02.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/8669/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),
суддів: Фещенко Ю.В., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,
за участю представників:
від скаржника (арбітражного керуючого): Касаткін Д. М. (поза межами приміщення суду) - ліквідатор ТОВ «Техно-Бізнес»,
від ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»: не з'явився,
від ТОВ «Техно-Бізнес»: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Бізнес» - Касаткіна Дениса Миколайовича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі №904/8669/21 (суддя Примак С.А.)
за заявою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Бізнес»
про визнання банкрутом
1. Короткий зміст вимог заявника і ухвали суду першої інстанції.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі № 904/8669/21 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі № 904/8669/21, в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 про покладення субсидіарної відповідальності, - скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності вих. № 01-32/39-03 від 14.03.2024 - задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" у зв'язку з доведенням його до банкрутства на учасника/керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2005; адреса: АДРЕСА_1 ). Постановлено стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2005; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" (код ЄДРПОУ 34919251; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Староміська, будинок 6) грошові кошти у розмірі 25 052 302,62 грн.
На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025, яка набрала законної сили 01.07.2025, Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 19.08.2025.
30.12.2025 до господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є.С. надійшла заява в якій він просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього наказом №904/8669/21 виданими 19.08.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Бізнес" грошових коштів у розмірі 25 052 302,62 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі №904/8669/21 відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Осельського Євгена Сергійовича № 9199 від 30.12.2026 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 05.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернувся арбітражний керуючий (ліквідатор) Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Бізнес» Касаткін Денис Миколайович з апеляційною скаргою, в якій просить:
1. Поновити Ліквідатору ТОВ «Техно-Бізнес» арбітражному керуючому Касаткіну Денису Миколайовичу строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 по справі №904/8669/21.
2. Прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження.
3. Скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі №904/8669/21 та ухвалити нове рішення, яким:
- задовольнити подання Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 );
- тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) до виконання зобов'язань, покладених на нього Наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 у справі №904/8669/21 (про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Техно-Бізнес» грошових коштів у розмірі 25 052 302,62 грн).
Скаржник зазначає, що суд не врахував доведені обставини ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 про стягнення 25 052 302,62 грн у межах виконавчого провадження №78947635, відкритого 26.08.2025. Приватним виконавцем Осельським Є.С. вжито всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання (накладення арештів, перевірка майнового стану, направлення запитів, виклики боржника), однак ОСОБА_1 не подав декларацію про доходи і майно, не з'являвся на виклики виконавця, не надав жодної інформації про активи, не здійснює жодних дій для погашення заборгованості, що свідчить про свідоме ухилення від виконання судового рішення у розумінні пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Скаржник наголошує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання рішення відповідно до статті 337 ГПК України і застосовується саме у випадку доведеного ухилення боржника, яке у даній справі підтверджене матеріалами виконавчого провадження. При цьому суд першої інстанції безпідставно зазначив, що виконавець не довів вплив такого заходу на виконання рішення, хоча закон не вимагає доведення ефективності заходу, а лише факту ухилення.
Також помилковим є посилання суду на обмеження виїзду у зв'язку з воєнним станом, оскільки такі обмеження мають іншу правову природу, ніж обмеження, передбачене законодавством про виконавче провадження, і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні подання виконавця.
Крім того, скаржник посилається на усталену судову практику апеляційних господарських судів (зокрема постанови у справах №925/392/16 від 22.10.2025, №916/3511/24 від 05.11.2025, №914/3147/23 від 29.01.2025), яка підтверджує, що невиконання рішення суду, ігнорування вимог виконавця та відсутність дій щодо погашення боргу є достатніми підставами для обмеження боржника у праві виїзду за межі України. На думку скаржника, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не надав належної оцінки доказам та дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим ухвала не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків іншими учасниками не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Осельського Євгена Сергійовича перебуває виконавче провадження № 78947635 з примусового виконання наказу № 904/8669/21, виданого 19.08.2025 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Бізнес" грошових коштів у розмірі 25 052 302,62 грн.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження», виконавцем 26.08.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також, відповідно до ст. 56 ЗУ “Про виконавче провадження» 05.09.2025 винесена постанова про арешт майна боржника, копія якої направлена до правореєструючих установ, сторонам до виконання та до відома та винесено постанову про арешт коштів боржника копію якої було направлено до банків учасників шляхом накладення ЕЦП та сторонам до відома та виконання.
Заявник зазначає, що боржник офіційно працевлаштований (станом 01.07.2025), винесені відповідні постанова про передачу ВД на виконання до підприємства, установи, організації та направлені у ТОВ "СОЛАРІС ПРОЕКТ" та ТОВ "ЖД СЕРВІС" станом на дату складання подання жодного відрахування із заробітної плати не було.
Згідно отриманих відповідей з МВС України в Дніпропетровській області за боржником відсутні дані про зареєстровані транспортні засоби.
Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу щодо наявності нерухомого майна встановлено, що за боржником відсутнє право власності на нерухоме майно.
Приватним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, але перевірити майновий стан не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю будь-кого вдома про що складений відповідний акт приватного виконавця.
19.12.2025 приватний виконавцем на адресу боржника надіслано виклик приватного виконавця з'явитись на прийом до приватного виконавця щодо сплати боргу за виконавчим документом, на який останній не з'явився.
Станом на момент подачі вказаного подання відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняє будь-які дії щодо виконання судового рішення.
Заявник зазначає, що оскільки рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, існує необхідність вжиття відносно нього заходів примусового виконання у вигляді тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Порядок виконання судових рішень встановлюється законом (стаття 129-1 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду: факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду; об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду; наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.
При цьому сам по собі факт невиконання судового рішення або невиконання окремих вимог виконавця, зокрема неподання декларації про майновий стан, неявка на виклики виконавця, відсутність виявленого майна, не може автоматично ототожнюватися з ухиленням у розумінні наведених норм права, оскільки такі дії (бездіяльність) тягнуть інші передбачені законом правові наслідки (застосування штрафних санкцій, примусових заходів тощо), але самі по собі не свідчать про наявність умислу уникнути виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №331/8536/17-ц, відповідно до якої тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується за наявності обґрунтованих підстав вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань та має намір уникнути їх виконання, зокрема шляхом виїзду за кордон.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що подання приватного виконавця не містить належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у боржника наміру залишити територію України з метою уникнення виконання судового рішення, а також не доведено, що застосування такого заходу як обмеження у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню відповідного рішення суду.
Крім того, суд першої інстанції правомірно врахував обставини дії правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якими встановлено обмеження щодо виїзду за межі України окремих категорій громадян, зокрема чоловіків віком від 18 до 60 років.
З огляду на те, що боржник належить до категорії осіб, щодо яких вже діють законодавчі обмеження на виїзд за межі України, відсутні підстави вважати, що застосування додаткового судового обмеження є необхідним та таким, що відповідає меті забезпечення виконання судового рішення, оскільки ризик вибуття боржника за межі України вже обмежений законом.
Посилання апелянта на те, що зазначені обмеження мають іншу правову природу, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки при вирішенні питання про застосування виключного заходу суд зобов'язаний оцінювати не лише формальні підстави, а й необхідність, доцільність та пропорційність такого втручання у права особи.
Також апеляційний суд враховує, що виконавець не довів відсутності можливості застосування інших передбачених законом заходів примусового виконання рішення, які є менш обмежувальними для прав боржника, що є обов'язковим з огляду на виключний характер заходу, передбаченого статтею 337 ГПК України.
Наведені у апеляційній скарзі посилання на судову практику не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки правові висновки, викладені у відповідних рішеннях, зроблені з урахуванням конкретних фактичних обставин справ, які не є тотожними обставинам даної справи, а тому не підлягають автоматичному застосуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального Кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області - такою, що підлягає залишенню без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Бізнес» - Касаткіна Дениса Миколайовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі №904/8669/21 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі №904/8669/21 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України
Повний текст постанови складено 13.04.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: О.Ю. Соп'яненко
Ю.В. Фещенко