вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 910/5245/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
Щербак Є.М. від ТОВ «Скай-Девелопмент» (в залі суду) - за довіреністю б/н від 06.05.25
розпорядник майна АТ «Київмедпрепарат» Комлик І.С. (в режимі відеоконференції)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент»
до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат»
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 (суддя Яковенко А.В.), серед іншого, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» про забезпечення вимог кредиторів; вжито заходи забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/5245/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Київмедпрепарат», а саме: до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі № 910/5245/25 у процедурі розпорядження майном боржника:
- заборонено Акціонерному товариству «Київмедпрепарат» та його посадовим особам без письмової згоди розпорядника майна Комлика Іллі Сергійовича укладати, змінювати, припиняти договори чи інші правочини за участі боржника;
- заборонено Акціонерному товариству «Київмедпрепарат» та його посадовим особам без письмової згоди розпорядника майна арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича розпоряджатися грошовими коштами на усіх банківських рахунках, які відкриті та належать Акціонерному товариству «Київмедпрепарат»;
- заборонено Акціонерному товариству «Київмедпрепарат» та його посадовим особам без письмової згоди розпорядника майна арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича розпоряджатися належним Акціонерному товариству «Київмедпрепарат» рухомим і нерухомим майном та цінними паперами.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 в частині задоволення заяви про забезпечення вимог кредиторів скасувати; прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів відмовити.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.01.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/5245/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/239/26 від 21.01.2026 у зв'язку із перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5245/25.
Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.01.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/5245/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі № 910/5245/25 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5245/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» про відкриття провадження у справі про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
05.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5245/25.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/444/26 від 09.02.2026 у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5245/25.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 09.02.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/5245/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 910/5245/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.04.2026.
31.03.2026 в Північному апеляційному господарському суді було зареєстроване клопотання представника Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» адвоката Терещенко Л.В., яка повідомила, що має намір прийняти участь у якості представника потерпілого Півня В.В. у судовому засіданні, яке призначене до розгляду у Печерському районному суді м. Києва 01.04.2026 о 10:10 годині, справа № 757/5237/24-к, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Ця норма також доведена до відома учасникам справи у п.7 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 про відкриття апеляційного провадження.
Слід зазначити, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/5245/25 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення про час, місце та дату судового засідання; представництво інтересів Скаржника у суді першої інстанції відразу трьома адвокатами; подання процесуальних документів до Північного апеляційного господарського суду безпосередньо керівником боржника - виконавчим директором Ніцу І.Г.; а також те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою судом не визнавалася, - колегія суддів дійшла до висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні клопотання адвоката Терещенко Л.В. про відкладення розгляду справи, та щодо можливості розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника Акціонерного товариства «Київмедпрепарат».
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши позиції представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (далі також - ініціюючий кредитор) звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (далі також боржник або скаржник), яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 прийнято до розгляду.
Підготовче засідання суду, яке було призначене на 26.05.2025 завершилося постановленням ухвали Господарського суду м. Києва від 03.12.2025, згідно з якою суд, зокрема: відкрив провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат». Визнав грошові вимоги ТОВ «Скай-Девелопмент» до АТ «Київмедпрепарат» у розмірі 110 110 654,63 грн. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ввів процедуру розпорядження майном АТ «Київмедпрепарат». Призначив розпорядником майна АТ «Київмедпрепарат» арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Девелопмент» надійшло клопотання про забезпечення вимог кредиторів.
Так, кредитор у поданій заяві просив суд вжити заходи забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/5245/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» шляхом заборони боржнику та його посадовим особам без письмової згоди розпорядника майна арбітражного керуючого Комлика І.С.: укладати, змінювати, припиняти договори чи інші правочини за участі боржника; розпоряджатися грошовими коштами на усіх банківських рахунках, які відкриті та належать боржнику; розпоряджатися належним боржнику рухомим і нерухомим майном та цінними паперами.
Подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (у порядку ст. 40 КУзПБ) ініціюючий кредитор керувався тим, що відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом насамперед з метою задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат» знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.
Відповідно до ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №910/20057/16 з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Разом з тим на поточній стадії провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат» розглянуті і визнані вимоги лише ініціюючого кредитора, тоді як комітет кредиторів боржника ще не сформовано.
Це означає, що боржник не обмежений визначеними КУзПБ запобіжниками від можливих зловживань на шкоду кредиторам у веденні власної господарської діяльності: з боку комітету кредитору (його ще не сформовано), тобто процесуального інструменту, передбаченого ч.ч.6,7 ст. 44 КУзПБ; з боку розпорядника майна, який відповідно до ч. 11 ст. 44 КУзПБ не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, оскільки суд не припиняв повноваження виконавчого органу боржника та не покладав виконання обов'язків виконавчого органу боржника на розпорядника майна.
Також кредитор в обґрунтування заяви посилався на те, що фактично у наступні декілька днів після відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Київмедпрепарат», останній подав до Господарського суду м. Києва клопотання про скасування арештів грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника та клопотання про скасування арешту майна (коштів) боржника.
Зазначені клопотання були задоволені судом.
Відтак, ініціюючий кредитор виходив з того, що скасування обмежень в частині вільного розпоряджання боржником своїми коштами і майном має враховувати необхідність дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредиторів: тобто необхідно запобігти безконтрольному розпорядженню коштів боржником, та одночасно із цим забезпечити вжиття боржником дій для відновлення власної платоспроможності.
За правилами ч. 10 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна не втручається у поточну господарську діяльність боржника, однак відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язаний повно, всебічно та ефективно дослідити фінансовий, економічний і майновий стан боржника, а також оцінити реальний вплив заявлених обмежень на можливість відновлення платоспроможності.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Системний аналіз вказаних норм Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Стосовно застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2024 у справі №916/4659/23 зроблено висновок про те, що у статті 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов'язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб'єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника
Також у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що у статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів. З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів.
Отже, підставою для застосування заходів забезпечення у процедурі банкрутства є саме необхідність збереження майнової маси та недопущення її зменшення. Для цього не вимагається доведення вже вчинених дій з відчуження - достатньо встановлення обґрунтованої ймовірності ризику.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції з урахуванням положень КУзПБ та обставин у справі зазначив: «На переконання суду, вжиття заходів додаткового контролю за діяльністю Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» з боку розпорядника майна за умов 1) відсутності створених та сформованих зборів/комітету кредиторів боржника, 2) задоволення господарським судом клопотань боржника про скасування арештів майна та коштів боржника забезпечить дотримання прав та законних інтересів усіх учасників справи про банкрутство, що полягає в тому, що боржник за рахунок звільнених з-під арешту коштів та майна зможе здійснювати господарську діяльність, за рахунок чого у подальшому матиме можливість відновити свою платоспроможність у процедурі розпорядження майном без застосування у тому числі ліквідаційної процедури, а розпорядник майна при цьому здійснюватиме належний контроль за діяльністю боржника з метою захисту майна останнього, а також недопущенню здійснення боржником будь-яких дій, що можуть нашкодити правам та законним інтересам кредиторів.
Судом також враховано, що заява про забезпечення вимог кредиторів була подана ініціюючим кредитором після подання боржником клопотань про скасування арештів майна та грошових коштів Акціонерного товариства «Київмедпрепарат», які були задоволені судом у даному судовому засіданні, що за встановлених судом обставин (відсутність комітету/зборів кредиторів) є достатньо обґрунтованою, у зв'язку з чим судом відхиляються протилежні доводи боржника.»
Отже, судом першої інстанції враховано, що наразі збори кредиторів/комітет кредиторів не створені (ухвала попереднього засідання у справі № 910/5245/25 господарським судом не постановлялася). Відтак, застосування визначених ч. 8 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства механізмів в частині контролю з боку комітету кредиторів/зборів кредиторів діяльності боржника наразі неможливе, а скасування арештів з усіх банківських рахунків боржника фактично призведе до відсутності будь-яких дієвих запобіжників щодо розпорядження грошовими коштами та іншим майном, що створює ризик їх неконтрольованого використання та, як наслідок, можливого зменшення майнової маси.
Таким чином, запровадження передбачених законом механізмів контролю, збереження встановлених судом першої інстанції обмежень є необхідним і співмірним заходом, спрямованим на забезпечення балансу інтересів усіх учасників провадження.
Слід також наголосити на тому, що в апеляційній скарзі боржником наведені лише декларативні твердження не підтверджені жодним доказом «Застосовані заходи є непропорційними та призводять до паралічу господарської діяльності; Такі обмеження за своїм обсягом та інтенсивністю фактично унеможливлюють здійснення будь-якої господарської діяльності підприємства, у тому числі виконання поточних зобов'язань, здійснення розрахунків із контрагентами, сплату податків, оплату енергоносіїв, виплату заробітної плати та підтримання виробничого процесу.»
Колегія суддів бере до уваги доводи зазначені розпорядником майна АТ «Київмедпрепарат» у відзиві про те, що протягом строку дії оскаржуваної ухвали суду розпорядником майна здійснювався постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю боржника в межах наданих повноважень.
Зокрема, розпорядником майна було відхилено частину поданих на погодження запитів з підстав економічної необґрунтованості відповідних витрат, відсутності їх виробничої необхідності або потенційного негативного впливу на збереження майнової маси боржника.
При розгляді кожного звернення здійснювався аналіз: (1) правових підстав укладення відповідного правочину; (2) його відповідності меті процедури банкрутства; (3) впливу на ліквідаційну масу та інтереси кредиторів; (4) співмірності вартості робіт/послуг ринковим умовам; (5) наявності альтернативних контрагентів та порівняння цінових пропозицій; (6) фактичної виробничої необхідності та терміновості здійснення витрат.
Крім того, перевірялися умови договорів, порядок розрахунків, обсяг зобов'язань та ризики прийняття нових фінансових навантажень у період процедури банкрутства. У разі відсутності належного економічного обґрунтування або підтвердження доцільності витрат погодження не надавалося.
Таким чином, всі правочини та фінансові операції, що потребували погодження, проходили попередній контроль і оцінювалися з позиції мінімізації витрат, збереження активів та забезпечення балансу інтересів кредиторів. Це свідчить про фактичне функціонування механізму контролю за діяльністю боржника та спростовує доводи Боржника про "параліч" та "блокування" діяльності.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про недоцільним скасовування ухвали про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, оскаржувана ухвала господарського суду забезпечує стабільність, захищає права кредиторів від необґрунтованих втрат та відповідає меті стадії розпорядження майном - підготовці до санації чи ліквідації з максимальним збереженням активів.
В свою чергу, апеляційна скарга боржника на ухвалу не містить переконливих доказів порушення його прав чи неефективності заходів, тому відсутні підстави для її задоволення.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, як безпідставні і погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/5245/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 910/5245/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко