плати. Такий перехід відбувається в силу закону і не потребує укладення додаткових угод чи переоформлення договору.
Доводи апелянта про припинення дії договору оренди у зв'язку з прийняттям рішення Кам'янської міської ради від 16.06.2023 № 1122-35/VIII є безпідставними, оскільки зазначене рішення саме по собі не припиняє договір оренди у встановленому законом порядку та не впливає на правові наслідки переходу права оренди до нового власника нерухомості. Відчуження об'єкта нерухомості не є підставою для припинення договору оренди в цілому, а зумовлює лише заміну сторони у зобов'язанні.
Крім того, обставини чинності договору оренди та переходу прав і обов'язків орендаря вже були встановлені рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/387/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025, які набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню. З урахуванням принципу правової визначеності ці обставини не можуть бути поставлені під сумнів.
Щодо доводів апелянта про неправильність розрахунку заборгованості, у відзиві зазначено, що розрахунок орендної плати здійснено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-1200257802023 та №НВ-9959503712024, відповідних рішень органу місцевого самоврядування та вимог податкового законодавства. Загальна сума заборгованості у розмірі 648 397,47 грн визначена правильно шляхом застосування нормативної грошової оцінки та відповідних коефіцієнтів індексації за фактичний період користування земельною ділянкою.
Посилання апелянта на фіксований розмір нормативної грошової оцінки є необґрунтованими, оскільки така оцінка є публічно-правовим показником і підлягає зміні відповідно до законодавства, що автоматично впливає на розмір орендної плати без необхідності внесення змін до договору. Відповідна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, а також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19, від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, відповідно до яких зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки зумовлює автоматичну зміну розміру орендної плати та не потребує внесення змін до договору оренди.
Також безпідставними є доводи щодо недопустимості витягів з нормативної грошової оцінки через неможливість перевірки QR-коду, оскільки такі витяги є належними доказами, формуються на підставі даних Державного земельного кадастру, а їх відсутність у відкритому доступі після спливу певного часу не свідчить про їх недійсність.
З огляду на викладене, Кам'янська окружна прокуратура просить суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 263, 275, 276 ГПК України, залишити апеляційну скаргу ТОВ «ДНФ» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 - без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд першої інстанції встановив, що між Дніпродзержинською міською радою (правонаступником якої є Кам'янська міська рада) як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИ.МОД» як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015, за умовами якого (пункти 1.1., 2.1., 3.1.) у строкове платне користування до 28.11.2024 передано земельну ділянку площею 1,0768 га за адресою: м. Дніпродзержинськ (м. Кам'янське), вул. Широка, 351-В, кадастровий номер 1210400000:03:035:0273.
Орендодавець виконав свої зобов'язання та передав ділянку за актом приймання-передачі від 02.02.2015, а право оренди зареєстровано 17.02.2015 у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта 578417412104, запис № 8788080).
Надалі на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2020 право власності на розташовані на цій ділянці об'єкти нерухомості (перелік будівель і споруд із зазначенням площ) перейшло від ТОВ «КИ.МОД» до ТОВ «ДНФ», у зв'язку з чим, відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, до набувача перейшли права та обов'язки орендаря за чинним договором оренди землі, що означає заміну сторони у зобов'язанні без припинення договору в цілому.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 25.02.2020 у справі №922/510/19).
Суд також врахував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/387/24, якими підтверджено чинність договору оренди №13026 від 02.02.2015 для нового власника нерухомості та відсутність підстав для укладення нового договору, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню.
Суд установив, що після набуття права власності ТОВ «ДНФ» стало орендарем земельної ділянки на тих самих умовах, а договір діяв протягом спірного періоду з 01.09.2022 по 28.11.2024.
Водночас умовами договору (пункти 2.2., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. у редакції додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021) визначено нормативну грошову оцінку станом на 20.01.2021 у розмірі 4 891 902,40 грн, річний розмір орендної плати 195 676,10 грн без ПДВ, обов'язок її сплати у строки, встановлені ПК України, а також передбачено перегляд розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки, індексації чи інших визначених законом факторів.
Суд з урахуванням положень статей 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, статей 288, 289 ПК України, Закону України «Про оцінку земель» та підзаконних актів встановив, що нормативна грошова оцінка є базою для визначення орендної плати та може змінюватися, а належними доказами її розміру є, зокрема, витяги з технічної документації, довідки Державного земельного кадастру та інша технічна документація. При цьому відповідач не заперечував обов'язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, однак належним чином цього обов'язку не виконав, що й стало підставою для виникнення спору.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Так, за ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.
Враховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19).
Предметом судового розгляду у даній справі є вимога Кам'янської окружної прокуратури про стягнення з ТОВ «ДНФ» на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273, площею 1,0768 га, розташованою за адресою: м. Кам'янське, вул. Широка, 351-В, що виникла на підставі договору оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015, укладеного між Кам'янською (на момент укладення - Дніпродзержинською) міською радою як орендодавцем та ТОВ «КИ.МОД» як первісним орендарем.
Спірні правовідносини охоплюють період з 01.09.2022 по 28.11.2024 та пов'язані з визначенням належного платника орендної плати у зв'язку з переходом права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна до ТОВ «ДНФ», а також із визначенням правових підстав та методики розрахунку розміру орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої рішенням органу місцевого самоврядування ставки орендної плати.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, правильно встановив, що правовідносини сторін щодо визначення та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності є регульованими імперативними нормами податкового та земельного законодавства, а тому розмір орендної плати безпосередньо залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та підлягає автоматичній зміні у разі зміни такої оцінки. При цьому застосовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, відповідно до якого з моменту початку застосування нового розміру нормативної грошової оцінки (згідно з п. 271.2. ст. 271 ПК України) автоматично змінюються права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо вона визначена у відсотковому співвідношенні до такої оцінки, і при цьому відсутня необхідність внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату у новому розмірі виникає безпосередньо з моменту запровадження нової нормативної грошової оцінки.
Судом першої інстанції на підставі належних доказів встановлено, що відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 її розмір становив у 2023 році 6188261,92 грн (витяг від 10.03.2023 № НВ-1200257802023), а у 2024 році - 9030706,35 грн (витяг від 18.12.2024 № НВ-9959503712024), тоді як ставка орендної плати відповідно до рішення Кам'янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII становить 4% від нормативної грошової оцінки.
Перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 01.09.2022 по 28.11.2024 (71 747,96 грн за 2022 рік у межах позовної давності, 247 530,48 грн за 2023 рік та 329 119,03 грн за 2024 рік, всього 648 397,47 грн), суд визнав його арифметично правильним і таким, що відповідає вимогам ПК України та умовам договору, у зв'язку з чим встановив факт порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та наявність заборгованості у розмірі 648 397,47 грн, яка підлягає стягненню.
Водночас суд відхилив доводи відповідача щодо фіксованого розміру орендної плати та припинення дії договору, виходячи з преюдиційно встановленої у справі № 904/387/24 чинності договору оренди та застосування імперативних норм законодавства щодо визначення орендної плати.
Окремо суд зазначив, що належним способом захисту прав орендодавця у таких правовідносинах є саме стягнення несплаченої орендної плати за весь період прострочення.
Крім того, суд визнав обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави, встановивши, що Кам'янська міська рада як компетентний орган, попри належне інформування (листи прокурора № 56-3993ВИХ-25 від 19.06.2025, № 56-5298ВИХ-25 від 08.08.2025, повідомлення від 18.08.2025 № 56-5498ВИХ-25), не вжила заходів претензійно-позовного характеру (що підтверджується її листами № 07-07/812 від 01.07.2025 та № 07-07/1002 від 15.08.2025), чим допустила бездіяльність, а отже прокурор правомірно звернувся до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Також суд врахував практику Європейського суду з прав людини (рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії») щодо обов'язку суду надавати мотивоване рішення без необхідності детальної відповіді на кожен аргумент сторін, дослідив усі надані докази (договори, витяги з реєстрів, технічну документацію, листування, податкові декларації, платіжні документи) та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим дійшов остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення у повному обсязі шляхом стягнення з ТОВ «ДНФ» на користь Кам'янської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 648 397,47 грн.
Апеляційний господарський суд, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини справи та правильність їх правової оцінки, дійшов висновку про їх підтвердження та обґрунтованість, у зв'язку з чим погодився з тим, що договір оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015 залишався чинним у спірний період (з 01.09.2022 по 28.11.2024), а після переходу права власності на розташовані на ділянці об'єкти нерухомості до ТОВ «ДНФ» в силу вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України перейшли всі права та обов'язки орендаря за цим договором без необхідності укладення додаткової угоди.
При цьому розмір орендної плати підлягав визначенню відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої рішенням органу місцевого самоврядування ставки у 4%, й змінювався автоматично, а наданий прокурором розрахунок заборгованості у сумі 648 397,47 грн за період з 01.09.2022 по 28.11.2024 є правильним і відповідає вимогам законодавства.
З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати, наявність заборгованості у вказаному розмірі є доведеною, а обраний спосіб захисту у вигляді її стягнення - належним, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ДНФ» про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі №904/4886/25 в частині стягнення 450 222,82 грн та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову підлягають відхиленню з огляду на таке.
Щодо припинення обов'язку зі сплати орендної плати з 05.07.2023 у зв'язку з припиненням запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції виходить із того, що державна реєстрація речових прав має правовстановлюючий характер, однак у даному випадку припинення окремого реєстраційного запису не є тотожним припиненню самого зобов'язання з договору оренди землі № 13026 від 02.02.2015, строк дії якого визначений сторонами до 28.11.2024 та який, відповідно до встановлених у справі № 904/387/24 обставин, є чинним протягом усього спірного періоду.
Отже, якщо договір є чинним і земельна ділянка використовується, обов'язок сплачувати орендну плату виникає саме з договору.
Відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України перехід права власності на об'єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, зумовлює перехід прав та обов'язків орендаря до нового власника в силу закону, а не шляхом окремої реєстрації кожної зміни, при цьому сам договір оренди не припиняється, а продовжує діяти на тих самих умовах. Тому посилання апелянта на витяг № 338316210 як на підставу припинення зобов'язань є помилковим, оскільки реєстраційні дії відображають облік права, але не змінюють і не припиняють його договірної природи.
Отже, навіть у разі зміни або припинення реєстраційного запису, це не впливає на існування грошового зобов'язання, якщо встановлено чинність договору оренди та фактичне користування земельною ділянкою у спірний період, оскільки саме ці юридичні факти формують обов'язок зі сплати орендної плати.
Довід про відсутність преюдиційного значення судового рішення у справі № 904/387/24 також відхиляється, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені цим рішенням обставини щодо чинності договору та правонаступництва орендаря мають враховуватися у даній справі.
Щодо доводів апелянта про неправильне визначення розміру заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість та відхилення, виходячи з того, що розрахунок орендної плати, здійснений судом першої інстанції та підтриманий позивачем, є правильним, повним і таким, що відповідає умовам договору оренди № 13026 від 02.02.2015 (з урахуванням додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021), вимогам ПК України та Закону України «Про оцінку земель».
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погоджується з доводами прокуратури про те, що орендна плата визначена сторонами як відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже її розмір є регульованим та змінюється автоматично у разі зміни нормативної грошової оцінки, яка має публічно-правовий характер та підлягає застосуванню з моменту її офіційного визначення і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, без необхідності внесення додаткових змін до договору.
Висновок апелянта про фіксований характер орендної плати спростовується як умовами договору, так і імперативними нормами законодавства, що регулюють плату за землю державної та комунальної власності.
Судом правильно встановлено, що при визначенні розміру заборгованості правомірно використано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-1200257802023 та №НВ-9959503712024, які є належними та допустимими доказами, оскільки формуються на підставі даних Державного земельного кадастру та відображають офіційно встановлені показники нормативної грошової оцінки, а доводи апелянта щодо неможливості їх перевірки через QR-код не впливають на їх юридичну силу та достовірність.
Разом з тим, відсутність окремого нового рішення органу місцевого самоврядування не спростовує факту зміни нормативної грошової оцінки, оскільки визначальним є її офіційне затвердження та внесення до кадастрових даних, а не повторне ухвалення рішень радою. Застосування актуальної нормативної грошової оцінки та відповідних коефіцієнтів індексації при розрахунку орендної плати узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, а також у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 та від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, відповідно до яких зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки зумовлює автоматичну зміну розміру орендної плати без необхідності укладення додаткових угод до договору.
Щодо доводів про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону через неналежну оцінку доказів і відсутність мотивування прийняття розрахунку прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду містить виклад встановлених обставин, аналіз доказів та правову оцінку спірних правовідносин, а отже відповідає вимогам ст. 238 ГПК України. Сам факт незгоди апелянта з висновками суду щодо правильності розрахунку не свідчить про порушення принципу мотивованості судового рішення, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наданих витягів про нормативну грошову оцінку та умов договору, а також перевірив арифметичну правильність розрахунку, визнавши його таким, що відповідає закону.
Щодо доводу про правильність альтернативного розрахунку заборгованості у сумі 198 174,65 грн, апеляційний суд зазначає, що він ґрунтується на припущенні про припинення орендних правовідносин з 05.07.2023 та незастосування чинної нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим не відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Таким чином, доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості у сумі 648 397,47 грн і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, не містять правових підстав, передбачених ст. 277 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення в частині, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
За результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином дослідив і оцінив подані докази, а також правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи скаржника в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони не містять передбачених ст. 277 ГПК України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За таких обставин рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 в оскарженій частині є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ДНФ» задоволенню не підлягає.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 у справі № 904/4886/25 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, порядок та строк оскарження встановлені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.04.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
Ю.В. Фещенко