вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2026 р. Справа№ 910/14170/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Матвійчук А.С.,
від відповідачів - представники не прибули,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/14170/25 (суддя Балац С.В., повне рішення складено 29.01.2026) за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА", 2) ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, про визнання трудових правовідносин припиненими та виключення відомостей з реєстру.
ВСТАНОВИВ наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА" (далі - відповідач-1/Товариство) та ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - відповідач-2) про визнання трудових правовідносин припиненими та виключення відомостей з реєстру.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для звільнення позивача з посади директора.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/14170/25 позов задоволено частково; визнано припиненими повноваження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) як директора товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА" (Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501, ідентифікаційний код: 44286720) з дати набрання рішенням суду законної сили; у задоволенні вимоги про виключення відомостей з реєстру відмовлено.
Так, задовольняючи позов суд виходив з того, що позовна вимога про визнання припиненими повноважень позивача, як директора Товариства, є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки позивачем дотримано процедуру звільнення, передбачену Статутом та Законом, а неможливість прийняття такого рішення єдиним учасником Товариства є порушенням права позивача на вільний вибір праці.
Відмова у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позивача, як директора Товариства мотивована неможливістю втручання суду у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та прийняти нове, яким вказану вимогу задовольнити.
Апеляційна скарга, з посиланням на положення п. 2 ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», мотивована тим, що законодавством передбачена можливість вчинення реєстраційних дій суб'єктом реєстрації на підставі рішення суду.
Отже, за висновком скаржника, процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення повноважень має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Відповідачі правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 16.02.2026) до електронних кабінетів відповідачів.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідачів до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідачів, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА" (далі - Відповідач) є юридичною особою, зареєстрованою 28.07.2021 (номер запису 1000741020000097575), єдиним учасником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ" (резидентство Російська Федерація, місцезнаходження: Російська Федерація, м. Москва, вул. 2-а Філевська, буд. 7, корп. 6, поверх 1, прим. ІІІ, кім. 5а).
Протоколом Загальних зборів засновників №1 від 28.07.2021 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ТОВ "ГІГВІ УКРАЇНА", відомості про якого були внесені до Є иного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як про керівника юридичної особи.
Відповідно до Наказу №1 від 28.07.2021 Позивач приступив до виконання обов'язків директора Товариства на умовах повного робочого дня, з оплатою праці згідно штатного розпису.
З моменту створення ТОВ "ГІГВІ УКРАЇНА" і до 04.08.2025 Позивач був одним із учасників Товариства з часткою в статутному капіталі у розмірі 4 900,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот гривень), що становить 49%, як вбачається з п.5.1. Статуту Товариства, затвердженого Протоколом Загальних зборів засновників Товариства №1 від 28.07.2021 (далі - Статут).
Виявивши намір про вихід зі складу учасників Товариства, 04.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. із заявою про вихід зі складу учасників товариства на підставі ч.1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для засвідчення справжності підпису.
Відповідні відомості про зміну учасників ТОВ "ГІГВІ УКРАЇНА" були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, з 04.08.2025 єдиним учасником ТОВ "ГІГВІ УКРАЇНА" є ТОВ "ГІГВІ", що зареєстроване та знаходиться на території Російської Федерації.
23.10.2025 Позивачем було направлено електронною поштою ТОВ "ГІГВІ" (як єдиному учаснику) заяву про припинення його повноважень як директора ТОВ "ГІГВІ УКРАЇНА" шляхом прийняття відповідного рішення з 24.10.2025.
28.10.2025 від ТОВ "ГІГВІ" Позивачу надійшла підписана генеральним директором ТОВ "ГІГВІ" Степановим Н.Б. відповідь №б/н від 27.10.2025, в якій повідомлялось, що Товариство не заперечує щодо звільнення ОСОБА_1 , проте прийняти відповідне рішення не може, враховуючи обставини, які виникли між державами.
Вказані вище обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогами про визнання припиненими повноважень позивача, як директора Товариства з дати набрання рішенням суду законної сили та зобов'язати відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позивача, як директора Товариства.
Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково; визнано припиненими повноваження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) як директора товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА" (Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501, ідентифікаційний код: 44286720) з дати набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позивача, як директора Товариства, було відмовлено, оскільки, за висновком суду, останній не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру.
Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позивача, як директора Товариства, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача-2 виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про позивача, як директора Товариства, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (аналогічний висновок викладено в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 07.11.2023 у справі № 909/869/22).
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» судові рішення, що набрали законної сили, є підставою для проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій. При цьому даною нормою статті визначено перелік рішень, які можуть бути ухвалені судом, а саме: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено висновок (який врахували суди приймаючи оскаржувані рішення) про те, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про директора, оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов'язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.
У постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 589/5266/16-ц зроблено висновок про те, що вимога позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про юридичну особу не відповідає приписам законодавства, зокрема статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).
Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22).
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/14170/25, яким визнано припиненими повноваження Синиці Юрія Юрійовича, як директора товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГВІ УКРАЇНА", і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, доводи скаржника з посиланням на положення п. 2 ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», про те, що законодавством передбачена можливість вчинення реєстраційних дій суб'єктом реєстрації на підставі рішення суду є вірними, проте підставою для цього є саме рішення про визнання трудових відносин припиненими, а не про зобов'язання внести такі зміни.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/14170/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відпустці з 08.04.2026 по 10.04.2026) складена: 13.04.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко