вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2026 р. Справа № 910/10810/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Минець В.І.;
відповідача - Перевозник П.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 (повне рішення складене 07.02.2025)
у справі №910/10810/24 (суддя - Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»
до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
про стягнення 352604 кг кукурудзи 3 класу.
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби, якістю згідно ДСТУ 4525:2006.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до договору складського зберігання №7-ЗБ/2021 від 13.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було передано Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на зберігання зерно кукурудзи 3 класу на кормові потреби 2021 року та станом на 30.06-01.07.2022, що була визначена сторонами як гранична дата зберігання, у зерносховищах філії Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №78» знаходилося належні позивачу 12411676 кг кукурудзи.
Позивач зазначив, що у період з 01.07.2022 по 07.06.2023 зерновий склад відвантажив усю кількість продукції за вимогою позивача, проте 17.04.2024 філія «Хлібна база №78» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» підписали акт-розрахунок №26 за результатами остаточного відвантаження продукції за договором складського зберігання №7-ЗБ/2021 від 13.07.2021, п. 17 якого передбачено, що поклажодавцеві підлягає поверненню 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби 2021 року.
За твердженнями позивача, Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за його письмовими вимогами 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби, а тому позивач просив стягнути дане майно в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10810/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 (повне рішення складене 07.02.2025) у справі №910/10810/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене внаслідок нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Ключові аргументи позивача полягають в наступному:
- судом не з'ясовано та не надано належну оцінку тому факту, що за умовами договору складського зберігання №7-ЗБ/2021 від 13.07.2021 належна позивачу кукурудза від моменту передачі на зберігання і до дня остаточного відвантаження зберігалася знеособлено. Протягом судового розгляду позивач відстоював позицію і наполягав на тому, що при знеособленому зберіганні неможливе псування продукції одного поклажодавця без погіршення якості усієї партії. При цьому, неможливо із загальної партії продукції, визначеної родовими ознаками, виокремити і відвантажити товар нижчої якості і залишити в складах продукцію з номінальними показниками по смітній домішці. Як підсумок, на момент кожного відвантаження продукції позивача її якість, незалежно від супутніх обставин, об'єктивно не могла бути гіршою за середні показники якості по партії кукурудзи 3 класу. У даному контексті, судом першої інстанції хоч і визнано, що продукція зберігалася знеособлено, але не з'ясовано умови, при яких здійснювалося складське зберігання, а саме загальний тоннаж партії кукурудзи 3 класу в зерносховищах у період з 01.07.2022 по 07.06.23 років та середньозважена якість зерна по партії. З'ясувавши такі фактичні дані, суд мав би підстави прийти до висновку, що відповідач зобов'язаний був відвантажити позивачу продукцію за середньозваженою якістю по партії, а не з якістю «Сміттєва домішка 4.71%», що включено до акту-розрахунку №26 від 17.04.2024. За умови виконання такого зобов'язання не було б підстав для складання акту-розрахунку і необхідності його подальшого виконання;
- зважаючи на факт знеособленого зберігання продукції позивача, неправильним є висновок суду про те, що збільшення сміттєвої домішки виникло через перегрівання зерна у жовтні-листопаді 2022 року, оскільки перегрівання кукурудзи лише позивача в загальній партії кукурудзи технічно неможливе;
- роблячи висновки щодо заповнення пункту 17 акту-розрахунку автоматично програмою шляхом здійснення обчислення зміни показників сміттєвої домішки зерна, суд першої інстанції в жодний спосіб не досліджував будь-які дані, документи, комп'ютерні програми та створені ними продукти, на підставі чого можна було б зробити висновок, у який саме спосіб формуються дані акту-розрахунку. Таким чином, висновки про порядок розрахунків і заповнення граф акту-розрахунку зроблені судом без належних підстав;
- суд не прийняв до уваги твердження позивача про те, що за своєю суттю акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 є документом зобов'язального характеру, який ініційований і виданий відповідачем у відповідності з умовами договору складського зберігання та Положення про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затвердженого наказом №136 від 22.06.2017. Суд залишив поза увагою те, що акт-розрахунок підписаний стонами спору по факту надання послуг зберігання та після відвантаження продукції, коли сторонам були відомі всі умови зберігання, перелік і вид операцій із зерном кукурудзи. Отже, за таких обставин дії уповноважених осіб філії «Хлібна база №78», які підписали акт, є абсолютно усвідомленими, а дані акту-розрахунку засновані не на розрахунку програми, як помилково вважає суд, а на первинних документах про якість продукції, які так само видані зерновим складом;
- в межах підготовчого провадження позивач просив суд сприяти у збиранні доказів, відкласти розгляд справи до отримання висновку експерта, в якому цілком ймовірно міститимуться відповіді на ключові питання, які необхідно вирішити при розгляді справи. Проте, суд першої інстанції продемонстрував непослідовну поведінку у питанні підготовки справи до розгляду, а саме: 31.10.2024 запропонував подати докази (документи) про якість зерна, а 03.12.2024 з формальних причин відмовив у їх прийнятті і повернув без розгляду; 31.10.2024 висловив думку, що потрібно буде проводити експертизу, а врешті відмовив позивачу у можливості подати експертний висновок. У такий спосіб, суд першої інстанції «викреслив» з матеріалів справи основоположні докази, на підставі яких міг би дійти дійсно обґрунтованих висновків щодо суті спору та прийняти законне рішення.
В апеляційній скарзі позивачем також викладено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме посвідчень про якість зерна у кількості 190 штук та відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вих. №1273/523-12-25/72 від 24.01.2025 щодо причин затримки виконання експертизи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10810/24, призначено її до розгляду на 16.04.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
17.03.2025 до суду Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відзиві також викладені заперечення щодо визнання поважними причин неподання позивачем доказів до суду першої інстанції та з приводу долучення таких доказів до матеріалів справи.
Ключові аргументи відповідача зводяться до наступного:
- акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 не є самостійним правочином, а допущена при його складанні технічна помилка не призводить до набуття, зміни або припинення прав та обов'язків сторін щодо спірного зерна. При цьому, допущена технічна помилка при первісному оформленні акту-розрахунку не створює правових підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення 352604 кг кукурудзи 3 класу. Натомість, виявлення вказаної технічної помилки у первісній редакції акту-розрахунку є підставою для вчинення дій щодо її виправлення, що і було зроблено відповідачем;
- оскільки акт-розрахунок є обліковим документом, в якому відображаються операції зі зберігання зерна, такий акт лише фіксує результати господарських операцій і не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін, з огляду на що акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- збільшення частки смітної домішки у зерні є наслідком протиправної бездіяльності позивача, а згідно приписів ч. 3 ст. 950 ЦК України та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» відповідач не несе за це відповідальності;
- хибними та безпідставними є посилання позивача на умови договору складського зберігання №7-ЗБ/2021 від 13.07.2021, оскільки спірні правовідносини сторін виникли після припинення його дії, а отже регулюються нормами чинного законодавства, а не положеннями договору, який припинив свою дію;
- після припинення дії договору, тобто після 30.06.2022, умови зберігання спірного зерна визначалися нормами чинного законодавства, а не положеннями договору. Вказане свідчить про хибність та безпідставність посилання позивача на п. 5.3 договору, як на обґрунтування знеособленого зберігання зерна після закінчення строку дії договору та граничного строку зберігання зерна. Матеріали справи не містять документів, у яких відповідач визнавав знеособлене зберігання зерна після закінчення строку дії договору та граничного строку зберігання зерна. Суд першої інстанції у даній справі також не визнавав встановленою обставину знеособленого зберігання зерна позивача після закінчення строку дії договору та граничного строку зберігання зерна. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19640/23 також не містить визнання встановленою обставину знеособленого зберігання зерна.
Судове засідання у справі №910/10810/24, призначене на 16.04.2025, не відбулося, враховуючи оголошення повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 розгляд справи №910/10810/24 призначено на 21.05.2025.
01.05.2025 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» просить визнати причини пропуску строку подачі документів (доказів) поважними, поновити строки на долучення до матеріалів справи документів (доказів) та долучити до матеріалів справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи №11848/24-72 від 31.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 задоволено заяву судді Кропивної Л.В. про самовідвід від розгляду справи №910/10810/24.
Розпорядженням керівника апарату №09.1-07/578/25 від 15.09.2025 у зв'язку з задоволенням заяви судді Кропивної Л.В. про самовідвід призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10810/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу №910/10810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 справу №910/10810/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 12.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 оголошено перерву до 21.01.2026.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/128/26 від 16.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10810/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/10810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
В судовому засіданні 21.01.2026 оголошено перерву до 22.01.2026.
22.01.2026 до початку судового засідання до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» надійшла заява про відвід колегії суддів.
Водночас, судове засідання, призначене на 22.01.2026, не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/10810/24 призначено до розгляду на 11.02.2026.
Іншою ухвалою від 26.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про відвід колегії суддів у справі №910/10810/24.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату суду №09.1-08/495/26 від 11.02.2026 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10810/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/10810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 справу №910/10810/24 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів.
11.02.2026 до початку судового засідання до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» надійшла заява про відвід колегії суддів у справі № 910/10810/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про відвід колегії суддів відмовлено.
Водночас, суддями Північного апеляційного господарського суду Сулімом В.В. та Гаврилюком О.М. заявлено про самовідвід від розгляду справи №910/10810/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 задоволено заяву суддів Суліма В.В. та Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №910/10810/24 та передано її матеріали для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Розпорядженням керівника апарату №09.1-07/49/26 від 12.02.2026 у зв'язку з задоволенням заяви суддів Суліма В.В. та Гаврилюка О.М. про самовідвід призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10810/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/10810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 справу №910/10810/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 17.03.2026.
До суду 16.03.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою від того ж дня задоволено.
16.03.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» подано заяву про поновлення процесуального строку, відповідно до якої позивач просить:
- визнати поважними причини неподання доказу до суду першої інстанції - висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи №11848/24-72 від 31.03.2025;
- поновити строк на подання доказу;
- долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи №11848/24-72 від 31.03.2025.
Того ж дня представником Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» подано заперечення на заяву про поновлення процесуального строку, відповідно до якої відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання позивача.
У призначене судове засідання 17.03.2026 з'явилися представники сторін та надали свої пояснення/заперечення щодо клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про долучення до матеріалів справи посвідчень про якість зерна у кількості 190 штук, відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вих. №1273/523-12-25/72 від 24.01.2025 щодо причин затримки виконання експертизи, а також висновку експерта №11848/24-72 від 31.03.2025.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву у розгляді клопотань до 31.03.2026.
До суду 30.03.2026 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи відео/аудіозапису судового засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у даній справі.
У призначене судове засідання 31.03.2025 з'явилися представники сторін.
Судом поставлено на обговорення подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи відео/аудіозапису судового засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2024. Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про долучення доказу та просив його задовольнити, представник відповідача не заперечував проти долучення зазначеного доказу до матеріалів справи.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 31.03.2026, суд постановив долучити до матеріалів справи відео/аудіозапис судового засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2024, оскільки в розумінні приписів процесуального закону це не є новим доказом.
Водночас, суд постановив відмовити у задоволенні клопотань позивача про долучення до матеріалів справи посвідчень про якість зерна та висновку експерта №11848/24-72 від 31.03.2025 з огляду на наступне.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами 4 та 5 ст. 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Як убачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи, а самостійно замовив її проведення. При цьому, позивач замовив проведення експертизи вже після відкриття провадження у справі, коли справа перебувала на розгляді суду першої інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що лише 20.11.2024, шляхом подання клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, позивач повідомив суд про звернення до експертної установи з заявою на проведення судової експертизи. Водночас, саму заяву було подано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 19.11.2024.
Разом з тим, позивач не надав доказів поважності причин, через які він не замовив експертизу до звернення з позовом до суду. Так само, позивач не надав доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання висновку експерта до дати звернення з позовом до суду.
Вказане свідчить про те, що процесуальний строк для подання висновку експерта був пропущений саме з вини позивача, а також про відсутність правових підстав для поновлення такого строку.
З матеріалів справи також вбачається, що 02.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи запит до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та відповідь інституту щодо стану розгляду заяви про проведення експертизи.
В підготовчому судовому засіданні 03.12.2024 представником позивача також заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю долучення до матеріалів справи висновку експерта.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про відкладення, оскільки позивачем не визначено дату, до якої він просив відкласти засідання.
13.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому повідомлено, що висновок експерта буде виконано не пізніше 10.02.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення з огляду на відсутність підстав для очікування висновку експерта, замовленого позивачем.
При цьому, сам висновок експерта долучено позивачем до матеріалів справи вже в суді апеляційної інстанції лише разом з клопотанням від 01.05.2025 і такий висновок було складено 31.03.2025. Водночас, суд наголошує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції датоване 16.01.2025.
Отже, висновок експерта №11848/24-72 від 31.03.2025 не існував станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції, а був складений через два з половиною місяці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про визнання поважними причин неподання доказу до суду першої інстанції, поновлення строку на подання доказу, а також долучення до матеріалів справи висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи №11848/24-72 від 31.03.2025 необхідно відмовити, оскільки:
- позивачем порушено приписи ст. 80 ГПК України та не надано докази поважності причин, через які він не замовив експертизу до звернення з позовом до суду, а також доказів здійснення ним дій, спрямованих на отримання висновку експерта до дати звернення з позовом до суду;
- відсутність висновку експерта станом на момент звернення до суду з відповідним позовом та станом на день ухвалення рішення виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції висновку експерта у порядку ст. 269 ГПК України.
Що посвідчень про якість зерна у кількості 190 штук, які додані позивачем до апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що такі докази існували станом на час подання позовної заяви та ухвалення оскаржуваного рішення і могли бути надані позивачем, однак не подавалися останнім до суду першої інстанції разом з позовною заявою.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у підготовчому засіданні 31.10.2024 суд протокольною ухвалою встановив сторонам строк до наступного засідання для надання, зокрема, доказів щодо якості товару. Чергове судове засідання було призначеному судом на 21.11.2024. Проте, такі докази не було подано сторонами у встановлений судом строк. Натомість, посвідчення про якість зерна були подані позивачем лише 28.11.2024, тобто після судового засідання, що відбулося 21.11.2024, і, при цьому, без жодного обґрунтування поважності причин пропуску строку, встановленого ухвалою суду.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про долучення до матеріалів справи посвідчень про якість зерна у кількості 190 штук слід відмовити у зв'язку з недотриманням позивачем приписів ст. ст. 80 та 269 ГПК України, оскільки останнім порушено строк на подання таких доказів, встановлений законом, а також і строк, встановлений судом протокольною ухвалою від 31.10.2024.
Після розгляду клопотань позивача судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті, заслухано пояснення представників сторін, досліджено докази та надано представникам слово у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2021 між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №78» (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (поклажодавець) укладений договір складського зберігання зерна №7-3Б/2021, відповідності до п. 1.1 якого поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором, і у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому договором та законодавством.
Відповідно до п. 1.3 договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору.
Пунктом 1.4 договору визначено, що при виконанні умов договору сторони керуються Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затвердженим наказом №136 від 22.06.2017, яке розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.
Відповідно до п. 2.4 договору у разі невідповідності показників якості зерна технічним умовам державних стандартів, характеристикам і нормам класоутворювальних показників, зерновий склад (у разі технологічної можливості) за рахунок поклажодавця здійснює доведення (доробку) такого зерна до відповідних показників якості, які враховуються при розрахунках залікової ваги і нарахуваннях за послуги зерновим складом, зазначених у додатку №2 до договору. Підписання цього договору поклажодавцем свідчить про те, що він повідомлений та погоджується сплатити в повному обсязі послуги з доробки такого зерна зерновим складом, згідно п. 10.4 договору.
Згідно з п. п. 3.1 та 3.4 договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження (видачу) зерна поклажодавцю. Після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 13.1 договору. Невиконання поклажодавцем обов'язку вчасно забрати зерно зі зберігання призводить до наслідків, передбачених п. 13.5 Договору, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
У пункті 5.1 договору вказано, що ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється зерновим складом згідно розділу VII Положення.
Зерно на зерновому складі зберігається знеособлено. На письмову вимогу поклажодавця про відокремлене (персоніфіковане) зберігання зерна та за наявності у зернового складу технічної, технологічної можливості забезпечення такого зберігання сторони можуть укласти додаткову угоду про відокремлене (персоніфіковане) зберігання на умовах та у порядку, передбаченому додатковою угодою до договору (п. 5.3 договору).
За умовами п. п. 7.6, 7.7 та 7.8 договору відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажодавцем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна. Сторони погодили, що у разі відсутності повної оплати поклажодавцем наданих послуг зерновим складом, останній має право притримати зерно або частину зерна до моменту повного погашення заборгованості. Відвантаження зерна здійснюється зерновим складом за фізичною вагою і за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна на час відвантаження, що зберігається на зерновому складі, якщо інше не передбачено договором та додатковими угодами до нього. Якість зерна підтверджується посвідченням про якість зерна, виданим виробничо-технологічною лабораторією зернового складу. У разі виникнення спірних питань щодо якості зерна, порядок врегулювання розбіжностей визначається відповідно до розділу IV Положення.
Відповідно п. 7.9 договору в редакції додаткової угоди №1 від 13.07.2021 при відвантаженні зерна згідно заяви поклажодавця на відвантаження зерновий склад надає поклажодавцю попередній акт-розрахунок із зазначенням убутку (втрат) у вазі зерна за рахунок поліпшення якісних показників при зберіганні строком до 3 місяців: по вологості - не більше 0,3% (зерно кукурудзи не більше 0,7%), по сміттєвій домішці з урахуванням аспіраційного пилу (у разі наявності аспіраційних систем) - не більше 0,2%; при зберіганні строком понад 3 місяці: по вологості - не більше 0,5% (зерно кукурудзи не більше 0,7%), по сміттєвій домішці з урахуванням аспіраційного пилу (у разі наявності аспіраційних систем) - не більше 0,2% від загальної партії зерна, що передається зерновому складу на зберігання із базисними показниками якості або поверх норм списань, зазначених в актах доробки при надходженні зерна з показниками якості вище базисних, а також за рахунок природного убутку при зберіганні відповідно до «Норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядку розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №316 від 12.06.2019, які застосовуються до загальної кількості за видатком і залишком за актом розрахунку (затвердженого сторонами зразку, наведеного у додатку №4 до договору) з наданням розрахунку середнього строку зберігання.
При остаточному відвантаженні зерна сторони складають остаточний акт-розрахунок розміру втрат з урахуванням вищезазначених вимог чи збільшення кількості зерна по вазі за рахунок зміни показників якості, який має бути наданий поклажодавцю не пізніше дати відвантаження зерна та погашення відповідного складського документа. Поклажодавець зобов'язаний погодити та повернути зерновому складу остаточний акт-розрахунок із зазначенням розміру убутку (втрат) чи збільшення кількості зерна по вазі за рахунок зміни показників якості у строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня отримання примірника акту-розрахунку від зернового складу. У разі незгоди з даними, зазначеними в акті-розрахунку, або у випадках, коли партія зерна не прийнята підприємством одержувача, поклажодавець зобов'язується надати зерновому складу лист-заперечення для подальшого вирішення спірного питання, або пролонгації строку підписання акту-розрахунку.
У п. 4 додаткової угоди №1 від 13.07.2021 до договору вказано, що зерновий склад несе перед поклажодавцем матеріальну відповідальність за кількісні та якісні показники зерна, яке передане на зберігання за договором, та зобов'язується відшкодувати поклажодавцю документально підтверджені збитки або невиправдану нестачу зерна, а також погіршення його якості, якщо таке є наслідком порушень встановлених правил зберігання, коштами або однорідною продукцією належної якості.
Пунктом 12.2 договору передбачено, що зерновий склад не несе відповідальності за збереження якості та кількості зерна після того, як зерно було передано зі зберігання поклажодавцю (його уповноваженому представнику), а також після закінчення граничного строку зберігання зерна (п. 13.1 договору), якщо граничний строк зберігання зерна не було продовжено за домовленістю сторін відповідною додатковою угодою.
Згідно з п. 13.1 договору строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 31.05.2022 (граничний строк зберігання).
У випадку невжиття поклажодавцем заходів щодо відвантаження у повному обсязі зерна після закінчення граничного строку зберігання, вказаного в договорі, зерновий склад на власний розсуд згідно п. 7.45 розділу VII Положення проводить роботи з переважування, а також здійснює оздоровчі заходи щодо залишків зерна із складанням відповідних актів зачистки. Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати на проведення таких робіт в порядку, встановленому договором, згідно наданих зерновим складом рахунків (п. 13.5 договору).
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.05.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання. В частині виконання зобов'язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов договору (п. 17.1 договору).
Додатковою угодою №2 від 01.06.2022 до договору сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 13 договору «строки зберігання зерна» та викласти п. 13.1 в наступній редакції: «Строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку, повернення зерна всіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 30.06.2022 (граничний термін зберігання)».
Станом на 01.07.2022 на зберіганні у зернового складу знаходилося 12411676 кг належної позивачу кукурудзи 3 класу, що підтверджується складською квитанцією №12 від 01.07.2022 серії ББ №273771 та підписаним актом-розрахунком від 01.07.2022.
Листами вих. №92 від 31.08.2022 та вих. №101 від 23.09.2022 Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про необхідність підписання нового договору складського зберігання зерна за тарифами, які почали діяти для всіх поклажодавців з 01.07.2022, а також про особливості зберігання зерна і те, що у зв'язку з довготривалим зберіганням і проведенням оздоровчих робіт убуток (втрати) у вазі зерна за рахунок зміни якісних показників при зберіганні перевищуватиме 0,9% від загальної ваги зерна, що надійшло на зберігання зерновому складу.
Листом вих. №0610К2 від 06.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» просило відповідача відвантажити з 12.10.2022 залізничним транспортом кукурудзу в кількості 12412 тон із вказаними позивачем показниками якості.
Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у своїх листах повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про значне підвищення температури зерна кукурудзи, що призводить до погіршення показників якості, про необхідність вжиття невідкладних заходів з охолодження, про незначні результати вжитих заходів, про погіршення стану зерна та неприпинення процесу самозігрівання зерна, про необхідність зниження температури зерна кукурудзи за допомогою зерносушарки із нагнітанням холодного атмосферного повітря, про збільшення кількості пошкоджених зерен внаслідок вжиття заходів для охолодження зерна тощо.
Сторонами визнається та обставина, що у період з 01.07.2022 по 07.06.2023 відповідач відвантажив зерно кукурудзи в кількості 12411676 кг за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
17.04.2024 філія АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №78» та позивач підписали акт-розрахунок №26 за результатами остаточного відвантаження продукції за договором, копія якого надана позивачем до матеріалів справи.
Згідно з п. 10 вказаного акту видаток (тобто вивіз) зерна відбувався у період з 17.10.2022 по 07.06.2023, а не з 01.07.2022 по 07.06.2023, як вказують позивач та відповідач.
При цьому, пунктом 17 акту-розрахунку передбачено, що підлягає поверненню поклажодавцеві, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби 2021 року.
18.07.2024 позивачем було направлено на адресу філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №78» вимогу про повернення зерна, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», посилаючись на підписаний сторонами акт-розрахунок №26 від 17.04.2024, просило повернути 352604 кг кукурудзи 3 класу та здійснити відвантаження зерна залізничним транспортом у строк не пізніше 12.08.2024.
Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у відповідь на вказану вимогу надіслало позивачу лист вих. №130-2-19/1927 від 31.07.2024, у якому висловило свою незгоду з наявністю обов'язку щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» 352604 кг кукурудзи 3 класу. Така незгода обґрунтована тим, що при оформленні акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 філією було допущено технічну помилку, з огляду на що в акті помилково зазначено про наявність залишку кукурудзи 3 класу, кормові потреби 2021 року, в кількості 352604 кг. Відповідач зазначив, що акт-розрахунок не відповідає фактичним результатам операцій з зерном, через що підлягає анулюванню.
До вказаного листа відповідач додав два підписаних зі свого боку примірники акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 у виправленій редакції, у яких міститься незаповнений п. 17 щодо повернення зерна поклажодавцю.
Позивач не повернув відповідачу підписаний зі свого боку акт у редакції Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», тобто не погодився з відсутністю обов'язку у зернового складу повернути зерно кукурудзи.
Наведені обставини слугували підставою для звернення з даним позовом до суду, в обґрунтування якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» зазначило про наявність обов'язку Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (зернового складу) передати кукурудзу на підставі підписаного між сторонами акту-розрахунку №26 від 17.04.2024, що виник через зменшення якості (за відсотком сміттєвої домішки) повернутої зі зберігання кукурудзи по відношенню до кукурудзи, яку було передано на зберігання.
Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у свою чергу, заперечило проти задоволення позову з наступних підстав:
- акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 в частині п. 17 підписано помилково, про що повідомлено позивача листом та направлено аналогічний акт з незаповненим п. 17 щодо повернення зерна поклажодавцю, який позивачем не повернуто та не підписано;
- ні умови договору, ні Положення про порядок ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами відповідача, затверджене наказом відповідача №136 від 22.06.2017 (далі - Положення №136), не діють на спірні правовідносини, які виникли після 01.07.2022, оскільки з цієї дати договір припинив свою дію;
- обставини належного виконання зерновим складом своїх обов'язків та відсутність претензії до нього з боку позивача встановлено остаточним судовим рішенням між сторонами у справі №910/19640/23;
- збільшення сміттєвої домішки виникло через перегрівання зерна у жовтні-листопаді 2022 року, про що відповідач повідомляв листами Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», починаючи із серпня 2022 року, з проханням вивезти зерно і попередженням про негативні наслідки у вигляді псування зерна та збільшення сміттєвої домішки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на спростування аргументів відповідача навело наступні доводи:
- сторонами підписано акт-розрахунок №26 від 17.04.2024, п. 17 якого містить погодження сторін щодо видачі поклажодавцеві додаткового обсягу кукурудзи 352604 кг, як компенсація збільшення сміттєвої домішки в кукурудзі, що розрахована за відсотком 2,84% від загального обсягу кукурудзи;
- обов'язок із передачі визнаний відповідачем та виник із п. 7.9 договору та Положення №136, яким регулюється порядок відпуску зерна та яким зобов'язаний керуватися відповідач;
- зерно не забрано у передбачений договором строк через повномасштабну військову агресію проти України та порушення логістичних можливостей переміщення зерна;
- збільшення сміттєвої домішки могло виникнути через неправильні операції зернового складу із зерном або ж прийняття зерна від інших поклажодавців значно гіршої якості ніж зерно позивача зі змішуванням зерна різних якостей;
- відповідач не довів тієї обставини, що при складанні акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 філією було допущено технічну помилку в частині заповнення п. 17 акту.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов наступних висновків:
- як умови договору, так і Положення №136 в частині, що регулюють технологічні цикли зберігання та процедуру повернення зерна (визначення кількості та якості), поширюються на правовідносини сторін, з яких виник спір;
- структура акту-розрахунку (та його заповнення у не спірний період) дозволяє дійти висновку, що обсяг зерна, який підлягає поверненню (п. 10), зменшується на норми природного убутку (п. 16в) та пониження вологості (п. 16а), та не враховує п. 17, за яким зерно (у разі збільшення сміттєвої домішки) підлягає поверненню окремо. Це спростовує твердження відповідача, що за пунктами 4 та 10 кількість зданого на зберігання зерна кукурудзи відповідає кількості повернутого (із врахуванням природного убутку та вологості), і нібито відсутність претензій сторін, що встановлено судовими рішеннями у справі №910/19640/23;
- зерновий склад має обов'язок повернути (відшкодувати) поклажодавцеві обсяг зерна у разі повернення зерна гіршої якості (збільшення сміттєвої домішки у зерні, що повернуто) безвідносно до існування чинного договору зберігання зерна між сторонами, що кваліфікується судом як відшкодування збитків, спричинених пошкодженням зерна;
- заповнення п. 17 акту-розрахунку відбувається автоматично програмою шляхом здійснення обчислення зміни показників сміттєвої домішки зерна, що надійшло (п. 4), та зерна, що видано (п. 10). Програма не враховує обставини, коли зерновий склад звільняється від обов'язку відшкодування такого погіршення якості, а тому саме це призвело до існування двох актів-розрахунків та спору між сторонами;
- акт-розрахунок (як відомості, що відображені в ньому, так і висновки), який укладається сторонами при поверненні поклажодавцеві останньої партії зерна із зернового складу, не є безумовним та неспростовним доказом наявності того чи іншого обов'язку у підписантів такого акту-розрахунку та оцінюється у сукупності із іншими доказами та нормами договору/законодавства;
- оцінюючи природу зміни сміттєвої домішки, суд зазначив, що за правилом середнього арифметичного, для появи зерна із сміттєвою домішкою 4,71% необхідно змішати зерно з сміттєвою домішкою 2,0% (показник переданого на зберігання зерна позивача) із такою ж кількістю зерна із сміттєвою домішкою 7,42%, що з урахуванням граничного розміру сміттєвої домішки, яка може бути прийнята (4,0%), виглядає малоймовірним;
- є загальновідомими і такими, що не потребують доказування, обставини повномасштабної військової агресії відносно України, блокування роботи українських портів, систематична непослідовна поведінка країни-агресора, яка то призупиняла свою участь в Чорноморській зерновій ініціативі («зернова угода») від 22.07.2022, то відновлювала, ракетні обстріли всієї території України, в тому числі портів, та як наслідок перманентна неможливість експорту українського зерна на тому ж рівні, як у довоєнний період, в тому числі сухопутними коридорами, скорочення населення України (в тому числі за рахунок виїзду за кордон) та скорочення приватного сектора економіки. Наведене зумовило ситуацію, що великі постачальники агропродукції не мали можливості вільно експортувати (продавати) зерно, а навіть якщо покупець знаходився, «логістичне плече» було настільки ускладнене, що відчуження зерна доволі часто виявлялось економічно необґрунтованим. В такій ситуації і опинилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд». Наведене пояснює те, чому Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» не забрало з зернового складу зерно кукурудзи після закінчення строку дії договору/граничного строку зберігання за договором, який сплив 30.06.2022;
- як убачається із рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19640/23, що набрало законної сили, та пояснень представників сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» не уклало з відповідачем новий договір зберігання зерна, оскільки бажало зберегти для себе старі тарифи (позивач наполягав на продовженні зберігання кукурудзи за старими тарифами, які діяли до 01.07.2022), тобто мало намір зекономити на зберіганні;
- матеріали справи не містять доказів реагування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на направлені у жовтні-листопаді 2022 року Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» листи щодо необхідності якнайшвидшого вивезення зерна у зв'язку з погіршенням його показників;
- військова агресія рівною мірою вплинула і на діяльність відповідача і суду не зрозумілі підстави перекладення виключно на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» негативних наслідків такої агресії;
- позивачем не доведено умислу або грубої необережності зернового складу, а судом встановлено, що зерновий склад заздалегідь попереджав позивача про можливість настання таких наслідків, про необхідність вжиття заходів та їх наслідки;
- з огляду на те, що збільшення сміттєвої домішки сталося через не вивезення позивачем зерна кукурудзи після закінчення строку його зберігання, в той час як позивач не довів наявності умислу або грубої необережності відповідача у сукупності з добросовісними діями Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», спрямованими на завчасне інформування позивача про ризики пошкодження зерна, наведене виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності за погіршення якості зерна (відшкодування/повернення донарахованої кількості зерна через збільшення сміттєвої домішки у повернутому зерні).
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову з огляду на наступне.
Так, п. 1.4 договору складського зберігання зерна №7-3Б/2021 від 13.07.2021 було визначено, що при виконанні його умов сторони керуються Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затвердженим наказом №136 від 22.06.2017, яке розміщене на сайті www.pzcu.gov.ua.
Апеляційним судом встановлено, що за змістом наказу №136 від 22.06.2017 дане положення розроблене і затверджене для забезпечення подальшої роботи філій Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у зв'язку із втратою чинності Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства агарної політики України №661 від 13.10.2008.
Як апеляційним так і місцевим господарським судом встановлено, що з 2008 року до березня 2017 року правовідносини з порядку ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки регулювалися саме Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008, який розпорядженням Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017 скасовано, як такий, що втратив актуальність та встановлює регуляторні бар'єри. При цьому, державою не ухвалено іншого акту, який би регулював ці правовідносини.
За таких умов норми Положення №136, які регулюють порядок ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки, поширюються на будь-які правовідносини зберігання зерна на належних відповідачу зернових складах.
Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача, який вказує, що обов'язок зернового складу з повернення (відшкодування) обсягу зерна у разі повернення зерна гіршої якості (збільшення сміттєвої домішки у зерні, що повернуто) виник на підставі умов договору та Положення №136, з огляду на наступне.
Так, пунктом 7.9 договору складського зберігання зерна було визначено, що при остаточному відвантаженні зерна сторони складають остаточний акт-розрахунок розміру втрат чи збільшення кількості зерна за рахунок зміни показників якості, який має бути наданий поклажодавцю не пізніше дати відвантаження.
У даному питанні суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припинення дії договору не припиняє прав та обов'язків сторін щодо зберігання зерна. Тобто, зерновий склад має право як на плату за послуги із зберігання поза межами строків, так і має кореспондуючий цьому праву обов'язок належно надавати послуги зберігання, розумно опікуючись переданим на зберігання зерном.
Пунктом 1.16 розділу V Видача зерна Положення №136 регламентовано порядок документального оформлення відпуску зерна, а саме: видача зерна, побічних продуктів і відходів проводиться у фізичній масі в обсягах, зазначених в акті-розрахунку.
Форма акту-розрахунку передбачена Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - Додаток 7. Форма акту-розрахунку є фактично аналогічною до форми №2 «Акт-розрахунок», що затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №728 від 08.04.2021.
Досліджуючи акт-розрахунок №26 від 17.04.2024, наданий позивачем до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що даний документ виданий зерновим складом та підписаний з боку відповідача директором філії «Хлібна база №78» Щербина С.В., начальником ВТЛ Драбенко Л.О. та головним бухгалтером Яриш Т.Д.
Зважаючи на викладене, наявні підстави для висновку про те, що зобов'язання сторін, в тому числі встановлені п. 7.9 договору, підлягали обов'язковому виконанню.
Виходячи з наведеного аналізу слід вважати, що зерновий склад підготував і підписав акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 на виконання п. 7.9 договору складського зберігання зерна №7-3Б/2021 від 13.07.2021 та Положення №136, внаслідок чого прийняв на себе зобов'язання видати зерно у відповідності до розрахунку розміру збільшення кількості зерна за рахунок зміни показників якості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ст. 630 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна є публічним договором.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2024 у справі №910/19640/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та набрало законної сили, зокрема, встановлено, що договір №7-3Б/2021 від 13.07.2021 був пролонгований сторонами лише один раз додатковою угодою №2 від 01.06.2022 до 30.06.2022, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» мало відповідно до приписів чинного законодавства забезпечити вивіз кукурудзи зі складу філії «Хлібна база №78» не пізніше 30.06.2022.
Договір діяв включно до 30.06.2022, а з 01.07.2022 відносини між позивачем та відповідачем регулювались не приписами зазначеного договору, окрім, як було вказано вище, положень, що стосуються процедури повернення зерна та інших обов'язків сторін, відмінних від вартості послуг та погодженого строку зберігання. З огляду на висновок суду про те, що позивач мав відповідно до приписів чинного законодавства забезпечити вивіз кукурудзи зі складу позивача не пізніше 30.06.2022, зерновий склад так само, відповідно до приписів чинного законодавства, мав обов'язок забезпечити збереження зерна кукурудзи належної якості.
Тобто, зерновий склад має право як на плату за послуги зі зберігання поза межами строків, так і має кореспондуючий цьому праву обов'язок належно надавати послуги зберігання, розумно опікуючись переданим на зберігання зерном.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19640/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованість за зберігання кукурудзи за договором №7-3Б/2021 від 13.07.2021 за період з 01.07.2022 по 07.06.2023 у розмірі 4870842,56 грн, а також 232817,56 грн 3% річних та 613738,05 грн інфляційних втрат.
При цьому, сторони визнають ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», як поклажодавець, сплатило стягнуту за рішенням суду заборгованість у повній сумі.
За таких обставин, позивач має право справедливо розраховувати на виконання зерновим складом свої зобов'язань, в тому числі і щодо збереження якості зерна кукурудзи протягом всього строку зберігання.
У зв'язку з викладеним, колегія приходить до висновку про те, що підлягали обов'язковому виконанню п. 7.9 договору складського зберігання зерна та акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 в частині повернення позивачу збільшеної кількості зерна кукурудзи за рахунок зміни показників якості в обсязі 352604 кг.
При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновки місцевого господарського суду в тій частині, що обов'язок повернути поклажодавцеві обсяг зерна у разі повернення зерна гіршої якості безвідносно до існування чинного договору зберігання зерна між сторонами кваліфікується як відшкодування збитків, спричинених пошкодженням зерна.
Суд апеляційної інстанції встановлює, що спір у справі виник у зв'язку з поверненням зерна кукурудзи позивачу у стані, який не є еквівалентним переданому на зберігання, а саме зі збільшеним показником сміттєвої домішки, що призвело до зменшення кількості чистого зерна. З урахуванням специфіки правовідносин складського зберігання таке погіршення якісних показників прямо впливає на кількісно-вартісний результат повернення продукції.
Отже, предметом спору у даній справі є не відповідальність за пошкодження зерна як така, а визначення належного обсягу виконання зобов'язання з повернення зерна.
Суд зазначає, що механізм компенсації різниці, яка виникає внаслідок зміни показників якості зерна (зокрема, сміттєвої домішки), є елементом належного виконання зобов'язання зі зберігання, а не заходом цивільно-правової відповідальності.
Такий механізм, як було зазначено вище, прямо передбачений п. 7.9 договору складського зберігання, Положенням №136 та типовими формами актів-розрахунків.
Відповідно, у разі повернення зерна гіршої якості, поклажодавець має отримати еквівалентний обсяг чистого продукту, що досягається шляхом донарахування відповідної кількості зерна.
Узагальнено в цій частині висновки апеляційного суду можна звести до наступного:
- акт-розрахунок №26 від 17.04.2024: складений самим зерновим складом; оформлений за формою, передбаченою внутрішнім положенням відповідача та типовими галузевими формами; підписаний комісією елеватора, до складу якої входили директор філії, головний бухгалтер та начальник ВТЛ, тобто в тому числі особи, уповноважені діяти від імені зернового складу та брати участь у вчиненні й оформленні господарських правочинів;
- акт-розрахунок №26 від 17.04.2024 не створює нове зобов'язання, а натомість: фіксує узгоджений сторонами результат виконання зобов'язання зі зберігання; визначає остаточний обсяг того, що визнається належним поверненням зерна; підтверджує досягнення сторонами згоди щодо наслідків зміни якісних показників у процесі зберігання.
Окремо колегія суддів також оцінює дії відповідача, який надіслав позивачу лист вих. №130-2-19/1927 від 31.07.2024, у якому висловив свою незгоду з наявністю обов'язку щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» 352604 кг кукурудзи 3 класу.
Як було зазначено вище, така незгода обґрунтована тим, що при оформленні акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 філією було допущено технічну помилку, з огляду на що в акті помилково зазначено про наявність залишку кукурудзи 3 класу, кормові потреби 2021 року, в кількості 352604 кг. Відповідач зазначив, що акт-розрахунок, підписаний сторонами раніше, не відповідає фактичним результатам операцій з зерном, через що підлягає анулюванню.
До вказаного листа відповідач додав два підписаних зі свого боку примірники акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 у виправленій редакції, у яких міститься незаповнений пункт 17 щодо повернення зерна поклажодавцю. Вказаний примірник акту-розрахунку надано відповідачем до матеріалів справи.
Разом з цим, у листі вих. №130-2-19/1927 від 31.07.2024 відповідач жодним чином не обґрунтував ту обставину, що при складанні акту-розрахунку №26 від 17.04.2024 було допущено технічну помилку.
Водночас, відповідач впродовж розгляду спору послідовно намагається довести, що саме наданий ним примірник акту, підписаний одноособово, який не містить заповненого п. 17 щодо обов'язку повернення зерна, є належним доказом у справі.
Однак, відповідач не наводить жодних кількісно-якісних розрахунків, які спростовують розрахунки, наведені ним самим у акті-розрахунку №26 від 17.04.2024, і його позиція, фактично, зводиться до нічим не мотивованого твердження про помилку з боку зернового складу.
Це, у свою чергу, свідчить про суперечливу поведінку Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», оскільки останнє спочатку самостійно склало та підписало акт-розрахунок з чітко визначеною компенсаторною кількістю зерна, водночас, після виникнення спору односторонньо вважало акт «помилковим», направило альтернативну редакцію з незаповненим п. 17 та, зрештою, відмовилося виконувати зафіксоване в первісному акті зобов'язання.
Наведеним діям відповідача судом першої інстанції належної оцінки надано не було.
Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції помилково вважає, що заповнення п. 17 акту-розрахунку здійснюється автоматично програмою шляхом здійснення обчислення зміни показників сміттєвої домішки зерна, що надійшло та зерна, що видано.
В даному контексті апеляційний суд зазначає, що зібраними у справі доказами не підтверджується автоматичне (програмне) формування даних акту-розрахунку і такі висновки суду першої інстанції є лише припущеннями, на яких не може ґрунтуватися рішення.
Натомість, наявними у справі доказами підтверджується, що дані акту-розрахунку сформовані по факту надання послуг зберігання та після відвантаження продукції за умов, коли сторонам були відомі усі якісні показники зерна кукурудзи, що спростовує можливість помилки.
Колегією суддів також перевірено і встановлено факт знеособленого зберігання продукції у зерносховищах відповідача, що, у свою чергу, зазначено в договорі складського зберігання зерна, Положенні №136 та складській квитанції №12 від 01.07.2022 (графа Зберігання: відокремлене/знеособлене), а тому відповідні заперечення Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», наведені у відзиві на апеляційну скаргу, судом відхиляються.
Так, відповідно до ст. 184 ЦК України речі, в тому числі товар, можуть бути визначені індивідуальними або родовими ознаками. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Згідно зі ст. 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІІ Положення №136 розміщення зерна в елеваторах (складах) проводиться за принципом формування великих однорідних партій за культурами та їх якістю (типами, класами тощо), метою використання (зберігання, застава, перероблення). Здане зерно зберігається знеособлено в загальних партіях. На бажання поклажодавця і за наявності вільних місткостей для зберігання зерно може зберігатися персоніфіковано (окремо).
Матеріалами справи підтверджується, що зерно кукурудзи, належне позивачу, зберігалося знеособлено в загальних партіях однорідної продукції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням скаржника, що за умов знеособленого зберігання зерна кукурудзи в загальних партіях погіршення якості продукції лише Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» неможливе без погіршення якості в цілому.
Поклажодавець передав на зберігання кукурудзу з меншими показниками сміттєвої домішки ніж показники, які були зафіксовані при поверненні кукурудзи після завершення зберігання.
При цьому, кукурудза поверталась із загальної знеособленої маси зерна, виходячи з чого:
- будь-яка спроба індивідуального підрахунку або «прив'язки» зміни/погіршення якості до конкретного поклажодавця є методологічно неможливою;
- немає фізичної чи облікової можливості відокремити результат змішування, переміщення та обігу загальної маси саме щодо зерна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»;
- відповідно, неможливо обґрунтовано перекласти наслідки зміни якісних показників лише на одного поклажодавця.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19640/23 встановлено факт відсутності претензій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» щодо якості кукурудзи при відвантаженні, оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є спонукання до виконання зобов'язань, визначених актом-розрахунком №26 від 17.04.2024, що є відмінним від зобов'язань із завдання шкоди внаслідок псування продукції.
В даному випадку мова йде не про покладення відповідальності на будь-яку із сторін, а виключно про повернення певного балансу зерна з урахуванням наявності сміттєвої домішки, про що зерновий склад самостійно і зробив обрахунок та зафіксував в акті-розрахунку №26 від 17.04.2024.
Також, на переконання колегії суддів, помилковим є висновок Господарського суду міста Києва про можливість застосування до правової природи акту-розрахунку сталого підходу до оцінки актів виконаних підрядних робіт в частині того, що сторона може за певних обставин спростовувати відомості навіть підписаного акту виконаних робіт, адже обов'язковою умовою для оплати таких робіт є саме реальне їх виконання.
Акт приймання-передачі виконаних робіт не можна ототожнювати з актом-розрахунком, оскільки акт-розрахунок згідно з Положенням №136 є обліковим документом, який відображає результат складських операцій з зерном, в першу чергу показники якості. Таким чином, між актом виконаних робіт, який фіксує фінансовий результат виконаних робіт (наданих послуг) та актом-розрахунком, який відображає результат технологічних складських операцій з зерном, існує принципова відмінність суті, що робить неможливим порівняння даних документів, як юридично однакових.
З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції доходить узагальнюючого висновку, що:
- позивачу було повернуто зерно з гіршими якісними показниками;
- це призвело до зменшення кількості чистого зерна;
- механізм компенсації такої різниці передбачений договором та галузевими правилами;
- відповідна кількість зерна була об'єктивно розрахована самим відповідачем та зафіксована у підписаному акті-розрахунку;
- відповідач не довів помилковість таких розрахунків;
- у спірній ситуації мова йде не про збитки позивача, завдані внаслідок збільшення сміттєвої домішки в зерні кукурудзи, а про спонукання до виконання зобов'язань, визначених актом-розрахунком №26 від 17.04.2024.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби, якістю згідно ДСТУ 4525:2006, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню як спосіб відновлення еквівалентності повернення зерна.
Як наслідок, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є частково обґрунтованими.
При цьому, суд не погоджується з доводами скаржника в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягають у неправомірній відмові позивачу у прийнятті доказів, у тому числі висновку експертизи, оскільки, як встановлено апеляційним судом при розгляді клопотань позивача в описовій частині даної постанови, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» не дотрималося встановленого процесуальним законом та судом порядку подання доказів.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №910/10810/24 ухвалене за умов нез'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №910/10810/24 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3, ідентифікаційний код 31454383) 352604 кг кукурудзи 3 класу, кормові потреби, якістю згідно ДСТУ 4525:2006.
5. Стягнути з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3, ідентифікаційний код 31454383) 28751 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна),33 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 43127 (сорок три тисячі сто двадцять сім),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 13.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов